Кучма сформулював виправдання за "Кольчугу"
П'ятниця, 19 квітня 2002, 15:03
Газета "2000", яка останні півтора роки активно співчуває Кучмі, знову поспішає на допомогу. За величезним заголовком останнього номера "І все-таки "Кольчуги" продали" ховається версія захисту "гаранта" в новому касетному скандалі. Тепер вона оприлюднена, і на всі обвинувачення Кучма буде відповідати словами з інтерв'ю в.о. гендиректора "Укрспецекспорта" Олександра Коваленка і начальника департаменту контррозвідки СБУ Сергія Макаренка: мовляв, так, посередник просив продати "Кольчугу" з подальшим перепродажем до Іраку, ймовірно, президент говорив з Малєвим, але ми попередили останнього, і він відмовився.
Отже, співрозмовники газети "2000" розказали, що Україна свято слідувала приписам ООН, однак тут підвернувся підлий посередник, який пропонував постачання "Кольчуг" на Близький Схід. "Коли ж ми дізналися, що передбачається їх реекспорт, було накладено вето, і цьому спритному пану відмовили. Валерій Іванович [Малєв] знав про це. Глава "Укрспецекспорту" посилався на те, що дана пасивна радарна система призначена для виконання оборонних, а не наступальних задач, що операція буде дуже вигідною для України і її бюджету. (Дивно, але двома днями раніше директор "Топазу" говорив, що за "Кольчугу" платять ніякі не 100 мільйонів за комплекс з чотирьох установок, а тільки 5 за штуку. Так все ж таки, чи були іракці та що вони пропонували? - УП)
Однак Валерію Івановичеві було сказано, що робити цього не можна за жодних обставин, постачання в країну, щодо якої діє ембарго, бути не може. Повернутися до цього питання можна тільки після зняття міжнародних санкцій проти Іраку".
За словами співрозмовників, "остання розмова" з Мальовим "на цю тему була за тиждень до його загибелі".
Фахівці також повідомили, що з 1988 року "Топаз" виготовив "близько півсотні "Кольчуг". У 1995-му припинив. Ще "Кольчугу-М" робили на російському заводі в Тамбові.
Українське виробництво поновилося через чотири роки. Далі Коваленко-Макаренко повторили слова керівника "Топазу", і хоч не назвали конкретних замовників вже нових, українських "незалежних" "Кольчуг", очевидно, мали на увазі вони Ефіопію та Китай.
У Саддама радарів не було. "Після того, як тижневик "Frankfurter Allgemeine Zeitung" оприлюднив "сенсацію" про факт продажу "Кольчуги" Іраку, що ніби мав місце, наші співробітники виїхали на "Топаз" і, крім перевірок по лінії Міністерства оборони, "Укрспецекспорта", Держкомісії експортного контролю, прошерстили з точністю до одиниці, поштучно – скільки, коли і чого було випущено, і де воно є".
"Кольчуги" настроювалися і обслуговувалися тільки фахівцями "Топазу". Вони виїжджали туди і проводили необхідні роботи. Таке обслуговування здійснювалося тричі - в липні 2000-го, червні 2001-го і лютому нинішнього року. Співробітники СБУ зустрічалися з цими людьми після повернення на батьківщину, опитували їх, і ті підтвердили: всі станції знаходяться там, куди були направлені, і нікуди не вивозилися. Так що "іракський" слід української техніки в цьому випадку абсолютно не проглядається. Навіть якби суто гіпотетично представити, що якась із станцій, незважаючи ні на що, все ж була вивезена в іншу країну, без участі фахівців "Топазу" її неможливо було б переналагодити".
Також співрозмовники газети назвали "нісенітницею" можливість замаскувати "Кольчуги" під КрАЗи. "Грузовик Кременчугського автомобільного заводу є товарами подвійного призначення. Реакція на такі машини з боку міжнародних контролюючих організацій (надумайся хтось відправляти в Ірак "Кольчуги" в ящиках від "КрАЗів") була б не менш, а те і більш різкою". "Іраку не можна постачати ні таку техніку, ні навіть запчастини до неї. А тут "Кольчуга" – в ящики". Смішно… ", - пояснили спецслужбісти.
Щоправда, незрозуміло, невже Малєв не знав, що таке КрАЗи, якщо пропонував Кучмі такий сценарій (а достовірність плівки, нагадаємо ще раз, підтверджена). Також не ясно, як КрАЗи могли брати участь в тендерах на постачання до Іраку, якщо це техніка "подвійного призначення".
