Старі комуністи називають кандидатів, оновлені – витрачають мільйони
Вівторок, 15 січня 2002, 10:08
Четверо з 5 нинішніх харківських парламентаріїв-комуністів - Леонід Стріжко, Павло Тищенко, Олександр Тищенко, Олексій Лісогорський - підуть на вибори по мажоритарці, хоч перші двоє з них потрапили у нинішню Верховну Раду за списком. Це дали зрозуміти кореспонденту УП в обкомі КПУ у відповідь на його прохання прокоментувати відсутність цих прізвищ у першій половині списку Компартії.
Проте, офіційне висунення всіх харківських мажоритарщиків від КПУ відбудеться у неділю на обласній конференції, яка, на відміну від з'їзду, буде закритою для преси. Перший секретар міськкома Олексій Перепелиця також повідомив, що в області, на відміну від деяких регіонів, не було проблем з тиском на кандидатів від КПУ до складу окружних виборчих комісій.
Судячи з соціологічних опитувань минулого року, Компартія була найпопулярнішою політичною силою у регіоні, а за рейтингом довіри з її лідером Петром Симоненком міг змагатися лише Віктор Ющенко. Однак навіть за свій електорат їй доведеться поборотися серйозніше, ніж 4 роки тому. Адже тоді не було ані ВОЛ "Справедливість", ані КПРС, а зараз на завоювання харківських виборців відправилася і політична сила до цього часу регіону невідома - КПУ(о).
Оновлених комуністів не було помітно на мітингах, які регулярно влаштовують ліві на всі старі й нові свята. Але жоден з таких мітингів в останні 2 роки не збирав більше 5 тисяч осіб. А КПУ(о) вирішила оперувати цифрами на порядок більшими. Якщо старі комуністи називають свою тактику "від дому до дому, від під'їзду до під'їзду", то в оновлених вона - "від поштової скриньки - до поштової скриньки".
9 січня - у пам'ятний для революційного календаря день кривавої неділі - я й мої сусіди по під'їзду отримали листи, надруковані на лазерному принтері. Не листівки передвиборні, а саме листи, де до кожного звертаються на ім'я по-батькові: "Шановний Олександр Валерійовичу! Ми добре пам'ятаємо інші часи, коли у нашій великій країні ніхто не голодував і не боявся, що немає чим заплатити за квартиру" і т.д і т.п, нічим не відрізняється від лозунгів КПУ.
А далі пропонується на спеціальній формі, написати, що "насамперед має бути враховано у Народній програмі", з якою КПУ(о) піде на вибори. Потім форму потрібно вирізати і відправити в конверті на адресу КПУ(о), вул. Жилянська, 31, м. Київ. Конверт з маркою і адресою вже доданий, і надрукована там не тільки адреса одержувача, але і адреса відправника.
Анонімним відправник форми залишитися для оновлених комуністів не зможе, навіть якщо відправить лист в окремому конверті без вказівки зворотної адреси або указавши адресу вигадану. Адже кожна форма - а вона надрукована на одному аркуші з листом - має номер.
Отже, на комп'ютери можна точно вирахувати, хто за яким номером переховувався. Саме номери і дають уявлення про масштаб акції КПУ(о) - на моєму листі цифра дев'ятизначна 200 ***. ***. Двохсот мільйонів квартир не було навіть "у нашій великій країні" на ім'я СРСР. Такі цифри вже пахнуть розмахом світової революції. Звичайно, не можна повірити в те, що анкет за 200 мільйонів. Але не здивуюся, якщо їх буде разів у 10-20 менше, тобто, стільки, скільки в Україні квартир і приватних будинків.
А тепер полічимо, скільки така переписка із з електоратом коштує. Конверт без марки, в якому прийшов лист, - 15 копійок, його марка - за пільговим тарифом для організацій - 24 копійки, конверт з маркою для відповіді - 45 копійок. Разом - 84 копійки. Але щось коштують і папір, і картриджі для принтерів, і праця тих, хто вручну набирав ім'я і адресу кожного господаря квартири (хоч теоретично припустимо, що це відбувалося у порядку добровільної ініціативи, подібно до суботників ленінських часів).
