Вибори з кляпом у роті
Четвер, 13 грудня 2001, 17:24
Ціна декларацій "чистоту виборчої кампанії" і "рівність можливостей" для всіх політичних сил
Автор цих рядків зметикував для опозиції сильний і нетиповий піарівський хід, ідея якого, вочевидь, за певних умов могла бути незле винагороджена. Йдеться про організоване пікетування, скажімо, шахтарями, привезеними з Донбасу або Червонограда... ні, не Мінпаливенерго, Кабміну чи Адміністрації. Це все банально й неефективно. Пікетувати слід розкішну дачу політичного опонента.
Найкращий варіант – зима, намети, ночі на морозі, розтягнутість у часі на тиждень, місце дії – пагорб навпроти палацу олігарха С., партійного лідера М., високого родича П. або урядового керівника К.
Позбавлені зарплат і регресних виплат гірники шахти "Н-ської" більш ніж виграшно дисонують із об’єктами нерухомості тих, до кого вони прийшли (їх привезли) з плакатами на кшталт "Злодію такий-то, віддай наші гроші". Попри проблеми з доступом світлих голів до "тіла" Юлії Тимошенко та інформаційним вакуумом, створеним навколо неї деким із оточення, гадаю, такий піар-сценарій політичної боротьби із найбільшими супостатами їй сподобався б.
Утім, як було зазначено на початку, - за певних умов. Елементарне логічне розмірковування в стилі Гліба Жеглова довело, що "оце-то доказ і переважить усі інші, разом узяті". Щоб отримати від описаної акції віддачу у вигляді падіння рейтингу олігарха С. чи партійного лідера М., потрібно "всього нічого" – висвітлення протестної акції, що контрастує з їхніми палацами, на телебаченні.
Саме на шістьох центральних каналах нашого ТБ, бо газетна підтримка не йде ні в яке порівняння з ефірними інформаційними бомбами, скинутими на українські політичні "кандагари" в прайм-тайм. І саме тому вигадана мною акція буде приречена на поразку й забуття. Адже страшенно далека опозиція від можливості впливати на політику "блакитних екранів", котрі належать саме тим панам С., М., П. тощо.
Саме вони вирішують, що і як показувати народові, чим його зомбувати, на яких ходах політичних технологів робити "акценти", що поставити в "епіцентрі", про що розповісти "докладно". З усвідомлення цього й виходимо на головну тему - тему явної нерівності політичних сил у виборчих перегонах, явну "фору" олігархів та людей від влади, кричущу несправедливість, котру – далебі – не зміниш ніяк.
Операція "Дискримінація"
Аналітичні статті про наступне використання на виборах адміністративного ресурсу, всеохопного і безпощадного, вже нав'язли на зубах. Однак до початку виборчої кампанії ще залишається понад два тижні, конкретні прояви адмінресурсу – вони десь більше в провінції, а тим часом неподобство підкралося немомітно в Києві. Це факт, від якого неможливо відмахнутися і який ще до початку виборів-2002 засвідчує, що вони справді є набагато важливішими, принциповішими й запеклішими за всі попередні, але ще й значно більш нерівними.
Перша пташка дискримінації, випущена, ясна річ, за вказівкою Банкової, стосується того, що виборчим блокам Юлії Тимошенко та Олександра Мороза відмовлено у розміщенні перевиборчої реклами на всіх(!) загальнонаціональних телеканалах України. Наголошу: лідерка "Батьківщини" пропонувала розміщувати її рекламу не просто так, а за гроші, по тарифу. Пропонувалося навіть трохи більше. Проте й цей – суто ринковий, якщо хочете – підхід виявився абсолютно неприйнятним для наших телекерівників.
Пам’ятаєте рекламу "Батьківщини" – з Богданом Бенюком, який "виріс тут"? Його десь крутили колись, але тепер – вибори, діють інші правила гри.
Утім, таке ставлення з боку людей телевізійної національності, для яких головний бог – гроші, абсолютно зрозуміле: надійшла вказівка від "перших глядачів" держави, тож значно вигідніше недоотримати якийсь рекламний мільйон від Тимошенко, аніж потім отримати на горіхи від тих самих К., С. чи П. Згода прозоро й ринково працювати з "неблагонадійними" нині політичними силами загрожує обернутися стагнацією й навіть втратою свого ефірно-інформаційного бізнесу згодом.