Ще добродії з СБУ і "Укрспецекспорта" в дуже категоричній формі заявили: інші системи, які випускалися, починаючи з 1980-х, "були модернізовані і знаходяться на озброєнні в Військах ППО України". Цікаво, а що вони будуть розказувати після оприлюднення офіційного тексту Міноборони США про підтвердження наявності "Кольчуг" у Іраку? Звідки вони там взялися? Що, Кучма "кинув" не тільки українців, підставивши країну, але й іракців, віддавши їм вже користовану "Кольчугу"?
Однак це не найголовніші нестиковки. Макаренко-Коваленко розказали, що те, що відбулося з Малєвим, "не можна назвати інакше, крім як трагічною випадковістю".
"Відтворена картина того, що відбулося. Попередні дані підтверджують первинну версію – Малєв заснув за кермом, коли "Ауді" знаходилася приблизно в 16,5 метрах від "КамАЗа", який наближався. Іномарка рухалася з швидкістю близько 100 кілометрів на годину. Водій автопоїзду помітив, що вона зміщається ліворуч, і намагалася уникнути зіткнення, але автомобілі розділяла дуже мала відстань. Удар був такої сили, що у вантажівки вибило задній міст, а багатотонний "КамАЗ" перекинувся на правий борт. Смерть Малєва наступила від численних травм, розриву внутрішніх органів, великої втрати крові. У організмах обох водіїв алкоголь не виявлений. Але хотів би додати, що весь комплекс досліджень не завершений".
Після цього кореспондент "2000" повідомив спецслужбістам, що "за день до загибелі Малєва на електронну адресу нашого головного редактора надійшла та сама ніби розшифровка підслуханої Мельниченком розмови в кабінеті президента з приводу "Кольчуги". Однак співрозмовники навіть вухом не повели.
"[На що розраховували відправники – що газета "купиться"?] Напевно, і на це також. Але головне – мабуть, хотіли легалізувати те, що комусь дуже було потрібно легалізувати".
Вибачте, але, по-перше, як мінімум підозрілою є поява розшифровки за день до автокатастрофи. І, по-друге, використання прокучмівської газети для "легалізації" ТАКОЇ інформації за безглуздям рівносильно відкриттю Потебеньком кримінальної справи проти Кучми.
Однак далі стало зовсім смішно: "Скільки робилося спроб скомпрометувати вашого головного редактора (ще з "Київських Відомостей") і розвідник, мовляв, і такий, і сякий… А людина нормальна і порядна… І тижневик "2000" на блешню не ловиться. Це серйозне видання, з серйозною, глибокою аналітикою. Адже у бульварну газету не прислали. Крім того, саме "2000" колись дали детальну експертизу, розбір плівок Мельниченка, зробивши це настільки кваліфіковано, що, очевидно, для вас приховали камінь за пазухою. Ще б пак – отримати такий нокаут. Тому і надіслали, сподіваючись: якось "проскочить".
Стоп. Стежимо за логікою. Секунду тому Макаренко-Коваленко говорили, що хтось хотів легалізувати інформацію, при тому пошвидше. Тобто прагнув до того, щоб цей скандал став надбанням гласності. Очевидно, ці мерзенні люди не хотіли влаштовувати комедію навколо плівки. Однак наступне речення заплутує – хтось хотів підставити редактора "2000". Почекайте, так чого прагнули ці люди? Що їм було треба: "злити" важливу інформацію або дискредитувати газету? Адже одне виключає інше.
Але найцікавіше таке. "З боку деяких західних фірм і посередників неодноразово робилися і фіксувалися спроби запропонувати Україні величезні гроші і вигідні контракти для продажу зброї. А коли починали розбиратися, то з'ясовувалося, що насправді озброєння і військова техніка призначалися для постачання в різні "гарячі" точки, що підпадають під дію міжнародних санкцій".
Тобто спочатку вони кажуть, що нову "Кольчугу" продати Іраку не могли, а всі старі перебувають на базах ППО. А далі стверджують, що… чітко не знають, є у Іраку "Кольчуга" чи ні! "Хто може конкретно сказати, є у Іраку якась техніка, або її немає? Ми, наприклад, конкретно заявити не можемо".
Висновок же у Коваленка-Макаренка не оригінальний: скандал – це "політичне замовлення з дискредитації президента і підриву іміджу України загалом. Є і ще аспект - конкуренція на ринку озброєнь".
