Провесінь. Виграла опозиція, але вона не в змозі самостійно правити
Понеділок, 15 квітня 2002, 12:03
Przedwiośnie. Ukraina: Wygrała opozycja, ale nie może samodzielnie rządzić
Незважаючи на відра помиїв, які президент Леонід Кучма виливав на реформаторів, стара система почала руйнуватися і Україна постала перед шансом справжніх змін. Підтримка, яку отримав Віктор Ющенко, лідер переможного блоку "Наша Україна", дозволяє вважати, що з'явився реальний кандидат на майбутнього президента.
Україна любить парадокси. Ледве за кілька днів до виборів 80% громадян декларували в опитуваннях, що не вірять, що результат може що-небудь змінити в житті країни і покращити їх долю. Виграють ті, хто має найбільше грошей – одностайно говорили українці, переконані, що влада – це товар, який купується. І який потім служить, аби робити ще більші гроші. Співвідношення "гроші-влада-гроші" функціонувало тут роками і розцвітало все буйніше. Ніхто не має сумніву, що кандидати, витрачаючи мільйони доларів на кампанію, роблять це для того, аби здобуту владу знову перетворити на гроші.
Тим часом, незважаючи на таку скептичну оцінку, до урн у виборчу неділю 31 березня прийшла рекордна кількість осіб: близько 80 відсотків. Й на додаток голосували вони згідно з власними переконаннями, не переймаючись занадто ані тиском влади, ані впливом Росії, ані нахабною передвиборчою пропагандою, в якій блок "За Єдину Україну", утворений владою і підтримуваний президентом Кучмою, не лишив сухої нитки на суперниках. Оглядачі погоджуються, що ніколи ще кампанія не була тут такою жорстокою і брудною. При чому, блокуючи доступ до ЗМІ, другій стороні не дано шансу на захист. Люди, вже за шторою, залишившись сам на сам з бюлетенем, повірили, що від них залежить склад Верховної Ради.
Перемога блоку "Наша Україна" і поразка пропрезидентських угруповань є доказом, що виборці подолали власний скептицизм. "Парламент вже ніколи не буде кишеньковим – вважає Микола Жулинський, шеф київського виборчого штабу Ющенка. –Це важливий сигнал, особливо для молодих, котрі завдяки перемозі опозиції переконалися, що у власній державі можна будувати власну долю". Соціологи вважають, що результат виборів є виразом протесту проти будованого владою образу України і стилю здійснення політики. Цей результат несе надію, що в країні твориться громадянське суспільство, що народ вже не хоче бути об'єктом, а прагне бути суб'єктом політичного життя й перестав погоджуватися на існування сірої зони в політиці.
Що спричинило цю зміну? Треба пригадати події кінця 2000 року, а також минулорічної весни. Скандал, викликаний смертю опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе і оприлюдненням записів, які свідчать про нібито причетність до його смерті президента, підірвав позицію Леоніда Кучми. Повстав рух "Україна без Кучми", який, хоча й не досягнув мети, не змусив президента піти у відставку, став виразом громадянської непокори.
Українці, протестуючи протягом багатьох тижнів у наметах, розбитих на Хрещатику в центрі столиці, випробували свої сили. Також раптом виявилося, що їх президент є переляканим типом, який панічно боїться втратити владу. Але так само побоюється громадської думки Заходу, тому й не задушив бунту силою.
Здавалося навіть, що цей бунт сам по собі вигорів. Але ж ні. Він призвів до різкого поділу політичної сцени; з'явилися чіткі політичні постаті і програми, яких раніше ніхто не бачив. Окрім цього, він вивів тогочасного прем'єра Віктора Ющенка, який щоправда не приєднався до руху "Україна без Кучми", але підтримував його на відстані, пробуючи реформувати економіку, побороти корупцію, що сягає в Україні гігантських розмірів. Ющенко пробував також обмежити олігархів, ненависних магнатів паливного сектора, які за рахунок бюджету творили свої маєтки. Він хотів ліквідувати хворобливе взаємопроникнення бізнесу й політики, цивілізувати економіку, де 60 відсотків доходу іде з тіньової сфери.
