Після "Хеннесі" Кучма перейшов на "Белый аист"

Четвер, 14 березня 2002, 09:48
Київ швидше перетвориться на другий Мінськ, ніж на ще один Бєлград. Непомітно, але впевнено Україна набуває рис Білорусі. Як воно і має бути, метаморфози відбуваються на фоні істерії в очікуванні проведення Сполученими Штатами заколоту після парламентських виборів-2002.

Антиамериканські пристрасті стали одним з факторів передвиборчої боротьби в Україні. Так само, як півроку тому в Білорусії. Кампанія з перетворення США на ворога, боротьба з ним і паралельне знищення політичних конкурентів були відшліфовані під час переобрання "батьки" на третій президентський термін. Прикро, але і в такій важливій справі, як викриття зрадників і заколотників, українцям довелося займатися плагіатом.

"Совєтская Бєлоруссія", спецвипуск від 5 вересня 2001 року. Поруч з передвиборчою програмою Лукашенка цілий газетний розворот офіційне видання адміністрації президента Білорусії присвятило незабутній пам'ятці шизофренії. "Операция "Белый аист". (Иностранные спецслужбы – против Беларуси)". Тираж 630 тисяч екземплярів (для 10-мільйонної Білорусії це рівнозначно, як "Факти" в кількості 3 мільйонів для України).

 
 
"Аналітичний центр "Незалежна політична експертиза", досліджуючи відкриті і закриті джерела, користуючись витоками з розвідувальних і дипломатичних кіл, маючи в своєму розпорядженні ряд секретних документів, а також на основі конфіденційних бесід з представниками білоруської опозиції і функціонерами іноземних, акредитованих в Білорусі організацій, приходить до висновку про існування ретельно підготованої організаційно-політичної операції під кодовою назвою "Белый аист". Метою операції є в ході вересневих президентських виборів в Республіці Білорусь добитися відсторонення від влади нинішнього Президента Олександра Лукашенка.

З приходом нового, прозахідно налаштованого глави держави зробити повну трансформацію конституційного ладу в країні відповідно до моделей, реалізованих в інших республіках пострадянського простору.

План розроблений спецслужбами Заходу: ЦРУ, БНД і МІ-6, доведений до відома ряду іноземних представництв у Мінську. Його реалізація доручена групі офіцерів розвідки, які діють під прикриттям в іноземних гуманітарних місіях на території Республіки Білорусь, а також дипломатам, які працюють в контакті з Консультативно-наглядовою групою ОБСЄ (КНГ ОБСЕ), очолюваною послом Х.-Г.Віком. Дія згаданого плану поширюється як на передвиборчий період, так і на самі вибори, а також на поствиборчий період, незалежно від результатів голосування.


 
 
Нічого не нагадує? Однак на відміну від самовпевненого Лукашенка, якому опоненти лише додавали спортивного азарту, Кучмі не просто лячно за своє майбутнє. Дуже лячно. Неправду кажуть ті, хто не бачить підсумків касетного скандалу. Сьогодні Кучма фактично став заручником Америки. І в цій боротьбі "гаранта" зі страхом ситуація не лише виходить за межі здорового глузду. Вона фактично досягає абсурду.

Сидячи під портретом Чорновола, Бойко звинувачує Америку у підготовці в Україні повстання за Бєлградським сценарієм. При цьому реалізовувати його буде Центр імені колишнього заступника секретаря РНБОУ Олександра Разумкова, який за свого життя був відряджений Кучмою працювати задля поглиблення україно-російських відносин.

В Україні задіяно як мінімум два політичних фланги для розгортання антиамериканської кампанії. І якщо читати роздрукований текст, губишся у здогадках, з чиїх вуст він злітає. Лексика ультралівої Вітренко змішалася зі словами начебто правого "Руху за єдність". Політичні діти президента Кучми злилися в інцесті антиамериканизму та ненависті до Ющенка, Тимошенко та Мороза.

