Симоненко починає кампанію з російської преси
Середа, 23 січня 2002, 19:31
Симоненко починає кампанію з російської преси
Симоненко зустрічається з Кучмою, а той настільки з ним відвертий, що чесно і прямо розказує тому, чому, власне, не підписує закон про вибори. Лідери КПУ не отримують гроші від російських комуністів, але настільки часто зустрічаються зі своїми російськими колегами, що навіть соромляться про це говорити.
"Хто, крім комуністів, буде користуватися підтримкою в суспільстві, де велика частина населення не може прогодувати сім'ю, знайти роботу, позбутися соціальної безвихідності? Якби не спекулювали на темі авторитету партії, її історичного минулого - це наша доля, це наш хрест, - ми б отримали ще більшу підтримку. Комуністи пропонують взяти з собою позитив, який був в роки радянської влади", так починає своє інтерв'ю газеті "Время новостей" лідер Компартії України Петро Симоненко.
Спрямованість інтерв'ю очевидна - КПУ за "світле минуле", за дружбу народів, всі інші продалися Заходу.
Щоб бути ближче до простого російського читача, Симоненко признається, що платформа КПУ практично не відрізняється від платформи КПРФ. Відмінність тільки "в українській специфіці". "Російські комуністи відчувають себе партією великої країни, економіка якої мало залежить від зовнішніх тенденцій. КПУ же виступає за тісну економічну і політичну інтеграцію з Росією, Білорусією, захист внутрішніх ринків від іноземних впливів, придання російській мові статусу другої державної (за це нас часто називають антидержавницькою партією). Ми виходимо з принципу, що треба поважати і любити свій народ, росіян, які працюють і живуть на благо України."
Не варто думати, що Симоненко згадав про росіян лише тому, що давав інтерв'ю російській газеті, хоч він й інтернаціоналіст. Все набагато простіше - електорат КПУ дуже любить Росію і не тільки проти розриву колишніх зв'язків, але і не проти їх відновити. Звідси і запевнення в самих близьких зв'язках.
"Комуністи частіше зустрічаються з представниками російської політичної і управлінської еліти, ніж СПУ, хоч і не афішують ці зустрічі. КПУ за співпрацю з лівими, однак, не завжди можна виробити загальну стратегічну лінію з СПУ, яка підтримує відносини із західною соціал-демократією, відвідує штаб-квартиру НАТО, проводить зустрічі в США".
Однак, дружба дружбою, а тютюнець - нарізно. Симоненко вже вкотре в категоричній формі заявляє, що КПРФ не має відношення до фінансування КПУ. "Цю "дохлу кішку" тягають давно і відразу про неї забувають по завершенні виборів. Ми не боїмося галасу - КПУ народна партія, на рахунок якої люди перераховують свої чесно зароблені гроші... Ми ще поборемося!"
Якщо вірити Симоненко, то все ж головним ворогом комуністів є влада. "Власті не можуть нас вбити, тому намагаються задушити в обіймах - розповсюджують в ЗМІ міфи про нашу лояльність. Як ми можемо бути зручні для влади, якщо ми людей на мітинги тисячами виводимо?"
"Що стосується "касетного скандалу", я ще на першій зустрічі партій, 13 грудня, не отримав відповіді на питання, чи готова опозиція взяти на себе відповідальність за можливе кровопролиття, якщо влада зважиться на застосування сили. Форум національного порятунку, створений в розпалі скандалу, канув в Лету, оскільки не визначив методи боротьби і кордон, до якого готові дійти організатори. Тепер ці партії виправдовують свою неспроможність - Тимошенко киває на Мороза, рухи - один на одного. КПУ підтримала перші демонстрації, хоч нас звинувачували в тому, що ми ледве чи не провокатори, і самовідсторонилися, коли на Хрещатику пролилася кров. Крім того, ми були не згодні з правими, які планували привести до влади Ющенка - проамериканського політика, що спекулює на національній ідеї".
Симоненко не чекає, що вибори 2002 пройдуть чесно. "У 1998 році у нас забрали 10-15% голосів. Недавня бесіда з президентом лише підтвердила мої припущення. Коли я різко висловив позицію КПУ згідно із законом про пропорційну систему виборів, Леонід Кучма відповів, що не підпише закон, оскільки в цьому випадку комуністи отримають 37% голосів". Цікаво, з чого б це президент був би таким відвертим з лідером нібито головної опозиційної сили?
"Зараз КПУ намагаються послабити, клонуючи ручні партії за указом адміністрації президента або політтехнологів, які там працюють. Це й КПРС, й Компартія трудящих, і КПУ(о). Лідер останньою сидить в "Трудовій Україні" в Тігіпка, Шарова, Пінчука й Деркача, діяльність яких, як дехто затверджує, має злочинний характер". Дуже м'яко і обтічно - хтось подекуди у нас часом… Влада у нас злочинна вцілому, а кожний конкретний злочинець так і не залишається неназваним. Тим більше - такою опозицією…
Симоненко зустрічається з Кучмою, а той настільки з ним відвертий, що чесно і прямо розказує тому, чому, власне, не підписує закон про вибори. Лідери КПУ не отримують гроші від російських комуністів, але настільки часто зустрічаються зі своїми російськими колегами, що навіть соромляться про це говорити.