"Немає економічної кризи, є криза влади" – повторював Ющенко. Він був усунутий руками олігархів за підтримки президента. І, певно, тоді в нього зросла така жага до боротьби, яка призвела до утворення блоку "Наша Україна" і його тріумфального повернення на сцену.
Тоді також було створено нову мадонну, як її тут часом називають, Юлію Тимошенко. Віце-прем'єр в уряді Ющенка, вона також стала жертвою в боротьбі з олігархами. Втратила посаду і була арештована, а потім звільнена. До сьогодні прокуратура не може поставити їй звинувачень. Але прекрасна Юлія завоювала любов мас як мучениця за праведну справу. Рішучий супротивник Кучми, вона утворила свій виборчий блок БЮТи і завоювала електорат. "Така жінка народжується раз на сто років", - говорить Олег Білорус, близький співпрацівник пані Тимошенко. І в цьому є багато рації.
Та ж хвиля винесла Олександра Мороза, лідера Соціалістичної партії України. Це Мороз оприлюднив плівки, які компрометують Кучму як політика і демократичного керівника. Мороз став затятим ворогом президента і політики, яку той проводить. Тому президентські сили багато зробили, аби дискредитувати соціалістів у виборчій кампанії. Здавалося, що з успіхом: за день до виборів тільки Мороз вірив, що знову засідатиме у Верховній Раді. Вибори показали, що він у ній четверта-п'ята сила. Він здобув близько 7% голосів і 23 мандати.
Постало питання, чи Ющенко, Тимошенко і Мороз не роблять помилки, йдучи на вибори окремо. Чи не краще об'єднати зусилля. Виявилося, що стратегія була добре продуманою. Кожен з трійки мав іншу програму і гасла, завдяки чому згуртував інший електорат. В ефекті тепер відкриваються можливості спільної гри, передусім утворення спільної фракції в парламенті. Вона не матиме більшості, але буде сильною опозицією. Якщо не настільки сильною, аби форсувати власні розв'язки (для цього потрібно 226 мандатів), то принаймні аби обмежити апетит суперника.
Ті ж причини, які вплинули на популярність блоків Ющенка, Тимошенко, чи соціал-демократів (Мороза – перекладач), допровадили до поразки табору влади. Блок "За Єдину Україну" отримав 11,84 %, що для угруповання, яке має необмежений доступ до державних ЗМІ, власні газети, телеканали і підтримку президента, є поразкою Кучми і табору влади.
Кучма, якщо й мав якісь сумніви, зміг переконатися, що підтримка його раптово розтанула. Його вважають швидше за архітектора невдач України: за кордоном, де позиції Києва підірвали корупційні афери і записи підслуханих розмов, а також безрадність закордонної політики після 11 вересня. І всередині країни, де пенсія становить 20 дол., а середня платня не перевищує 80 дол. "Спочатку ми мали 70 років комунізму, а потім нам прислали того Кучму", - говорить з розпачем жінка перед виборчою дільницею в центрі Києва.
Пропрезидентський блок підтримує Росія. Сигнали Москви були однозначні, навіть російський посол Віктор Чорномирдін вважав за доречне висловитися на тему формування нової Верховної Ради. Десятки російських іміджмейкерів працювали у виборчих штабах. "Росіяни збирали інформацію, як в Україні створити нового Путіна", - вважає Юрій Саєнко, соціолог з Інституту Соціології в Києві. Богдан Горинь з блоку "Наша Україна" думає, що росіян турбує національна і прозахідна програма Ющенка. Вони бояться, що втратять контроль в найважливіших галузях економіки, паливному секторі. Це гра економічна: на приватизацію очікують залізниці, зв'язок, газо- і нафтопроводи.
