Номенклатурна "Єдність"
Четвер, 28 березня 2002, 11:29
Як відомо, після війни судять не тільки ворогів, але й прихованих колабораціоністів. Коли ми все ж таки "діждемося Вашингтона з новим і праведним законом", то під правий суд можуть попасти не тільки зажерливі "єдуни" і чільні діячі виборчкомів, які протягом півроку гвалтували закон і всіх нормальних кандидатів і виборців. Ця кара може (і має!) впасти і на голову "братів менших" великої і єдино-правильної пропрезидентської "зАєди". Йдеться про блок "Єдність", створений навколо однойменної партії, що її очолює київський посадник Олександр Омельченко.
"…Колышется ветром бумажный листок"
Про передвиборчий bespredel (українська мова не дає - на жаль чи на щастя - точного перекладу), що спостерігається нині в Києві, чомусь, майже не пишуть, а якщо і говорять, то тільки на кухнях. Можливо, від почуття огиди від того рафінованого містечкового жлобства, яке розквітло завдяки "нашому Сан Саничу", а, найшвидше, просто ніхто не хоче псувати стосунки з правлячою в столиці клікою, що взяла собі назву "Єдність".
Тоді як у кожній (!) з десятків тисяч київських вітрин бовваніє кольорове зображення Омельченка (у більшості випадків – і не одно), пропагандою його справ і задумів переповнені комунальні електронні й друковані ЗМІ, всі новобудівлі.
Хіба це дивина? Подивіться навкруги: у Києві можна зустріти рекламу тільки двох пропрезидентських політичних формацій – блоків "Єдність" і "За Єдину Україну!". Іншим – навіть палким прихильникам Леоніда Даниловича – наприклад, "Демсоюзу" чи СДПУ (О), залишається клеїти свої летючки на парканах, наражаючись на попередження ЦВК про розміщення політичної агітації в неналежних місцях.
І при цьому, у звітах численних "монітористів" виборчий блок політичних партій "Єдність" не фігурує взагалі. Нібито "блок конкретних справ" не веде політичної агітації взагалі! Звичайно, дуже просто і абсолютно безпечно заявляти, що за сумою витрат на агітацію всі інші партії та блоки випереджає КПУ (оновлена) – суто технологічна одноденка, фінансована одним із провладних блоків. Але принаймні нечесно не помічати багатомільйонних витрат команди Омельченка. Тим більше, що забамбулення виборців столиці має на меті одну дуже конкретну – і дуже підлу – мету.
Дві партії одного президента
Не секрет, що Київ традиційно не голосує за Кучму та його відвертих сателітів. Для того, щоб не допустити розподілу столичного мільйону голосів між опозиційними Морозом та Тимошенко, та "напіввагітним" Ющенком, було реалізовано елементарну двоходівку.
Крок перший – провчити і приручити Омельченка за допомогою "відставки" (публічні винуватці – Кінах і "олігархічні групи" в оточенні президента). Крок другий – добрий цар повертає "господарникові, а не політику" Омельченкові владне крісло, а той з подвоєною увагою "бдит" в інтересах кучминої "заєди", продовжує вилизувати президентові залисини, а Волков з Медведчуком спіймали облизня. Фініта ля кумедія.
Тому то й бідолашного киянина й засипають тоннами агітпродукції за "Єдність". Щоб він, як мінімум, не дізнався, що пенсії виплачені не тільки в столиці, але і по всій Україні... Досвід показує, що загнати киян в інформаційне гетто не надто важко. Методи при цьому використовують найпримітивніші. І я готовий вухо відкусити тому, хто лише подумає, що з Сан Саничем працюють якісь там "іміджмейкери" чи, прости Господи, "політтехнологи".
Бо Омельченко знає і використовує лише одну технологію – задушити об'єкт любові і піклування масою.
Сканворд для улюбленого мера
Фантазія Омельченка буяє. Додумався рекламувати себе на етикетках найвживанішого "Українського" хлібу. Якби члени ЦВК ходили по магазинах як звичайні кияни, то, впевнений, обов'язково винесли б Олександру Олександровичу попередження про перевищення меж виборчого фонду. А якби ще й їздили в автобусах і маршрутках, заліплених до сліпоти агітками "Єдності", то впевнений – обов'язково зняли б блок з перегонів. Але, на жаль, члени Центрвиборчкому їздять на службових авто – і за хлібом, і до хліба...
