Сильні і слабкі "партії влади" в Росії і Україні
Неділя, 10 березня 2002, 23:00
У середині 1999 року російські власті були стурбовані тим, що у партії "Наш дом - Россия" рейтинг популярності становив усього лише кілька процентів, і тому було прийняте рішення створити абсолютно нову "партію влади" Міжрегіональний рух "Единство". У парламентських виборах, які відбулися 19 грудня 1999 року, "Единство" набрала 23,3% голосів і отримала 82 місця в парламенті, що усього на 1% і вісім місць було меншим результату КПРФ.
Українська "партія влади" - виборчий блок "За Єдину Україну" - також був створений усього за 4 місяці до виборів, які відбудуться 31 березня 2002 року. Президент Леонід Кучма наказав всім державним службовцям, починаючи з районного рівня і вище, забезпечити, щоб "За ЄдУ" набрала 30% на майбутніх виборах.
На відміну від свого російського еквівалента, "За ЕдУ", згідно з результатами більшості опитувань громадської думки, має в середньому 4% популярності. Основна маса прихильників блоку знаходиться в Донбасі, там само, де і основний електорат Комуністичної партії України, в той час, як на Заході, в центральних областях і Києві блок "За ЄдУ" непопулярний.
Чому "Единство" в 1999 році досягло шаленого успіху в Росії, а у "За єдину Україну" сьогодні справи йдуть поганенько?
"Единство" було створене як абсолютно нова політична сила, що підтримується Володимиром Путіним, тоді в.о. президента, якому потрібна була машина, яка забезпечила б йому перемогу на президентських виборах в березні 2000 року. "Единство" було абсолютно новою політичною формацією, тоді як "За ЄдУ" - це союз п'яти регіональних міні-"партій влади", деякі з яких силою впхнули в цей блок.
Завдання обох політичних сил - забезпечити пропрезидентську більшість в новообраному парламенті. Серед цілей "За ЄдУ" - здійснення давнього плану Кучми по перетворенню України в президентську республіку а-ля Росія, завдяки імплементації результатів сумно відомого референдуму, що пройшов у квітні 2000 року.
Лідери "Единства" підбиралися дуже ретельно. Так, ними стали глава Міністерства надзвичайних ситуацій Сергій Шойгу, який постійно з'являвся на екранах телевізорів у зв'язку з діяльністю МНС у Чечні, а також спортсмен Олександр Карелін, що отримав міжнародне визнання, завдяки перемогам у змаганнях з греко-римської боротьби (4-разовий олімпійський чемпіон). Обидва лідери "Единства" підкреслювали свою здатність діяти рішуче. Путін, який підтримував рух, також бачився в подібному світлі.
І навпаки, у "За ЄдУ" лідер - це нехаризматичний глава адміністрації президента Володимир Литвин, невпевнений оратор, який швидше сприймається як "вчений"-плагіатор, а не "людина справи". Якщо імідж "Единства" залучав молодих виборців, "За ЄдУ" це вдається з великими труднощами.
Ще одна різниця між "Единством" і "За ЄдУ" пов'язана з тим, що Путін користувався величезною популярністю, а у Кучми її немає. У близько 43,5% українців склалося негативне враження про Кучму, про що свідчать дані лютневого опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Кучма спробував надихнути перспективи "За ЄдУ", видавши 28 січня президентське розпорядження про те, що 300 тисяч держслужбовців повинні підтримати ініціативу блоку. Крім того, він дозволив обговорювати ймовірність того, що він очолить "За ЄдУ", коли блок трансформується в партію.
Але якщо президентство Кучми підійде до кінця через два роки, то Путін справляв враження молодого і перспективного кандидата, який заповнить політичний вакуум, що виник після відходу президента Бориса Єльцина. І, крім того, Путін ніколи не заявляв про свої наміри очолити "Единство". Згідно зі статтею 103 Конституції України, президент не має права очолювати будь-яку партію, а припущення, що Кучма очолить "За ЄдУ", вплелися в його загальновідоме негативне ставлення до партій загалом.