P.S. Тим часом Чарлз Дулфер, колишній заступник голови Спеціальної комісії ООН по Іраку UNSCOM, вважає "цілком можливим", що у Хусейна таки з'явилася "Кольчуга".
В інтерв’ю українській службі радіо "Свобода" він сказав: "Ми проводили нашу роботу безпосередньо на території Іраку, і ми бачили дуже багато одиниць великого, важливого обладнання, техніки, що якимось способом були перевезені в Ірак, проте, зрозуміло, з очевидним порушенням санкцій".
Як пояснив Дулфер, його "комісія й інспектори на іракській території займалися озброєннями й технологіями зброї масового знищення", і таке устаткування, як українські радарні системи чи звичайні озброєння, не входили в наданий їм мандат ООН. На території Іраку вони "могли лише спостерігати за тим, що, попри санкції ООН, звичайна зброя опинялася в цій країні".
Він вказав на те, що "обладнання такої величини, як, наприклад, радарні системи "Кольчуга", можна було помічати в різних місцях, де проходила робота інспекторів Спеціальної комісії ООН. Отож не є виключено, що Ірак зміг імпортувати таке устаткування".
Чарлз Дулфер, проте, відмовився коментувати "походження" тієї техніки, яку інспектори бачили в Іраку й яка належала до категорії звичайних озброєнь. Як він зазначив, там можна було побачити й деякі сучасні комп’ютери, вироблені в Сполучених Штатах, котрі також підпадали під заборону експорту до Іраку; важко встановити, через які країни й яких посередників обладнання з можливим використанням у військових цілях опинялося в Іраку.
"Не можна засуджувати окремі держави за те, що в Ірак потрапило вироблене ними обладнання, проте коли йдеться безпосередньо про техніку військового призначення та зброю, то тут питання повинне бути простішим – адже всі країни зобов’язуються контролювати, яким є остаточне місце призначення вироблених ними озброєнь", – зазначив Чарлз Дулфер, колишній заступник голови UNSCOM, який працював у цій комісії з 1993 по 2000-й рік.
Слід іще додати, що роль комісії UNSCOM передано новій Комісії ООН з питань моніторингу, контролю та інспекції в Іраку UNMOVIC, котру тепер очолює доктор Ганс Блікс. Вона досі не змогла вислати своїх інспекторів в Ірак. Цю нову комісію створено Радою Безпеки в 1999 році після того, як Саддам Хусейн вирішив виставити з Іраку всіх експертів ООН зі зброї.
В інтерв’ю американській українськомовній газеті "Свобода" (за 12 квітня) доктор Ганс Блікс на запитання, чи його комісія має прямі свідчення, що підтверджували б продаж українською владою зброї Іракові, відповів, що "нема не те що прямих – нема будь-яких свідчень".
Отже, співрозмовники газети "2000" розказали, що Україна свято слідувала приписам ООН, однак тут підвернувся підлий посередник, який пропонував постачання "Кольчуг" на Близький Схід. "Коли ж ми дізналися, що передбачається їх реекспорт, було накладено вето, і цьому спритному пану відмовили. Валерій Іванович [Малєв] знав про це. Глава "Укрспецекспорту" посилався на те, що дана пасивна радарна система призначена для виконання оборонних, а не наступальних задач, що операція буде дуже вигідною для України і її бюджету. (Дивно, але двома днями раніше директор "Топазу" говорив, що за "Кольчугу" платять ніякі не 100 мільйонів за комплекс з чотирьох установок, а тільки 5 за штуку. Так все ж таки, чи були іракці та що вони пропонували? - УП)
Однак Валерію Івановичеві було сказано, що робити цього не можна за жодних обставин, постачання в країну, щодо якої діє ембарго, бути не може. Повернутися до цього питання можна тільки після зняття міжнародних санкцій проти Іраку".
За словами співрозмовників, "остання розмова" з Мальовим "на цю тему була за тиждень до його загибелі".
Фахівці також повідомили, що з 1988 року "Топаз" виготовив "близько півсотні "Кольчуг". У 1995-му припинив. Ще "Кольчугу-М" робили на російському заводі в Тамбові.
Українське виробництво поновилося через чотири роки. Далі Коваленко-Макаренко повторили слова керівника "Топазу", і хоч не назвали конкретних замовників вже нових, українських "незалежних" "Кольчуг", очевидно, мали на увазі вони Ефіопію та Китай.
