Один відсоток Литвина
Понеділок, 18 лютого 2002, 18:44
Про це мало хто пам’ятає, але чотири роки тому вже після прийняття нового (по тогочасним міркам) закону про вибори народних депутатів до нього були внесені зміни, які й досі, на погляд деяких правників, є найсуттєвішим проривом за останні роки в галузі забезпечення й захисту прав людини в Україні. Парламент, внісши зміни до закону про вибори, "подарував" усім засудженим право голосувати. Таким чином Україна продемонструвала світові свою цивілізованість – зеки також є громадянами, невід’ємною частиною нашого суспільства.
Особливо вітали нововведення ті депутати, яким довелося за часів Радянського Союзу відбувати покарання в різного роду таборах за політичні переконання. Та й Європа лагідно так усміхнулася й привітала Україну з тим, що вона рухається в правильному напрямку. Загалом же депутатський корпус, голосуючи "за", виходив з різних переконань. Хтось щиро вірив у правильність такого кроку, але була частина, які виходили з, м’яко кажучи, прагматичних переконань. Мешканці місць позбавлення волі – підневільні люди. Чому б не подарувати їм право голосувати й не скористатися цим?
Ніхто толком не знає, як засуджені скористалися своїм правом обирати народних депутатів у 1998 році , й чи скористувалися взагалі. Встановити це не можливо. Навали скарг з місць позбавлення волі на адресу ЦВК не було. У цьому немає нічого дивного, адже зона живе за своїми правилами, "вісточки" на волю передаються не часто, а тим паче якщо вони мають політичний зміст.
Через чотири роки 31 березня 2001 року разом з нами знову голосуватимуть тюрми. Це, безперечно, позитивний момент і не тільки з тієї точки зору, що знову ми якби демонструємо свій намір розвивати й закріплювати громадянські права, але й з суто, так би мовити, прикладної. Чимало тих осіб, які наразі перебувають у тюрмах і колоніях, протягом чотирьох років роботи наступної Верховної Ради, вийдуть на волю й почнуть користуватися всіма суспільними благами – ходити вулицями, їздити в транспорті, працювати, кохатися й запитувати себе – чи все зробили народні депутати, за яких я "там" віддав свій голос, для задоволення моїх громадянських потреб? Тобто в рішенні законодавців спостерігається чітка логіка… Але перейдемо безпосередньо до справи.
На даний момент в Україні в місцях позбавлення волі перебуває близько 230 тисяч осіб. Це – підневільні люди, на яких має неабиякий вплив адміністрації тюрем, колоній та СІЗО. Не кожен (звичайно, якщо ти не Борис Фельдман) може вголос заявляти про ті чи інші неподобства, привертати до себе увагу. Ніна Карпачова – одна. Вона фізично не може контролювати, чи дотримуються громадянські права всіх "пацієнтів".
Аби та чи інша партія або блок подолали 4-відсотковий бар’єр за них мусить проголосувати понад 1,5 млн. осіб. Один відсоток для партії чи блоку – це голоси близько 370 тисячі виборців. Відтак, позбавлений волі контингент – це 0,7 відсотка. Причому, зауважимо, відсотка підневільного, якому легко віддавати накази, яким легко маніпулювати, який звик до того, що його права нехтуються.
* * *
На запитання про те, як реально відбувається в цих закладах голосування, як проходить агітація, відповідає Михайло Бродський (партія "Яблуко"). Варто нагадати, що Бродський під час минулої виборчої кампанії перебував у слідчому ізоляторі на Житомирщині за звинуваченнями, які згодом "розвалилися". Звичайно, деякі його судження можуть видатися суб’єктивними. Але в даному випадку його коментар буде досить доречним.
- Чи голосували ви, пане Михайле, перебуваючи в СІЗО?
- Так, я голосував. І голосував не тільки я, а всі, хто знаходився там.
- Як було організоване голосування?
