Нардеп – в клітці, суддя – на лікарняному, влада – на Банковій, справедливість – в …

Середа, 10 квітня 2002, 11:38
Виявляється, що обраному народним депутатом в`язню (в даному випадку – Андрію Шкілю), для того, аби скористатися своєю недоторканністю і вийти з-за грат, недостатньо самих лише голосів виборців і офіційного підтвердження власної перемоги з боку ЦВК. Необхідно також, аби судді, що "опікуються" його справою, мали міцне здоров`я та перебували при доброму розумі. Бо інакше у відповідальний момент служителя Феміди може скосити якась довгограюча хвороба.

Ряди своїх колег вже тимчасово покинув суддя Іван Волик, головуючий на процесі "9 березня". Мабуть, стрес, викликаний свідченнями так званих "потерпілих", які прозвучали на останньому (приблизно місячної давнини) судовому слуханні, виявився занадто сильним випробовуванням для нервів пана Волика. Адже "жертв" чи то погано підготували, чи взагалі недбало поставились до озвучуваних ними слів, але ті фактично виступили як свідки захисту, недвозначно вказавши на владу як на замовника і організатора березневої провокації.

Після цього суддя Волик, якого нетривалий час ще пам`ятатимуть з двох причин – через його причетність до першого політичного процесу в незалежній Україні і через його феноменально хамське ставлення до Гімну тієї ж таки незалежної України – і вклався в лікарняне ліжко. При цьому недуга Волика виявилася настільки серйозною, що тендітний суддівський організм змушений боротися з нею вже кілька тижнів поспіль.

Так вже склалося в нашій країні, що через фізіологічні проблеми Івана Волика народний депутат України Андрій Шкіль змушений і надалі без жодних законних підстав перебувати у в`язниці, позаяк головуючий на процесі "9 березня" хворіє, а "безголовий" суд начебто неуповноважений приймати рішення щодо звільнення Шкіля. Цікаво, що потрібен всього лише один-єдиний підпис судді, його маленький автограф на відповідній ухвалі, аби двері Лук`янівського СІЗО відчинилися перед новообраним парламентарем. Втім, що вдієш, якщо рука тяжкохворого Волика неспроможна утримати олівця і увічнити розчерком пера акт справедливості щодо Андрія Шкіля.

9 квітня, коли Голосіївський місцевий суд після тривалої перерви спромігся-таки відкрити чергове засідання (з тим, аби його відразу ж і закрити, позаяк був наявний неповний склад суддівської колегії) очікувалось, що цього разу в судотеатрі "Загреб" з бенефісом виступить голова Голосіївського суду Василь Усенко, який ситуативно виконуватиме функції Івана Волика.

Бенефіс Усенка таки відбувся, але не в стінах "Загребу", а у власному кабінеті голови суду, де, скоріше за все, ставили комедію "Удаваний хворий-2". Василя Усенка несподівано спіткав серцевий напад (мабуть, через надмірні переживання за долю Шкіля), і терміново викликана "Швидка" повезла керманича Голосіївського суду в лікарню. Цілком вірогідно, що там він зустріне колегу Волика і вони досхочу наговоряться про свою повну стресів та небезпек професію.

Такий розвиток подій зранку 9 квітня не передбачався ніким з прибулих під стіни "Загребу" родичів та близьких ув`язнених, їхніх численних симпатиків та журналістів. Навпаки, всі очікували побачити Андрія Шкіля за кілька хвилин або – в гіршому випадку – годин на волі, розробляли плани на майбутнє тощо.

Коли ж стало зрозуміло, що судодійство обертається черговим нахабним і жорстоким фарсом, що збоченцями від влади закони своєї країни вкотре згвалтовано, коли двоє суддів, які лишилися на господарстві після Волика, не дослухавши протест захисника, повернулися до людей…спинами і зашурхотіли мантіями до виходу, ув`язнені на знак протесту відмовилися залишати клітку.

Ззовні їх підтримували виставлені за двері симпатики і журналісти. Найвитриваліші з останніх вистояли під "Загребом" та Голосіївським судом до пізнього вечора, сподіваючись, що в присутності преси в`язнів не наважуться брутально витягати з клітки, застосовуючи до них фізичну силу. Деякими з нас було почуто початок фрази, якою обмінялися правоохоронці. "Коли ці педерасти (тобто, даруйте, журналісти) підуть, ми їх (ув`язнених, себто)…" – кінець речення загубився, але додумати його нескладно.

Тим часом в Голосіївському місцевому суді тривали пошуки Василя Усенка, який спочатку без вісти зник, далі матеріалізувався в своєму кабінеті, але зачинився зсередини і відмовлявся будь-кого приймати, потім був-таки змушений поспілкуватися з пресою, яка буквально прорвалася до нього під егідою Степана Хмари, потім раптово захворів…

Як наголосив Олександр Турчинов, все, що відбувається наразі навколо звільнення Андрія Шкіля, є виконанням відповідної вказівки, яка надійшла з Банкової. Влада сподівається ще й на те, що львівський апеляційний суд, який 10 квітня має розглядати позов "Єди" проти Городоцької окружної виборчої комісії з приводу визнання виборів в окрузі №121 недійсними, прийме рішення на користь "заєдиста"-аутсайдера Ткачука і тим самим позбавить Андрія Шкіля його блискучої і закономірної перемоги. Турчинов висловив переконання в тому, що мрії і амбіції "Єди" так і залишуться її мріями і амбіціями, а Андрія ми незабаром побачимо на засіданнях Верховної Ради України. Де йому, законно обраному депутату, і місце.




__________________
NB. Про харківське побоїще під час виборів, про те, хто ж став мером у Черкасах і Кіровограді, про шоу єдунів на Буковині, про те, як на Львівщині можна виграти вибори, про депутата/недепутата Грача, про останню волю Василя Куйбіди- про все це читайте у розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002



powered by lun.ua