До уваги не береться навіть те, що варто, мабуть, було б усе-таки розкласти свої дорогоцінні яйця по кількох кошиках. Мало хто там переможе в 2002-му, а далі – і в 2004-му. Однак вибір зроблено однозначний: той хто не з нашими господарями – той проти нас, ату його, фас. Для нашого телебачення, на жаль, уже майже немає нейтральних тонів – у час "ч" діє поділ на "чорних" і "білих", своїх і чужих.
Таку гадську політику можна пудрити позірно демократичними "сніданками з "1+1" чи навіть прямими заявами вже екс-першого-віце спікера Верховної Ради, лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука про те, що канал "Інтер" обов’язково забезпечить чесне й усебічне висвітлення виборчої конкуренції, однак маємо зовсім інше. Тобто мають нас, мають у вуха й очі, котрі бачать і чують, що купують на екранах.
До Америки апелювати ніхто вже й не намагається. Розмови про рівність можливостей стають даремним витрачанням часу. Адмінресурс стис у лещатах навіть комерційну сферу суспільної комунікації.
Ати-бати, не йшли дебати
З часу блискучих теледебатів між Джоном Кеннеді та Річардом Ніксоном понад 40-річної давнини Америка вже не мислить передвиборчої боротьби без відкритих дискусій у телевізійному ефірі. Це вже давно стало правилом і для Європи, це усталений принцип реальних демократій.
Що б ми не казали про останні роки конаючого СРСР і "світанок" незалежності, однак багато в чому саме вміння Леоніда Кравчука дискутувати перед широкою аудиторією забезпечило йому більшу прихильність електорату, аніж опонентам-демократам із Руху. Та й, власне, В’ячеслав Чорновіл набрав на президентських виборах-1991 свої рекордні 27 відсотків завдяки тому, що показав телеглядачам себе справжнього – запального інтелектуала-патріота, а не кровожерного "бандерівця".
Скільки води відтоді спливло, наскільки, виходить, зменшилася шагренева "територія свободи". Пригадується, хтось засвідчував розширення цієї самої "території, вільної від Кучми", за підсумками минулих зимових виступів у руслі "касетного скандалу"? Хтось казав, що загальна маса мас-медіа стала на йоту вільнішою? Не травіть душу.
Все насправді не так. Набагато гірше, ніж навіть 10 років тому.
Днями шокуючи новину повідомив Міжнародний фонд "Відродження", відомий також як український Фонд Сороса: конкурс щодо отримання грантів на проведення відкритих телевізійних дебатів у студіях центральних телеканалах за участю всіх політичних сил, які беруть участь у виборах, провалився.
Жодна з телекомпаній "великої шістки" – УТ-1, "1+1", СТБ, "Інтер", "Новий канал", ICTV – не змогла гарантувати рівного доступу всіх суб’єктів виборчого процесу до участі в дебатах. Головна причина – неможливість надання слова Юлії Тимошенко та Олександрові Морозу. Симоненко, Ющенко, Вітренко, хто завгодно інший – будь ласка, але тільки не справжня опозиція.
Найприкріше, що зіпсували враження про свою "плюралістичність" навіть ті канали, які досі вважалися порівняно об’єктивними. Зазначимо, що "Студія "1+1" та Перший національний заявок до "Відродження" не стали подавати взагалі.
Пояснення з боку телевізійників, зокрема "плюсів", просте: "соросівці" нам пропонують на проект із дебатами якісь 35 тисяч доларів, тоді як така справа коштує "лимонів" два-три, і ще й хочуть диктувати якісь умови. Та спитали б, мовляв, спочатку, скільки коштують камери, студії й усе інше! Чи є сенс, даючи всеукраїнський прямий – не викривлений - ефір БЮТі й соціалістам, підставляти свої сідниці під праведний гнів згори, та ще й оплачувати це з власних продюсерських кишень? Логіка очевидна, однак і потенційних грантодавців можна зрозуміти.
Як повідомили у піар-відділі "Відродження", фонд виходить із того, для розвиненої демократії теледебати є обов’язковою ознакою кожних виборів, і студії телевізійникам меценати-демократи з кишень Джорджа Сороса оплачувати не повинні: все це, як-то камери, інша апаратура, приміщення тощо, на телебаченні є й так.
Пропозиція ж – провести чесні й відкриті дискусії з наданням слова всім політичним силам, у тому числі й опозиції, - не є крамолою. Більше того, ведучі тієї самої ТСН на "Студії "1+1" в кулуарних розмовах визнають, що дебати проводити треба, вони б підняли рейтинг каналу, і коштують дебати не так і багато. Вся справа у "батьках" каналів, у їхніх сорочках, які ближчі до тіл. А на сорочках – кишені...
