Переговори сталеливарників зупинять кризу?
Середа, 12 грудня 2001, 18:11
Представники американського уряду заявили в понеділок, що вони схильні "помірно оптимістично" розцінювати свої успіхи в переговорах щодо зменшення виробництва стали.
Вашінгтонські чиновники повернулися додому після "світового тура", в рамках якого вони вели переговори з представниками країн, де сталеливарна промисловість є найрозвинутою.
"В нас склалося враження, що всі, з ким ми говорили, готові співробітничати з нами і шукати вихід з ситуації, що склалася", - повідомив один з членів делегації. Під час своєї поїздки американці переговорили з представниками урядів Китаю, Південної Кореї, Японії, Бразілії, Мексіки, Росії, України і країн Європейського Союзу.
Необхідність переговорів була зумовлена тим, що за останні два роки на світовому ринку істотно збільшилася кількість дешевої сталі. Це призвело до зростання її імпорту до США та країн Західної Європи і серйозно ускладнило умови існування сталевиробників в цих регіонах. Ціни на сталь зараз знаходяться на найнижчій відмітці за останні 20 років. Сталеливарні компанії (особливо в США) втрачають прибуток і банкрутують.
Наступного тижня представники 30 країн, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, зберуться в Парижі, щоб визначити, які держави повинні скоротити виробництво сталі - насамперед. Незалежно від міжнародних дипломатичних ініціатив, США власноруч вирішили спробувати обмежити виробництво цього сплаву в деяких країнах.
У п'ятницю незалежне американське агентство International Trade Commission порекомендувало Джорджу Бушу встановити 20%-40% тарифи на імпорт сталі на чотири найближчих роки. За цей час американські сталеливарні компанії зуміють реструктуризувати промисловість і стануть більш конкурентоздатними, хоч вони і будуть вимушені пережити фінансові втрати і закрити декілька заводів.
Можливе обмеження імпорту сталі викликало бурхливу реакцію в Європі. Паскаль Ламі, торговий комісар ЄС, заявив, що "сталеве питання найближчим часом стане однією з найпроблемніших областей у відносинах ЄС і США". Європейська комісія вважає, що передбачуване підвищення тарифів порушить правила "чесної торгівлі", якими керується Всесвітня торгівельна організація. Більш того, кажуть представники комісії, американський ринок сталі і так надмірно захищають - в США діють 123 антидемпінгових закони, 30 з яких безпосередньо обмежують або блокують експорт з країн Європи.
На фоні тривалих розмов про контроль над імпортом, багато європейських спостерігачів вельми негативно оцінюють "навколосвітні" переговори американського уряду.
"Це справжнісінький PR", - заявив один європейський дипломат, - "члени американської делегації зможуть повідомити [політичних лідерів США] про те, що всі готові обговорювати проблему, але ніхто ні про що так і не домовився. У результаті з'ясується, що в США не буде іншого виходу, крім впровадження заходів щодо контролю імпорту".
Досить важливими можуть виявитися переговори, про початок яких на минулому тижні оголосили найбільші американські виробники стали - US Steel, Bethlehem Steel і National Steel. Американські компанії готові розглянути можливість відмови від надмірних потужностей навіть за умови падіння прибутків.
Зростаюча конкурентоздатність американських сталевиробників може послужити точкою опори для падаючих цін на сталь і гарним прикладом для промисловців за межами США. Але навіть в такому випадку, навряд чи такі заходи стануть особливо цікавими Європі, де з початку 90-х спостерігається серія поеднань сталеливарних компаній.
Останній яскравий приклад реструктуризації європейських сталевиробників - договір, підписаний французькою компанією Usinor і люксембургською Arbed, двома найбільшими сталеливарними промисловцями. Внаслідок цієї угоди утвориться найбільший в світі виробник стали, здатний щорічно продукувати до 46 млн. тонн цього сплаву.
У середу виконавчі директори обох компаній в Люксембурзі відкриють нові деталі цієї операції і, можливо, оповідять про можливе "скорочення" потужностей.