У Саддама радарів не було. "Після того, як тижневик "Frankfurter Allgemeine Zeitung" оприлюднив "сенсацію" про факт продажу "Кольчуги" Іраку, що ніби мав місце, наші співробітники виїхали на "Топаз" і, крім перевірок по лінії Міністерства оборони, "Укрспецекспорта", Держкомісії експортного контролю, прошерстили з точністю до одиниці, поштучно – скільки, коли і чого було випущено, і де воно є".
"Кольчуги" настроювалися і обслуговувалися тільки фахівцями "Топазу". Вони виїжджали туди і проводили необхідні роботи. Таке обслуговування здійснювалося тричі - в липні 2000-го, червні 2001-го і лютому нинішнього року. Співробітники СБУ зустрічалися з цими людьми після повернення на батьківщину, опитували їх, і ті підтвердили: всі станції знаходяться там, куди були направлені, і нікуди не вивозилися. Так що "іракський" слід української техніки в цьому випадку абсолютно не проглядається. Навіть якби суто гіпотетично представити, що якась із станцій, незважаючи ні на що, все ж була вивезена в іншу країну, без участі фахівців "Топазу" її неможливо було б переналагодити".
Також співрозмовники газети назвали "нісенітницею" можливість замаскувати "Кольчуги" під КрАЗи. "Грузовик Кременчугського автомобільного заводу є товарами подвійного призначення. Реакція на такі машини з боку міжнародних контролюючих організацій (надумайся хтось відправляти в Ірак "Кольчуги" в ящиках від "КрАЗів") була б не менш, а те і більш різкою". "Іраку не можна постачати ні таку техніку, ні навіть запчастини до неї. А тут "Кольчуга" – в ящики". Смішно… ", - пояснили спецслужбісти.
Щоправда, незрозуміло, невже Малєв не знав, що таке КрАЗи, якщо пропонував Кучмі такий сценарій (а достовірність плівки, нагадаємо ще раз, підтверджена). Також не ясно, як КрАЗи могли брати участь в тендерах на постачання до Іраку, якщо це техніка "подвійного призначення".
Ще добродії з СБУ і "Укрспецекспорта" в дуже категоричній формі заявили: інші системи, які випускалися, починаючи з 1980-х, "були модернізовані і знаходяться на озброєнні в Військах ППО України". Цікаво, а що вони будуть розказувати після оприлюднення офіційного тексту Міноборони США про підтвердження наявності "Кольчуг" у Іраку? Звідки вони там взялися? Що, Кучма "кинув" не тільки українців, підставивши країну, але й іракців, віддавши їм вже користовану "Кольчугу"?
Однак це не найголовніші нестиковки. Макаренко-Коваленко розказали, що те, що відбулося з Малєвим, "не можна назвати інакше, крім як трагічною випадковістю".
"Відтворена картина того, що відбулося. Попередні дані підтверджують первинну версію – Малєв заснув за кермом, коли "Ауді" знаходилася приблизно в 16,5 метрах від "КамАЗа", який наближався. Іномарка рухалася з швидкістю близько 100 кілометрів на годину. Водій автопоїзду помітив, що вона зміщається ліворуч, і намагалася уникнути зіткнення, але автомобілі розділяла дуже мала відстань. Удар був такої сили, що у вантажівки вибило задній міст, а багатотонний "КамАЗ" перекинувся на правий борт. Смерть Малєва наступила від численних травм, розриву внутрішніх органів, великої втрати крові. У організмах обох водіїв алкоголь не виявлений. Але хотів би додати, що весь комплекс досліджень не завершений".
Після цього кореспондент "2000" повідомив спецслужбістам, що "за день до загибелі Малєва на електронну адресу нашого головного редактора надійшла та сама ніби розшифровка підслуханої Мельниченком розмови в кабінеті президента з приводу "Кольчуги". Однак співрозмовники навіть вухом не повели.
"[На що розраховували відправники – що газета "купиться"?] Напевно, і на це також. Але головне – мабуть, хотіли легалізувати те, що комусь дуже було потрібно легалізувати".
Вибачте, але, по-перше, як мінімум підозрілою є поява розшифровки за день до автокатастрофи. І, по-друге, використання прокучмівської газети для "легалізації" ТАКОЇ інформації за безглуздям рівносильно відкриттю Потебеньком кримінальної справи проти Кучми.
