"Піар" для кого?
П'ятниця, 22 березня 2002, 10:45
В суботу, 16 березня українському телеглядачу явили теленовелу. Вперше фільм, нібито знятий американським телебаченням, отримав прем'єрний показ в Україні. Показаний на загальнонаціональному каналі ICTV, що належить зятю президента України Леоніда Кучми Віктору Пінчуку, фільм "Піар" мабуть був настільки хороший, що його повторили вже наступного дня. В п'ятницю 15-го, перед ефіром пройшов спеціальний перегляд для української преси в Києві.
Написаний колишнім кореспондентом Financial Times в Києві Чарльзом Кловером і спродюсований Пітером Пауеллом, фільм позиціонується як документальний твір про вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе осінню 2000.
Проте 76-хвилинне творіння (англійська версія триває усього 60 хвилин) здається більше спробою переконати українську аудиторію в тому, що вбивство Гонгадзе і подальший скандал навкруги записів, зроблених в кабінеті президента одним з членів його охорони Миколою Мельниченком, було чимось ніби огидної змови, сплетеної американцями, щоб зняти Кучму і змінити його Віктором Ющенком, який був представлений такою собі не зовсім чесною людиною.
Фільм зовсім опускає той факт, що записи в президентському кабінеті проводилися задовго до зникнення Гонгадзе, але що дивує в іншому – так це недолік чесності і порядності.
Більшості, якщо не всім, інтерв'юйованим говорили, що продюсери роблять цей фільм для PBS в США. Це було вирішальним чинником для ухвалення ними рішення дати інтерв'ю.
Але все було не зовсім так. Коли ми спитали в PBS про "Піар", там відповіли, що ніхто ніколи про нього нічого не чув – ні в загальнонаціональній мережі, ні в локальних філіалах, таких як Чикаго, Нью-Йорк, Бостон або в таких маленьких як Північна Дакота і Вісконсін. Наскільки нам вдалося дізнатися, "Піар" ніколи не показувався по американському телебаченню – ні до прем'єри в Києві, ні після.
Для того, щоб довести свою точку зору, продюсери "Піару" відбирали окремі цитати з інтерв'ю. Вони відмовилися розкрити відомі їм факти про багато подій на тему, якої торкалися, і свідомо приховали інформацію від глядачів.
Наприклад, в моменті про автентичність "плівок Мельниченка", продюсери "цитують" розслідування добре відомого американського детективного агентства Kroll Inc.
Фільм подає звіт Кролла як доказ, що записи були якимось чином склеєні, щоб представити Кучму і його найближче оточення причетними до зникнення Гонгадзе.
Проте в справжній доповіді Кролла про записи говориться, що вони не змогли визначити, чи піддавалися плівки склеюванню. Те ж саме було зроблено в їхньому представленні експертизи плівок, проведеною голландською газетою. "Піар" заявляє, що голландці виявили, що плівки були змінені, хоча самі голландці заявляють, що це не так.
У фільмі не говориться, що ні Кролл, ні голландська фірма не мали доступу до записуючих пристроїв, на яких був зроблений запис, не згадується і той факт, що в них не було копій оригінальних записів або їхніх клонів.
Єдина кампанія, яка дійсно мала оригінальний магнітофон Toshiba і записи-клони, була американська фірма "Bek Tek". Bek Tek оприлюднила свої висновки за місяць до ефіру "Піару" на ICTV. На фрагментах, які досліджував Bek Tek, Кучма обговорював, як позбутися Гонгадзе. Згідно Bek Tek, ці записи не піддавалися якому-небудь редагуванню.
Автор цієї статті сам звернувся до Чарльза Кловера з питанням про те, чи знали творці фільму про висновки Bek Tek і чи будуть вони включені у фільм. Кловер відповів, що вже надто пізно включати ці висновки - висновки, що мають достатньо принциповий характер. Звідки такий поспіх? Відповідь тепер ясна – щоб показати фільм на ICTV до виборів в Україні, щоб кинути тінь на учасників виборчої кампанії - Віктора Ющенка і його блок. Автори "Піару" перекрутили факти і звели наклеп на колишнього прем'єр-міністра, якого прибрали Кучма, олігархи-парламентарії і комуністи.