Та фонд "Відродження" (котрий, до того ж, фінансує ще кілька проектів – щодо дебатів у регіонах, на виборах мерів, проведення "круглих столів", виборчої освіти на ТБ), треба віддати йому належне, не заспокоюється. Оголошено повторний конкурс на загальнонаціональні дебати, суму гранту за кожним телепроектом піднято до 50 тисяч доларів, крайнім терміном подачі заявок названо 28 грудня, тобто вже впритул до виборів (перед цим було 25 вересня).
У переданому вчора в "УМ" відкритому листі до політичних лідерів та керівників центральних телеканалів міститься заклик: "публічно підтримати на загальнонаціональному рівні відкрите, прозоре обговорення виборчих програм політичних партій та блоків для створення умов поінформованого, свідомого, вибору громадянами України".
"Ми бачимо у винесенні цієї проблеми на відкритий розгляд громадськості єдиний шлях забезпечити принцип рівного доступу різних політичних сил до ЗМІ у передвиборчий період", - йдеться у зверненні, підписаному головою правління МФВ Григорієм Немирею.
Тим часом намагається врятувати ситуацію і ображена Юлія Тимошенко, котра через "Батьківщину" вносить на розгляд Верховної Ради проект Закону Україну "Про обов'язкове проведення передвиборних теледебатів під час передвиборчих кампаній з виборів Президента України та виборів народних депутатів".
Є певні надії, що цей проект – елемент тієї демократії, до якої Україна нібито прагне на словах, - буде проголосовано в цілому. Вчора він пройшов перше читання. Обома руками, крім тимошенківців та морозівців, підтримують рівний доступ до ефіру комуністи, "за" і "наші українці", і позафракційні – ситуативну більшість гарантовано. Втім, під величезним сумнівом те, що цей закон підпише Президент - великий любитель вето в подібних ситуаціях.
Сказано не пущати – значить, не пущати. Хай Тимошенко бореться за виборцями "тільки агітаційними методами", ходячи, як вона каже, від хати до хати. Юля анонсує невсипущу роботу тисяч активістів "Батьківщини", 70 тисяч спостерігачів на дільницях. Однак, знаючи ситуацію в оточенні Юлі, маю сумніви і в наявності 70 тисяч помічників, і в їх активності.
Не дивно, що багато хто з тверезо мислячих соратників Ю.Т. ставить під величезний сумнів подолання блоком Тимошенко 4-відсоткового бар’єру. Потрібно щось робити, потрібно рятувати ситуацію, а без медіа-ресурсу, лише з "Вечерними вестями", відсотків у рейтингу не прибуде. А Юлія вже не віце-прем’єр, "ЮТАР" – не рахується, та й той тікає, перед рятівним центральним телебаченням – шлагбаум.
Більше того, днями "заткнуто рота" й тижневику партії Тимошенко – "Слову "Батьківщини", якого тимошенківці на наступний рік передплатили своїм потенційним прихильникам аж 1 мільйон 300 тисяч примірників. Як повідомила лідерка "Батьківщини", минулого тижня державне підприємство "Преса", що займається передплатою, з незрозумілих "технічних причин" розірвало угоду про розповсюдження величезного передплатного тиражу опозиційної партійної газети. Юлія пояснює: "Усе це робиться за вказівкою влади з метою позбавити партію та блок спілкуватися з виборцями". Та що тут пояснювати. Все ясно, як Божий день. І день цей – учорашній.
Захід нам не допоможе
А які слова казав наш Президент, котрий давно вже перегорнув для себе останню сторінку "касетного скандалу"! Навіть указ видав – "Про забезпечення реалізації прав громадян, принципів демократичного суспільства, відкритості і прозорості у процесі підготовки та проведення виборів 2002 року". Але скандали ж уже закінчилися, майор Мельниченко далеко, знову настав час "чорної роботи".
Що вже казати про звіт Комітету виборців України, котрий констатував і в деталях описав застосування адмінресурсу, порушення правил гри та цього самого указу найбільш пропрезидентськими партіями – блоком "За ЄдУ", "Жінками за майбутнє" з Людмилою Кучмою у керівництві, СДПУ(о), аграрниками тощо, якщо сам Леонід Данилович "слово дав – слово взяв".
І хай хтось доведе протилежне, якщо у Президента немає змоги (бажання, сили – потрібне підкреслити) примусити своїх людей виконувати його ж укази. Здавалося, що президентський референдум 2000 року був апогеєм маніпулювання масами. Як виявилося, то були квіточки. Ягідки визрівають саме зараз і достигнуть до кінця березня-2002. Бо саме ці вибори – найважливіші...
