Литвин - краде по дрібницях. Поки що лише статті

50 переглядів
П'ятниця, 25 січня 2002, 15:20

Не встигли ми розтрощити вщент теорію Литвина про громадянське суспільство, як виявилося, що дісталося не тому товаришеві. Завинив Томас Каротерс, який ще в 1999 році написав статтю "Громадянське суспільство. Подумаємо ще раз" (CIVIL SOCIETY. THINK AGAIN). Стаття ця з'явилася в дуже поважному американському журналі Foreign Policy.

Навіть побіжно преглянувши статті шановного представника фонду Карнегі та голови адміністрації українського президента, стає зрозуміло, що максимум, що зробив пан Литвин, - це, м'яко кажучи, просто її переклав. А ще простіше - списав і привласнив собі чужу роботу. Плагіат називається.

Бажаючі можуть порівняти оригінал CIVIL SOCIETY. THINK AGAIN та статтю Литвина (шукати за змістом у розділі політика) "Громадянське суспільство: міфи та реальність". Для тих, хто не читає англійською пропонуємо переклад на російську - Томас Каротерс. Критический взгляд на гражданское общество. Українською мовою цю статтю в Інтернеті знайти не вдалося.

Статті схожі як дві краплі води, що впали в різний час. Різниця полягає лише в тонкощах літературного перекладу і різного роду прикрасах.

Порівняємо підзаголовки: The Concept of Civil Society Is а Recent Invention у Литвина подається по-науковому коротко - Історична довідка. NGOs Are the Heart of Civil Society - Громадянське суспільство формується навколо неурядових організацій; Civil Society Is Warm and Fuzzy - Громадянське суспільство переслідує благородні цілі; А Strong Civil Society Ensures Democracy - Сильне громадянське суспільство - гарант демократії; Civil Society Is Crucial for Economic Success - Громадянське суспільство - основа економічного успіху; Real Civil Society Doesn't Take Money from the Government - Громадянське суспільство не коштує уряду жодної копійки; Civil Society Has Gone Global - Громадянське суспільство стає глобальним.

Точно так само здерті посилання на відомих філософів та істориків давнини й сучасності.

Українське суспільство так і не дізналося б про "письменницькі" таланти пана Литвина, якби не один з наших читачів, який професійно орієнтується в цій темі. Чесно кажучи, більшість з нас списували на екзаменах та іноді говорили неправду. Але винести на сторінки однієї з наймасовіших газет чужий труд під своїм ім'ям - це, мабуть, не схоже на маленьку нешкідливу брехню. А може, пан Литвин, просто "не в курсі" - просто привласнив собі опус одного зі своїх помічників, який, в свою чергу, списав у Томаса Каротерса.

До речі, в останньому виданні довідника "Хто є хто в Україні" (видавництво К.І.С., 2001 рік) у статті присвяченій Литвину нічого не говориться про знання іноземних мов, в тому числі й англійської. Проте, в ній же вказано, що Литвин Володимир Михайлович є членом редколегії журналу "Інтелектуальна власність". Цікаво, про яку інтелектуальну власність можна говорити в Україні, якщо видатний історик сучасності Литвин подає такий приклад?

Власне, із викриттям істинного авторства змінюється й сприйняття цього тексту. Адже пан Каротерс – фахівець, дослідник. Він має власну позицію щодо громадянського суспільства. Він має на неї право - його погляди "взяті" не з неба, вони грунтуються на його ж власному досвіді роботи. З ним можна не погоджуватися, наводити аргументи – і це буде нормальна дискусія.

А ось коли текст приписується пану Литвину, то до змісту статті вже притягується власний хвіст персональної історії голови адміністрації президента. Критика громадянського суспільства, якого ще ніколи в Україні не було, що йде від Литвина, виглядає не стільки як результат його власних роздумів, скільки програмою політичних сил, ним очолюваних. Тож і критикувати цей текст треба було б з відповідної позиції. Але втім, вже не зрозуміло, про що можна говорити у випадку такого "запозичення" інтелектуальної власності.

Для довідки. Томас Каротерс, віце-президент Фонду Карнегі за міжнародний мир, відомого незалежного інституту, що займається міжнародними відносинами та має штаб-квартиру у Вашингтоні. Каротерс займається усіма програмами Фонду, включаючи програму глобальної політики (the Global Policy Program) і Російську/Евроазійськую програму (the Russian/Eurasian Program), над якою працює як вашингтонський офіс, так і персонал у Москві. Тому Каротерса іноді називають московським представником Фонду Карнегі.

Каротерс - всесвітньо визнаний фахівець в області міжнародних відносин. Він працював над "демократичними" проектами різних приватних та громадських організацій. Проводив безліч польових досліджень програм розвитку демократії в країнах Східної Європи, колишнього Радянського Союзу, Латинської Америки, Африки і Азії. Каротерс - автор трьох критичних книг, присвячених питанням демократичного розвитку.


Співавтор - докторант Влад Михненко, Darwin College, University of Cambridge

Дискусія на цю тему

Литвин про громадянське суспільство. Дідусь Кант перевертається в труні

Нотатки на полях програмної статті

Cім міфів або спроба "коригувального пресингу"?

До питання про "деміфологізацію громадянського суспільства" і методів, якими це робиться

Литвин зізнався у плагіаті

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua