Пам'ятка про адмінресурс, або діалоги з Литвином
Середа, 20 лютого 2002, 17:55
Після автокатастрофи наприкінці грудня Литвин зробився напрочуд публічною особою. Майже кожного тижня він робить або говорить таке, що змушує громадськість ще кілька тижнів дивуватися та обговорювати подію. Так було із списаною статтею про громадянське суспільство, так було з повідомленням (з наступними виправляннями) про наміри президента очолити "ЄдУ", нарешті, так було і з тавруванням соціологів "проститутками".
Литвин ще на прикладі із статтею Томаса Каротерса пояснив, що це такий "піар-хід". Чи принесе ця технологія додаткові голоси "заєдистам" дізнаємося за півтора місяці, а поки що свою відповідь шанованому історику підготували "розбещені" соціологи з політологами. Навіть не одну відповідь, а дві: й на "проституток", й на прохання Литвина пояснити йому, що таке адмінресурс.
Отже, для того, щоб заповнити лакуну в понятійному апараті свідомості глави адміністрації президента (а також й 300 тисяч чиновників, що складають його армію), Микола Томенко (Інститут політики) та Сергій Макєєв (Інститут соціології) в середу презентували пам'ятку: "Що таке адміністративний ресурс". Ознайомившися з нею, кожна людина, що вміє читати, може дізнатися, що адмінресурс – це політологічне поняття, яке характеризує ситуацію, в якій держслужбовці використовують свої посадові повноваження для досягнення політичних цілей.
Крім того, з точки зору права, визначення "адмінресурсу" міститься в кількох статтях "Закону про вибори". Кримінальний кодекс України передбачає і карну відповідальність за злочини, що обмежують здійснення виборчих прав громадян. Щоб не обтяжувати чиновників нудними термінами ув'язнення, підкреслив Томенко, у пам'ятці наведені лише мінімальні та максимальні строки позбавлення волі. Наприклад, здійснення впливу на результати голосування оцінюється максимум у 12 років вільного життя.
Томенко сподівається, що ця пам'ятка стане у великій нагоді вітчизняному чиновництву. А можливо – й не лише їм.
За "соціологів" відповідав Сергій Макєєв. Він поскаржився, що йому так і не вдалося знайти хоча б одну поважну соціологічну службу, яка б не відповідала критеріям "проституйованості", адже всі опитування, що оприлюднюються останнім часом не дають блоку "За Єдину Україну" більш, ніж 4-6%.
Втім, на думку Макєєва, Литвин дійсно має підстави говорити про 25-відсоткову підтримку "За ЄдУ". Адже дослідження громадської думки, які мали місце десь рік тому, у розпалі акцій "Україна без Кучми", засвідчили, що в той кризовий час "гаранта" підтримувала чверть населення країни. Питання лише полягає в тому, як ці астрономічні для цього блоку відсотки "конвертувати" в голоси 31 березня?
За спостереженням соціолога, для цього зараз використовуються дві технології: по-перше, розповсюджується інформація, що Кучма колись таки очолить партію, в яку еволюціонує блок, по-друге, Кучма підписує укази на підтримку "ініціатив" "За ЄдУ". Проте, на думку Макєєва, навіть таке "владне" втручання в життя суспільства навряд чи тепер допоможе блокові набрати такі відсотки.
Але 25% - це, звісно, програма максимум, проте відома й програма-мінімум, яку має здійснити блок 31 березня. Це – не менш примарні (на перший погляд) 15%. Вони мають дещо іншу природу, ніж вищеназвані 25%, і втілюють в собі міць того самого адміністративного впливу. Макєєв назвав цю цифру "коефиціентом адмінресурса".
З чого він складається? А складається він з тих "резервуарів" голосів, які знаходяться під ногами влади й не розробляти які було б безглуздою помилкою. Отже, якщо виходити з припущення, що 1% голосів на виборах складатиметься приблизно з 260-270 тисяч виборців (як це було в 1998 році), то влада в своєму розпорядженні має: 300 тисячну армію (1%), міліція плюс внутрішнє військо плюс податківці (близько 3%), півмільйона мешканців "койко-мест" у лікарнях (2%), "незавантажену" молодь на Сході та Півдні країни (близько 2%).
Разом це складає додаткові 7-8%. А якщо додамо ці відсотки до реальної 6-відсоткової підтримки, яку демонструють опитування, отож й виходять ті самі мінімальні 12-14%, на які розраховують "заєдисти". Не взяти їх (з врахуванням власних ресурсів) вони просто не можуть.
Крім того, відстоювати своє ім'я соціологи будуть й 31 березня. Під час презентації пам'ятки Томенко зазначив, що провідні соціологічні контори України (КМІС, "Соціальний моніторинг", "Социс" тощо) виявили зацікавленість у проведенні паралельного опитування виборців в останній день березня. Якщо у цій акції візьмуть участь хоча б 5 служб, а кожна з них проведе exit poll 5 тисячи осіб, то на виборці в 25 тисяч осіб соціологам вдасться перевірити й роботу ЦВК, й акуратність один одного.