Номенклатурна "Єдність" взагалі є т.зв. "фигурой умолчания" в пресі. Про неї пишуть або добре, або в "Киевских ведомостях". Та все ж, журналістам добре відомо, що міськдержадміністрація щороку викидає мільйони гривень на "підтримку ЗМІ". Причому, пиріг дістається тільки тим мас-медіа, які заповзятливо заглядають до рота годувальнику. На гроші киян-платників податків утримується понад 20 засобів масової інформації. І – дуже показово – що жодне з них не користується скільки-небудь помітним авторитетом. Бо подивіться на смішні наклади "Хрещатика", "Столиці", "Київського вісника", "Вечірнього Києва", "Киевских новостей", "Киевлянина"... Я вже не кажу про дві телекомпанії, які висвітлюють докладно кожен чих мера.
У кожному районі Омельченка та підпорядковані йому по вертикалі та за партійним наказом райдержадміністрації обслуговують по кількадесят газет. Скажімо, тільки на Лівобережжі кожне його слово схоплюють газетки "Дніпровські вогні", "Дарниця-інформ", "Мій дім – Лівобережжя", "Експрес-кур'єр", "У озера", "Ватутінський кур'єр", "Строительный дайджест", "Підтримка", "Моя територія" тощо.
Радість одна – кількість не стає якістю. Зі смаком у підручних міського голови якось не склалося. Так підставляти рідного мера можуть лише провокатори, чи... просто дурні. Ось днями в скриньку кинули восьмисторінковий спецвипуск газети "Хрещатик", переповнений всілякими благоглупостями про улюбленого начальника. Окремої згадки заслуговує кросворд про мера, вміщений під рубрикою "на останок". У сканворді слова "ОМЕЛЬЧЕНКО" та "ЄДНІСТЬ" переплітаються зі словами "нквд", "іуда", "сс" і "кат".
Від райради до парламенту
Де-факто однопартійці Омельченка і так керують Києвом. Адже восени 2001 року до "Єдності" примусово загнали майже всіх голів райдержадміністрацій, керівників бюджетних установ і організацій. Про що не раз писали. Тепер вони хочуть пролонгувати свою реальну владу ще на чотири роки.
Відомі особистості до партії не прийшли. Ледве-ледве нашкребли людей на київську мажоритарку. Шанси на перемогу є лише в тих, хто відбувся як особистість задовго до передвиборчого благословення О.О.О. Це Іван Салій, Олександр Задорожний, можливо, Олексій Кучеренко. А голосувати за начальників – від ЖЕКів до адміністрацій – дурних нема. Тому давлять масою – за прикладом мера.
Зразково-показово в цьому сенсі може бути сформована Дарницька райрада. Від місцевої парторганізації "Єдності" висунуто кандидатів на всі 60 місць. Людей, яких за посадами не можна вважати прямими підлеглими мерові, – лише двоє: юрист якогось ТОВ і приватний підприємець.
Решта – очільники міських і районних установ, безпосередні підлеглі і виконавців волі Олександра Омельченка. Це начальники управлінь і підрозділів КМДА і райдержадміністрації, директори державних і комунальних підприємств, керівник відділення Фонду держмайна, головні лікарі та їхні перші заступники, директори шкіл і завідувачки дитсадків, училищ, бібліотек тощо. І після цього ще хтось дивується, чому це такий "одобрямс" спостерігається в Києві?
"…Колышется ветром бумажный листок"
Про передвиборчий bespredel (українська мова не дає - на жаль чи на щастя - точного перекладу), що спостерігається нині в Києві, чомусь, майже не пишуть, а якщо і говорять, то тільки на кухнях. Можливо, від почуття огиди від того рафінованого містечкового жлобства, яке розквітло завдяки "нашому Сан Саничу", а, найшвидше, просто ніхто не хоче псувати стосунки з правлячою в столиці клікою, що взяла собі назву "Єдність".
Тоді як у кожній (!) з десятків тисяч київських вітрин бовваніє кольорове зображення Омельченка (у більшості випадків – і не одно), пропагандою його справ і задумів переповнені комунальні електронні й друковані ЗМІ, всі новобудівлі.
Хіба це дивина? Подивіться навкруги: у Києві можна зустріти рекламу тільки двох пропрезидентських політичних формацій – блоків "Єдність" і "За Єдину Україну!". Іншим – навіть палким прихильникам Леоніда Даниловича – наприклад, "Демсоюзу" чи СДПУ (О), залишається клеїти свої летючки на парканах, наражаючись на попередження ЦВК про розміщення політичної агітації в неналежних місцях.
І при цьому, у звітах численних "монітористів" виборчий блок політичних партій "Єдність" не фігурує взагалі. Нібито "блок конкретних справ" не веде політичної агітації взагалі! Звичайно, дуже просто і абсолютно безпечно заявляти, що за сумою витрат на агітацію всі інші партії та блоки випереджає КПУ (оновлена) – суто технологічна одноденка, фінансована одним із провладних блоків. Але принаймні нечесно не помічати багатомільйонних витрат команди Омельченка. Тим більше, що забамбулення виборців столиці має на меті одну дуже конкретну – і дуже підлу – мету.
