"Вічне повернення" або дежа-вю. Версія "РR"

Мені не дуже хотілося втручатися у процес обговорення ситуації з фільмом "ПР", назва якого найбільш точно відображає його суть, якщо до назви ще додати слово "чорний". Не хотілося ще і внаслідок того, що я працювала на ICTV і безпосередньо пересвідчилась, як формувалася позиція головних інформаційників каналу у часи касетного скандалу. Нехай це залишиться комерційним секретом. Але ось свою нинішню неангажовану контрактом з каналом позицію я хотіла б викласти. Тим більше що цю позицію я хотіла донести до Дмитра Кисельова, але він відмовився її вислухати. Тепер я роблю це публічно.

Перше, про фільм - абсолютно очевидно - що це таке. Відповідь - неякісно зрежисований ПР. Проте, не варто ображати практику роботи з громадськістю. У чистого ПРа - наміри чесні - інформувати і переконувати громадськість. "ПР" від ICTV розрахований зовсім не на комунікацію з глядачами - фільм дає тільки одну версію подій, він не інформує, а диктує свою позицію й активно інтерпретує події у потрібному руслі, вміло вибудовуючи зв'язки між подіями і думками учасників фільму.

Друге, на круглому столі була дуже "розкручена" і "проперчена" думка про те, що в Україні немає демократії, так у нас взагалі то авторитаризм, але проте ми самі з вусами, ми і так все зможемо і у нас все буде краще, ніж у них. Я хотіла сказати вам "панове, присяжні засідателі" дуже вузького круглого столу, що у вашій позиції багато вад і головна полягає у тому, що якою б не була погана демократія американського зразка - це єдина відома форма політичного співіснування, при якій я і ви, у тому числі, маємо право і можливості не тільки мати свою позицію, свій стиль життя, але і будучи у меншості їх реалізовувати. За жодного іншого політичного режиму це неможливо.

Відносно тези про підступну політику США у концепції Бжезінського і Сороса. У реальності політика США відносно України базується не тільки на концепції Бжезінського, але ще і Хантінгтона, і Сестановича і проводиться вона не тільки Соросом або Каратницьким. Уявляєте, якби зовнішньополітичну стратегію України оцінювали на основі книг і виступів тільки Корчинського, або Вітренко. Чомусь на "круглому столі" ICTV стосовно США - це вважали за нормальний аргумент.

Друге, фільм так вдало лягає у русло нинішньої виборчої кампанії, у передвиборчу політику нинішньої "партії влади". "Заєдисти" нагодували українське суспільство пропагандою радянського зразка на ТВ, радіо, пресі, бігбордах - до нудоти. Тепер для різноманітності і фільм "ПР" з'явився. Він демонструє підзабутий контрпропагандистський підхід. Знаєте, фільм нагадав мені книгу "ЦРУ проти СРСР", де все пояснювалося у традиціях "холодної війни" - пошуку глобального ворога і його ставлеників на території СРСР.

До речі, знаєте, хто за версією книги був головним ставлеником Заходу у СРСР - академік А.Сахаров. Проти нього і було направлене накал гніву автора - борця за радянський образ життя. Тепер в Україні як пояснює нам фільм "ПР" - наш ворог той же - США, а ставлеником виступає екс-прем'єр Ющенко. Схема, яка з'ясовується одна і та ж, власне як і аргументація. Це цікаво, якщо враховувати, що фільм зроблений американськими журналістами.

Можливо у нас якесь загальнонаціональне дежа-вю, відчуття - що все це вже було. Від зразків внутрішньополітичного стилю часів "холодної війни" "партія влади", що рветься до монополії на цю владу, перейшла до вироблення зовнішньополітичної стратегії. Після фільму ПР, ряду виступів лідерів "головної політичної сили" про "глобальний адмінресурс", "громадянське суспільство" і після активних зустрічей з російськими політиками - ми всі зрозуміли - кінець багатовекторності - нарешті зі стратегією у них склалося. І не на користь Заходу. Навіщо нам їх умови - "свободи слова", авторських прав, прозорих і чесних виборів. Др-а-ту-є. Почалася антиамериканська параноя, до болю знайома з часів Хрущова і Брежнєва.

Цикл повторюється, "вічне повернення" Ніцше у масштабах одного покоління? Але не можна забувати, що може повторитися не тільки стадія консервації радянських звичаїв. Не виключено, що на Україну чекає нова оксамитова революція як років 10-15 тому. Що дуже ймовірно, якщо у нинішній системі не включити механізм оновлення. До речі, КПСС і СРСР звалилися саме з цієї причини - не працював механізм оновлення влади.

Ключовий механізм такого оновлення (правда, у демократичній системі) - опозиція. Якщо не вважати "позасистемну" КПУ – пострадянський рудимент, то в Україні такої опозиції до "касетного скандалу" не було. Тільки "тейпгейт" спровокував її появу. Більше того, відсутність системної опозиції була однією з першопричин політичної кризи 2000 р. Характер опозиції, що склалася, її нецивілізовані межі, на які нарікають критики, насправді тільки дзеркальне відображення рівня "цивілізованості" і демократичності нинішньої влади.

Чим вища поляризація політичних сил, чим більше закрита влада до змін, тим більш радикальна й опозиція. Якщо у суспільства немає інших каналів і механізмів цивілізовано впливати на владу, тоді вона вимушена йти на вулицю або виступати з жорстких позицій. Можна критикувати і не приймати нинішню опозицію, зв'язувати її з минулими гріхами, але без неї майбутня Верховна Рада буде неповноцінною як парламент, а політична система остаточно знайде межі авторитарної. Хоч це і тема окремої розмови - але все ж, чи не стоїть за спробами влади будь-що створити на основі "За єдУ" парламентську більшість - прагнення радянізувати Верховну Раду.

І останнє, питання до п. Кисельова. Чому людина, яка знає 6 мов, яка об'їздила півсвіту, один з перших, хто відкрив нам вікно в Європу і заснував незалежну журналістику у СРСР - тепер демонструє найретроградніші традиції радянської пропаганди. Чому європейський вибір й європейські цінності змінилися любов'ю до самодержавної влади і автократії? Чому така дивна еволюція? У чому так сильно розчарувався Дмитро Кисельов?

Чому тепер він грає за правилами радянської партноменклатури вже не за грамоти і право виїзду за кордон, а за ворожі американські "зелені"?

Вікторія Підгірна, директор Центру соціально-політичного проектування