Тому, така пробна куля виявилася швидше продуктом внутрішніх проблем і паніки в адміністрації президента, ніж результатом низької популярності "За ЄдУ". Ще більш очевидним це стало внаслідок січневого опитування, проведеного центром Разумкова, згідно з яким блок отримав тільки 3,9%. Це означає, що "За ЄдУ" може і не подолати 4-процентний бар'єр в ту половину парламенту, яка обирається за пропорційною системою. Литвин пояснив низькі рейтинги "За ЄдУ", заявивши, що "соціологія як наука проституйована (в Україні)".
Ще одна істотна відмінність між ситуацією в Росії в 1999 році та Україною сьогодні полягає в тому, що в Україні існує серйозна альтернатива "партії влади". "Наша Україна" займає той же простір в політичному спектрі, що і російське ліберальне "Яблуко" і "Союз правых сил", який включає в себе і "Вибор России", першу "партію влади" країни.
"Наша Україна" має свої відмінні особливості, оскільки її можна інтерпретувати як "Рух-2" з економічною платформою і харизматичним, популярним лідером Віктором Ющенком. Поєднання національної і демократичної ідеології в рамках однієї програми характерне для республік колишнього Радянського Союзу, але не для Росії.
"Команда Озимого Покоління" - українська спроба повторити СПС на гроші олігарха і зятя Кучми Віктора Пінчука, так і не зміг завоювати популярність. Чистої води реформаторський блок (на відміну від політичних сил, які комбінують національну і демократичну платформу, наприклад, як "Наша Україна") не користується суспільною підтримкою.
Обидва - "Єдність" і "За ЄдУ" не мали конкурентів в доступі до адміністративного ресурсу, в привілейованому доступі до ЗМІ і у підтримці регіональної влади. Обидві політичні сили планували трансформувати виборчий блок в політичну партію після виборів, і обидві сили пропонують туманні "центристські програми", в яких особливо підкреслюється ідея "стабільності" і прагнення підтримати корпоративний status quo.
На цьому близькість їх ідеологій закінчується. Апелюючи до ідеї Росія-"велика держава", "Единство" оплакувало розпад Радянського Союзу, чого "За ЄдУ" або будь-яка інша олігархічна група України ніколи не зробить.
Велика частина виборців, що перекинулася до "Единства", залишила ряди прихильників Комуністичної партії Російської Федерації - партії, чия ідеологія об'єднує російський націоналізм і марксизм. Натомість КПУ вороже ставиться до української незалежності, і якщо хтось з виборців від неї відвернеться, то він швидше звернеться до інших лівих сил, але не до "За ЄдУ".
"Единство" маніпулювало російським державним і етнічним націоналізмом в той момент, коли Росія відчувала себе ображеною через односторонню військову операцію НАТО в Косово, а в Чечні розгорівся новий конфлікт. Для "За ЄдУ" абсолютно неможливо маніпулювати державницьким націоналізмом в Україні. Тому "За ЄдУ" набагато більше нагадує ранню російську "партію влади" - НДР, ніж Выбор России", що передував їй або "Единство", що успадковувала її". У виборах 1995 року НДР отримала тільки 10,3%.
Опитування, проведені на замовлення "За ЄдУ", дають блоку роздуту 10% популярність, хоча насправді рейтинг блоку - близько 4% (згідно з іншими опитуваннями). "За ЄдУ" може отримати стільки ж, скільки НДР в 1995 році, тільки завдяки підтримці Кучми і порушенням під час виборів, але навіть це буде набагато меншим, ніж 30%, які лідери "За ЄдУ" оптимістично обіцяли, коли блок тільки створювався.
___________
NB: Про те, як би Фрейд витлумачив вітчизняні політичні скандали, як використовують соціологію, щоб "мочити" Ющенка, чому Кучма соромиться "За ЄдУ", які наслідки матиме тимчасова відпустка Омельченка, читайте в новому політичному проекті П.П.П.