У фільмі говориться, що Ющенко, будучи керівником Національного банку України, здійснив ряд сумнівних, якщо не незаконних, фінансових операцій. На екрані, у фокусі камери – газета Financial Times.
Але правда полягає в тому, що Чарльз Кловер, будучи кореспондентом FT в Україні, написав серію статей, де стверджувалося, що Ющенко проводив сумнівні операції. Проте, аудит, який в результаті його статті провели PriceWaterhouse, не знайшов яких-небудь зловживань, - точно так, як і спеціальне слухання в Палаті представників Конгресу США. Газета Financial Times була вимушена вибачитися перед Ющенком за ці матеріали.
Це також було відомо авторам "Піару", але вони так і не спромоглися згадати про це у фільмі. Чи було це зроблено умисно або через брак часу?
В "Піарі" досить багато подібних пропусків і напівправд. Але найбільшою "качкою" виявилося твердження авторів, що уряд США якимось чином намагався сприяти відчуженню Кучми на хвилі "касетного скандалу".
Перекрутивши факти, наприклад, що Freedom House, поважана американська організація, що виступає на захист прав людини, фінансувала антикучмівські виступи в Україні (Freedom House виділив грант в $ 21,000 на офісне устаткування і декілька брошур про демократичний уряд), що американські дипломати "відвідували антикучмівські мітинги" (за що їм, власне, і платять гроші, щоб вони могли повідомляти Вашингтон про події, що відбувалися).
Голос за кадром згадує про гранти USAID для розвитку вільних ЗМІ в Україні як свідчення американського "втручання" і вказує на критичні вислови міжнародного фінансиста Джорджа Сороса на адресу Кучми як на ще один доказ намірів США прибрати Кучму.
В підтримку цих тверджень багато проурядових "політологів" з України і Росії, такі як Володимир Малінковіч і члени групи Глеба Павловського, вигадали "План Бжезінського" - якийсь мерзенний план по усуненню президента України і перетворенню країни в колонію США. Відкладаючи убік патологічні аспекти цих звинувачень, варто пригадати, що в 1997 року Кучма нагородив Бжезінського високою державною нагородою. Коли ж, в такому разі, Бжезінській відвернувся від київського істеблішменту?
У фільмі Кучма скаржиться, що Українська служба Радіо Свобода "17 годин на день" поширює пропаганду, направлену проти нього і його уряду. Насправді, вона віщає 5 годин на день, велика частина ефіру не має до Кучми ніякого відношення, що Кловеру також було повідомлено, але у фільм не потрапило.
Також у фільмі не згадувалося і те, що Freedom House в 1996 назвав Кучму "Людиною року" за його зусилля в побудові демократичної України. Сорос протягом багатьох років симпатизував Кучмі – так само, як і вашингтонська адміністрація. Вони залишили Кучму після того, як прем'єр-міністр Павло Лазаренко, якого він призначив, опинився в тюремній камері Сан-Франциско за звинуваченням у відмиванні мільйонів доларів, ним же вкрадених.
Тепер захисники Лазаренко стверджують, що їхнього клієнта переслідують, що США повинні дозволити їм скористатися правом надання документів, щоб продемонструвати, що Кучма, його зять Пінчук і його найближче оточення Волков, Бакай та інші, були задіяні в тих же операціях, що і Лазаренко.
Одкровення Кучми на плівках показали Україні і всьому світу, що корупція в Україні досягла найвищого урядового рівня. Якби "Піар" проаналізував зміст записів Мельниченка, а не зайнявся розбираннями дилетантів, ніби того - хто стоїть за записами і як їх здійснювали – під диваном або під столом, фільм міг би послужити більш корисним цілям.
Без грошей фільм би не зняли, і безкоштовно на ICTV не показували. Але відповіді на питання, хто фінансував зйомки фільму, прямо або побічно, так і не надійшло. Хто робив російсько-український дубляж, і де його робили, на заході або на ICTV, і хто контролював цей процес?