Ще не сформований ринок землі. Тому росіяни тримали руку на пульсі. Зрештою, багато українських політиків їздили до Москви, пропонуючи свої послуги в процесі приватизації, кандидати зі східних російськомовних регіонів обіцяли посилення зв'язків з Росією. На вибори вийшов навіть "Русский Блок" (здобув 0,39% голосів). "Опозиція змінила суспільну свідомість і тому її так боїться влада", - вважає політолог Володимир Полохало. Але ніхто не має сумнівів, що росіяни легко не відпустять, особливо тепер, коли після 11 вересня Путін зміцнив контакти з Вашингтоном, в той час як Київ їх дуже послабив.
І нарешті треба згадати комуністів. Досі вони не мусили багато робити, ані багато інвестувати в кампанію, щоб вигравати. Вони мали свій електорат, що жалкуєза минулим. Тепер ситуація змінилася: позиція комуністів спарвді дуже слабне, бо вимирає найстарше покоління, традиційний електорат. Роками вони перемагали і ось вперше - не лише не виграли виборів, поступившись полем "Нашій Україні", але отримають ледве 66 мандатів у майбутньому парламенті. Зовсім кепсько пішлося комуністам в одномандатних округах, у яких вони здобули ледве 7 мандатів. На щастя, молоде покоління українців не успадкувало дідівських ані переконань, ані ідеалів, ані ліків.
Як сформується новий парламент – над цим задумуються сьогодні в Києві усі. Через змішану систему виборів (яка на руку тільки партії влади) виграш не означає автоматично більшості у Верховній Раді. Так само як і програш не значить виходу з гри. Сьогодні відомо, що "Наша Україна" здобула 112 мандатів, а "ЗаЄдУ", яке є на третьому місці після "НУ" і комуністів – 101.
93 мандати в одномандатних округах здобули незалежні кандидати і це вони сьогодні є вирішальним фактором. Частина з певністю перейде до блоку Ющенка, але частина, звичайно, ущільнить ряди "За ЄдУ", що може дати цьому угрупованню навіть першу позицію в парламенті. Гра триватиме до моменту виборів спікера Верховної Ради.
Ющенко, Тимошенко і Мороз можуть утворити спільну фракцію, що однак все ще не дає їм більшості 226 мандатів. Відомо, що Ющенко не захоче працювати з соціал-демократами, напевно не утворить блоку з комуністами, про яких під час кампанії він говорив: "Ми це вже випробовували протягом 70 років". Він може однак шукати підтримки в частини блоку "За ЄдУ", оскільки вже зараз видно, що цей блок не є монолітним. Ющенко, зрештою, ніколи не виступав відкрито проти Кучми, навіть якось сказав, що трактує його, як батька. Блок "За ЄдУ", здається, виходить йому назустріч. Його лідер Володимир Литвин вже навіть задекларував готовність до співпраці з усіма угрупованнями.
Чи стане Ющенко прем'єром і яким буде майбутній уряд? Український парламент не має на це вирішального впливу, бо прем'єра призначає президент, він також вказує і склад уряду. Але політологи відзначають, що нинішній парламент не буде прокучмівським і що президент муситиме з ним рахуватися також в справі формування кабінету. А чи буде це кабінет Ющенка?
Аналітики нагадують, що ніколи ще лідер переможного угруповання не отримував портфеля прем'єра. Але Ющенко є винятком. Як прем'єр він домігся виплати пенсій, стипендій і зарплат, яких люди не отримували навіть по кілька років. Він ліквідував бартерні розрахунки і знизив залежність від Росії. В Україні за його влади зафіксовано 6-відсотковий економічний ріст.
Було б смішно, якби Кучма шукав іншого кандидата, маючи Ющенка. Але чи було б це на руку самому Ющенку? Сьогодні відомо, що він не зупиниться на виборчій перемозі "Нашої України", що насправді вона є початком президентської кампанії Ющенка. Й це є черговою зміною, яка відбулася: українці не муситимуть вибирати поміж комуністом колишнім і комуністом дійсним.
Існує й інший сценарій. Він передбачає, що Кучма порозуміється з Ющенком і взамін за обіцянку спокою оголосить свою відставку через стан здоров'я, в стилі Бориса Єльцина. Тоді президентські вибори відбудуться достроково, можливо навіть в цьому році. Виграти їх має Ющенко.