Але винесемо ці витрати за дужки. І без них одні поштові витрати на відправку мільйона листів - це 840 тисяч гривень або три партійних виборчих застави плюс 75 тисяч. А якщо ж листів розіслати 8 мільйонів, то вартість конвертів і марок на півмільйона гривень перевищить офіційні надходження у виборчі фонди всіх кандидатів у президенти 1999-го року разом взятих (вони згідно сайту ЦВК становили 6 174 тис. гривень).
Але прості виборці не питають, звідки у традиційно бідних комуністів такі гроші, і звідки вони змогли дізнатися про адреси всіх господарів квартир. Деякі адресати взагалі не зможуть задати такого питання: листи прийшли і деяким людям, які померли рік тому. Знаю я і про лист на ім'я 7-річної дитини, яка у минулому році виїхала на ПМЖ в Ізраїль.
Але більшість звернень потрапляють до тих, кому вони адресовані. І багато хто відповідає на них. Наприклад, моя сусідка - ветеран війни. Вона часто ходила на зустрічі харків'ян з Петром Симоненком, але вона не знає, що лідер КПУ(о) Михайло Савенко входить аж ніяк не до лівої опозиційної фракції, а до фракції "Трудової України". Проте вона знає, що генпрокурор Потебенько, до якого симпатій не відчуває, піде за списком КПУ. І хто знає, як всі ці чинники позначаться на її виборі 31 березня.
Правда, харківським комуністам не вперше конкурувати на виборах із комуністами. На минулих виборах в декількох округах в бюлетенях виявилося по 2 кандидата, поруч з прізвищем яких було вказано "член КПУ". Одного висувала Компартія, інший висувався сам, не підкоряючись партійній дисципліні.
У результаті комуністичний електорат виявився розбірливим, офіційні кандидати КПУ отримали набагато більший процент голосів, ніж вискочки. Однак ті неслухняні комуністи не слали листів кожному виборцеві, як робить КПУ(о), а тому оптимістичний для неоновленої компартії сценарій 4-річної давнини може і не повторитися.
P.S. Коллеги з харківської газети "Об'єктивно" спробували з'ясувати в київському офісі КПУ(о), звідки ж вони знають адреси громадян, але їм сказали, що на це питання може відповісти лише депутат Михайло Савенко.
Проте, офіційне висунення всіх харківських мажоритарщиків від КПУ відбудеться у неділю на обласній конференції, яка, на відміну від з'їзду, буде закритою для преси. Перший секретар міськкома Олексій Перепелиця також повідомив, що в області, на відміну від деяких регіонів, не було проблем з тиском на кандидатів від КПУ до складу окружних виборчих комісій.
Судячи з соціологічних опитувань минулого року, Компартія була найпопулярнішою політичною силою у регіоні, а за рейтингом довіри з її лідером Петром Симоненком міг змагатися лише Віктор Ющенко. Однак навіть за свій електорат їй доведеться поборотися серйозніше, ніж 4 роки тому. Адже тоді не було ані ВОЛ "Справедливість", ані КПРС, а зараз на завоювання харківських виборців відправилася і політична сила до цього часу регіону невідома - КПУ(о).
Оновлених комуністів не було помітно на мітингах, які регулярно влаштовують ліві на всі старі й нові свята. Але жоден з таких мітингів в останні 2 роки не збирав більше 5 тисяч осіб. А КПУ(о) вирішила оперувати цифрами на порядок більшими. Якщо старі комуністи називають свою тактику "від дому до дому, від під'їзду до під'їзду", то в оновлених вона - "від поштової скриньки - до поштової скриньки".
9 січня - у пам'ятний для революційного календаря день кривавої неділі - я й мої сусіди по під'їзду отримали листи, надруковані на лазерному принтері. Не листівки передвиборні, а саме листи, де до кожного звертаються на ім'я по-батькові: "Шановний Олександр Валерійовичу! Ми добре пам'ятаємо інші часи, коли у нашій великій країні ніхто не голодував і не боявся, що немає чим заплатити за квартиру" і т.д і т.п, нічим не відрізняється від лозунгів КПУ.