- По-перше, у камері завжди ввімкнено радіоточку: обласне радіо, державне радіо УТ-1. Працює вона постійно, без потенціометра, щоб зробити радіо тихіше було неможливо. Розповім, як ми виходили з ситуації: між проводами треба покласти мокрий папірець, тоді стає тихіше. Тобто довжиною мокрого папірця можна регулювати гучність радіоточки.
За кілька днів до дня голосування до камери разом з баландою нам вкинули офіційні листівки про кандидатів у народні депутати, надруковані Центрвиборчкомом. Єдиною особистою листівкою, яку було розповсюджено в СІЗО була листівка Юрія Єханурова. Це була якісно зроблена, на мелованому папері листівка. Після цього пройшло 30 хвилин, до камери зайшли представники адміністрації СІЗО, забрали листівки і сказали, що ознайомлення з кандидатами закінчено. А кольорові листівки Єханурова залишили. Якщо ви пам’ятаєте, він йшов тоді на вибори від партії влади – НДП. На цьому – все. Це була вся агітація.
В день виборів усі камери по черзі у повному складі виводили по коридору до кабінок для голосування. У коридорі було обладнано 4 кабінки, до яких нас заводили голосувати. Біля кабінок сиділа начальник СІЗО і кілька осіб. Отримав бюлетені, зайшов до кабінки, викреслюєш що треба, і кидаєш бюлетень в урну для голосування.
- Чи контролюється голосування працівниками СІЗО? Наскільки, на ваш погляд, голосування було об’єктивним?
- Мені особисто під час голосування співробітники СІЗО не казали нічого. А от із моїми співкамерниками історія була зовсім інша. Перед голосуванням кожному з них прапорщик з охорони ізолятора говорив, за кого треба голосувати. І перед тим, як кинути свій бюлетень до урни, вони зобов’язані були показати його начальнику СІЗО. І тільки після цього вони могли кинути свій бюлетень у ящик.
- Як унеможливити подібне використання адмінресурсу в місцях позбавлення волі під час виборів?
- Якщо в місцях позбавлення волі під час виборів до Верховної Ради не буде спостерігачів від політичних партій, усі 200 тисяч голосів буде віддано на користь одної партії – блоку "За єдУ". І цього разу Єханурову там нема на що сподіватись: від іде у блоці "Наша Україна", і може розраховувати хіба що на рейтинг Ющенка.
Не допустити використання адмінресурсу можна тільки за допомогою спостерігачів від партій. Вони повинні проконтролювати нормальне проведення агітації в місцях позбавлення волі. Роздача агітаційних матеріалів має проводитися уповноваженими особами від політичних партій, які зможуть проконтролювати, щоб до камер потрапили листівки всіх кандидатів. Можна поставити питання про агітацію по тюремному радіо для усіх партій на рівних умовах. І найголовніше: ці спостерігачі обов’язково повинні забезпечити таємницю голосування, що є конституційним правом громадян України.
* * *
Михайло Бродський не єдиний, хто киває в бік "харчоблоку". Важко запідозрити, наприклад, соціалістів Мороза, чи СДПУ(о) в тому, що вони матимуть вплив на пенітенціарну систему. На неї традиційно (так склалося ще з радянських часів) має вплив партія влади. З року в рік вона видозмінюється, змінюються обличчя й назви, але вона живе за сталими нормами – за будь-яких умов максимально використовувати адміністративний ресурс у всіх галузях і сферах. Голова цієї партії був відомим ще до вчорашнього оголошення Володимира Литвина…
На цьому можна було б поставити крапку, але - рано. Існує ще одна категорія часто підневільних людей, які мають право голосувати, людей – трошки не таких як ми. Йдеться про пацієнтів психіатричних лікарень. Вони також голосуватимуть 31 березня.
* * *
Семен Глузман, голова Асоціації психіатрів України: "Це, безумовно, великий позитив, що пацієнти психіатричних лікарень не викреслені законом про вибори з суспільного життя. В цивілізованому світі це норма: кожна хвора людина, незалежно від захворювання, володіє юридичними правами й зокрема правом голосу. І проблема полягає не в тому, що часто люди, про яких ми говоримо, не усвідомлюють ті чи інші свої вчинки. Злочини вони скоюють значно рідше, аніж психічно здорові люди. Тож, дуже добре, що держава Україна не відвертається від цих людей й готова надати їм право бути активними в соціально-політичному житті.