Це розуміють і за океаном, і в Європі. Екс-посол Америки Стівен Пайфер – нині помічник заступника держсекретаря США, який курує СНД, - днями відвідав Київ і заявив, що проведення цього передвиборчого марафону стане для України лакмусовим папірцем, що вся Америка і Європа стежитиме, як Україна складатиме іспит на демократію, що успішне складання цього іспиту зможе покращити вбитий "касетним скандалом" імідж офіційного Києва. Пайфер наголосив на тому, що принциповим для Вашингтона є рівний доступ усіх учасників виборів до ЗМІ.
Власне, це нагадує розмову сліпого з глухим. Так було й раніше, але треба враховувати, що американцям нині не зовсім до нашої демократії – їм би зі світовим тероризмом і демократією в Кабулі розібратися. До того ж, Україна солідарна, літаки пропускає, а загалом – іде вже "в пакеті" сприйняття з Москвою. А ви чули, щоб із Кремля нашій Банковій грозили пальцями за засилля адмінресурсу і нечесність виборів? Отож-бо й воно. З ким поведешся...
Так і живемо – на папері, на рівні брехливих декларацій. Ось і голова Центрвиборчкому Михайло Рябець наголошує, що "кандидати у народні депутати України матимуть рівні умови і можливості щодо забезпечення ведення своєї виборчої кампанії".
І президент США Джордж Буш уже вітає рішучість Президента України забезпечити проведення запланованих на березень 2002 року виборів до Верховної Ради "у демократичний, чесний, відкритий і прозорий спосіб», про що йдеться у посланні господаря Білого Дому, що надійшло днями на адресу Кучми. Запитав би Буш у Сороса, що таке "чесний спосіб" по-українськи...
"Блакитні екрани" не червоніють
Що краще: жити в страсі перед можливістю майбутніх терактів у районі Всесвітнього торгового центру й мати гарантовану демократичну свободу чи – тихо й тупо на Позняках, без свободи й перспективи? Але ми живемо, як у підводному човні, з якого не втекти, як у танку, де глухо. У помешканнях – ті самі телевізори, які зомбують і впливають, у які всі хочуть потрапити (бо ж "рівність"), але не всіх пускають.
На таких особливих виборах і значення телебачення особливе. Ще за два-три місяці до офіційно дозволеного старту виборчої кампанії з екранів почали співати ідіотські яблука й ананаси, намагатися всіх задовольнити "жінки з майбутнього", страхати безробіттям і наркоманією "демсоюзівці", вказувати на задуху зелені тощо. Все добре, тільки закони комерції тут якісь спотворені. Де Юля, де Мороз? Куди дивиться Антимонопольний комітет і відповідальні за чесну конкуренцію?
Про вагу телевізора у виборчій кампанії свідчить і те, що вперше за часи всіх виборів і роботяги, і нарциси від журналістики "ломонулися" у списки партій і блоків. І одразу видно, хто з ким, хто кому служив досі й служитиме прісно. Ось Піховшек – у "Демократичному союзі", кажуть, клявся, що його членство у волковській партії не вплине на зміст випусків ТСН та "Епіцентрів", але ми ж не глухі. "Демократичний союз із того-то приводу каже те-то й робить так-то", - каже Славко, хай і не завжди доречно.
Ось Вересень. Батько Ситник закликає його до себе, до БЮТі, але, подейкують, Микола пішов з "1+1" брати участь у вигіднішому проекті (чи не до пані Богословської?) Ось Рогоза, той що автор сценарію "Буржуя". Цей узагалі – в десятці інспірованого "Руху за єдність", підбирає шрифти до краденої Бойком чорноволівської символіки.
Але й це все, певно, лише зав’язь. Як ви оціните ягідку у вигляді Дмитра Корчинського, котрий почне вести власний телепроект на "1+1"? Уже не як провідник і радикал, але все одно епатажний типаж. Підфарбований, з перетренований, з новим іміджем, колишній унсовець вестиме програму з галузі криміналу.
Пусте, що канал – "есдеківський". Працює ж в СДПУ(о) ще один екс-лідер УНА-УНСО – Олег Вітович. І нас уже не дивує інформація, що Корчинський може піти з Піховшеком за списком "Демсоюзу". Парадокс? Але це Україна. Тут діють закони грошей.
Хтось хотів громадського телебачення? Забудьте про таке. Хтось питає, чому лише СТБ показало сюжет про розгін на майдані останніх наметів та арешт "безкучмістів"? Охолоньте (погода сприяє). В Україні все, як колись, за найгірших часів. Кляп не вміщується в роті.