Переклав Богдан Олексюк
Незважаючи на відра помиїв, які президент Леонід Кучма виливав на реформаторів, стара система почала руйнуватися і Україна постала перед шансом справжніх змін. Підтримка, яку отримав Віктор Ющенко, лідер переможного блоку "Наша Україна", дозволяє вважати, що з'явився реальний кандидат на майбутнього президента.
Україна любить парадокси. Ледве за кілька днів до виборів 80% громадян декларували в опитуваннях, що не вірять, що результат може що-небудь змінити в житті країни і покращити їх долю. Виграють ті, хто має найбільше грошей – одностайно говорили українці, переконані, що влада – це товар, який купується. І який потім служить, аби робити ще більші гроші. Співвідношення "гроші-влада-гроші" функціонувало тут роками і розцвітало все буйніше. Ніхто не має сумніву, що кандидати, витрачаючи мільйони доларів на кампанію, роблять це для того, аби здобуту владу знову перетворити на гроші.
Тим часом, незважаючи на таку скептичну оцінку, до урн у виборчу неділю 31 березня прийшла рекордна кількість осіб: близько 80 відсотків. Й на додаток голосували вони згідно з власними переконаннями, не переймаючись занадто ані тиском влади, ані впливом Росії, ані нахабною передвиборчою пропагандою, в якій блок "За Єдину Україну", утворений владою і підтримуваний президентом Кучмою, не лишив сухої нитки на суперниках. Оглядачі погоджуються, що ніколи ще кампанія не була тут такою жорстокою і брудною. При чому, блокуючи доступ до ЗМІ, другій стороні не дано шансу на захист. Люди, вже за шторою, залишившись сам на сам з бюлетенем, повірили, що від них залежить склад Верховної Ради.
Перемога блоку "Наша Україна" і поразка пропрезидентських угруповань є доказом, що виборці подолали власний скептицизм. "Парламент вже ніколи не буде кишеньковим – вважає Микола Жулинський, шеф київського виборчого штабу Ющенка. –Це важливий сигнал, особливо для молодих, котрі завдяки перемозі опозиції переконалися, що у власній державі можна будувати власну долю". Соціологи вважають, що результат виборів є виразом протесту проти будованого владою образу України і стилю здійснення політики. Цей результат несе надію, що в країні твориться громадянське суспільство, що народ вже не хоче бути об'єктом, а прагне бути суб'єктом політичного життя й перестав погоджуватися на існування сірої зони в політиці.
Що спричинило цю зміну? Треба пригадати події кінця 2000 року, а також минулорічної весни. Скандал, викликаний смертю опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе і оприлюдненням записів, які свідчать про нібито причетність до його смерті президента, підірвав позицію Леоніда Кучми. Повстав рух "Україна без Кучми", який, хоча й не досягнув мети, не змусив президента піти у відставку, став виразом громадянської непокори.
Українці, протестуючи протягом багатьох тижнів у наметах, розбитих на Хрещатику в центрі столиці, випробували свої сили. Також раптом виявилося, що їх президент є переляканим типом, який панічно боїться втратити владу. Але так само побоюється громадської думки Заходу, тому й не задушив бунту силою.
Здавалося навіть, що цей бунт сам по собі вигорів. Але ж ні. Він призвів до різкого поділу політичної сцени; з'явилися чіткі політичні постаті і програми, яких раніше ніхто не бачив. Окрім цього, він вивів тогочасного прем'єра Віктора Ющенка, який щоправда не приєднався до руху "Україна без Кучми", але підтримував його на відстані, пробуючи реформувати економіку, побороти корупцію, що сягає в Україні гігантських розмірів. Ющенко пробував також обмежити олігархів, ненависних магнатів паливного сектора, які за рахунок бюджету творили свої маєтки. Він хотів ліквідувати хворобливе взаємопроникнення бізнесу й політики, цивілізувати економіку, де 60 відсотків доходу іде з тіньової сфери.