До кінцевого споживача ця кампанію доходить телеканалами, газетами та навіть інтернет-виданнями також двох груп – Пінчука-Деркача та СДПУ(О). Перші штовхають Вітренко і захищають "гаранта" з міркувань родинних обов'язків.

Другі використовують Бойка і обслуговують Кучму в надії на майбутні післявиборчі дивіденди. Бажання настільки велике, що вони навіть не цураються доручати одному з лідерів дружнього "ДемПУ-Демсоюзу" подзвонити члену спостережної ради Центру Разумкова та попросити, щоб ті обов'язково-неодмінно подали позов проти Бойка. Оскільки розвивати антиамериканську кампанію можна тільки шляхом створення інформаційних приводів.

Однак "розумковці" від суду відмовилися. Тому, розуміючи складність ситуації, УП дозволяє вважати цей текст "Совєтської Бєлорусії" невеликим подарунком українським послідовникам "батька" Лукашенка з нагоди 9 березня, міжнародного дня антикучмізма. Тепер якщо Бойко чи Вітренко захочуть документально підтвердити свої здогадки про змову Америки – можна сміливо залазити на сайт "Совєтської Бєлорусії". Швидко замінити прізвища та назву країни – і мерщій з текстом на ICTV чи "Інтер".

Можливо, у "нашої Наташи" є навіть друкована версія "Белого аиста" – захопила під час перебування у Мінську у вересні 2002, де Вітренко в ролі спостерігача Парламентської асамблеї ОБСЄ заявила про безпрецедентну демократичність і прозорість виборів тамтешнього президента. Але для того, щоб бути до кінця чесним, Наталії Михайлівні частину свіжих гонорарів Пінчука доведеться перерахувати неіснуючому автору "Белого аиста" – "впливовому московському центру "Незалежна політична експертиза".

А для більшої достовірності нашим антиамериканістам ще треба вигадати назву для документа. О! Операція "Рудий півень"! Від імені психічно незахищених верств населення дозволяємо Вітренко та Бойку стверджувати, що текст вони отримали від УП. А для більшої достовірності варто використовувати конкретні прізвища виконавців плану Вашингтону. Замість якоїсь утаємниченої "групи офіцерів розвідки" – керівники Центру Разумкова.

При цьому бажано згадати, що навчатися до США їх направили за рішенням комісії Міністерства оборони України. І що їх навчальний план зберігається у військовому відомстві України. І що всі (!) лекції та семінари для "спецагентів" могли відвідувати навіть дружини слухачів. І що інформація про їх навчання у вузах Міноборони США до "сенсаційного" виступу Бойка півтора роки провисіла на сайті Центру Разумкова.

Сам президент Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Анатолій Гриценко у цій ситуації був стриманим в оцінках і не називав конкретних прізвищ:

"США – це не та країна, з якою можна дозволити собі лаятися. Співставляючи потенціали України і США, розумна людина зробить висновок – з США треба намагатися дружити. Тим більше, що після 31 березня життя не завершується, і нам треба розбудовувати нормальні стосунки з цією країною. А піддавшись впливу окремих сил, Українська держава може більше втратити, ніж набути.

Нам треба знайти правильний зважений баланс між особистими інтересами окремих, нехай навіть дуже впливових осіб, корпоративними інтересами окремих, нехай навіть дуже впливових партій і блоків, з одного боку, і довгостроковими стратегічними інтересами України як держави – з іншого.

Зараз цей баланс порушується. Якщо антиамериканську істерію провокують і посилюють своїм галасом окремі політичні сили, то зупинити це зобов'язана влада, яка має для цього більш ніж достатньо важелів впливу. І, оскільки зараз парламент перебуває у перехідному стані напередодні виборів, зробити це має президентська команда.

Я розумію, хто стоїть за цими сенсаціями, хто готує інформацію і її юридичне обгрунтування так, що навіть Бойка навчили говорити, вимовляючи обережно кожне слово, розбавляючи написаний текст нібито власними оцінками, щоб уникнути відповідальності в суді за відверту брехню. Розумним людям неважко здогадатися, хто все це організовує і для чого втілює в життя.