Автор цих рядків зметикував для опозиції сильний і нетиповий піарівський хід, ідея якого, вочевидь, за певних умов могла бути незле винагороджена. Йдеться про організоване пікетування, скажімо, шахтарями, привезеними з Донбасу або Червонограда... ні, не Мінпаливенерго, Кабміну чи Адміністрації. Це все банально й неефективно. Пікетувати слід розкішну дачу політичного опонента.
Найкращий варіант – зима, намети, ночі на морозі, розтягнутість у часі на тиждень, місце дії – пагорб навпроти палацу олігарха С., партійного лідера М., високого родича П. або урядового керівника К.
Позбавлені зарплат і регресних виплат гірники шахти "Н-ської" більш ніж виграшно дисонують із об’єктами нерухомості тих, до кого вони прийшли (їх привезли) з плакатами на кшталт "Злодію такий-то, віддай наші гроші". Попри проблеми з доступом світлих голів до "тіла" Юлії Тимошенко та інформаційним вакуумом, створеним навколо неї деким із оточення, гадаю, такий піар-сценарій політичної боротьби із найбільшими супостатами їй сподобався б.
Утім, як було зазначено на початку, - за певних умов. Елементарне логічне розмірковування в стилі Гліба Жеглова довело, що "оце-то доказ і переважить усі інші, разом узяті". Щоб отримати від описаної акції віддачу у вигляді падіння рейтингу олігарха С. чи партійного лідера М., потрібно "всього нічого" – висвітлення протестної акції, що контрастує з їхніми палацами, на телебаченні.
Саме на шістьох центральних каналах нашого ТБ, бо газетна підтримка не йде ні в яке порівняння з ефірними інформаційними бомбами, скинутими на українські політичні "кандагари" в прайм-тайм. І саме тому вигадана мною акція буде приречена на поразку й забуття. Адже страшенно далека опозиція від можливості впливати на політику "блакитних екранів", котрі належать саме тим панам С., М., П. тощо.
Саме вони вирішують, що і як показувати народові, чим його зомбувати, на яких ходах політичних технологів робити "акценти", що поставити в "епіцентрі", про що розповісти "докладно". З усвідомлення цього й виходимо на головну тему - тему явної нерівності політичних сил у виборчих перегонах, явну "фору" олігархів та людей від влади, кричущу несправедливість, котру – далебі – не зміниш ніяк.
Операція "Дискримінація"
Аналітичні статті про наступне використання на виборах адміністративного ресурсу, всеохопного і безпощадного, вже нав'язли на зубах. Однак до початку виборчої кампанії ще залишається понад два тижні, конкретні прояви адмінресурсу – вони десь більше в провінції, а тим часом неподобство підкралося немомітно в Києві. Це факт, від якого неможливо відмахнутися і який ще до початку виборів-2002 засвідчує, що вони справді є набагато важливішими, принциповішими й запеклішими за всі попередні, але ще й значно більш нерівними.
Перша пташка дискримінації, випущена, ясна річ, за вказівкою Банкової, стосується того, що виборчим блокам Юлії Тимошенко та Олександра Мороза відмовлено у розміщенні перевиборчої реклами на всіх(!) загальнонаціональних телеканалах України. Наголошу: лідерка "Батьківщини" пропонувала розміщувати її рекламу не просто так, а за гроші, по тарифу. Пропонувалося навіть трохи більше. Проте й цей – суто ринковий, якщо хочете – підхід виявився абсолютно неприйнятним для наших телекерівників.
Пам’ятаєте рекламу "Батьківщини" – з Богданом Бенюком, який "виріс тут"? Його десь крутили колись, але тепер – вибори, діють інші правила гри.
Утім, таке ставлення з боку людей телевізійної національності, для яких головний бог – гроші, абсолютно зрозуміле: надійшла вказівка від "перших глядачів" держави, тож значно вигідніше недоотримати якийсь рекламний мільйон від Тимошенко, аніж потім отримати на горіхи від тих самих К., С. чи П. Згода прозоро й ринково працювати з "неблагонадійними" нині політичними силами загрожує обернутися стагнацією й навіть втратою свого ефірно-інформаційного бізнесу згодом.
До уваги не береться навіть те, що варто, мабуть, було б усе-таки розкласти свої дорогоцінні яйця по кількох кошиках. Мало хто там переможе в 2002-му, а далі – і в 2004-му. Однак вибір зроблено однозначний: той хто не з нашими господарями – той проти нас, ату його, фас. Для нашого телебачення, на жаль, уже майже немає нейтральних тонів – у час "ч" діє поділ на "чорних" і "білих", своїх і чужих.
