Знати – значить не довіряти
Четвер, 24 січня 2002, 18:05
Соціологічним опитуванням про політику часто дорікають, що їх використовують для маніпулювання суспільною думкою, що вони не відображають реального стану речей, що, взагалі не відомо, чи хтось їх насправді проводить. Одначе усі претензії, як правило, стосуються "позитивного боку" опитувань - того, хто визнається найбільш популярним, рейтинговим чи "прохідним", кому довіряє народ або за кого він завтра піде голосувати.
Але виявляється, що іноді на соціологію корисно подивитися із зворотнього боку – і тоді дізнаєшся про такі цікаві факти, що лідера "За ЄдУ", наприклад, не знають 43% громадян України, його безпосередньому шефу не довіряють 45%, а найбільше "анти-фанів" має Юлія Тимошенко.
Отже, зворотній "хіт-парад", який випливає з дослідження, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" та фірмою "Социс" у кінці грудня 2001 – на початку січня 2002 має наступний вигляд.
В номінації "о, а це хто такий?" перше місце посідає Валерій Ващевський, один з лідерів "Команди Озимого Покоління", а також Селянсько-демократичної партії - 84% громадян про нього ніколи не чули.
До першої десятки також увійшли керівник штабу "Нашої України" Петро Порошенко (з ним незнайомі 79%), лідер Партії регіонів та віце-прем'єр Володимир Семиноженко (про нього не знає 71% наших співвітчизників), Валентина Довженко з 69%,"справжній руховець" Богдан Бойко (його ніколи не бачили 67%). Аналогічний показник має голова Аграрної партії Михайло Гладій та лідер ВОЛ "Справедливість" Іван Чиж.
Трохи більш знані Володимир Горбулін – про нього не мали гадки 58%, та Володимир Литвин – другу особу в державі не знають 43%.
Цікава ситуація склалася на нижніх щаблях цієї категорії: найменше не знають в нашій країні, звичайно, президента (себто, незнайомих з ним немає), передостанніми йдуть Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко (по 4%), Петра Симоненка не знають 5%, Олександра Мороза – 7%. Такі цифри вселяють надію, що під час власне виборів народ все ж впізнає своїх героїв в обличчя і відрізнить усіх Морозів та Ющенків один від одного.
В номінації "недовіра" лідирують самі жінки: Юлії Тимошенко не довіряють 69% населення, Наталії Вітренко – 49%. Далі йдуть Олександр Мороз, якому не вірять 46% та Леонід Кучма з 45%-ю недовірою. Отже, спостерігаємо цікаве явище – народ майже однаково не довіряє й владі, й тим, хто проти неї найактивніше виступає. Проте він їх знає.
Серед соціальних установ за рівнем недовіри лідирують Верховна Рада (52%) та інститут президентсва (44%). Цікаво, мабуть той 1%, на який відрізняється цей показник від даних Кучми в попередньому абзаці завдячує своїм існуванням самій особі "гаранта".
Крім того – не довіряють уряду (44%), міліції (44%), місцевим адміністраціям та радам (43%).
В категорії "Самотня ідеологія" безперечно перше місце має анархія (прихільників взагалі не було), на почесному другому – ліберальні цінності (їх поділяє 1 відсоток респондентів) – цікаво, а чи знають про це численні партії, що мають слово "ліберальний" у назві або декларують схильність до ліберальної ідеології?
Навряд чи пощастить й "аграрникам" – їхню ідеологію, попри усі зауваження, що Україна – країна з багатими аграрними традиціями, поділяють лише 2% населення. Але тут, можливо, справа у термінології – не всі аграрномислячі громадяни знають, що вони - "аграрії". А от розкрутка бренду "соціал-демократія" має свої результати – з нею себе ідентифікують 15% українців. Однак, це абсолютно не заважає їм не збиратися масово голосувати за головних провідників цієї ідеології в Україні – есдеків об'єднаних.
