Американський Маніфест

Четвер, 21 березня 2002, 11:16
У вівторок, 19 березня Палата Представників Конгресу США прийняла Резолюцію про українські вибори під назвою "Заклик до уряду України забезпечити демократичний, прозорий і справедливий виборчий процес". Ініціатором Резолюції, або її головним спонсором, стала Луїс Слотер, головними співспонсорами - Джосеф Хафел і Крістофер Сміс.

Резолюцію було прийнято із вражаючою одностайністю: 480 депутатів проти одного й у відносно короткі терміни: сім тижнів. Слід зазначити, що більшість резолюцій, внесених до Палати взагалі ніколи не голосуються. Єдиним "опозиціонером" під час голосування виявився Рон Пол, конгресмен із Техасу, який проголосував проти.

"Україна отримала мільйони доларів допомоги від Сполучених Штатів, – заявив конгресмен Пол у своєму виступі. - Лише у 2002 фінансовому році їй було надано 154 мільйони доларів. І після всіх цих грошей, які, як нам казали, було витрачено на розвиток демократії, після більш ніж 10 років з часу розпаду Радянського Союзу, нам говорять у цій резолюції, що Україна дуже мало просунулася, якщо просунулася взагалі, на шляху створення демократичної політичної системи".

На цьому дискусія й закінчилася. Всі інші виступаючі наполягали на важливості й терміновості прийняття резолюції. В процесі узгодження деякі положення документу все ж таки було змінено, але, назагал, це на 95% той самий документ, який Правда опублікувала кілька тижнів тому. Незважаючи на тиск українського посольства й точку зору Рона Пола, Резолюція зберегла всі найбільш суттєві зауваження: про використання адміністративного ресурсу, нерозслідуваної справи Гонгадзе, переслідування опозиційних ЗМІ тощо.

Ми попросили прокоментувати подію Ореста Дейчаківського, радника Комісії Конгресу США у справах безпеки і співробітництва у Європі. Гельсінська Комісія, як ще "по-народному" називають цю структуру, зіграла одну з перших скрипок у внесені, розгляді й голосуванні Резолюції. Її голова - впливовий республіканський конгресмен Крістофер Сміс - був одним із двох головних спів-спонсорів документу.

- Пане Оресте, чим пояснити появу Резолюції? Чому Конгрес США в принципі цікавиться українськими виборами?

- Інтерес Конгресу США до України виник не сьогодні. Конгрес почав цікавитися українськими справами задовго до того, як Україна стала незалежною державою. Було прийнято багато різних резолюцій, закликів щодо порятунку політв'язнів в тоді ще підрадянській Україні, репресій проти українських церков, щодо Чорнобиля.

Після проголошення незалежності Україна досить швидко піднялася на третє місце в світі по кількості американської зовнішньої допомоги. Але, події останніх років: вбивство Гергія Гонгадзе, корупція, залякування й цькування незалежної преси викликали розчарування українською владою навіть серед тих конгресменів, які багато для України робили і є її справжніми друзями.

Зараз деякі ЗМІ в Україні поширюють дивні фантазії про існування якоїсь таємничої змови проти України з боку Америки. Малюються чорні картини американського впливу на українські справи. Все це називають "планом Бжезинського" чи чимось подібним.

Насправді, ніякої змови не існує. Причини американського зацікавлення Україною набагато простіші. Ми вважаємо, що ці вибори будуть демонстрацією того, чи буде Україна далі йти шляхом демократизації чи ні. Ми вважаємо, що українська влада мусить довести свою відданість принципам демократії, тим більше, що самі представники цієї влади постійно говорять про інтеграцію до Європи. Якщо б Конгрес не дбав про Україну, ця Резолюція не існувала. Це і є головна причина зацікавлення в українських виборах, а не якісь там фантазії.

- За Резолюцію проголосувало аж 408 конгресменів. Невже не було ніяких альтернативних точок зору?

- Звичайно, існували різні погляди, особливо під час дискусії у Комітеті з європейських справ Комісії із закордонних справ. Спочатку Резолюція розглядалася там. Були спроби пом'якшити положення, де згадується про Гонгадзе, розслідування вбивств інших журналістів. Але, ці спроби виявилися марними.

- Конгресмен Сміс заявив, що українське посольство було не тільки проти згадування у тексті імені Гонгадзе, але й взагалі проти резолюції. Ваш коментар?

- Я сам відчув, що деяким людям у посольстві не подобається Резолюція. Це цілком зрозуміло. Ця Резолюція, як ми знаємо, не подобалася президенту України, про що він повідомив колишньому держсекретарю США Мадлен Олбрайт. Посольство лише виконує те, що їм наказали з Києва. Ми критикуємо останні події в Україні, тому що Україна сама добровільно підписала домовленності ОБСЄ.

- Деякі українські політики вважають Резолюцію втручанням у внутрішні справи України. Яка Ваша точка зору на це?

- Це нагадує мені радянські часи, коли Радянський Союз звинувачував міжнародні структури у втручанні у внутрішні справи щоразу, як його ловили на порушенні прав людини. Досить примітивний спосіб мислення, як на мене. Врешті-решт, Радянський Союз погодився із логікою, що члени ОБСЄ можуть порушувати питання дотримання угод ОБСЄ іншими учасниками. Сталося це у вересні 1991 року на Московській конференції ОБСЄ. Україна просто мусить дотримуватися угод, які вона підписала.

Читайте також:

Резолюція Сенату США по Україні: необхідні прозорі вибори



powered by lun.ua