А далі пропонується на спеціальній формі, написати, що "насамперед має бути враховано у Народній програмі", з якою КПУ(о) піде на вибори. Потім форму потрібно вирізати і відправити в конверті на адресу КПУ(о), вул. Жилянська, 31, м. Київ. Конверт з маркою і адресою вже доданий, і надрукована там не тільки адреса одержувача, але і адреса відправника.
Анонімним відправник форми залишитися для оновлених комуністів не зможе, навіть якщо відправить лист в окремому конверті без вказівки зворотної адреси або указавши адресу вигадану. Адже кожна форма - а вона надрукована на одному аркуші з листом - має номер.
Отже, на комп'ютери можна точно вирахувати, хто за яким номером переховувався. Саме номери і дають уявлення про масштаб акції КПУ(о) - на моєму листі цифра дев'ятизначна 200 ***. ***. Двохсот мільйонів квартир не було навіть "у нашій великій країні" на ім'я СРСР. Такі цифри вже пахнуть розмахом світової революції. Звичайно, не можна повірити в те, що анкет за 200 мільйонів. Але не здивуюся, якщо їх буде разів у 10-20 менше, тобто, стільки, скільки в Україні квартир і приватних будинків.
А тепер полічимо, скільки така переписка із з електоратом коштує. Конверт без марки, в якому прийшов лист, - 15 копійок, його марка - за пільговим тарифом для організацій - 24 копійки, конверт з маркою для відповіді - 45 копійок. Разом - 84 копійки. Але щось коштують і папір, і картриджі для принтерів, і праця тих, хто вручну набирав ім'я і адресу кожного господаря квартири (хоч теоретично припустимо, що це відбувалося у порядку добровільної ініціативи, подібно до суботників ленінських часів).
Але винесемо ці витрати за дужки. І без них одні поштові витрати на відправку мільйона листів - це 840 тисяч гривень або три партійних виборчих застави плюс 75 тисяч. А якщо ж листів розіслати 8 мільйонів, то вартість конвертів і марок на півмільйона гривень перевищить офіційні надходження у виборчі фонди всіх кандидатів у президенти 1999-го року разом взятих (вони згідно сайту ЦВК становили 6 174 тис. гривень).
Але прості виборці не питають, звідки у традиційно бідних комуністів такі гроші, і звідки вони змогли дізнатися про адреси всіх господарів квартир. Деякі адресати взагалі не зможуть задати такого питання: листи прийшли і деяким людям, які померли рік тому. Знаю я і про лист на ім'я 7-річної дитини, яка у минулому році виїхала на ПМЖ в Ізраїль.
Але більшість звернень потрапляють до тих, кому вони адресовані. І багато хто відповідає на них. Наприклад, моя сусідка - ветеран війни. Вона часто ходила на зустрічі харків'ян з Петром Симоненком, але вона не знає, що лідер КПУ(о) Михайло Савенко входить аж ніяк не до лівої опозиційної фракції, а до фракції "Трудової України". Проте вона знає, що генпрокурор Потебенько, до якого симпатій не відчуває, піде за списком КПУ. І хто знає, як всі ці чинники позначаться на її виборі 31 березня.
Правда, харківським комуністам не вперше конкурувати на виборах із комуністами. На минулих виборах в декількох округах в бюлетенях виявилося по 2 кандидата, поруч з прізвищем яких було вказано "член КПУ". Одного висувала Компартія, інший висувався сам, не підкоряючись партійній дисципліні.
У результаті комуністичний електорат виявився розбірливим, офіційні кандидати КПУ отримали набагато більший процент голосів, ніж вискочки. Однак ті неслухняні комуністи не слали листів кожному виборцеві, як робить КПУ(о), а тому оптимістичний для неоновленої компартії сценарій 4-річної давнини може і не повторитися.
P.S. Коллеги з харківської газети "Об'єктивно" спробували з'ясувати в київському офісі КПУ(о), звідки ж вони знають адреси громадян, але їм сказали, що на це питання може відповісти лише депутат Михайло Савенко.
