Як "динамили" банк "Україна"

33 перегляди
Понеділок, 26 листопада 2001, 10:01
За 10 років незалежності в Україні були апробовані всі можливі способи шахрайства. Символічно, що полігоном, на якому випробовували механізм пограбування державних коштів і грошей рядових вкладників, став банк під назвою "Україна".

Розминка

5 серпня 1992 року президент футбольного клубу "Динамо Київ" Віктор Безверхий звернувся в банк "Україна" з проханням надати валютний кредит у сумі 1 мільйон 200 тисяч доларів строком на три місяці. Мета — придбання вкрай необхідного футбольному господарству обладнання для виготовлення мозаїчного паркету. Динамівці обіцяли повернути борг у першій декаді листопада, після того, як грецький клуб "Олімпіакос" розрахується з ними за трансфери Олега Протасова і Геннадія Литовченка.

Напередодні представники банку виїжджали на вулицю Віскозну, 32, де знаходився склад Київської міської державної товарно-сировинної компанії, щоб переконатися в наявності обладнання для виробництва паркету і оформити його як заставу. Обладнання описали і, взявши за основу контрактну ціну, оцінили у 1 мільйон 808 тисяч 473 німецьких марки, що на той момент відповідало 1 мільйону 200 тисячам доларів США.

У будь-якої людини, яка має бодай найменше уявлення про практику кредитування, виникає ціла низка запитань: якщо терміново потрібне обладнання, то який сенс залишати його як заставу і для чого в такому випадку брати кредит, якщо через три місяці очікується надходження грошей? І на якій підставі банк позичає гроші на умовах, вигідних позичальнику, — ціна застави складає суму кредиту у співвідношенні один до одного (нормальним вважається співвідношення 1:2 або навіть 1:3).

Мало того, із загальної суми кредиту на рахунок ФК "Динамо Київ", згідно з текстом договору №28/19, слід було відправити тільки 30 тисяч доларів, решту суми потрібно було перерахувати в берлінське відділення Deutsche Bank на рахунок №0541995, що належав СП "Динамо-Атлантик" (генеральний директор — Г. Суркіс).

Перший тайм

Річ у тім, що у червні 1992 року динамівський клуб уже звертався в агропромбанк "Україна" з проханням про кредит у 500 тисяч доларів для придбання медичного обладнання строком на три місяці, пообіцявши розрахуватися в першій декаді вересня грошима, вирученими за продаж Сергія Юрана у ліссабонську "Бенфіку". І на той раз уся сума повністю була відправлена з позичкового рахунку №618 ФК "Динамо Київ" у берлінське відділення Deutsche Bank на рахунок СП "Динамо-Атлантик" №0541995.

Щоб повернути цей півмільйонний кредит і взяли новий: 14 серпня 1992 року АПБ "Україна" отримав 510 тисяч доларів — сюди ввійшли як сума кредиту — 500 тисяч, — так і відсотки за його використання — 9 тисяч за 37 днів. Основна частина суми, 642 тисячі доларів — залишилася у розпорядженні "Динамо-Атлантик".

А 1 вересня почалося листування динамівського президента з керівництвом банку "Україна". Для початку, щоб його даремно не турбували, він попросив дозволу провести оплату відсотків за користування кредитом одночасно з погашенням загальної суми кредиту. Потім, через три місяці, 2 листопада, коли підійшов строк повертати гроші, В. Безверхий просить відстрочку погашення кредиту через те, що ФК "Олімпіакос" досі не розрахувався з "Динамо" за куплених гравців, а судове засідання з цього призначено на 23 листопада.

Другий тайм

Через рік, 1 липня 1993 року, "динамівці", так і не заплативши ні цента навіть відсотків за користування кредитом, просять пролонгувати договір, уже до 31 грудня. На цей раз "Динамо" сподівається отримати 500 тисяч доларів від іспанського клубу "Логроньєс" за трансфер Олега Саленка, воно також прикидає, що "один із французьких чи австрійських клубів купить Ахріка Цвейбу, за котрого можна виручити не менше 250 тисяч доларів". А 2 мільйони 700 тисяч швейцарських франків, які належать киянам за участь у Кубку чемпіонів УЄФА, перерахує до кінця року.

Коли в 1993 році колективне підприємство футбольний клуб "Динамо-Київ", яке дихало на ладан, знайшло нових господарів, які надали йому форму акціонерного товариства, новий президент Григорій Суркіс, "будучи правонаступником", висловив свою готовність з допомогою засновників виконати фінансові зобов’язання перед банком "Україна" з кредитного договору №28/19 від 4.08.1992 в повному обсязі.

