Захистимо Деркача від КамАЗа!
Четвер, 18 квітня 2002, 15:05
Леонід Деркач – вигнанець, на якого повісили вину за прослуховування кабінету Кучми – зараз став дуже цінною для чинного президента людиною. "Деркач має повну інформацію щодо постачання зброї до Іраку", - заявляє депутат Олександр Жир. І екс-голова спецслужби ще більш важливий, ніж Валерій Малєв, свідок для можливих справ про нелегальний продаж зброї. Тому органи СБУ мали б забезпечити "посилену охорону" для свого колишнього шефа, додає депутат.
А в "невипадковості" загибелі глави "Укрспецекспорта" Жир не має сумнівів: "За три дні до аварії адміністрація і президент були поінформовані про наявність такого запису. Через кого це було зроблено – я скажу тільки у разі проведення офіційного слідства".
У четвер Жир підтвердив те, про що й раніше багато проінформованих говорили з упевненістю: "Матеріал про поставку ["Кольчуги"] до Іраку – не перший і не останній фрагмент, пов'язаний з причетністю керівництва держави до нелегального продажу зброї".
Водночас Жир не розповідає про нові фрагменти – щодо них ще "триває перевірка і опрацювання". "Якщо підтвердиться, то про це знатиме весь український народ", - обіцяє він. Епізод же "Кольчуга для Саддама" вже пройшов дослідження у ВЕК ТЕК.
У достовірності сценарія поставки у Жира немає сумнівів. Не зважає він і на категоричні заяви керівника заводу "Топаз" про те, що, мовляв, розмови могли бути різні, а ось "Кольчуг" виготовили чотири штуки, і всі вони відомо де: у Ефіопії та в рідного Міністерства оборони. "Хто казав, що ці [зафіксовані на плівці] поставки були легальні?", - запитує Жир. І додає, що якщо б він мав запис як єдиний доказ, то не говорив би про це у стверджувальній формі. "Є офіційна інформація розвідуправління Міністерства оборони США", - додає він. І, можливо, найближчим часом вона буде оприлюднена.
Про те ж, на що можна ще натрапити у записах, до кінця може не знати навіть сам Мельниченко, який, судячи за деякою інформацією, нещодавно забрав свої плівки зі схованки у Європі.
Однак і з того, що вже чули деякі люди, вимальовується багато цікавих сюжетів. Так, Юрій Луценко, наприклад, ознайомився з епізодом, де йшлося про продаж технологій подвійного використання одній з країн Близького Сходу.
Куди далі розвиватиметься ця справа? Жир упевнений, що "компетентні органи" на Заході, на відміну від Генпрокуратури, про неї не забудуть. І вилитися це може "у кримінальну справу проти керівництва держави".
Як поведеться Деркач? Зрозуміло, що проти Кучми не піде – оскільки вони спільники. Однак, з іншого боку, щиросердне зізнання пом'якшує провину. Самого екс-голову СБУ "Українська правда" знайти не змогла – хоча навряд чи він щось би і розповів, оскільки рік тому відмовився від зустрічі навіть з найманцями Пінчука із "Кролл".
У прес-службі СБУ телефон Деркача не знають і стверджують, що на Володимирській у нього вже кабінету немає. Хоча у документах ЦВК до обрання депутатом він значився як "співробітник Служби безпеки України". Єдиний слід: у приймальні Андрія Деркача повідомили, що батько "дуже зрідка" буває у сина.
Що залишається робити? Слідкувати за Деркачами – як старшим, так і молодшим. Незабаром час післявиборчого деребана посад і важелів влади. Послугою батьку може бути щастя сина. Про амбіції другого відомо – люди досі сміються, згадуючи замовлену самим Андрієм Леонідовичем відому статтю "Український Путін".
А в "невипадковості" загибелі глави "Укрспецекспорта" Жир не має сумнівів: "За три дні до аварії адміністрація і президент були поінформовані про наявність такого запису. Через кого це було зроблено – я скажу тільки у разі проведення офіційного слідства".
У четвер Жир підтвердив те, про що й раніше багато проінформованих говорили з упевненістю: "Матеріал про поставку ["Кольчуги"] до Іраку – не перший і не останній фрагмент, пов'язаний з причетністю керівництва держави до нелегального продажу зброї".
Водночас Жир не розповідає про нові фрагменти – щодо них ще "триває перевірка і опрацювання". "Якщо підтвердиться, то про це знатиме весь український народ", - обіцяє він. Епізод же "Кольчуга для Саддама" вже пройшов дослідження у ВЕК ТЕК.
У достовірності сценарія поставки у Жира немає сумнівів. Не зважає він і на категоричні заяви керівника заводу "Топаз" про те, що, мовляв, розмови могли бути різні, а ось "Кольчуг" виготовили чотири штуки, і всі вони відомо де: у Ефіопії та в рідного Міністерства оборони. "Хто казав, що ці [зафіксовані на плівці] поставки були легальні?", - запитує Жир. І додає, що якщо б він мав запис як єдиний доказ, то не говорив би про це у стверджувальній формі. "Є офіційна інформація розвідуправління Міністерства оборони США", - додає він. І, можливо, найближчим часом вона буде оприлюднена.
Про те ж, на що можна ще натрапити у записах, до кінця може не знати навіть сам Мельниченко, який, судячи за деякою інформацією, нещодавно забрав свої плівки зі схованки у Європі.
Однак і з того, що вже чули деякі люди, вимальовується багато цікавих сюжетів. Так, Юрій Луценко, наприклад, ознайомився з епізодом, де йшлося про продаж технологій подвійного використання одній з країн Близького Сходу.
Куди далі розвиватиметься ця справа? Жир упевнений, що "компетентні органи" на Заході, на відміну від Генпрокуратури, про неї не забудуть. І вилитися це може "у кримінальну справу проти керівництва держави".
Як поведеться Деркач? Зрозуміло, що проти Кучми не піде – оскільки вони спільники. Однак, з іншого боку, щиросердне зізнання пом'якшує провину. Самого екс-голову СБУ "Українська правда" знайти не змогла – хоча навряд чи він щось би і розповів, оскільки рік тому відмовився від зустрічі навіть з найманцями Пінчука із "Кролл".
У прес-службі СБУ телефон Деркача не знають і стверджують, що на Володимирській у нього вже кабінету немає. Хоча у документах ЦВК до обрання депутатом він значився як "співробітник Служби безпеки України". Єдиний слід: у приймальні Андрія Деркача повідомили, що батько "дуже зрідка" буває у сина.
Що залишається робити? Слідкувати за Деркачами – як старшим, так і молодшим. Незабаром час післявиборчого деребана посад і важелів влади. Послугою батьку може бути щастя сина. Про амбіції другого відомо – люди досі сміються, згадуючи замовлену самим Андрієм Леонідовичем відому статтю "Український Путін".
