Незважаючи нi на що, Симоненко вiрить в Ленiна i Потебенька

Всупереч побоюванням мiсцевих комунiстiв, вiзит на Львiвщину лiдера Компартiї Петра Симоненка пройшов без особливих ексцесiв. Зрештою, нiчим принципово новим не вiдзначився й сам провiдник КПУ, поставши перед журналiстами, якi зiбралися у Центрi полiтпрогнозування газети "Високий замок", полiтиком, основна "фiшка" якого таврування iснуючого режиму i всiх полiтичних сил, що хоча колись його пiдтримали.

Як наслiдок, увесь виступ Симоненка був побудований на протиставленнi - "вони" i "МИ". Як переконував усiх лiдер Компартiї, все добре в нашiй державi робиться виключно за iнiцiативою дуже гарних комунiстiв, якi при цьому змушенi долати страшний опiр дуже поганої влади. I нехай останнє визначення загалом не хочеться оскаржувати, все ж дивували доволi примiтивнi аргументи, що їх використовував Симоненко. Так, нiби вiн був на зборах ностальгiчно налаштованих пенсiонерiв, а не виступав перед журналiстами.

"Хiба не наш депутат (далi йшло прiзвище) внiс такий-то законопроект", рефреном лунало у виступi Симоненка, пiсля чого йшло риторично-єхидне запитання: "Чи може це зробили нацiонал-демократи?". Особливу турботу проявив гiсть до iнформацiйного простору України, яким, за його словами, нинi володiють фрiдмани, гусинськi i березовськi, через що його (простору) незалежнiсть вiдстоюють тiльки КПУ.

Апофеозом подiбних висловлювань стало твердження керiвника КПУ про те, що "саме комунiсти зробили Україну соборною", а тепер Захiд, виконуючи план Бжезинського, хоче розiрвати нашу державу на шматки.

Надалi Симоненко продовжував сипати цифрами, якi нiхто не мав змоги перевiрити, та таким ж малопереконливими фактами, чим лише збiльшував скептичне ставлення до себе. Одним словом пiдтверджував, що загалом недаремно свого часу просиджував спiдню бiлизну на партнавчаннi.

Чого тiльки вартi його вiдверто демагогочнi пояснення причин введення у список Компартiї такого одiозного захисника дiючої влади як Генпрокурор Потебенько, якого Симоненко вважає "високопрофесiйною i чесною людиною", яка, як виявляється, "нiколи не захищала режим Кучми"(!) i "робила все, щоб у розслiдуваннi "касетного скандалу" i справи Гонгадзе працювали найкращi фахiвцi Генпрокуратури".

За словами вождя комунiстiв, саме вiн змусив минулого року Потебенька забрати назад свою заяву про вiдставку у розпал протистояння Генпрокурора зi Сюзанною Станiк та її телечоловiком Долгановим. Пояснення такої опiки долею одiозного чиновника з боку Симоненка здивувало своєю недолугiстю. "Ми виступили проти вiдставки Потебенька тому, що замiсть нього прийшла б iнша, ще гiрша, людина, яка б "закопала" усi справи", тому, мовляв, нехай вже краще буде Михайло Олексiйович. Який не є, а все ж свiй.

(Вiдразу, на якусь мить, здалося, що ти у залi суду, де виправдовується гвалтiвник: "Бачу, йде дуже гарна дiвчина. Все одно ж її хтось колись обезчестить. То, якщо це має зробити якийсь покидьок, то нехай краще її покохаю я, такий хороший i незаразний").

Що ж до перспектив власної партiї на наступних парламентських виборах, то Симоненко не ризикнув спрогнозувати їхнi результати. Проте вiдзначив, що зараз на лiвому фланзi є чимало партiй-клонiв, створених Адмiнiстрацiєю Президента. До таких новотворiв вiн вiднiс Компартiю робiтникiв i селян та оновлену КПУ.

Водночас Симоненко заявив, що його партiя не має намiру вiдмовлятися вiд iдейної спадщини марксизму-ленiнiзму, незважаючи на те, що її економiчним та полiтичним постулатам вже бiльше пiвтори сотнi рокiв. "Час лише пiдтверджує вчення Ленiна", переконано заявив голова КПУ.





NB. Про всі подробиці походу Ющенка та Медведчука на дискотеку, а Литвина – у народ, про змагання Януковича за мандатом, про передвиборче шоу політичних двійників, про списки майбутніх депутатів, які переховуються за прізвищами Ющенко, Мороз і Тимошенко, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002