Невдовзі від його благородних намірів не залишилося і сліду: 17 травня 1994 року Г. Суркіс був готовий узяти на себе зобов’язання тільки з повернення відсотків у сумі 198 тисяч 066,67 долара. До цього часу було підписано угоду між головою ліквідаційної комісії О. Бандурком "Динамо-Київ" і головою правління АК АПБ "Україна" А. Коваленком, в якій була зафіксована сума заборгованості — 1 мільйон 398 тисяч 67 доларів США. "Про готовність узяти на себе фінансові зобов’язання позичальника, який знаходиться у стадії ліквідації, письмово заявили:

— АТ "ФК "Динамо-Київ" у частині виплати відсотків за користування кредитом у сумі 198666,67 долара США;

— СП "Паркет" (дебітор позичальника) в частині погашення основного боргу в сумі 1200000 доларів США шляхом переоформлення на себе кредитного договору і наступного погашення кредиту впродовж 14 місяців".

При цьому банк повністю відмовився від застосування штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, і від стягнення відсотків з 1 липня 1993 року. Співзасновниками "Паркету" були ФК "Динамо Київ", Київська міська державна товарно-сировинна компанія (вулиця Віскозна, 32, генеральний директор — Перепадя Н. Г.), інноваційна фірма "Прогрес" (директор — Данилевський А. І.), Vikom International Corp. (президент — Петер Ф. Мартін).

Додатковий час

16 серпня 1994 року начальник управління валютних ресурсів і кореспондентських відносин банку "Україна" А. Скляров змушений був нагадати: "Шановний Григорій Рахмільович! Акціонерне товариство ФК "Динамо Київ" узяло на себе зобов’язання з повернення відсотків у сумі 198066,67 долара (згідно з листом від 17 травня №453/15). Донині вказана сума не виплачена банку".

29 серпня Григорій Суркіс відповідає на це, що зобов’язання АТ не виконані "через обставини, які не залежать від АТ "ФК "Динамо-Київ". Відсотки з кредиту були погашені частково: 32566,67 долара оплатили "динамівці", а 5256 доларів — квартирне управління Київської держадміністрації.

Коли борг "Динамо" переоформлявся на "Паркет", договір застави був заново оформлений — на цей раз на суму 529 тисяч доларів. І в заставу була передана та сама технологічна лінія з виробництва ламінованого паркету. Коли стало ясно, що "паркетники" не будуть віддавати чужі борги, було підписано чотиристоронню угоду між банком "Україна" та Укрексімбанком, Київміськголовпостачем і СП "Паркет" про порядок реалізації майнового комплексу з виробництва паркету.

Правило золотого голу

24 грудня 1996 року відбулася зустріч між представниками фірми "Пілігрім" і банку "Україна", на якій директор "Пілігрима" висловив намір узяти в лізинг лінію з виробництва паркету строком на 10 років. Наступного дня відбувся виїзд на місце знаходження обладнання. При перевірці було встановлено, що обладнання частково розукомплектоване, його охорона практично не здійснюється.

У розмові директор фірми "Пілігрим" уточнив, що готовий узяти обладнання в лізинг, якщо йому буде додатково наданий кредит у сумі 500 тисяч доларів для доукомплектування лінії і переобладнання її на виробництво щитового паркету. Лінію він оцінив у 500 тисяч доларів.

11 березня 1998 року відбулася зустріч представників банку "Україна" і керівництва фірми "Паркет".

"Обговоривши ситуацію, дійшли висновку: директор фірми "Паркет" (А. Данилевський) повідомив, що в даний момент не є директором, печатки фірми не має, ситуацією з приводу використання і повернення кредиту не володіє. До грошей відношення не має, оскільки вони через фірму "Паркет" не проходили".

Коли на рахунок київського "Динамо" все ж надійшли гроші від пірейського "Олімпіакоса", то Григорій Суркіс назвав це торжеством справедливості і законності. Але забув при цьому повідомити, що частину цих грошей він у свій час обіцяв повернути їх законному власнику — банку "Україна". А схема з мертвонародженим дебітором — СП "Паркет" — спрацювала бездоганно, тому що вся історія з кредитом у 1 мільйон 200 тисяч доларів була добре продумана з самого початку, — ніхто і не збирався його повертати.

P.S. УП звернулася за коментарем щодо наведених вище фактів до прес-служби ФК "Динамо Київ". Прес-секретар клубу Сергій Полховський зазначив, що він "опікується футболом, а не грошима, паркетом або банком "Україна", тому пояснити ситуацію зможе тільки керівництво клубу, коли повернеться з відрядження.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua