Від такої "замазки" немає "відмазки"

Інформаційна війна на передвиборчих просторах України досягла нових кордонів: російські політтехнологи намагаються використати американського посла у Києві для дезинформації громадської думки. Посол, судячи зі всього, про це поки навіть не підозрює.

На минулому тижні Карлос Паскуаль відвідав Львів і виступив перед місцевою аудиторією. На прохання прокоментувати недавнє висловлювання депутата Верховної Ради Олександра Жира відносно причетності президента Кучми до нелегального продажу української зброї Іраку, Паскуаль сказав: "Правоохоронні органи Сполучених Штатів досі не мають копій плівок майора Мельниченка, так само як і офіційних результатів експертиз їх автентичності, а тому у нас немає підстав робити якісь правові висновки відносно інформації, яка звучить на плівках" (цитую за "Українською Правдою", яка стала єдиним українським інтернет-виданням, яке подало відповідь Паскуаля прямою мовою).

Як свідчить відома мудрість, мова дипломату дана для того, щоб приховувати свої думки. Ось і цього разу посол фактично уникнув відповіді. Дійсно, він сказав, що правоохоронні органи США не отримали плівок Мельниченка. І правильно сказав, між іншим, але фокус у тому, що на поставлене йому питання він так і не відповів.

Американські правоохоронні відомства, які включають ФБР, поліцію і ряд інших, займаються захистом закону всередині країни. До питань продажу української зброї Іраку вони не мають ані найменшого відношення. Так, плівки Мельниченка досі не передані цим "органам". Але навіть коли вони будуть туди передані, все одно вони не будуть займатися розслідуванням нелегального постачання української зброї в Ірак, оскільки до цього розслідування їх на гарматний постріл не підпустять.

Ось так посол Паскуаль елементарно ухилився від відповіді на поставлене питання. За законами логіки це називається підміною предмета розмови: вас питають одне, а ви відповідаєте про інше.

Розслідуванням питання про нелегальне постачання української зброї в Ірак і причетністю до цього Леоніда Кучми повинно займатися розвідувальне співтовариство США. При цьому основну роль повинні відігравати розвідувальні управління Пентагона (РУМО), Агентство національної безпеки (АНБ) і ЦРУ. Посол Паскуаль про це не згадав, але це чудово зрозуміли російські політтехнологи. У минулому саме ці "акушери" витягли на світ Божий фальшивку під назвою "план Бжезинського для України". Тепер вони вирішили використати для дезинформації громадської думка посла Паскуаля.

І ось на сайті "СМИ.ru - Україна", який контролюється фондом ефективної політики Гліба Павловського, з'являється стаття під назвою "Американці не хочуть лізти в українські розбірки". У статті, зокрема, повідомляється: правоохоронні і розвідувальні агентства США не мають у своєму розпорядженні плівок Миколи Мельниченка і тому не можуть коментувати висловлення деяких політиків про обвинувачення вищих посадових осіб української держави, які ніби мають там місце, у торгівлі зброєю, заявив посол США в Україні Карлос Паскуаль.

Примітно, що вказаний пасаж приведений без лапок: чи то цитата, чи то ні – вгадайте самі. І це не випадково, бо у ньому є маленька, але хитра штучка: послу Паскуалю приписується покликання на розвідувальні агентства США, яких він насправді не робив. Більш того він у принципі не міг говорити від імені розвідувальних агентств США, оскільки американська розвідка не звітує держдепартаменту про розслідування, які проводяться чи "не проводяться".

Це питання знаходиться далеко за межами компетенції зовнішньополітичного відомства США. Так було до 11 вересня, і це тим більше так після 11 вересня, коли головним зовнішньополітичним відомством Америки де-факто став Пентагон, а держдепартамент виявився на других ролях – за іронією долі люди у військовій формі виявилися краще пристосованими до нових зовнішньополітичних реалій, ніж дипломати у смокінгах.

Висловлювання Паскуаля, як вони процитовані в "Українській Правді", свідчать також про те, що він, м'яко кажучи, не зовсім володіє ситуацією і відносно правоохоронних органів США і плівок Мельниченка. За відомостями, у держдепартамент вже надійшла заява від однієї шановної нью-йоркськой фірми, у якій від пана Паскуаля вимагають публічно дезавуювати його висловлювання з цього приводу як такі, що не відповідають дійсності.

Тут час звернутися до української громадськості: люди добрі, зрозумійте, американський посол не може знати про розслідування, які відбуваються або не відбуваються у правоохоронних і розвідувальних органах США. Тому не ставте пана Паскуаля у незручне становище, не примушуйте його робити заяви, про які йому потім доведеться шкодувати. Якщо ви цікавитеся розслідуваннями про можливу причетність Кучми до нелегального постачання зброї в Ірак, звертайтеся прямо до РУМО, АНБ або ЦРУ. Не впевнений, що вас там чекають, але з бюрократичної точки зору це буде більш правильний хід, ніж марно катувати співробітників держдепу про те, чого вони не знають і знати не можуть.

Отже, підведемо проміжний підсумок: твердження російських політтехнологів про те, що американці "відмазали" Кучму від контрабанди зброї в Ірак, не відповідають дійсності. Від такої "замазки" немає "відмазки". Заяви, які ряд російських і українських ЗМІ приписав послу Паскуалю, не відповідають дійсності у тому значенні, що посол у принципі не може знати, які операції проводить або не проводить розвідувальне співтовариство США. Про такі речі і президенту США не завжди доповідають.

За іронією долі журналістське розслідування в США може бути більш ефективним і коректним, ніж інформація держдепу. Так ось, на підставі журналістського розслідування і з посиланням на цілком авторитетні джерела можу стверджувати, що у компетентних органах США (назвемо їх так) повним ходом йде розслідування тверджень про причетність Кучми до незаконного постачання зброї в Ірак. Сумнівів, що Кучма до цього причетний, практично немає. Питання у тому, що тепер з ним робити. Тут негайно виникли дві проблеми.

Події 11 вересня черговий раз продемонстрували, що розвідувальне співтовариство США не справляється з поставленими перед ним задачами. Тепер цьому співтовариству завдано нового удару: контрабандне постачання Кучми в Ірак своєчасно виявлені не були. Просто кажучи, їх проспали. Тут Кучма яскраво підтвердив відому приказку: "Голь на выдумки хитра". Економіку країни розвивати по-людськи, демократію будувати - це не для нас. Це складно. А ось забити контрабанду у перемарковані ящики, щоб янкі і спостерігачі ООН не "просєклі", - у цьому президент України виявився мастаком.

Напаскудити під самим носом міжнародного співтовариства і непомітно злиняти - це досягнення, безсумнівно, гідне лідера великої європейської країни. Сподіваюся, тисячі українських громадян, які щодня проходять крізь смердючі під'їзди своїх будинків, по достоїнству оцінять віртуозну майстерність власного президента. Їх обписані під'їзди і постачання Кучмою зброї Іраку - явища по суті однопланові.

Черговий раз осоромлені резидентури ЦРУ. Зів'яла жовтцем хвалена електронна розвідка США. Президент Кучма пошив їх у дурні - рішуче і безповоротно. Але, боюся, йому не до тріумфування. Американські спецслужби не люблять, коли їх залишають у дурнях і виставляють на посміховисько (а найближчим часом їм в чергове доведеться пережити і те, і інше). Всі іноземні лідери, які в різний час намагалися грати у таку гру, закінчили погано. Одна справа займатися "бєзпредєлом" всередині країни, і зовсім інше – чинити таке на міжнародній арені. За такі "витівки" рано чи пізно доводиться платити.

Серед вашингтонського чиновницького люду є тонкий прошарок функціонерів, які у минулому зробили ставку на Кучму. При цьому застосували традиційну для деяких інших диктаторських режимів формулу: "Сучий син, але наш". Тепер виявляється, що "синок" зовсім і не наш. Більше того - о, жах! - цей "синуля" постачав ворожій державі зброю, яка потім була використана проти самих же американців. У зв'язку з цим у Вашингтоні повним ходом йде процес пошуку "цапа відбувайла", який відповість за грубий зовнішньополітичний прорахунок. Чиновники, які раніше робили ставку на Кучму, винайшли для себе виправдання: мовляв, раніше Кучма був "нормальним", але потім переродився. Тепер шукають причину переродження: чи оточення, чи алкоголь, чи все разом взяте, плюс корупція засмоктала. Але головне, зараз ні у кого язик не повернеться, щоб Кучму захищати. Запас терпіння вичерпався.

Крім того, будь-якому вашингтонському чиновнику, який у нинішніх умовах взявся б захищати Кучму, довелося б звалити на себе непосильний тягар. Записи Мельниченка, питання про достовірність яких фактично знято, неупереджено зафіксували суцільну череду, м'яко кажучи, гріхів режиму Кучми. Виходить, що Леонід Данилович являє собою одну суцільну безперервну "замазку". "Відмажеш" його від одного, тут же виявиться, що він ще у десятці інших гидко смердячих справ замазаний. Немає такого банщика у Вашингтоні, який спромігся б повністю відмити Кучму. На мові Голлівуда це називається "mission impossible". Практичні американці за такі справи не беруться.

Феномен Кучми також поставив перед Вашингтоном хворобливе питання про принциповість або, навпаки, подвійні стандарти у зовнішній політиці. Буш публічно присягнув перед своїми виборцями покарати будь-який режим, викритий у допомозі терористам. Держдепартамент вже висунув конкретні обвинувачення на адресу Білорусії у незаконному постачанні зброї Іраку. Але як тепер можна звинувачувати Лукашенка і мовчати відносно Кучми? Білоруський "бацька" на весь світ завиє про лукавство і буде, швидше за все, правий.

Після 11 вересня Джордж Буш намалював вельми просту картину світу, як вона бачиться з Білого дому: з одного боку терористи і ті, хто їм допомагає, з іншого - весь цивілізований світ, який з тероризмом активно бореться. На жаль, для Кучми, Буш не передбачив спеціальної ніші, куди могли б втиснутися ті, хто спочатку таємно продає зброю, порушуючи санкції ООН, а потім надсилає у Вашингтон слізні співчуття у зв'язку з терористичними актами, яких зазнала Америка. На місце серед цивілізованого люду Кучма явно не дотягає. Отже, згідно з доктриною Буша, його місце з іншого боку лінії добра і зла.

До теперішнього часу Кучма примудрився перетворитися на зовнішньополітичний тягар США і буквально плутається під ногами адміністрації Буша. Кількість нарешті перейшла в якість, і останнє вимагає прийняття конкретних рішень.

На найближчу перспективу існують два основних варіанти розвитку ситуації - келійний і публічний. Розглянемо їх по порядку.

Свого часу Уїнстон Черчиль запустив у політичну лексику пікантний термін -"м'яке підчеревце". Це частина чоловічого тіла, розташована в нижній частині живота. Так ось, є всі підстави вважати, що "м'яке підчеревце" Кучми міцно затиснуте дверима розвідувального співтовариства США. Судіть самі.

Президент Буш у зверненні до конгресу 20 вересня 2001 року, тобто практично відразу після терористичної атаки проти США, заявив: "Будь-яка країна, яка прикриває або підтримує тероризм, буде вважатися Сполученими Штатами ворожим режимом.".

30 жовтня Буш був ще більш конкретним: "Якщо ви забезпечуєте терористів, якщо ви надаєте притулок терористам, якщо ви субсидуєте терористів, ви також винні, як і терористи, які заподіяли збиток американському народу".

У світлі нових даних виявляється, що Леонід Кучма особисто дав вказівку "забезпечити" Ірак зброєю. При цьому, як свідчить його розмова з Валерієм Малєвим, він ясно розумів, що порушує санкції Ради Безпеки ООН. Виходячи з логіки публічного висловлювання Буша, якщо причетність Кучми до нелегального постачання зброї Іраку підтверджується, то український президент винен також, як і терористи. Вищезгадане висловлювання президента США - це програмні тези, і навряд чи він зможе або захоче від них відхреститися.

У зв'язку з цим я не бачу особливого поля для маневру Кучми. Його "м'яке підчеревце" боляче притисли двері з написом "зроблено у США". Майбутнє українського президента тепер набагато більше залежить від вашингтонських чиновників, ніж від нього самого. Цинічному порушнику санкцій Ради Безпеки ООН не зможе допомогти ніхто, навіть Росія.

Більш того якщо вдуматися, стає ясно, що мова йде не просто про порушення конкретних міжнародних санкцій, якими б серйозними вони не були. Бачимо руйнування Кучмою всього режиму непоширення зброї, який скрупульозно створюється США після закінчення "холодної війни". Цей режим створювався з розумінням того, що порушувати його можуть мафія, організована злочинність, окремі корумповані чиновники, військові і терористи. Але коли його порушує глава держави - це крах всього режиму. Нікому досі у голову не могло прийти, що такий варіант у принципі можливий, а тому його навіть не передбачили.

Тепер виявляється, що, коли пахне великими грошима, забороненого плоду для Кучми немає. У зв'язку з цим майбутнє розслідування нелегального постачання зброї Іраку повинне також відповісти на питання, куди витрачені мінімум сто мільйонів доларів, виручених тільки від одного відомого постачання. Ясно, що нелегальні прибутки не могли піти до державного бюджету. Виникає обгрунтована підозра, що, після відповідного відмивання, вони впали на приватні рахунки. При цьому важко уявити, що Кучма свідомо йшов на великий особистий ризик, а вершки з цієї справи знімав хтось інший.

У подібних "замазках", з точки зору спецслужб, проглядається стопроцентна вербована ситуація. Іншими словами, якщо вибирати келійний варіант, то легко можна передбачити сценарій, за яким Кучма перетворюється на таємну маріонетку США, яка неухильно йде шляхом, наміченим у Вашингтоні. Необережний крок у бік, і "м'яке підчеревце" притискається. Стрибок на місці, і... "наступна станція Міжнародний трибунал у Гаазі".

Очевидно, такий варіант цілком би влаштував адміністрацію Буша: повністю ручний Кучма, який час від часу випиває з Путіним, рве на собі сорочку і клянеться у вічній дружбі, хоч на справді нічого для цього не робить. Тепер потрібно стежити за реакцією Вашингтона на конкретні факти причетності Кучми до контрабанди зброї до Іраку. Якщо реакція буде приглушеною, значить, келійний варіант діє.

На щастя або на жаль (кому як), у США далеко не все залежить від адміністрації. "Уотергейт", "ірангейт", "контрасгейт", "монікагейт" та інші "гейти" свідчать про те, що можливість келійних рішень у Вашингтоні вельми обмежена. Як тільки відповідна інформація з'являється у ЗМІ, починається зовсім інша гра, де шанси на закулісну операцію, як правило, зведені до нуля.

Мільйони американців чули грізні заяви свого президента. З подачі його адміністрації питання про те, атакувати Ірак чи ні, вже не стоїть. Питання лише про те, коли атакувати. Якщо це станеться, на американських "бойз" буде наведена зброя, особисто продана Кучмою. Важко буде американському президенту пояснити своєму народу, чому цей Кучма не покараний, як це обіцяв зробити Білий дім. Виборці не зрозуміють, і немає у США такої лоббістської фірми, яка змогла б "залагодити" це питання.

Іншими словами, варто зробити у Вашингтоні могутній інформаційний постріл про збройні витівки Кучми, і келійний варіант стане практично неможливим. У цьому випадку ми будемо мати справу з великим міжнародним скандалом. Адміністрації Буша швидше за все доведеться вчинити відповідно зі своїми деклараціями і покарати підсобника міжнародного тероризму. Ось тільки треба буде провести грань між Україною і її президентом, щоб за гріхи оного міжнародні санкції не накрили саму країну. У цьому і полягає сьогодні обов'язок українських патріотів: не шкодливого президента рятувати, а країну, щоб він її, багатостраждальну, з собою на дно не потяг.

Питання про те, який варіант буде задіяний, швидше за все вирішиться на наступному тижні, і це залежить, в основному, від комісії Жира. Єдина проблема, яка зараз обговорюється, - коли краще натиснути на інформаційну кнопку: до виборів або відразу ж після їх закінчення. За даними, журналістське розслідування і відповідний матеріал для інформаційного залпу вже готовий.

Особисто мені здається, що ми рухаємося до великого міжнародного скандалу. Останні заяви представників української влади, у тому числі самого Кучми, про його непричетність до постачання зброї в Ірак, збивають з пантелику. Мені довелося прослухати відповідні записи бесіди Кучми з Валерієм Малєвим, і повинен сказати, що "гаранта" чутно на них, як Лучано Паваротті. Важко зрозуміти, на що розраховують ці люди. Складається враження, що "гарант" дає останню гастроль.


NB: Про те, як би Фрейд витлумачив вітчизняні політичні скандали, як використовують соціологію, щоб "мочити" Ющенка, чому Кучма соромиться "За ЄдУ", які наслідки матиме тимчасова відпустка Омельченка, читайте в новому політичному проекті П.П.П.