Go, Ukes, Go! Саблезубий Нестер
Понеділок, 28 січня 2002, 17:08
"Це трапилося під час моєї першої гри проти "Чикаго". В якийсь момент матчу я опинився за воротами "чорних яструбів". Й раптом отримую сильний удар ключкою прямо в обличчя. Двох передніх зубів як не було. З носа - кров. Я зрозумів, що він зробив це спеціально. У відповідь кидаюся на нього й ключкою розбиваю йому голову... Нас обох суддя вигнав з поля. До роздягальні нас супроводжувала поліція. Коли ми грали наступного разу в Чикаго, історія повторилася. Він знову заїхав по мені ключкою, цього разу поміж ніг. І як би ж то все обмежувалося бійкою. Все це відбувалося під расистські вигуки вболівальників "Чикаго". А його такі крики тільки збуджували, були детонатором його підступних нападів на мене"...
Ці слова належать першому темношкірому хокеїсту НХЛ Віллі О'Рі, який грав за "Бостон брюінз". Але ж і натерпівся хлопчина! І від хокеїстів і від недалеких уболівальників. Але найперше його діставав Ерік Нестеренко - центрфорвард "Чикаго блек хоукс". Це його мав на увазі бідолаха Віллі, коли розповідав про вибиті зуби. Що й казати, спогади - не з приємних. Може й не варто було б розпочинати розповідь про ще одного ukie, з такої цитати. Але, стоп! Хто сказав, що Ерік - антигерой? Не судіть й вас не судитимуть. Що було, те було. Сатисфакція Еріку не потрібна.
Дійсно, на початку хокейної кар'єри Ерік Нестеренко набув слави розбишаки та неабиякого бешкетника, якого ще треба пошукати. В кожному матчі йому доводилося відсиджувати дві-три хвилини на лаві штрафників. Й не так за силові зіткнення, як за прояви норову. Його називали расистом, людиною, яка плутає хокей з боксом й казали, що йому не місце на хокейному майданчику.
Він дійсно грав жорстко, часом навіть брутально. Але цей парубоцький запал згас у ньому. Щоправда знадобився для цього добрячий десяток років. Певно на якомусь етапі свого життя Ерік збагнув, що постійні сутички, які часто закінчувалися тим, що ковзанка багровіла від крові, не роблять його розумнішим та здоровішим. Наприкінці кар'єри хокеїста лише на голові Нестеренка лишилися близько тисячі(!) шрамів та рубців. А його ніс, підраховано, зазнавав переломів тринадцять разів.
Отже, Ерік Пол Нестеренко. Він же "Вибуховий Флін Флон" (Флін Флон - місто в Канаді, де у 1933 народився майбутній герой нічних кошмарів темношкірого Віллі), він же "Містер Лікоть" (цією частиною руки він полюбляв нишком зачіпляти суперника, або ж відверто штовхати його, провокуючи на сутичку), він же Саблезубий тигр, він же Нестер. Свою першу гру він провів у складі "Торонто мейпл лівз" у сезоні 1951-52, тобто у першому, невдалому "безбарилковому".
Еріка взяли на оглядини, оскільки цей дев'ятнадцятирічний юнак чудово та впевнено грав за юніорів з "Toronto Marlboros", де в першому ж сезоні в 52 матчах він закинув 53 шайби! Поступово молодий Нестеренко прижився в основному складі команди з Торонто, але великою результативністю похизуватися не міг.
В 1956 році Нестеренко опиняється в "Чикаго блек хоукс." Перший рік виступів за команду зі столиці гангстерів Ерік поєднує з навчанням в університеті. На льоду він з'являвся у матчах, які відбувалися у вихідні. Але наступного сезону він уже грав у першій трійці разом з Едом Ліценбергером та Тедом Ліндсеєм. Попри надто жорстку гру, яку він тоді демонстрував (в 70 матчах він заробив 104 хвилини штрафу), то був один з найкращих сезонів Нестеренка. Голи він поєднував з відмінною грою у захисті. Ті, хто бачив його у грі, відзначали, що Нестеренко був напрочуд майстерним у володінні ключкою. Вони наче зросталися на льоду, були одним цілим.
"Ерік Нестеренко з дитинства був закоханий у лід, його холод і свободу. На льоду він був дуже цинічний, бо вважав, що за такого ставлення до гри максимально реалізує себе як професійний хокеїст." (Довідник "Hockey players", стор. 381)
Вболівальники ставилися до Несторенка переважно добре. Грубіян? Так. Задирака? Так. Але своїми витівками він запалював трибуни емоціями - те, заради чого люди приходять на льодові арени, - додавав хокею видовищності, нагадував, так би мовити, що це жорстка, чоловіча гра без сентиментів.
