Голос з іншої півкулі
Понеділок, 28 січня 2002, 18:00
Перші кроки до спілкування з пресою Микола Мельниченко зробив в понеділок, коли під час прес-конференції соціалістів, присвяченій його, Мельниченка, нереєстрації, було принесено звичайнісінький телефонний апарат, який на деякий час перетворився на провідника екс-майора. Журналістам навіть вдалося поставити таємничому голосу два питання.
Проте, попри постійні заяви Олександра Мороза про те, що Мельниченко палко бажає повернутися до України, щоб завершити розпочату у листопаді позаминулого року справу до кінця, а СПУ зробить все, щоб допомогти екс-майру здійснити мрію, десь в глибині все рівно залишається відчуття того, що сюжет "Мельниченка – в народні депутати" є скоріш своєрідною акцією з "просування" соціалістів. А зовсім не прагнення дійсно провести майора до Верховної ради.
Як відомо, реєструвати № 15 списків соціалістів Центрвиборчком відмовився через те, що у заповнених Мельниченком власноруч документах не було зазначено місце його постійного проживання та те, яким чином він опинився за кордоном.
Соціалісти передбачали такий хід подій, але не зробили нічого, щоб цьому запобігти. Тепер ім не залишається нічого іншого, як піддавати сумніву об'єктивність ЦВК, адже Центрвиборчком, ухвалюючи рішення про Мельниченка, не запросив жодних пояснюючих спірні, на його погляд, питання паперів. Отож, тепер протягом деякого часу соціалісти оскаржуватимуть рішення ЦВК. Чи не буде згаяний час у цих боях з вітчизняною владою, наразі невідомо.
З іншого боку, прогнозована відмова у реєстрації перетворилася на чудову нагоду ще й ще раз використати особу екс-майора при спілкуванні з пресою. Зрозумілі та не дуже несподівані кроки як-от звернення до міжнародних інстанцій та Верховного суду набагато слабкіші у порівнянні з "імпровізованою" розмовою з самим Мельниченком. А несподівана часткова матеріалізація Мельниченка на прес-конференції – удар яскравий.
Звертаючись до зібрання журналістів, Микола говорив дуже чітко, повільно. Навіть склалося враження, що він чи то мав перед очима заяву СПУ, чи то виступ Мельниченка готували ті самі люди, що створювали звернення соціалістів. Порівняймо: "Влада панічно боїться повернення Миколи Мельниченка до України і його викривальних виступів…" (заява) та "Рябець, так само як Кучма, Литвин, Кравченко та Потебенько панічно бояться мого повернення в Україну…" (Мельниченко).
Щодо небезпечності повернення до України, то Мельниченко сказав, що готовий "давати слідчі покази", на пряме питання він відповів так: "Аби всі боялися, не було б України".
Звичайно, нічого нового в тому, що говорив Мельниченко, не було. Зрозуміло - крім самого факту переривання мовчання майора. Звичайно, що навряд чи телефонне свідоцтво "я – громадянин України і т.д." допоможе домогтися реєстрації Мельниченка. Проте, це стає нагодою голосно переповідати про акцію соціалістів.
Читайте також
Мельниченко піде стежкою Звягільського
Що чекає на Мельниченка в Україні?
Проте, попри постійні заяви Олександра Мороза про те, що Мельниченко палко бажає повернутися до України, щоб завершити розпочату у листопаді позаминулого року справу до кінця, а СПУ зробить все, щоб допомогти екс-майру здійснити мрію, десь в глибині все рівно залишається відчуття того, що сюжет "Мельниченка – в народні депутати" є скоріш своєрідною акцією з "просування" соціалістів. А зовсім не прагнення дійсно провести майора до Верховної ради.
Як відомо, реєструвати № 15 списків соціалістів Центрвиборчком відмовився через те, що у заповнених Мельниченком власноруч документах не було зазначено місце його постійного проживання та те, яким чином він опинився за кордоном.
Соціалісти передбачали такий хід подій, але не зробили нічого, щоб цьому запобігти. Тепер ім не залишається нічого іншого, як піддавати сумніву об'єктивність ЦВК, адже Центрвиборчком, ухвалюючи рішення про Мельниченка, не запросив жодних пояснюючих спірні, на його погляд, питання паперів. Отож, тепер протягом деякого часу соціалісти оскаржуватимуть рішення ЦВК. Чи не буде згаяний час у цих боях з вітчизняною владою, наразі невідомо.
З іншого боку, прогнозована відмова у реєстрації перетворилася на чудову нагоду ще й ще раз використати особу екс-майора при спілкуванні з пресою. Зрозумілі та не дуже несподівані кроки як-от звернення до міжнародних інстанцій та Верховного суду набагато слабкіші у порівнянні з "імпровізованою" розмовою з самим Мельниченком. А несподівана часткова матеріалізація Мельниченка на прес-конференції – удар яскравий.
Звертаючись до зібрання журналістів, Микола говорив дуже чітко, повільно. Навіть склалося враження, що він чи то мав перед очима заяву СПУ, чи то виступ Мельниченка готували ті самі люди, що створювали звернення соціалістів. Порівняймо: "Влада панічно боїться повернення Миколи Мельниченка до України і його викривальних виступів…" (заява) та "Рябець, так само як Кучма, Литвин, Кравченко та Потебенько панічно бояться мого повернення в Україну…" (Мельниченко).
Щодо небезпечності повернення до України, то Мельниченко сказав, що готовий "давати слідчі покази", на пряме питання він відповів так: "Аби всі боялися, не було б України".
Звичайно, нічого нового в тому, що говорив Мельниченко, не було. Зрозуміло - крім самого факту переривання мовчання майора. Звичайно, що навряд чи телефонне свідоцтво "я – громадянин України і т.д." допоможе домогтися реєстрації Мельниченка. Проте, це стає нагодою голосно переповідати про акцію соціалістів.
Читайте також
Мельниченко піде стежкою Звягільського
Що чекає на Мельниченка в Україні?