Але є й зворотній бік у цій медалі – наша українська, пострадянська дійсність. Я маю на увазі адмінресурс. Люди, які перебувають у психіатричних закладах дуже залежні від адміністрацій. За умов відсутності в Україні стандартів громадянського суспільства, контроль з боку суспільства за станом речей у цій системі мінімальний. Тож я прогнозую, що цю категорію людей використають. Яка політична сила? Блок "За єдину Україну". Думаю, ви й не очікували іншої відповіді.
Ось так – трошки від армії, трошки від тюрем, трошки від лікувальних установ… Але якщо в першому й другому випадках люди можуть свідомо підставляти плече владі, то у випадку з хворими, нехай це залишиться на совісті тих осіб, хто хоче їх використати. Для пацієнтів психіатричних лікарень політична тема стоїть на другому плані. Для них актуальні інше – як вилікуватися, свіжий одяг тощо. Вони дійсно можуть підписати все, і в тому місці, де йому вкажуть".
На останок пан Глузман навів такі дані: в Україні діє 87 психіатричних лікарень, в яких на стаціонарному лікуванні постійно перебуває близько 47 тис. осіб. Є ще 25 диспансерів, де перебувають 3 тисячі осіб. Ці заклади належать Міністерству охорони здоров’я. Є ще окремі установи-інтернати для тих хворих, яким нікому допомагати, окрім держави. Ними опікується Мінсоцзахист. Даних по цьому відомству у Семена Глузмана немає.
* * *
Можна було б засумніватися в висновках опитаних людей. Але навіщо? Які можуть бути контраргументи? В п’ятницю приміщення видавництва "Преса України", в якому розташовані "реакційні", лояльні до влади та просто кишенькові ЗМІ, в честь приїзду Володимира Литвина були обклеєні (до уваги ЦВК) яскравими плакатами блоку "За єдУ". Якщо так обробляють мізки морально здорових людей, то можна лише здогадуватися, під яким пресом перебуватимуть підневільні люди.
Але власне не хочеться примітизувати висновки. Можливості блоку "За єдУ" відомі. Й не так важливо, чи є в списках блоку Микола Азаров і чи підуть у відпустки Кінах з Семиноженоком. Й не так важливо, чи є в помічниках президента Кучми Сергій Льовочкін, батько якого керує департаментом з виконання покарань. Машина працює безвідмовно. Персоналії – річ другорядна. Питання, що блок "За єдину Україну" подолає якийсь там відсоток на виборах, давно вирішено. Нині головне "підібрати" відсотки, і чим більше, тим краще. І тут якраз на допомогу прийдуть зеки та психічно не здорові люди.
Чи знаєте ви про новий суперплан Банкової? Литвин не дарма заявив, що Кучма незабаром очолить партію "За єдину Україну". Грунт намацує, вивчає реакцію.
Відповідно до плану, Л. Д. йде з президентської посади на рік чи півтора раніше від запланованого. Для нього рік-півтора не принципові. Весь цей час "під нього" зберігається один вільний депутатський округ, вибори в якому постійно оголошуватимуться недійсними. Нарешті їх (вибори) Кучма з тріском виграє й отримує теплий недоторканий депутатський мандат. А країною керуватиме, не дивуйтеся, Ющенко. А чому б і ні? Принаймні кажуть, що Віктор Андрійович має передати цей план у Вашингтон. Такий сценарій задовольнить всіх – і опозицію, і амбіційного Ющенка, і всіх інших.
Головне на сьогодні – тягнути резину. Й зробити так, щоб у майбутньому ніхто не позарився на кучмівський імунітет, бо його втрата означатиме кінець всім тим, хто живе з заплющеними очима. А це можна зробити тільки у випадку, якщо ганебний НДПівський рекорд набрання 4-х відсотків під час минулих парламентських виборів, "За єдУ" перевершить в як мінімум втричі. Тому тут кожен голос на вагу золоту.