Таку гадську політику можна пудрити позірно демократичними "сніданками з "1+1" чи навіть прямими заявами вже екс-першого-віце спікера Верховної Ради, лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука про те, що канал "Інтер" обов’язково забезпечить чесне й усебічне висвітлення виборчої конкуренції, однак маємо зовсім інше. Тобто мають нас, мають у вуха й очі, котрі бачать і чують, що купують на екранах.
До Америки апелювати ніхто вже й не намагається. Розмови про рівність можливостей стають даремним витрачанням часу. Адмінресурс стис у лещатах навіть комерційну сферу суспільної комунікації.
Ати-бати, не йшли дебати
З часу блискучих теледебатів між Джоном Кеннеді та Річардом Ніксоном понад 40-річної давнини Америка вже не мислить передвиборчої боротьби без відкритих дискусій у телевізійному ефірі. Це вже давно стало правилом і для Європи, це усталений принцип реальних демократій.
Що б ми не казали про останні роки конаючого СРСР і "світанок" незалежності, однак багато в чому саме вміння Леоніда Кравчука дискутувати перед широкою аудиторією забезпечило йому більшу прихильність електорату, аніж опонентам-демократам із Руху. Та й, власне, В’ячеслав Чорновіл набрав на президентських виборах-1991 свої рекордні 27 відсотків завдяки тому, що показав телеглядачам себе справжнього – запального інтелектуала-патріота, а не кровожерного "бандерівця".
Скільки води відтоді спливло, наскільки, виходить, зменшилася шагренева "територія свободи". Пригадується, хтось засвідчував розширення цієї самої "території, вільної від Кучми", за підсумками минулих зимових виступів у руслі "касетного скандалу"? Хтось казав, що загальна маса мас-медіа стала на йоту вільнішою? Не травіть душу.
Все насправді не так. Набагато гірше, ніж навіть 10 років тому.
Днями шокуючи новину повідомив Міжнародний фонд "Відродження", відомий також як український Фонд Сороса: конкурс щодо отримання грантів на проведення відкритих телевізійних дебатів у студіях центральних телеканалах за участю всіх політичних сил, які беруть участь у виборах, провалився.
Жодна з телекомпаній "великої шістки" – УТ-1, "1+1", СТБ, "Інтер", "Новий канал", ICTV – не змогла гарантувати рівного доступу всіх суб’єктів виборчого процесу до участі в дебатах. Головна причина – неможливість надання слова Юлії Тимошенко та Олександрові Морозу. Симоненко, Ющенко, Вітренко, хто завгодно інший – будь ласка, але тільки не справжня опозиція.
Найприкріше, що зіпсували враження про свою "плюралістичність" навіть ті канали, які досі вважалися порівняно об’єктивними. Зазначимо, що "Студія "1+1" та Перший національний заявок до "Відродження" не стали подавати взагалі.
Пояснення з боку телевізійників, зокрема "плюсів", просте: "соросівці" нам пропонують на проект із дебатами якісь 35 тисяч доларів, тоді як така справа коштує "лимонів" два-три, і ще й хочуть диктувати якісь умови. Та спитали б, мовляв, спочатку, скільки коштують камери, студії й усе інше! Чи є сенс, даючи всеукраїнський прямий – не викривлений - ефір БЮТі й соціалістам, підставляти свої сідниці під праведний гнів згори, та ще й оплачувати це з власних продюсерських кишень? Логіка очевидна, однак і потенційних грантодавців можна зрозуміти.
Як повідомили у піар-відділі "Відродження", фонд виходить із того, для розвиненої демократії теледебати є обов’язковою ознакою кожних виборів, і студії телевізійникам меценати-демократи з кишень Джорджа Сороса оплачувати не повинні: все це, як-то камери, інша апаратура, приміщення тощо, на телебаченні є й так.
Пропозиція ж – провести чесні й відкриті дискусії з наданням слова всім політичним силам, у тому числі й опозиції, - не є крамолою. Більше того, ведучі тієї самої ТСН на "Студії "1+1" в кулуарних розмовах визнають, що дебати проводити треба, вони б підняли рейтинг каналу, і коштують дебати не так і багато. Вся справа у "батьках" каналів, у їхніх сорочках, які ближчі до тіл. А на сорочках – кишені...