Якщо ж вони насправді так вчинять, їх дії посилять тиск на американських виробників, яким доведеться вживати аналогічні заходи.
Вашінгтонські чиновники повернулися додому після "світового тура", в рамках якого вони вели переговори з представниками країн, де сталеливарна промисловість є найрозвинутою.
"В нас склалося враження, що всі, з ким ми говорили, готові співробітничати з нами і шукати вихід з ситуації, що склалася", - повідомив один з членів делегації. Під час своєї поїздки американці переговорили з представниками урядів Китаю, Південної Кореї, Японії, Бразілії, Мексіки, Росії, України і країн Європейського Союзу.
Необхідність переговорів була зумовлена тим, що за останні два роки на світовому ринку істотно збільшилася кількість дешевої сталі. Це призвело до зростання її імпорту до США та країн Західної Європи і серйозно ускладнило умови існування сталевиробників в цих регіонах. Ціни на сталь зараз знаходяться на найнижчій відмітці за останні 20 років. Сталеливарні компанії (особливо в США) втрачають прибуток і банкрутують.
Наступного тижня представники 30 країн, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, зберуться в Парижі, щоб визначити, які держави повинні скоротити виробництво сталі - насамперед. Незалежно від міжнародних дипломатичних ініціатив, США власноруч вирішили спробувати обмежити виробництво цього сплаву в деяких країнах.
У п'ятницю незалежне американське агентство International Trade Commission порекомендувало Джорджу Бушу встановити 20%-40% тарифи на імпорт сталі на чотири найближчих роки. За цей час американські сталеливарні компанії зуміють реструктуризувати промисловість і стануть більш конкурентоздатними, хоч вони і будуть вимушені пережити фінансові втрати і закрити декілька заводів.
Можливе обмеження імпорту сталі викликало бурхливу реакцію в Європі. Паскаль Ламі, торговий комісар ЄС, заявив, що "сталеве питання найближчим часом стане однією з найпроблемніших областей у відносинах ЄС і США". Європейська комісія вважає, що передбачуване підвищення тарифів порушить правила "чесної торгівлі", якими керується Всесвітня торгівельна організація. Більш того, кажуть представники комісії, американський ринок сталі і так надмірно захищають - в США діють 123 антидемпінгових закони, 30 з яких безпосередньо обмежують або блокують експорт з країн Європи.
На фоні тривалих розмов про контроль над імпортом, багато європейських спостерігачів вельми негативно оцінюють "навколосвітні" переговори американського уряду.
"Це справжнісінький PR", - заявив один європейський дипломат, - "члени американської делегації зможуть повідомити [політичних лідерів США] про те, що всі готові обговорювати проблему, але ніхто ні про що так і не домовився. У результаті з'ясується, що в США не буде іншого виходу, крім впровадження заходів щодо контролю імпорту".
Досить важливими можуть виявитися переговори, про початок яких на минулому тижні оголосили найбільші американські виробники стали - US Steel, Bethlehem Steel і National Steel. Американські компанії готові розглянути можливість відмови від надмірних потужностей навіть за умови падіння прибутків.
Зростаюча конкурентоздатність американських сталевиробників може послужити точкою опори для падаючих цін на сталь і гарним прикладом для промисловців за межами США. Але навіть в такому випадку, навряд чи такі заходи стануть особливо цікавими Європі, де з початку 90-х спостерігається серія поеднань сталеливарних компаній.
Останній яскравий приклад реструктуризації європейських сталевиробників - договір, підписаний французькою компанією Usinor і люксембургською Arbed, двома найбільшими сталеливарними промисловцями. Внаслідок цієї угоди утвориться найбільший в світі виробник стали, здатний щорічно продукувати до 46 млн. тонн цього сплаву.
У середу виконавчі директори обох компаній в Люксембурзі відкриють нові деталі цієї операції і, можливо, оповідять про можливе "скорочення" потужностей.
Якщо ж вони насправді так вчинять, їх дії посилять тиск на американських виробників, яким доведеться вживати аналогічні заходи.