І не дивуйтеся, якщо в кінці березня правоохоронці оголосять про знешкодження десятків злочинних огрупувань і розкриття тисяч злочинів (а МОЗ – про загальне оздоровлення нації). Це якраз той випадок, коли чим більше людей с идітиме в тюрмах, тим краще.
Особливо вітали нововведення ті депутати, яким довелося за часів Радянського Союзу відбувати покарання в різного роду таборах за політичні переконання. Та й Європа лагідно так усміхнулася й привітала Україну з тим, що вона рухається в правильному напрямку. Загалом же депутатський корпус, голосуючи "за", виходив з різних переконань. Хтось щиро вірив у правильність такого кроку, але була частина, які виходили з, м’яко кажучи, прагматичних переконань. Мешканці місць позбавлення волі – підневільні люди. Чому б не подарувати їм право голосувати й не скористатися цим?
Ніхто толком не знає, як засуджені скористалися своїм правом обирати народних депутатів у 1998 році , й чи скористувалися взагалі. Встановити це не можливо. Навали скарг з місць позбавлення волі на адресу ЦВК не було. У цьому немає нічого дивного, адже зона живе за своїми правилами, "вісточки" на волю передаються не часто, а тим паче якщо вони мають політичний зміст.
Через чотири роки 31 березня 2001 року разом з нами знову голосуватимуть тюрми. Це, безперечно, позитивний момент і не тільки з тієї точки зору, що знову ми якби демонструємо свій намір розвивати й закріплювати громадянські права, але й з суто, так би мовити, прикладної. Чимало тих осіб, які наразі перебувають у тюрмах і колоніях, протягом чотирьох років роботи наступної Верховної Ради, вийдуть на волю й почнуть користуватися всіма суспільними благами – ходити вулицями, їздити в транспорті, працювати, кохатися й запитувати себе – чи все зробили народні депутати, за яких я "там" віддав свій голос, для задоволення моїх громадянських потреб? Тобто в рішенні законодавців спостерігається чітка логіка… Але перейдемо безпосередньо до справи.
На даний момент в Україні в місцях позбавлення волі перебуває близько 230 тисяч осіб. Це – підневільні люди, на яких має неабиякий вплив адміністрації тюрем, колоній та СІЗО. Не кожен (звичайно, якщо ти не Борис Фельдман) може вголос заявляти про ті чи інші неподобства, привертати до себе увагу. Ніна Карпачова – одна. Вона фізично не може контролювати, чи дотримуються громадянські права всіх "пацієнтів".
Аби та чи інша партія або блок подолали 4-відсотковий бар’єр за них мусить проголосувати понад 1,5 млн. осіб. Один відсоток для партії чи блоку – це голоси близько 370 тисячі виборців. Відтак, позбавлений волі контингент – це 0,7 відсотка. Причому, зауважимо, відсотка підневільного, якому легко віддавати накази, яким легко маніпулювати, який звик до того, що його права нехтуються.
* * *
На запитання про те, як реально відбувається в цих закладах голосування, як проходить агітація, відповідає Михайло Бродський (партія "Яблуко"). Варто нагадати, що Бродський під час минулої виборчої кампанії перебував у слідчому ізоляторі на Житомирщині за звинуваченнями, які згодом "розвалилися". Звичайно, деякі його судження можуть видатися суб’єктивними. Але в даному випадку його коментар буде досить доречним.
- Чи голосували ви, пане Михайле, перебуваючи в СІЗО?
- Так, я голосував. І голосував не тільки я, а всі, хто знаходився там.
- Як було організоване голосування?
- По-перше, у камері завжди ввімкнено радіоточку: обласне радіо, державне радіо УТ-1. Працює вона постійно, без потенціометра, щоб зробити радіо тихіше було неможливо. Розповім, як ми виходили з ситуації: між проводами треба покласти мокрий папірець, тоді стає тихіше. Тобто довжиною мокрого папірця можна регулювати гучність радіоточки.