Дві партії одного президента
Не секрет, що Київ традиційно не голосує за Кучму та його відвертих сателітів. Для того, щоб не допустити розподілу столичного мільйону голосів між опозиційними Морозом та Тимошенко, та "напіввагітним" Ющенком, було реалізовано елементарну двоходівку.
Крок перший – провчити і приручити Омельченка за допомогою "відставки" (публічні винуватці – Кінах і "олігархічні групи" в оточенні президента). Крок другий – добрий цар повертає "господарникові, а не політику" Омельченкові владне крісло, а той з подвоєною увагою "бдит" в інтересах кучминої "заєди", продовжує вилизувати президентові залисини, а Волков з Медведчуком спіймали облизня. Фініта ля кумедія.
Тому то й бідолашного киянина й засипають тоннами агітпродукції за "Єдність". Щоб він, як мінімум, не дізнався, що пенсії виплачені не тільки в столиці, але і по всій Україні... Досвід показує, що загнати киян в інформаційне гетто не надто важко. Методи при цьому використовують найпримітивніші. І я готовий вухо відкусити тому, хто лише подумає, що з Сан Саничем працюють якісь там "іміджмейкери" чи, прости Господи, "політтехнологи".
Бо Омельченко знає і використовує лише одну технологію – задушити об'єкт любові і піклування масою.
 |
Фантазія Омельченка буяє. Додумався рекламувати себе на етикетках найвживанішого "Українського" хлібу. Якби члени ЦВК ходили по магазинах як звичайні кияни, то, впевнений, обов'язково винесли б Олександру Олександровичу попередження про перевищення меж виборчого фонду. А якби ще й їздили в автобусах і маршрутках, заліплених до сліпоти агітками "Єдності", то впевнений – обов'язково зняли б блок з перегонів. Але, на жаль, члени Центрвиборчкому їздять на службових авто – і за хлібом, і до хліба...
 |
У кожному районі Омельченка та підпорядковані йому по вертикалі та за партійним наказом райдержадміністрації обслуговують по кількадесят газет. Скажімо, тільки на Лівобережжі кожне його слово схоплюють газетки "Дніпровські вогні", "Дарниця-інформ", "Мій дім – Лівобережжя", "Експрес-кур'єр", "У озера", "Ватутінський кур'єр", "Строительный дайджест", "Підтримка", "Моя територія" тощо.
Радість одна – кількість не стає якістю. Зі смаком у підручних міського голови якось не склалося. Так підставляти рідного мера можуть лише провокатори, чи... просто дурні. Ось днями в скриньку кинули восьмисторінковий спецвипуск газети "Хрещатик", переповнений всілякими благоглупостями про улюбленого начальника. Окремої згадки заслуговує кросворд про мера, вміщений під рубрикою "на останок". У сканворді слова "ОМЕЛЬЧЕНКО" та "ЄДНІСТЬ" переплітаються зі словами "нквд", "іуда", "сс" і "кат".
Від райради до парламенту
Де-факто однопартійці Омельченка і так керують Києвом. Адже восени 2001 року до "Єдності" примусово загнали майже всіх голів райдержадміністрацій, керівників бюджетних установ і організацій. Про що не раз писали. Тепер вони хочуть пролонгувати свою реальну владу ще на чотири роки.
Відомі особистості до партії не прийшли. Ледве-ледве нашкребли людей на київську мажоритарку. Шанси на перемогу є лише в тих, хто відбувся як особистість задовго до передвиборчого благословення О.О.О. Це Іван Салій, Олександр Задорожний, можливо, Олексій Кучеренко. А голосувати за начальників – від ЖЕКів до адміністрацій – дурних нема. Тому давлять масою – за прикладом мера.
Зразково-показово в цьому сенсі може бути сформована Дарницька райрада. Від місцевої парторганізації "Єдності" висунуто кандидатів на всі 60 місць. Людей, яких за посадами не можна вважати прямими підлеглими мерові, – лише двоє: юрист якогось ТОВ і приватний підприємець.
Решта – очільники міських і районних установ, безпосередні підлеглі і виконавців волі Олександра Омельченка. Це начальники управлінь і підрозділів КМДА і райдержадміністрації, директори державних і комунальних підприємств, керівник відділення Фонду держмайна, головні лікарі та їхні перші заступники, директори шкіл і завідувачки дитсадків, училищ, бібліотек тощо. І після цього ще хтось дивується, чому це такий "одобрямс" спостерігається в Києві?