До того часу, доки представники Powell Productions правдиво не пояснять всі ці суперечності і загадки, фільм "Піар" буде викликати підозри в тому, що це свідомо сфабриковані звинувачення на адресу Ющенка, і в тому, що всі причетні до його виробництва журналісти ганебні, або й того гірше.
Написаний колишнім кореспондентом Financial Times в Києві Чарльзом Кловером і спродюсований Пітером Пауеллом, фільм позиціонується як документальний твір про вбивство українського журналіста Георгія Гонгадзе осінню 2000.
Проте 76-хвилинне творіння (англійська версія триває усього 60 хвилин) здається більше спробою переконати українську аудиторію в тому, що вбивство Гонгадзе і подальший скандал навкруги записів, зроблених в кабінеті президента одним з членів його охорони Миколою Мельниченком, було чимось ніби огидної змови, сплетеної американцями, щоб зняти Кучму і змінити його Віктором Ющенком, який був представлений такою собі не зовсім чесною людиною.
Фільм зовсім опускає той факт, що записи в президентському кабінеті проводилися задовго до зникнення Гонгадзе, але що дивує в іншому – так це недолік чесності і порядності.
Більшості, якщо не всім, інтерв'юйованим говорили, що продюсери роблять цей фільм для PBS в США. Це було вирішальним чинником для ухвалення ними рішення дати інтерв'ю.
Але все було не зовсім так. Коли ми спитали в PBS про "Піар", там відповіли, що ніхто ніколи про нього нічого не чув – ні в загальнонаціональній мережі, ні в локальних філіалах, таких як Чикаго, Нью-Йорк, Бостон або в таких маленьких як Північна Дакота і Вісконсін. Наскільки нам вдалося дізнатися, "Піар" ніколи не показувався по американському телебаченню – ні до прем'єри в Києві, ні після.
Для того, щоб довести свою точку зору, продюсери "Піару" відбирали окремі цитати з інтерв'ю. Вони відмовилися розкрити відомі їм факти про багато подій на тему, якої торкалися, і свідомо приховали інформацію від глядачів.
Наприклад, в моменті про автентичність "плівок Мельниченка", продюсери "цитують" розслідування добре відомого американського детективного агентства Kroll Inc.
Фільм подає звіт Кролла як доказ, що записи були якимось чином склеєні, щоб представити Кучму і його найближче оточення причетними до зникнення Гонгадзе.
Проте в справжній доповіді Кролла про записи говориться, що вони не змогли визначити, чи піддавалися плівки склеюванню. Те ж саме було зроблено в їхньому представленні експертизи плівок, проведеною голландською газетою. "Піар" заявляє, що голландці виявили, що плівки були змінені, хоча самі голландці заявляють, що це не так.
У фільмі не говориться, що ні Кролл, ні голландська фірма не мали доступу до записуючих пристроїв, на яких був зроблений запис, не згадується і той факт, що в них не було копій оригінальних записів або їхніх клонів.
Єдина кампанія, яка дійсно мала оригінальний магнітофон Toshiba і записи-клони, була американська фірма "Bek Tek". Bek Tek оприлюднила свої висновки за місяць до ефіру "Піару" на ICTV. На фрагментах, які досліджував Bek Tek, Кучма обговорював, як позбутися Гонгадзе. Згідно Bek Tek, ці записи не піддавалися якому-небудь редагуванню.
Автор цієї статті сам звернувся до Чарльза Кловера з питанням про те, чи знали творці фільму про висновки Bek Tek і чи будуть вони включені у фільм. Кловер відповів, що вже надто пізно включати ці висновки - висновки, що мають достатньо принциповий характер. Звідки такий поспіх? Відповідь тепер ясна – щоб показати фільм на ICTV до виборів в Україні, щоб кинути тінь на учасників виборчої кампанії - Віктора Ющенка і його блок. Автори "Піару" перекрутили факти і звели наклеп на колишнього прем'єр-міністра, якого прибрали Кучма, олігархи-парламентарії і комуністи.
У фільмі говориться, що Ющенко, будучи керівником Національного банку України, здійснив ряд сумнівних, якщо не незаконних, фінансових операцій. На екрані, у фокусі камери – газета Financial Times.