"Хто, крім комуністів, буде користуватися підтримкою в суспільстві, де велика частина населення не може прогодувати сім'ю, знайти роботу, позбутися соціальної безвихідності? Якби не спекулювали на темі авторитету партії, її історичного минулого - це наша доля, це наш хрест, - ми б отримали ще більшу підтримку. Комуністи пропонують взяти з собою позитив, який був в роки радянської влади", так починає своє інтерв'ю газеті "Время новостей" лідер Компартії України Петро Симоненко.
Спрямованість інтерв'ю очевидна - КПУ за "світле минуле", за дружбу народів, всі інші продалися Заходу.
Щоб бути ближче до простого російського читача, Симоненко признається, що платформа КПУ практично не відрізняється від платформи КПРФ. Відмінність тільки "в українській специфіці". "Російські комуністи відчувають себе партією великої країни, економіка якої мало залежить від зовнішніх тенденцій. КПУ же виступає за тісну економічну і політичну інтеграцію з Росією, Білорусією, захист внутрішніх ринків від іноземних впливів, придання російській мові статусу другої державної (за це нас часто називають антидержавницькою партією). Ми виходимо з принципу, що треба поважати і любити свій народ, росіян, які працюють і живуть на благо України."
Не варто думати, що Симоненко згадав про росіян лише тому, що давав інтерв'ю російській газеті, хоч він й інтернаціоналіст. Все набагато простіше - електорат КПУ дуже любить Росію і не тільки проти розриву колишніх зв'язків, але і не проти їх відновити. Звідси і запевнення в самих близьких зв'язках.
"Комуністи частіше зустрічаються з представниками російської політичної і управлінської еліти, ніж СПУ, хоч і не афішують ці зустрічі. КПУ за співпрацю з лівими, однак, не завжди можна виробити загальну стратегічну лінію з СПУ, яка підтримує відносини із західною соціал-демократією, відвідує штаб-квартиру НАТО, проводить зустрічі в США".
Однак, дружба дружбою, а тютюнець - нарізно. Симоненко вже вкотре в категоричній формі заявляє, що КПРФ не має відношення до фінансування КПУ. "Цю "дохлу кішку" тягають давно і відразу про неї забувають по завершенні виборів. Ми не боїмося галасу - КПУ народна партія, на рахунок якої люди перераховують свої чесно зароблені гроші... Ми ще поборемося!"
Якщо вірити Симоненко, то все ж головним ворогом комуністів є влада. "Власті не можуть нас вбити, тому намагаються задушити в обіймах - розповсюджують в ЗМІ міфи про нашу лояльність. Як ми можемо бути зручні для влади, якщо ми людей на мітинги тисячами виводимо?"
"Що стосується "касетного скандалу", я ще на першій зустрічі партій, 13 грудня, не отримав відповіді на питання, чи готова опозиція взяти на себе відповідальність за можливе кровопролиття, якщо влада зважиться на застосування сили. Форум національного порятунку, створений в розпалі скандалу, канув в Лету, оскільки не визначив методи боротьби і кордон, до якого готові дійти організатори. Тепер ці партії виправдовують свою неспроможність - Тимошенко киває на Мороза, рухи - один на одного. КПУ підтримала перші демонстрації, хоч нас звинувачували в тому, що ми ледве чи не провокатори, і самовідсторонилися, коли на Хрещатику пролилася кров. Крім того, ми були не згодні з правими, які планували привести до влади Ющенка - проамериканського політика, що спекулює на національній ідеї".
Симоненко не чекає, що вибори 2002 пройдуть чесно. "У 1998 році у нас забрали 10-15% голосів. Недавня бесіда з президентом лише підтвердила мої припущення. Коли я різко висловив позицію КПУ згідно із законом про пропорційну систему виборів, Леонід Кучма відповів, що не підпише закон, оскільки в цьому випадку комуністи отримають 37% голосів". Цікаво, з чого б це президент був би таким відвертим з лідером нібито головної опозиційної сили?
"Зараз КПУ намагаються послабити, клонуючи ручні партії за указом адміністрації президента або політтехнологів, які там працюють. Це й КПРС, й Компартія трудящих, і КПУ(о). Лідер останньою сидить в "Трудовій Україні" в Тігіпка, Шарова, Пінчука й Деркача, діяльність яких, як дехто затверджує, має злочинний характер". Дуже м'яко і обтічно - хтось подекуди у нас часом… Влада у нас злочинна вцілому, а кожний конкретний злочинець так і не залишається неназваним. Тим більше - такою опозицією…