Але навіть якщо виявляться суттєві розбіжності між показниками exit poll та офіційними результатами голосування, це не буде слугувати підставою для визнання результатів виборів недійсними. Проте, цей факт може спонукати впливові політичні сили якимось чином відреагувати, тому є надія, що необхідний прецедент все ж таки буде мати місце.
Пам'ятка
Лідерам виборчого блоку "За єдину Україну!";
Володимиру Литвину
(главі Адміністрації Президента України),
Анатолію Кінаху
(Прем'єр-міністру України),
Головам обласних та районних державних адміністрацій, державним службовцям України.
ЩО ТАКЕ АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС
(політологічно-правове роз'яснення)
Адміністративний ресурс — політологічний термін, що вживається для пояснення використання органами державної влади та місцевого самоврядування чи кандидатами в народні депутати, що є державними службовцями, своїх повноважень для досягнення політичних чи корпоративних інтересів шляхом порушення норм чинного законодавства.
Правове визначення "адміністративного ресурсу" представлено у п. 16 ст. 56 "Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації" та ст. 85 "Відповідальність за порушення законодавства України про вибори депутатів" Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Виключний перелік засобів використання адміністративного ресурсу представлено у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Чинний Кримінальний кодекс України визначає три спеціальні склади злочинів проти виборчих прав громадянина. Це:
1) перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157);
2) неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158);
3) порушення таємниці голосування (ст. 159).
Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 184-1 визначає перелік неправомірних дій щодо використання державних коштів та іншого державного майна.
Найбільш поширеним способом застосування адміністративного ресурсу є перешкоджання здійсненню виборчого права, а саме:
- перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України;
- перешкоджання вести передвиборчу агітацію.
Використання адміністративного ресурсу, що супроводжується порушеннями виборчого законодавства, є злочином і, відповідно, карається:
за перешкоджання здійсненню виборчого права в залежності
від впливу на результати голосування або виборів:
- обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років;
- позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років;
- позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
за неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів:
- обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років (мінімальне);
- позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (максимальне).
за порушення таємниці голосування:
- штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
за неправомірне використання державних коштів і державного майна:
- якщо збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, настає адміністративна відповідальність;
- якщо збитки становлять 100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає кримінальна відповідальність за статтею 364 Кримінального кодексу України:, згідно з якою зловживання владою, або службовим становищем, карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до двох місяців (мінімально), чи позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
© Інститут політики, 2002.
Литвин ще на прикладі із статтею Томаса Каротерса пояснив, що це такий "піар-хід". Чи принесе ця технологія додаткові голоси "заєдистам" дізнаємося за півтора місяці, а поки що свою відповідь шанованому історику підготували "розбещені" соціологи з політологами. Навіть не одну відповідь, а дві: й на "проституток", й на прохання Литвина пояснити йому, що таке адмінресурс.
Отже, для того, щоб заповнити лакуну в понятійному апараті свідомості глави адміністрації президента (а також й 300 тисяч чиновників, що складають його армію), Микола Томенко (Інститут політики) та Сергій Макєєв (Інститут соціології) в середу презентували пам'ятку: "Що таке адміністративний ресурс". Ознайомившися з нею, кожна людина, що вміє читати, може дізнатися, що адмінресурс – це політологічне поняття, яке характеризує ситуацію, в якій держслужбовці використовують свої посадові повноваження для досягнення політичних цілей.
Крім того, з точки зору права, визначення "адмінресурсу" міститься в кількох статтях "Закону про вибори". Кримінальний кодекс України передбачає і карну відповідальність за злочини, що обмежують здійснення виборчих прав громадян. Щоб не обтяжувати чиновників нудними термінами ув'язнення, підкреслив Томенко, у пам'ятці наведені лише мінімальні та максимальні строки позбавлення волі. Наприклад, здійснення впливу на результати голосування оцінюється максимум у 12 років вільного життя.
Томенко сподівається, що ця пам'ятка стане у великій нагоді вітчизняному чиновництву. А можливо – й не лише їм.
За "соціологів" відповідав Сергій Макєєв. Він поскаржився, що йому так і не вдалося знайти хоча б одну поважну соціологічну службу, яка б не відповідала критеріям "проституйованості", адже всі опитування, що оприлюднюються останнім часом не дають блоку "За Єдину Україну" більш, ніж 4-6%.
Втім, на думку Макєєва, Литвин дійсно має підстави говорити про 25-відсоткову підтримку "За ЄдУ". Адже дослідження громадської думки, які мали місце десь рік тому, у розпалі акцій "Україна без Кучми", засвідчили, що в той кризовий час "гаранта" підтримувала чверть населення країни. Питання лише полягає в тому, як ці астрономічні для цього блоку відсотки "конвертувати" в голоси 31 березня?