__________________
NB. Про те, як і хто розігрує "російську карту", у кого який адмінресурс, хто може допекти Кисельова, про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, скільки журналістів йдуть у парламент, під яку музику виходить до виборців Кучма, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Українська "партія влади" - виборчий блок "За Єдину Україну" - також був створений усього за 4 місяці до виборів, які відбудуться 31 березня 2002 року. Президент Леонід Кучма наказав всім державним службовцям, починаючи з районного рівня і вище, забезпечити, щоб "За ЄдУ" набрала 30% на майбутніх виборах.
На відміну від свого російського еквівалента, "За ЕдУ", згідно з результатами більшості опитувань громадської думки, має в середньому 4% популярності. Основна маса прихильників блоку знаходиться в Донбасі, там само, де і основний електорат Комуністичної партії України, в той час, як на Заході, в центральних областях і Києві блок "За ЄдУ" непопулярний.
Чому "Единство" в 1999 році досягло шаленого успіху в Росії, а у "За єдину Україну" сьогодні справи йдуть поганенько?
"Единство" було створене як абсолютно нова політична сила, що підтримується Володимиром Путіним, тоді в.о. президента, якому потрібна була машина, яка забезпечила б йому перемогу на президентських виборах в березні 2000 року. "Единство" було абсолютно новою політичною формацією, тоді як "За ЄдУ" - це союз п'яти регіональних міні-"партій влади", деякі з яких силою впхнули в цей блок.
Завдання обох політичних сил - забезпечити пропрезидентську більшість в новообраному парламенті. Серед цілей "За ЄдУ" - здійснення давнього плану Кучми по перетворенню України в президентську республіку а-ля Росія, завдяки імплементації результатів сумно відомого референдуму, що пройшов у квітні 2000 року.
Лідери "Единства" підбиралися дуже ретельно. Так, ними стали глава Міністерства надзвичайних ситуацій Сергій Шойгу, який постійно з'являвся на екранах телевізорів у зв'язку з діяльністю МНС у Чечні, а також спортсмен Олександр Карелін, що отримав міжнародне визнання, завдяки перемогам у змаганнях з греко-римської боротьби (4-разовий олімпійський чемпіон). Обидва лідери "Единства" підкреслювали свою здатність діяти рішуче. Путін, який підтримував рух, також бачився в подібному світлі.
І навпаки, у "За ЄдУ" лідер - це нехаризматичний глава адміністрації президента Володимир Литвин, невпевнений оратор, який швидше сприймається як "вчений"-плагіатор, а не "людина справи". Якщо імідж "Единства" залучав молодих виборців, "За ЄдУ" це вдається з великими труднощами.
Ще одна різниця між "Единством" і "За ЄдУ" пов'язана з тим, що Путін користувався величезною популярністю, а у Кучми її немає. У близько 43,5% українців склалося негативне враження про Кучму, про що свідчать дані лютневого опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології.
Кучма спробував надихнути перспективи "За ЄдУ", видавши 28 січня президентське розпорядження про те, що 300 тисяч держслужбовців повинні підтримати ініціативу блоку. Крім того, він дозволив обговорювати ймовірність того, що він очолить "За ЄдУ", коли блок трансформується в партію.
Але якщо президентство Кучми підійде до кінця через два роки, то Путін справляв враження молодого і перспективного кандидата, який заповнить політичний вакуум, що виник після відходу президента Бориса Єльцина. І, крім того, Путін ніколи не заявляв про свої наміри очолити "Единство". Згідно зі статтею 103 Конституції України, президент не має права очолювати будь-яку партію, а припущення, що Кучма очолить "За ЄдУ", вплелися в його загальновідоме негативне ставлення до партій загалом.