Але правда полягає в тому, що Чарльз Кловер, будучи кореспондентом FT в Україні, написав серію статей, де стверджувалося, що Ющенко проводив сумнівні операції. Проте, аудит, який в результаті його статті провели PriceWaterhouse, не знайшов яких-небудь зловживань, - точно так, як і спеціальне слухання в Палаті представників Конгресу США. Газета Financial Times була вимушена вибачитися перед Ющенком за ці матеріали.
Це також було відомо авторам "Піару", але вони так і не спромоглися згадати про це у фільмі. Чи було це зроблено умисно або через брак часу?
В "Піарі" досить багато подібних пропусків і напівправд. Але найбільшою "качкою" виявилося твердження авторів, що уряд США якимось чином намагався сприяти відчуженню Кучми на хвилі "касетного скандалу".
Перекрутивши факти, наприклад, що Freedom House, поважана американська організація, що виступає на захист прав людини, фінансувала антикучмівські виступи в Україні (Freedom House виділив грант в $ 21,000 на офісне устаткування і декілька брошур про демократичний уряд), що американські дипломати "відвідували антикучмівські мітинги" (за що їм, власне, і платять гроші, щоб вони могли повідомляти Вашингтон про події, що відбувалися).
Голос за кадром згадує про гранти USAID для розвитку вільних ЗМІ в Україні як свідчення американського "втручання" і вказує на критичні вислови міжнародного фінансиста Джорджа Сороса на адресу Кучми як на ще один доказ намірів США прибрати Кучму.
В підтримку цих тверджень багато проурядових "політологів" з України і Росії, такі як Володимир Малінковіч і члени групи Глеба Павловського, вигадали "План Бжезінського" - якийсь мерзенний план по усуненню президента України і перетворенню країни в колонію США. Відкладаючи убік патологічні аспекти цих звинувачень, варто пригадати, що в 1997 року Кучма нагородив Бжезінського високою державною нагородою. Коли ж, в такому разі, Бжезінській відвернувся від київського істеблішменту?
У фільмі Кучма скаржиться, що Українська служба Радіо Свобода "17 годин на день" поширює пропаганду, направлену проти нього і його уряду. Насправді, вона віщає 5 годин на день, велика частина ефіру не має до Кучми ніякого відношення, що Кловеру також було повідомлено, але у фільм не потрапило.
Також у фільмі не згадувалося і те, що Freedom House в 1996 назвав Кучму "Людиною року" за його зусилля в побудові демократичної України. Сорос протягом багатьох років симпатизував Кучмі – так само, як і вашингтонська адміністрація. Вони залишили Кучму після того, як прем'єр-міністр Павло Лазаренко, якого він призначив, опинився в тюремній камері Сан-Франциско за звинуваченням у відмиванні мільйонів доларів, ним же вкрадених.
Тепер захисники Лазаренко стверджують, що їхнього клієнта переслідують, що США повинні дозволити їм скористатися правом надання документів, щоб продемонструвати, що Кучма, його зять Пінчук і його найближче оточення Волков, Бакай та інші, були задіяні в тих же операціях, що і Лазаренко.
Одкровення Кучми на плівках показали Україні і всьому світу, що корупція в Україні досягла найвищого урядового рівня. Якби "Піар" проаналізував зміст записів Мельниченка, а не зайнявся розбираннями дилетантів, ніби того - хто стоїть за записами і як їх здійснювали – під диваном або під столом, фільм міг би послужити більш корисним цілям.
Без грошей фільм би не зняли, і безкоштовно на ICTV не показували. Але відповіді на питання, хто фінансував зйомки фільму, прямо або побічно, так і не надійшло. Хто робив російсько-український дубляж, і де його робили, на заході або на ICTV, і хто контролював цей процес?
До того часу, доки представники Powell Productions правдиво не пояснять всі ці суперечності і загадки, фільм "Піар" буде викликати підозри в тому, що це свідомо сфабриковані звинувачення на адресу Ющенка, і в тому, що всі причетні до його виробництва журналісти ганебні, або й того гірше.