За спостереженням соціолога, для цього зараз використовуються дві технології: по-перше, розповсюджується інформація, що Кучма колись таки очолить партію, в яку еволюціонує блок, по-друге, Кучма підписує укази на підтримку "ініціатив" "За ЄдУ". Проте, на думку Макєєва, навіть таке "владне" втручання в життя суспільства навряд чи тепер допоможе блокові набрати такі відсотки.
Але 25% - це, звісно, програма максимум, проте відома й програма-мінімум, яку має здійснити блок 31 березня. Це – не менш примарні (на перший погляд) 15%. Вони мають дещо іншу природу, ніж вищеназвані 25%, і втілюють в собі міць того самого адміністративного впливу. Макєєв назвав цю цифру "коефиціентом адмінресурса".
З чого він складається? А складається він з тих "резервуарів" голосів, які знаходяться під ногами влади й не розробляти які було б безглуздою помилкою. Отже, якщо виходити з припущення, що 1% голосів на виборах складатиметься приблизно з 260-270 тисяч виборців (як це було в 1998 році), то влада в своєму розпорядженні має: 300 тисячну армію (1%), міліція плюс внутрішнє військо плюс податківці (близько 3%), півмільйона мешканців "койко-мест" у лікарнях (2%), "незавантажену" молодь на Сході та Півдні країни (близько 2%).
Разом це складає додаткові 7-8%. А якщо додамо ці відсотки до реальної 6-відсоткової підтримки, яку демонструють опитування, отож й виходять ті самі мінімальні 12-14%, на які розраховують "заєдисти". Не взяти їх (з врахуванням власних ресурсів) вони просто не можуть.
Крім того, відстоювати своє ім'я соціологи будуть й 31 березня. Під час презентації пам'ятки Томенко зазначив, що провідні соціологічні контори України (КМІС, "Соціальний моніторинг", "Социс" тощо) виявили зацікавленість у проведенні паралельного опитування виборців в останній день березня. Якщо у цій акції візьмуть участь хоча б 5 служб, а кожна з них проведе exit poll 5 тисячи осіб, то на виборці в 25 тисяч осіб соціологам вдасться перевірити й роботу ЦВК, й акуратність один одного.
Але навіть якщо виявляться суттєві розбіжності між показниками exit poll та офіційними результатами голосування, це не буде слугувати підставою для визнання результатів виборів недійсними. Проте, цей факт може спонукати впливові політичні сили якимось чином відреагувати, тому є надія, що необхідний прецедент все ж таки буде мати місце.
Пам'ятка
Лідерам виборчого блоку "За єдину Україну!";
Володимиру Литвину
(главі Адміністрації Президента України),
Анатолію Кінаху
(Прем'єр-міністру України),
Головам обласних та районних державних адміністрацій, державним службовцям України.
ЩО ТАКЕ АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС
(політологічно-правове роз'яснення)
Адміністративний ресурс — політологічний термін, що вживається для пояснення використання органами державної влади та місцевого самоврядування чи кандидатами в народні депутати, що є державними службовцями, своїх повноважень для досягнення політичних чи корпоративних інтересів шляхом порушення норм чинного законодавства.
Правове визначення "адміністративного ресурсу" представлено у п. 16 ст. 56 "Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації" та ст. 85 "Відповідальність за порушення законодавства України про вибори депутатів" Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Виключний перелік засобів використання адміністративного ресурсу представлено у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Чинний Кримінальний кодекс України визначає три спеціальні склади злочинів проти виборчих прав громадянина. Це:
1) перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157);
2) неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158);
3) порушення таємниці голосування (ст. 159).
Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 184-1 визначає перелік неправомірних дій щодо використання державних коштів та іншого державного майна.
Найбільш поширеним способом застосування адміністративного ресурсу є перешкоджання здійсненню виборчого права, а саме:
- перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним народним депутатом України;
- перешкоджання вести передвиборчу агітацію.
Використання адміністративного ресурсу, що супроводжується порушеннями виборчого законодавства, є злочином і, відповідно, карається:
за перешкоджання здійсненню виборчого права в залежності
від впливу на результати голосування або виборів:
- обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років;
- позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років;
- позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
за неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів:
- обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років (мінімальне);
- позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (максимальне).
за порушення таємниці голосування:
- штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
за неправомірне використання державних коштів і державного майна:
- якщо збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, настає адміністративна відповідальність;
- якщо збитки становлять 100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає кримінальна відповідальність за статтею 364 Кримінального кодексу України:, згідно з якою зловживання владою, або службовим становищем, карається виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до двох місяців (мінімально), чи позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
© Інститут політики, 2002.