Тому, така пробна куля виявилася швидше продуктом внутрішніх проблем і паніки в адміністрації президента, ніж результатом низької популярності "За ЄдУ". Ще більш очевидним це стало внаслідок січневого опитування, проведеного центром Разумкова, згідно з яким блок отримав тільки 3,9%. Це означає, що "За ЄдУ" може і не подолати 4-процентний бар'єр в ту половину парламенту, яка обирається за пропорційною системою. Литвин пояснив низькі рейтинги "За ЄдУ", заявивши, що "соціологія як наука проституйована (в Україні)".
Ще одна істотна відмінність між ситуацією в Росії в 1999 році та Україною сьогодні полягає в тому, що в Україні існує серйозна альтернатива "партії влади". "Наша Україна" займає той же простір в політичному спектрі, що і російське ліберальне "Яблуко" і "Союз правых сил", який включає в себе і "Вибор России", першу "партію влади" країни.
"Наша Україна" має свої відмінні особливості, оскільки її можна інтерпретувати як "Рух-2" з економічною платформою і харизматичним, популярним лідером Віктором Ющенком. Поєднання національної і демократичної ідеології в рамках однієї програми характерне для республік колишнього Радянського Союзу, але не для Росії.
"Команда Озимого Покоління" - українська спроба повторити СПС на гроші олігарха і зятя Кучми Віктора Пінчука, так і не зміг завоювати популярність. Чистої води реформаторський блок (на відміну від політичних сил, які комбінують національну і демократичну платформу, наприклад, як "Наша Україна") не користується суспільною підтримкою.
Обидва - "Єдність" і "За ЄдУ" не мали конкурентів в доступі до адміністративного ресурсу, в привілейованому доступі до ЗМІ і у підтримці регіональної влади. Обидві політичні сили планували трансформувати виборчий блок в політичну партію після виборів, і обидві сили пропонують туманні "центристські програми", в яких особливо підкреслюється ідея "стабільності" і прагнення підтримати корпоративний status quo.
На цьому близькість їх ідеологій закінчується. Апелюючи до ідеї Росія-"велика держава", "Единство" оплакувало розпад Радянського Союзу, чого "За ЄдУ" або будь-яка інша олігархічна група України ніколи не зробить.
Велика частина виборців, що перекинулася до "Единства", залишила ряди прихильників Комуністичної партії Російської Федерації - партії, чия ідеологія об'єднує російський націоналізм і марксизм. Натомість КПУ вороже ставиться до української незалежності, і якщо хтось з виборців від неї відвернеться, то він швидше звернеться до інших лівих сил, але не до "За ЄдУ".
"Единство" маніпулювало російським державним і етнічним націоналізмом в той момент, коли Росія відчувала себе ображеною через односторонню військову операцію НАТО в Косово, а в Чечні розгорівся новий конфлікт. Для "За ЄдУ" абсолютно неможливо маніпулювати державницьким націоналізмом в Україні. Тому "За ЄдУ" набагато більше нагадує ранню російську "партію влади" - НДР, ніж Выбор России", що передував їй або "Единство", що успадковувала її". У виборах 1995 року НДР отримала тільки 10,3%.
Опитування, проведені на замовлення "За ЄдУ", дають блоку роздуту 10% популярність, хоча насправді рейтинг блоку - близько 4% (згідно з іншими опитуваннями). "За ЄдУ" може отримати стільки ж, скільки НДР в 1995 році, тільки завдяки підтримці Кучми і порушенням під час виборів, але навіть це буде набагато меншим, ніж 30%, які лідери "За ЄдУ" оптимістично обіцяли, коли блок тільки створювався.
___________
NB: Про те, як би Фрейд витлумачив вітчизняні політичні скандали, як використовують соціологію, щоб "мочити" Ющенка, чому Кучма соромиться "За ЄдУ", які наслідки матиме тимчасова відпустка Омельченка, читайте в новому політичному проекті П.П.П.
__________________
NB. Про те, як і хто розігрує "російську карту", у кого який адмінресурс, хто може допекти Кисельова, про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, скільки журналістів йдуть у парламент, під яку музику виходить до виборців Кучма, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