Та фонд "Відродження" (котрий, до того ж, фінансує ще кілька проектів – щодо дебатів у регіонах, на виборах мерів, проведення "круглих столів", виборчої освіти на ТБ), треба віддати йому належне, не заспокоюється. Оголошено повторний конкурс на загальнонаціональні дебати, суму гранту за кожним телепроектом піднято до 50 тисяч доларів, крайнім терміном подачі заявок названо 28 грудня, тобто вже впритул до виборів (перед цим було 25 вересня).
У переданому вчора в "УМ" відкритому листі до політичних лідерів та керівників центральних телеканалів міститься заклик: "публічно підтримати на загальнонаціональному рівні відкрите, прозоре обговорення виборчих програм політичних партій та блоків для створення умов поінформованого, свідомого, вибору громадянами України".
"Ми бачимо у винесенні цієї проблеми на відкритий розгляд громадськості єдиний шлях забезпечити принцип рівного доступу різних політичних сил до ЗМІ у передвиборчий період", - йдеться у зверненні, підписаному головою правління МФВ Григорієм Немирею.
Тим часом намагається врятувати ситуацію і ображена Юлія Тимошенко, котра через "Батьківщину" вносить на розгляд Верховної Ради проект Закону Україну "Про обов'язкове проведення передвиборних теледебатів під час передвиборчих кампаній з виборів Президента України та виборів народних депутатів".
Є певні надії, що цей проект – елемент тієї демократії, до якої Україна нібито прагне на словах, - буде проголосовано в цілому. Вчора він пройшов перше читання. Обома руками, крім тимошенківців та морозівців, підтримують рівний доступ до ефіру комуністи, "за" і "наші українці", і позафракційні – ситуативну більшість гарантовано. Втім, під величезним сумнівом те, що цей закон підпише Президент - великий любитель вето в подібних ситуаціях.
Сказано не пущати – значить, не пущати. Хай Тимошенко бореться за виборцями "тільки агітаційними методами", ходячи, як вона каже, від хати до хати. Юля анонсує невсипущу роботу тисяч активістів "Батьківщини", 70 тисяч спостерігачів на дільницях. Однак, знаючи ситуацію в оточенні Юлі, маю сумніви і в наявності 70 тисяч помічників, і в їх активності.
Не дивно, що багато хто з тверезо мислячих соратників Ю.Т. ставить під величезний сумнів подолання блоком Тимошенко 4-відсоткового бар’єру. Потрібно щось робити, потрібно рятувати ситуацію, а без медіа-ресурсу, лише з "Вечерними вестями", відсотків у рейтингу не прибуде. А Юлія вже не віце-прем’єр, "ЮТАР" – не рахується, та й той тікає, перед рятівним центральним телебаченням – шлагбаум.
Більше того, днями "заткнуто рота" й тижневику партії Тимошенко – "Слову "Батьківщини", якого тимошенківці на наступний рік передплатили своїм потенційним прихильникам аж 1 мільйон 300 тисяч примірників. Як повідомила лідерка "Батьківщини", минулого тижня державне підприємство "Преса", що займається передплатою, з незрозумілих "технічних причин" розірвало угоду про розповсюдження величезного передплатного тиражу опозиційної партійної газети. Юлія пояснює: "Усе це робиться за вказівкою влади з метою позбавити партію та блок спілкуватися з виборцями". Та що тут пояснювати. Все ясно, як Божий день. І день цей – учорашній.
Захід нам не допоможе
А які слова казав наш Президент, котрий давно вже перегорнув для себе останню сторінку "касетного скандалу"! Навіть указ видав – "Про забезпечення реалізації прав громадян, принципів демократичного суспільства, відкритості і прозорості у процесі підготовки та проведення виборів 2002 року". Але скандали ж уже закінчилися, майор Мельниченко далеко, знову настав час "чорної роботи".
Що вже казати про звіт Комітету виборців України, котрий констатував і в деталях описав застосування адмінресурсу, порушення правил гри та цього самого указу найбільш пропрезидентськими партіями – блоком "За ЄдУ", "Жінками за майбутнє" з Людмилою Кучмою у керівництві, СДПУ(о), аграрниками тощо, якщо сам Леонід Данилович "слово дав – слово взяв".
І хай хтось доведе протилежне, якщо у Президента немає змоги (бажання, сили – потрібне підкреслити) примусити своїх людей виконувати його ж укази. Здавалося, що президентський референдум 2000 року був апогеєм маніпулювання масами. Як виявилося, то були квіточки. Ягідки визрівають саме зараз і достигнуть до кінця березня-2002. Бо саме ці вибори – найважливіші...