А ось номінація "однозначно не буду голосувати" не має чітких лідерів. Майже усі політичні сили мають сталу кількість тих осіб, що не віддадуть їм свої голоси під час виборів. Найбільше "анти-фанів" мають сили, що увійшли до блоку Юлії Тимошенко – за них ніколи не проголосують 57% респондентів, та НРУ (є) з 55%. Найменш - має "Наша Україна" (33%).
Але виявляється, що іноді на соціологію корисно подивитися із зворотнього боку – і тоді дізнаєшся про такі цікаві факти, що лідера "За ЄдУ", наприклад, не знають 43% громадян України, його безпосередньому шефу не довіряють 45%, а найбільше "анти-фанів" має Юлія Тимошенко.
Отже, зворотній "хіт-парад", який випливає з дослідження, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" та фірмою "Социс" у кінці грудня 2001 – на початку січня 2002 має наступний вигляд.
В номінації "о, а це хто такий?" перше місце посідає Валерій Ващевський, один з лідерів "Команди Озимого Покоління", а також Селянсько-демократичної партії - 84% громадян про нього ніколи не чули.
До першої десятки також увійшли керівник штабу "Нашої України" Петро Порошенко (з ним незнайомі 79%), лідер Партії регіонів та віце-прем'єр Володимир Семиноженко (про нього не знає 71% наших співвітчизників), Валентина Довженко з 69%,"справжній руховець" Богдан Бойко (його ніколи не бачили 67%). Аналогічний показник має голова Аграрної партії Михайло Гладій та лідер ВОЛ "Справедливість" Іван Чиж.
Трохи більш знані Володимир Горбулін – про нього не мали гадки 58%, та Володимир Литвин – другу особу в державі не знають 43%.
Цікава ситуація склалася на нижніх щаблях цієї категорії: найменше не знають в нашій країні, звичайно, президента (себто, незнайомих з ним немає), передостанніми йдуть Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко (по 4%), Петра Симоненка не знають 5%, Олександра Мороза – 7%. Такі цифри вселяють надію, що під час власне виборів народ все ж впізнає своїх героїв в обличчя і відрізнить усіх Морозів та Ющенків один від одного.
В номінації "недовіра" лідирують самі жінки: Юлії Тимошенко не довіряють 69% населення, Наталії Вітренко – 49%. Далі йдуть Олександр Мороз, якому не вірять 46% та Леонід Кучма з 45%-ю недовірою. Отже, спостерігаємо цікаве явище – народ майже однаково не довіряє й владі, й тим, хто проти неї найактивніше виступає. Проте він їх знає.
Серед соціальних установ за рівнем недовіри лідирують Верховна Рада (52%) та інститут президентсва (44%). Цікаво, мабуть той 1%, на який відрізняється цей показник від даних Кучми в попередньому абзаці завдячує своїм існуванням самій особі "гаранта".
Крім того – не довіряють уряду (44%), міліції (44%), місцевим адміністраціям та радам (43%).
В категорії "Самотня ідеологія" безперечно перше місце має анархія (прихільників взагалі не було), на почесному другому – ліберальні цінності (їх поділяє 1 відсоток респондентів) – цікаво, а чи знають про це численні партії, що мають слово "ліберальний" у назві або декларують схильність до ліберальної ідеології?
Навряд чи пощастить й "аграрникам" – їхню ідеологію, попри усі зауваження, що Україна – країна з багатими аграрними традиціями, поділяють лише 2% населення. Але тут, можливо, справа у термінології – не всі аграрномислячі громадяни знають, що вони - "аграрії". А от розкрутка бренду "соціал-демократія" має свої результати – з нею себе ідентифікують 15% українців. Однак, це абсолютно не заважає їм не збиратися масово голосувати за головних провідників цієї ідеології в Україні – есдеків об'єднаних.
А ось номінація "однозначно не буду голосувати" не має чітких лідерів. Майже усі політичні сили мають сталу кількість тих осіб, що не віддадуть їм свої голоси під час виборів. Найбільше "анти-фанів" мають сили, що увійшли до блоку Юлії Тимошенко – за них ніколи не проголосують 57% респондентів, та НРУ (є) з 55%. Найменш - має "Наша Україна" (33%).