В 1961 році він разом з "чорними яструбами" стає володарем Кубку Стенлі. Того ж року обирається членом команди "Всі зірки НХЛ". А через три роки нарешті щось змінюється в Еріку. Він уже не грубіян, у відношенні до суперника - значно коректніший.
Минає рік, другий, третій. Врешті-решт Нестеренко став твердим середнячком. Йому так і не пощастило стати суперзіркою. Забивав він небагато, але на майданчику був дуже корисним для своєї команди.
Матч минає за матчем, сезон за сезоном, рік за роком, а Нестеренко й не думає прощатися з хокеєм, більше того мовчать з цього приводу й власники "чорних яструбів". Схоже, що Ерік потрібен босам та власне команді. Свій останній матч в НХЛ "Містер лікоть" провів у сорокарічному віці. За його плечами - 1219 матчів! Його здобуток - 574 очки. У ті часи (початок сімдесятих) мало хто міг пишатися тим, що провів на льоду понад тисячу матчів. Нестеренко був одним з перших, хто переступив цей рубіж.
У 1974 році Ерік опинився у Швейцарії, де спробував себе у любительському хокеї. В одному з місцевих клубів він був водночас і гравцем і тренером. Очевидно, аматорський, "м'якотілий" стиль гри , що культивувався в Європі, не припав до душі задираці-Еріку. В 1975 році він повертається в Чикаго, де відіграє кілька сезонів за малопомітні напівлюбительскі клуби, тренує їх. Врешті-решт Ерік назавжди спаковує ковзани в чохли й на кілька років випадає з поля зору газет та телебачення.
В середині вісімдесятих Ерік Нестеренко потрапляє в поле зору... Голівуду. Разом з Патріком Свейзі та Кіану Рівз він грає у фільмі "Молода кров". Еріку тоді було 53 роки. В Україні ця стрічка фактично нікому не відома. Автору цих рядків вона жодного разу не потрапляла на очі у продажу. Кіно не шедевральне, якщо зважати на обсяг відведеного йому місця у спеціалізованих довідниках. Фільм - про хокей. Нестеренко грає канадського фермера, батька молодого хокеїста, вчить його премудростям життя.
"Злій, збудженій нечистою енергією людині не місце на хокейному майданчику", - повчає пристаркуватий Ерік свого кінематографічного сина. Саме так. Ерік Нестеренко наче вибачається перед темношкірим Віллі, десятками інших хокеїстів, яких він не так давно люто зневажав і як міг це демонстрував...
Нині Ерік Нестеренко весь в роботі. Незважаючи на доволі серйозний вік він не полишив спорт й працює лижним інструктором у гірському містечку Веіл в американському штаті Колорадо. Двогодинний сеанс "лижної терапії" з Нестеренком коштує 400 доларів. Ті, хто стають на лижі навіть не здогадуються, що перед ними колись грізний Нестер. "Приїжджала нещодавно молода пара з Нью-Йорку, - розповідає Ерік. - Подивилися, покрутилися. Кажуть мені: ви нам не підходите, ви - старий, й показують на моє сиве волосся. Але я вибив з них це лайно."
Талан викладача-інструктора колеги Еріка сприймають доволі своєрідно. "Він впертий старий вилупок", - типова характеристика, якою його нагороджують колеги...
Ці слова належать першому темношкірому хокеїсту НХЛ Віллі О'Рі, який грав за "Бостон брюінз". Але ж і натерпівся хлопчина! І від хокеїстів і від недалеких уболівальників. Але найперше його діставав Ерік Нестеренко - центрфорвард "Чикаго блек хоукс". Це його мав на увазі бідолаха Віллі, коли розповідав про вибиті зуби. Що й казати, спогади - не з приємних. Може й не варто було б розпочинати розповідь про ще одного ukie, з такої цитати. Але, стоп! Хто сказав, що Ерік - антигерой? Не судіть й вас не судитимуть. Що було, те було. Сатисфакція Еріку не потрібна.
 Нестер (ліворуч) атакує ворота Террі Савчука |
Він дійсно грав жорстко, часом навіть брутально. Але цей парубоцький запал згас у ньому. Щоправда знадобився для цього добрячий десяток років. Певно на якомусь етапі свого життя Ерік збагнув, що постійні сутички, які часто закінчувалися тим, що ковзанка багровіла від крові, не роблять його розумнішим та здоровішим. Наприкінці кар'єри хокеїста лише на голові Нестеренка лишилися близько тисячі(!) шрамів та рубців. А його ніс, підраховано, зазнавав переломів тринадцять разів.
Отже, Ерік Пол Нестеренко. Він же "Вибуховий Флін Флон" (Флін Флон - місто в Канаді, де у 1933 народився майбутній герой нічних кошмарів темношкірого Віллі), він же "Містер Лікоть" (цією частиною руки він полюбляв нишком зачіпляти суперника, або ж відверто штовхати його, провокуючи на сутичку), він же Саблезубий тигр, він же Нестер. Свою першу гру він провів у складі "Торонто мейпл лівз" у сезоні 1951-52, тобто у першому, невдалому "безбарилковому".
