Депутат не може звертатися до органів дізнання і досудового слідства з питань кримінальних справ – рішення КС

Вівторок, 26 березня 2002, 11:55
Народний депутат України не має права звертатися до органів і до посадовців, які здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами та пропозиціями з питань, що стосуються проведення дізнання і досудового слідства у конкретних кримінальних справах.

Це випливає з рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ про офіційне тлумачення положень статті 86 Конституції України і ряду статі закону "Про статус народного депутата України".

Згідно з тлумаченням КС, "у випадку надходження до органів і до посадовців, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів України з питань, що стосуються конкретних кримінальних справ, керівники відповідних органів, слідчі і посадовці, що здійснюють дізнання, повинні діяти з дотриманням вимог, передбачених Карно-процесуальним кодексом України".

Рішення КС України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.

Як повідомлялося, МВС просило дати офіційне тлумачення статті 86 Конституції України, статі 12, 19 цього закону про право народного депутата України звертатися до органів внутрішніх справ, податкової міліції і Служби безпеки України із запитами і зверненнями, які містять вимоги, вказівки, пропозиції про конкретні кримінальні справи.

Міністерство вважає, що відповідно до Конституції і законодавству запит народного депутата України передбачає отримання офіційної відповіді з певних питань, але не повинен містити вказівок про проведення процесуальних дій у ході розслідування конкретних кримінальних справ і про ухвалення у них конкретних рішень. У депутатському обігу пропозиції зробити певні дії не можуть торкатися конкретних кримінальних справ, оскільки такі питання не повинні розглядатися як пов'язані з діяльністю народних депутатів України.

На підставі аналізу відповідних положень Конституції і чинного законодавства МВС характеризує запити і депутатські поводження з вимогами і пропозиціями, пов'язаними з розслідуванням кримінальних справ, як втручання, у діяльність слідчих органів внутрішніх справ, податкової міліції, СБУ і органів дізнання, а також вплив на них з метою ухвалення бажаного для народного депутата рішення.

КС у своєму офіційному тлумаченні положень частини першої статті 86 Конституції України виходить і того, що органами, в які може звертатися із запитом народний депутат України, визначені лише органи Верховної Ради і Кабінет міністрів. Крім того, запит народного депутата може бути адресований керівникам інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також керівникам підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від підкорення і форм власності.

Згідно з положенням частини першої статті 16 закону "Про статус народного депутата України", депутат також "має право на депутатське звертання до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, до їхніх посадовців, керівникам підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і підкорення, об'єднанням громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю".

Згідно з частиною першою статті 86 Конституції, народні депутати можуть звертатися із запитами тільки у МВС країни, до керівників головних управлінь, управлінь і відділів МВС, керівників органів державної влади, а також до керівників відповідних підприємств і установ.

Разом з тим, народний депутат не може адресувати свої запити іншим працівникам органів внутрішніх справ, у тому числі слідчим органам і працівникам міліції, що здійснюють функцію органу дізнання.

КС України у своїх рішеннях від 19 травня 1999 року і від 11 квітня 2000 року, враховуючи гарантовану Конституцією і законами України незалежність і недоторканність суддів, а також заборону впливу на суддів яким-небудь чином, вказав, що право народного депутата України на запит не розповсюджується на питання, пов'язані із здійсненням правосуддя у конкретних справах.

Питання проведення дізнання, досудового слідства у конкретних кримінальних справах, відзначив КС, є саме такими, які пов'язані із здійсненням правосуддя у конкретних справах. Ці дії передбачені процесуальним законом і здійснюються лише уповноваженими на це законом посадовцями і певним законом чином. Звернення в якій-небудь іншій формі до працівника органу дізнання або слідчого з метою впливу на виконання ним службових обов'язків заборонено законодавством.

КС України вважає, що керівники органів, слідчі і посадовці, що здійснюють функції дізнання, у разі надходження до них звертань народного депутата України з питань, що стосуються проведення дізнання і досудового слідства у конкретних кримінальних справах, не зв'язані зобов'язанням розглядати їх у порядку розгляду запитів і звернень і не несуть відповідальності за невиконання висловлених у них вимог і пропозицій.

Інтерфакс-Україна



powered by lun.ua