"Немає економічної кризи, є криза влади" – повторював Ющенко. Він був усунутий руками олігархів за підтримки президента. І, певно, тоді в нього зросла така жага до боротьби, яка призвела до утворення блоку "Наша Україна" і його тріумфального повернення на сцену.
Тоді також було створено нову мадонну, як її тут часом називають, Юлію Тимошенко. Віце-прем'єр в уряді Ющенка, вона також стала жертвою в боротьбі з олігархами. Втратила посаду і була арештована, а потім звільнена. До сьогодні прокуратура не може поставити їй звинувачень. Але прекрасна Юлія завоювала любов мас як мучениця за праведну справу. Рішучий супротивник Кучми, вона утворила свій виборчий блок БЮТи і завоювала електорат. "Така жінка народжується раз на сто років", - говорить Олег Білорус, близький співпрацівник пані Тимошенко. І в цьому є багато рації.
Та ж хвиля винесла Олександра Мороза, лідера Соціалістичної партії України. Це Мороз оприлюднив плівки, які компрометують Кучму як політика і демократичного керівника. Мороз став затятим ворогом президента і політики, яку той проводить. Тому президентські сили багато зробили, аби дискредитувати соціалістів у виборчій кампанії. Здавалося, що з успіхом: за день до виборів тільки Мороз вірив, що знову засідатиме у Верховній Раді. Вибори показали, що він у ній четверта-п'ята сила. Він здобув близько 7% голосів і 23 мандати.
Постало питання, чи Ющенко, Тимошенко і Мороз не роблять помилки, йдучи на вибори окремо. Чи не краще об'єднати зусилля. Виявилося, що стратегія була добре продуманою. Кожен з трійки мав іншу програму і гасла, завдяки чому згуртував інший електорат. В ефекті тепер відкриваються можливості спільної гри, передусім утворення спільної фракції в парламенті. Вона не матиме більшості, але буде сильною опозицією. Якщо не настільки сильною, аби форсувати власні розв'язки (для цього потрібно 226 мандатів), то принаймні аби обмежити апетит суперника.
Ті ж причини, які вплинули на популярність блоків Ющенка, Тимошенко, чи соціал-демократів (Мороза – перекладач), допровадили до поразки табору влади. Блок "За Єдину Україну" отримав 11,84 %, що для угруповання, яке має необмежений доступ до державних ЗМІ, власні газети, телеканали і підтримку президента, є поразкою Кучми і табору влади.
Кучма, якщо й мав якісь сумніви, зміг переконатися, що підтримка його раптово розтанула. Його вважають швидше за архітектора невдач України: за кордоном, де позиції Києва підірвали корупційні афери і записи підслуханих розмов, а також безрадність закордонної політики після 11 вересня. І всередині країни, де пенсія становить 20 дол., а середня платня не перевищує 80 дол. "Спочатку ми мали 70 років комунізму, а потім нам прислали того Кучму", - говорить з розпачем жінка перед виборчою дільницею в центрі Києва.
Пропрезидентський блок підтримує Росія. Сигнали Москви були однозначні, навіть російський посол Віктор Чорномирдін вважав за доречне висловитися на тему формування нової Верховної Ради. Десятки російських іміджмейкерів працювали у виборчих штабах. "Росіяни збирали інформацію, як в Україні створити нового Путіна", - вважає Юрій Саєнко, соціолог з Інституту Соціології в Києві. Богдан Горинь з блоку "Наша Україна" думає, що росіян турбує національна і прозахідна програма Ющенка. Вони бояться, що втратять контроль в найважливіших галузях економіки, паливному секторі. Це гра економічна: на приватизацію очікують залізниці, зв'язок, газо- і нафтопроводи.
Ще не сформований ринок землі. Тому росіяни тримали руку на пульсі. Зрештою, багато українських політиків їздили до Москви, пропонуючи свої послуги в процесі приватизації, кандидати зі східних російськомовних регіонів обіцяли посилення зв'язків з Росією. На вибори вийшов навіть "Русский Блок" (здобув 0,39% голосів). "Опозиція змінила суспільну свідомість і тому її так боїться влада", - вважає політолог Володимир Полохало. Але ніхто не має сумнівів, що росіяни легко не відпустять, особливо тепер, коли після 11 вересня Путін зміцнив контакти з Вашингтоном, в той час як Київ їх дуже послабив.