Еріка взяли на оглядини, оскільки цей дев'ятнадцятирічний юнак чудово та впевнено грав за юніорів з "Toronto Marlboros", де в першому ж сезоні в 52 матчах він закинув 53 шайби! Поступово молодий Нестеренко прижився в основному складі команди з Торонто, але великою результативністю похизуватися не міг.
В 1956 році Нестеренко опиняється в "Чикаго блек хоукс." Перший рік виступів за команду зі столиці гангстерів Ерік поєднує з навчанням в університеті. На льоду він з'являвся у матчах, які відбувалися у вихідні. Але наступного сезону він уже грав у першій трійці разом з Едом Ліценбергером та Тедом Ліндсеєм. Попри надто жорстку гру, яку він тоді демонстрував (в 70 матчах він заробив 104 хвилини штрафу), то був один з найкращих сезонів Нестеренка. Голи він поєднував з відмінною грою у захисті. Ті, хто бачив його у грі, відзначали, що Нестеренко був напрочуд майстерним у володінні ключкою. Вони наче зросталися на льоду, були одним цілим.
"Ерік Нестеренко з дитинства був закоханий у лід, його холод і свободу. На льоду він був дуже цинічний, бо вважав, що за такого ставлення до гри максимально реалізує себе як професійний хокеїст." (Довідник "Hockey players", стор. 381)
 Уроки гри в більярд (Ерік праворуч) |
В 1961 році він разом з "чорними яструбами" стає володарем Кубку Стенлі. Того ж року обирається членом команди "Всі зірки НХЛ". А через три роки нарешті щось змінюється в Еріку. Він уже не грубіян, у відношенні до суперника - значно коректніший.
Минає рік, другий, третій. Врешті-решт Нестеренко став твердим середнячком. Йому так і не пощастило стати суперзіркою. Забивав він небагато, але на майданчику був дуже корисним для своєї команди.
Матч минає за матчем, сезон за сезоном, рік за роком, а Нестеренко й не думає прощатися з хокеєм, більше того мовчать з цього приводу й власники "чорних яструбів". Схоже, що Ерік потрібен босам та власне команді. Свій останній матч в НХЛ "Містер лікоть" провів у сорокарічному віці. За його плечами - 1219 матчів! Його здобуток - 574 очки. У ті часи (початок сімдесятих) мало хто міг пишатися тим, що провів на льоду понад тисячу матчів. Нестеренко був одним з перших, хто переступив цей рубіж.
У 1974 році Ерік опинився у Швейцарії, де спробував себе у любительському хокеї. В одному з місцевих клубів він був водночас і гравцем і тренером. Очевидно, аматорський, "м'якотілий" стиль гри , що культивувався в Європі, не припав до душі задираці-Еріку. В 1975 році він повертається в Чикаго, де відіграє кілька сезонів за малопомітні напівлюбительскі клуби, тренує їх. Врешті-решт Ерік назавжди спаковує ковзани в чохли й на кілька років випадає з поля зору газет та телебачення.
В середині вісімдесятих Ерік Нестеренко потрапляє в поле зору... Голівуду. Разом з Патріком Свейзі та Кіану Рівз він грає у фільмі "Молода кров". Еріку тоді було 53 роки. В Україні ця стрічка фактично нікому не відома. Автору цих рядків вона жодного разу не потрапляла на очі у продажу. Кіно не шедевральне, якщо зважати на обсяг відведеного йому місця у спеціалізованих довідниках. Фільм - про хокей. Нестеренко грає канадського фермера, батька молодого хокеїста, вчить його премудростям життя.
"Злій, збудженій нечистою енергією людині не місце на хокейному майданчику", - повчає пристаркуватий Ерік свого кінематографічного сина. Саме так. Ерік Нестеренко наче вибачається перед темношкірим Віллі, десятками інших хокеїстів, яких він не так давно люто зневажав і як міг це демонстрував...
Нині Ерік Нестеренко весь в роботі. Незважаючи на доволі серйозний вік він не полишив спорт й працює лижним інструктором у гірському містечку Веіл в американському штаті Колорадо. Двогодинний сеанс "лижної терапії" з Нестеренком коштує 400 доларів. Ті, хто стають на лижі навіть не здогадуються, що перед ними колись грізний Нестер. "Приїжджала нещодавно молода пара з Нью-Йорку, - розповідає Ерік. - Подивилися, покрутилися. Кажуть мені: ви нам не підходите, ви - старий, й показують на моє сиве волосся. Але я вибив з них це лайно."
Талан викладача-інструктора колеги Еріка сприймають доволі своєрідно. "Він впертий старий вилупок", - типова характеристика, якою його нагороджують колеги...