За кілька днів до дня голосування до камери разом з баландою нам вкинули офіційні листівки про кандидатів у народні депутати, надруковані Центрвиборчкомом. Єдиною особистою листівкою, яку було розповсюджено в СІЗО була листівка Юрія Єханурова. Це була якісно зроблена, на мелованому папері листівка. Після цього пройшло 30 хвилин, до камери зайшли представники адміністрації СІЗО, забрали листівки і сказали, що ознайомлення з кандидатами закінчено. А кольорові листівки Єханурова залишили. Якщо ви пам’ятаєте, він йшов тоді на вибори від партії влади – НДП. На цьому – все. Це була вся агітація.
В день виборів усі камери по черзі у повному складі виводили по коридору до кабінок для голосування. У коридорі було обладнано 4 кабінки, до яких нас заводили голосувати. Біля кабінок сиділа начальник СІЗО і кілька осіб. Отримав бюлетені, зайшов до кабінки, викреслюєш що треба, і кидаєш бюлетень в урну для голосування.
- Чи контролюється голосування працівниками СІЗО? Наскільки, на ваш погляд, голосування було об’єктивним?
- Мені особисто під час голосування співробітники СІЗО не казали нічого. А от із моїми співкамерниками історія була зовсім інша. Перед голосуванням кожному з них прапорщик з охорони ізолятора говорив, за кого треба голосувати. І перед тим, як кинути свій бюлетень до урни, вони зобов’язані були показати його начальнику СІЗО. І тільки після цього вони могли кинути свій бюлетень у ящик.
- Як унеможливити подібне використання адмінресурсу в місцях позбавлення волі під час виборів?
- Якщо в місцях позбавлення волі під час виборів до Верховної Ради не буде спостерігачів від політичних партій, усі 200 тисяч голосів буде віддано на користь одної партії – блоку "За єдУ". І цього разу Єханурову там нема на що сподіватись: від іде у блоці "Наша Україна", і може розраховувати хіба що на рейтинг Ющенка.
Не допустити використання адмінресурсу можна тільки за допомогою спостерігачів від партій. Вони повинні проконтролювати нормальне проведення агітації в місцях позбавлення волі. Роздача агітаційних матеріалів має проводитися уповноваженими особами від політичних партій, які зможуть проконтролювати, щоб до камер потрапили листівки всіх кандидатів. Можна поставити питання про агітацію по тюремному радіо для усіх партій на рівних умовах. І найголовніше: ці спостерігачі обов’язково повинні забезпечити таємницю голосування, що є конституційним правом громадян України.
* * *
Михайло Бродський не єдиний, хто киває в бік "харчоблоку". Важко запідозрити, наприклад, соціалістів Мороза, чи СДПУ(о) в тому, що вони матимуть вплив на пенітенціарну систему. На неї традиційно (так склалося ще з радянських часів) має вплив партія влади. З року в рік вона видозмінюється, змінюються обличчя й назви, але вона живе за сталими нормами – за будь-яких умов максимально використовувати адміністративний ресурс у всіх галузях і сферах. Голова цієї партії був відомим ще до вчорашнього оголошення Володимира Литвина…
На цьому можна було б поставити крапку, але - рано. Існує ще одна категорія часто підневільних людей, які мають право голосувати, людей – трошки не таких як ми. Йдеться про пацієнтів психіатричних лікарень. Вони також голосуватимуть 31 березня.
* * *
Семен Глузман, голова Асоціації психіатрів України: "Це, безумовно, великий позитив, що пацієнти психіатричних лікарень не викреслені законом про вибори з суспільного життя. В цивілізованому світі це норма: кожна хвора людина, незалежно від захворювання, володіє юридичними правами й зокрема правом голосу. І проблема полягає не в тому, що часто люди, про яких ми говоримо, не усвідомлюють ті чи інші свої вчинки. Злочини вони скоюють значно рідше, аніж психічно здорові люди. Тож, дуже добре, що держава Україна не відвертається від цих людей й готова надати їм право бути активними в соціально-політичному житті.