І нарешті треба згадати комуністів. Досі вони не мусили багато робити, ані багато інвестувати в кампанію, щоб вигравати. Вони мали свій електорат, що жалкуєза минулим. Тепер ситуація змінилася: позиція комуністів спарвді дуже слабне, бо вимирає найстарше покоління, традиційний електорат. Роками вони перемагали і ось вперше - не лише не виграли виборів, поступившись полем "Нашій Україні", але отримають ледве 66 мандатів у майбутньому парламенті. Зовсім кепсько пішлося комуністам в одномандатних округах, у яких вони здобули ледве 7 мандатів. На щастя, молоде покоління українців не успадкувало дідівських ані переконань, ані ідеалів, ані ліків.
Як сформується новий парламент – над цим задумуються сьогодні в Києві усі. Через змішану систему виборів (яка на руку тільки партії влади) виграш не означає автоматично більшості у Верховній Раді. Так само як і програш не значить виходу з гри. Сьогодні відомо, що "Наша Україна" здобула 112 мандатів, а "ЗаЄдУ", яке є на третьому місці після "НУ" і комуністів – 101.
93 мандати в одномандатних округах здобули незалежні кандидати і це вони сьогодні є вирішальним фактором. Частина з певністю перейде до блоку Ющенка, але частина, звичайно, ущільнить ряди "За ЄдУ", що може дати цьому угрупованню навіть першу позицію в парламенті. Гра триватиме до моменту виборів спікера Верховної Ради.
Ющенко, Тимошенко і Мороз можуть утворити спільну фракцію, що однак все ще не дає їм більшості 226 мандатів. Відомо, що Ющенко не захоче працювати з соціал-демократами, напевно не утворить блоку з комуністами, про яких під час кампанії він говорив: "Ми це вже випробовували протягом 70 років". Він може однак шукати підтримки в частини блоку "За ЄдУ", оскільки вже зараз видно, що цей блок не є монолітним. Ющенко, зрештою, ніколи не виступав відкрито проти Кучми, навіть якось сказав, що трактує його, як батька. Блок "За ЄдУ", здається, виходить йому назустріч. Його лідер Володимир Литвин вже навіть задекларував готовність до співпраці з усіма угрупованнями.
Чи стане Ющенко прем'єром і яким буде майбутній уряд? Український парламент не має на це вирішального впливу, бо прем'єра призначає президент, він також вказує і склад уряду. Але політологи відзначають, що нинішній парламент не буде прокучмівським і що президент муситиме з ним рахуватися також в справі формування кабінету. А чи буде це кабінет Ющенка?
Аналітики нагадують, що ніколи ще лідер переможного угруповання не отримував портфеля прем'єра. Але Ющенко є винятком. Як прем'єр він домігся виплати пенсій, стипендій і зарплат, яких люди не отримували навіть по кілька років. Він ліквідував бартерні розрахунки і знизив залежність від Росії. В Україні за його влади зафіксовано 6-відсотковий економічний ріст.
Було б смішно, якби Кучма шукав іншого кандидата, маючи Ющенка. Але чи було б це на руку самому Ющенку? Сьогодні відомо, що він не зупиниться на виборчій перемозі "Нашої України", що насправді вона є початком президентської кампанії Ющенка. Й це є черговою зміною, яка відбулася: українці не муситимуть вибирати поміж комуністом колишнім і комуністом дійсним.
Існує й інший сценарій. Він передбачає, що Кучма порозуміється з Ющенком і взамін за обіцянку спокою оголосить свою відставку через стан здоров'я, в стилі Бориса Єльцина. Тоді президентські вибори відбудуться достроково, можливо навіть в цьому році. Виграти їх має Ющенко.
Переклав Богдан Олексюк