Це розуміють і за океаном, і в Європі. Екс-посол Америки Стівен Пайфер – нині помічник заступника держсекретаря США, який курує СНД, - днями відвідав Київ і заявив, що проведення цього передвиборчого марафону стане для України лакмусовим папірцем, що вся Америка і Європа стежитиме, як Україна складатиме іспит на демократію, що успішне складання цього іспиту зможе покращити вбитий "касетним скандалом" імідж офіційного Києва. Пайфер наголосив на тому, що принциповим для Вашингтона є рівний доступ усіх учасників виборів до ЗМІ.
Власне, це нагадує розмову сліпого з глухим. Так було й раніше, але треба враховувати, що американцям нині не зовсім до нашої демократії – їм би зі світовим тероризмом і демократією в Кабулі розібратися. До того ж, Україна солідарна, літаки пропускає, а загалом – іде вже "в пакеті" сприйняття з Москвою. А ви чули, щоб із Кремля нашій Банковій грозили пальцями за засилля адмінресурсу і нечесність виборів? Отож-бо й воно. З ким поведешся...
Так і живемо – на папері, на рівні брехливих декларацій. Ось і голова Центрвиборчкому Михайло Рябець наголошує, що "кандидати у народні депутати України матимуть рівні умови і можливості щодо забезпечення ведення своєї виборчої кампанії".
І президент США Джордж Буш уже вітає рішучість Президента України забезпечити проведення запланованих на березень 2002 року виборів до Верховної Ради "у демократичний, чесний, відкритий і прозорий спосіб», про що йдеться у посланні господаря Білого Дому, що надійшло днями на адресу Кучми. Запитав би Буш у Сороса, що таке "чесний спосіб" по-українськи...
"Блакитні екрани" не червоніють
Що краще: жити в страсі перед можливістю майбутніх терактів у районі Всесвітнього торгового центру й мати гарантовану демократичну свободу чи – тихо й тупо на Позняках, без свободи й перспективи? Але ми живемо, як у підводному човні, з якого не втекти, як у танку, де глухо. У помешканнях – ті самі телевізори, які зомбують і впливають, у які всі хочуть потрапити (бо ж "рівність"), але не всіх пускають.
На таких особливих виборах і значення телебачення особливе. Ще за два-три місяці до офіційно дозволеного старту виборчої кампанії з екранів почали співати ідіотські яблука й ананаси, намагатися всіх задовольнити "жінки з майбутнього", страхати безробіттям і наркоманією "демсоюзівці", вказувати на задуху зелені тощо. Все добре, тільки закони комерції тут якісь спотворені. Де Юля, де Мороз? Куди дивиться Антимонопольний комітет і відповідальні за чесну конкуренцію?
Про вагу телевізора у виборчій кампанії свідчить і те, що вперше за часи всіх виборів і роботяги, і нарциси від журналістики "ломонулися" у списки партій і блоків. І одразу видно, хто з ким, хто кому служив досі й служитиме прісно. Ось Піховшек – у "Демократичному союзі", кажуть, клявся, що його членство у волковській партії не вплине на зміст випусків ТСН та "Епіцентрів", але ми ж не глухі. "Демократичний союз із того-то приводу каже те-то й робить так-то", - каже Славко, хай і не завжди доречно.
Ось Вересень. Батько Ситник закликає його до себе, до БЮТі, але, подейкують, Микола пішов з "1+1" брати участь у вигіднішому проекті (чи не до пані Богословської?) Ось Рогоза, той що автор сценарію "Буржуя". Цей узагалі – в десятці інспірованого "Руху за єдність", підбирає шрифти до краденої Бойком чорноволівської символіки.
Але й це все, певно, лише зав’язь. Як ви оціните ягідку у вигляді Дмитра Корчинського, котрий почне вести власний телепроект на "1+1"? Уже не як провідник і радикал, але все одно епатажний типаж. Підфарбований, з перетренований, з новим іміджем, колишній унсовець вестиме програму з галузі криміналу.
Пусте, що канал – "есдеківський". Працює ж в СДПУ(о) ще один екс-лідер УНА-УНСО – Олег Вітович. І нас уже не дивує інформація, що Корчинський може піти з Піховшеком за списком "Демсоюзу". Парадокс? Але це Україна. Тут діють закони грошей.
Хтось хотів громадського телебачення? Забудьте про таке. Хтось питає, чому лише СТБ показало сюжет про розгін на майдані останніх наметів та арешт "безкучмістів"? Охолоньте (погода сприяє). В Україні все, як колись, за найгірших часів. Кляп не вміщується в роті.