Що ж до самого заколоту? Нам дійсно відомо, що західні країни здійснюють добре скоординований план, який має на меті усунути керівництво нашої держави від влади і привести до влади опозицію. Знаємо ми про це з сенсаційних заяв обізнаного у подібних справах Михайла Погребинського, про що він повідомив на прес-конференції минулого тижня. За його словами, для цього використовуються легалізовані громадські організації (про це також писав недавно в газеті "День" лідер одного з дуже відомих партійних блоків).

Очевидно, у пана Погребинського, як і у Бойка, є "власні джерела", які дозволяють зробити такі надзвичайно серйозні висновки і які спонукають до заяв, за зміст яких колись таки доведеться відповідати. А від пана Бойка у вівторок дізналися, що координатором цих дій є ми. Якось і не здогадувалися, що наш вплив уже поширюється так масштабно й значимо. Очевидно, наступного разу нам припишуть координацію дій мережі світового тероризму (все-таки ближче до профілю військової підготовки, яку ми нібито пройшли в США, ніж якась там соціологія чи опозиція).

Вступати з Бойком у полеміку у нас немає ніякого бажання. Я двома руками підтримую пропозицію деяких депутатів, які вимагали записати у законі норму, згідно з якою при висуненні кандидат у народні депутати України має пред'явити довідку про стан психічного здоров'я. І це правильно, бо надто багато останнім часом з’явилося у нас переляканих з вилупленими очима. Тим більше не хотілося б дискутувати з лідером виборчого блоку, який за два тижні до виборів має рейтинг 0,2%, а відтак – навіщо давати чи не єдиний доступний для нього інформаційний привід, щоб підняти цей рейтинг до 0,5%?

Тепер щодо навчання у США… Можна по різному ставитися для офіцерів, які пройшли підготовку за кордоном. Наприклад, на початку 1990-х після зміни правлячого режиму до Ефіопії не змогли повернутися офіцери, яких я особисто (разом з іншими викладачами) навчав експлуатації літаків в Київському авіаційному військовому училищі. Їх би просто розстріляли, так само афганські офіцери не могли повернутися до завойованої "Талібаном" батьківщини.

У 1967р. в Індонезії саме так і вчинили – після зміни державної ідеології офіцери, що навчалися за кордоном (в СРСР) виявилися більше не потрібними, тому їх розстріляли відразу після повернення додому з дипломами про освіту, прямо в аеропорту. Це один підхід. Можна й по-іншому ставитися до офіцерів, які навчалися у закордонних військових вузах. Приміром, після навчання у США офіцери з сусідніх держав (Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія та ін.) відразу призначаються на впливові посади у Генштабі та Міністерстві оборони; можливо не в останню чергу саме тому нашим сусідам вдається швидше просуватися в напрямі воєнної реформи, європейської та євроатлантичної інтеграції загалом?

Порекомендую таким стурбованим Бойкам та їх патронам, користуючись своїм конституційним правом на отримання інформації, звернутися безпосередньо до нашого Міноборони: там вам розкажуть і покажуть, яким чином держава (!) відбирає кандидатів на навчання у США, хто і за яким планом там навчається (щоб ви більше не поширювали казок з російського сайту www.pravda.ru про підготовку розвідників для РУМО США - ЇХ ТАМ НЕ ГОТУЮТЬ, ПАНОВЕ БОЙКИ! ЦЕ ЧИСТА БРЕХНЯ І ПРОФЕСІЙНИЙ ПРОКОЛ ТИХ, ХТО ГОТУВАВ МАТЕРІАЛИ В УКРАЇНІ ДЛЯ РОЗМІЩЕННЯ НА РОСІЙСЬКОМУ САЙТІ). А якщо чогось не втямите, заходьте до нас у Центр, допоможемо розібратися".

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News