Але є й зворотній бік у цій медалі – наша українська, пострадянська дійсність. Я маю на увазі адмінресурс. Люди, які перебувають у психіатричних закладах дуже залежні від адміністрацій. За умов відсутності в Україні стандартів громадянського суспільства, контроль з боку суспільства за станом речей у цій системі мінімальний. Тож я прогнозую, що цю категорію людей використають. Яка політична сила? Блок "За єдину Україну". Думаю, ви й не очікували іншої відповіді.
Ось так – трошки від армії, трошки від тюрем, трошки від лікувальних установ… Але якщо в першому й другому випадках люди можуть свідомо підставляти плече владі, то у випадку з хворими, нехай це залишиться на совісті тих осіб, хто хоче їх використати. Для пацієнтів психіатричних лікарень політична тема стоїть на другому плані. Для них актуальні інше – як вилікуватися, свіжий одяг тощо. Вони дійсно можуть підписати все, і в тому місці, де йому вкажуть".
На останок пан Глузман навів такі дані: в Україні діє 87 психіатричних лікарень, в яких на стаціонарному лікуванні постійно перебуває близько 47 тис. осіб. Є ще 25 диспансерів, де перебувають 3 тисячі осіб. Ці заклади належать Міністерству охорони здоров’я. Є ще окремі установи-інтернати для тих хворих, яким нікому допомагати, окрім держави. Ними опікується Мінсоцзахист. Даних по цьому відомству у Семена Глузмана немає.
* * *
Можна було б засумніватися в висновках опитаних людей. Але навіщо? Які можуть бути контраргументи? В п’ятницю приміщення видавництва "Преса України", в якому розташовані "реакційні", лояльні до влади та просто кишенькові ЗМІ, в честь приїзду Володимира Литвина були обклеєні (до уваги ЦВК) яскравими плакатами блоку "За єдУ". Якщо так обробляють мізки морально здорових людей, то можна лише здогадуватися, під яким пресом перебуватимуть підневільні люди.
Але власне не хочеться примітизувати висновки. Можливості блоку "За єдУ" відомі. Й не так важливо, чи є в списках блоку Микола Азаров і чи підуть у відпустки Кінах з Семиноженоком. Й не так важливо, чи є в помічниках президента Кучми Сергій Льовочкін, батько якого керує департаментом з виконання покарань. Машина працює безвідмовно. Персоналії – річ другорядна. Питання, що блок "За єдину Україну" подолає якийсь там відсоток на виборах, давно вирішено. Нині головне "підібрати" відсотки, і чим більше, тим краще. І тут якраз на допомогу прийдуть зеки та психічно не здорові люди.
Чи знаєте ви про новий суперплан Банкової? Литвин не дарма заявив, що Кучма незабаром очолить партію "За єдину Україну". Грунт намацує, вивчає реакцію.
Відповідно до плану, Л. Д. йде з президентської посади на рік чи півтора раніше від запланованого. Для нього рік-півтора не принципові. Весь цей час "під нього" зберігається один вільний депутатський округ, вибори в якому постійно оголошуватимуться недійсними. Нарешті їх (вибори) Кучма з тріском виграє й отримує теплий недоторканий депутатський мандат. А країною керуватиме, не дивуйтеся, Ющенко. А чому б і ні? Принаймні кажуть, що Віктор Андрійович має передати цей план у Вашингтон. Такий сценарій задовольнить всіх – і опозицію, і амбіційного Ющенка, і всіх інших.
Головне на сьогодні – тягнути резину. Й зробити так, щоб у майбутньому ніхто не позарився на кучмівський імунітет, бо його втрата означатиме кінець всім тим, хто живе з заплющеними очима. А це можна зробити тільки у випадку, якщо ганебний НДПівський рекорд набрання 4-х відсотків під час минулих парламентських виборів, "За єдУ" перевершить в як мінімум втричі. Тому тут кожен голос на вагу золоту.
І не дивуйтеся, якщо в кінці березня правоохоронці оголосять про знешкодження десятків злочинних огрупувань і розкриття тисяч злочинів (а МОЗ – про загальне оздоровлення нації). Це якраз той випадок, коли чим більше людей с идітиме в тюрмах, тим краще.