Однак далі стало зовсім смішно: "Скільки робилося спроб скомпрометувати вашого головного редактора (ще з "Київських Відомостей") і розвідник, мовляв, і такий, і сякий… А людина нормальна і порядна… І тижневик "2000" на блешню не ловиться. Це серйозне видання, з серйозною, глибокою аналітикою. Адже у бульварну газету не прислали. Крім того, саме "2000" колись дали детальну експертизу, розбір плівок Мельниченка, зробивши це настільки кваліфіковано, що, очевидно, для вас приховали камінь за пазухою. Ще б пак – отримати такий нокаут. Тому і надіслали, сподіваючись: якось "проскочить".
Стоп. Стежимо за логікою. Секунду тому Макаренко-Коваленко говорили, що хтось хотів легалізувати інформацію, при тому пошвидше. Тобто прагнув до того, щоб цей скандал став надбанням гласності. Очевидно, ці мерзенні люди не хотіли влаштовувати комедію навколо плівки. Однак наступне речення заплутує – хтось хотів підставити редактора "2000". Почекайте, так чого прагнули ці люди? Що їм було треба: "злити" важливу інформацію або дискредитувати газету? Адже одне виключає інше.
Але найцікавіше таке. "З боку деяких західних фірм і посередників неодноразово робилися і фіксувалися спроби запропонувати Україні величезні гроші і вигідні контракти для продажу зброї. А коли починали розбиратися, то з'ясовувалося, що насправді озброєння і військова техніка призначалися для постачання в різні "гарячі" точки, що підпадають під дію міжнародних санкцій".
Тобто спочатку вони кажуть, що нову "Кольчугу" продати Іраку не могли, а всі старі перебувають на базах ППО. А далі стверджують, що… чітко не знають, є у Іраку "Кольчуга" чи ні! "Хто може конкретно сказати, є у Іраку якась техніка, або її немає? Ми, наприклад, конкретно заявити не можемо".
Висновок же у Коваленка-Макаренка не оригінальний: скандал – це "політичне замовлення з дискредитації президента і підриву іміджу України загалом. Є і ще аспект - конкуренція на ринку озброєнь".
P.S. Тим часом Чарлз Дулфер, колишній заступник голови Спеціальної комісії ООН по Іраку UNSCOM, вважає "цілком можливим", що у Хусейна таки з'явилася "Кольчуга".
В інтерв’ю українській службі радіо "Свобода" він сказав: "Ми проводили нашу роботу безпосередньо на території Іраку, і ми бачили дуже багато одиниць великого, важливого обладнання, техніки, що якимось способом були перевезені в Ірак, проте, зрозуміло, з очевидним порушенням санкцій".
Як пояснив Дулфер, його "комісія й інспектори на іракській території займалися озброєннями й технологіями зброї масового знищення", і таке устаткування, як українські радарні системи чи звичайні озброєння, не входили в наданий їм мандат ООН. На території Іраку вони "могли лише спостерігати за тим, що, попри санкції ООН, звичайна зброя опинялася в цій країні".
Він вказав на те, що "обладнання такої величини, як, наприклад, радарні системи "Кольчуга", можна було помічати в різних місцях, де проходила робота інспекторів Спеціальної комісії ООН. Отож не є виключено, що Ірак зміг імпортувати таке устаткування".
Чарлз Дулфер, проте, відмовився коментувати "походження" тієї техніки, яку інспектори бачили в Іраку й яка належала до категорії звичайних озброєнь. Як він зазначив, там можна було побачити й деякі сучасні комп’ютери, вироблені в Сполучених Штатах, котрі також підпадали під заборону експорту до Іраку; важко встановити, через які країни й яких посередників обладнання з можливим використанням у військових цілях опинялося в Іраку.
"Не можна засуджувати окремі держави за те, що в Ірак потрапило вироблене ними обладнання, проте коли йдеться безпосередньо про техніку військового призначення та зброю, то тут питання повинне бути простішим – адже всі країни зобов’язуються контролювати, яким є остаточне місце призначення вироблених ними озброєнь", – зазначив Чарлз Дулфер, колишній заступник голови UNSCOM, який працював у цій комісії з 1993 по 2000-й рік.
Слід іще додати, що роль комісії UNSCOM передано новій Комісії ООН з питань моніторингу, контролю та інспекції в Іраку UNMOVIC, котру тепер очолює доктор Ганс Блікс. Вона досі не змогла вислати своїх інспекторів в Ірак. Цю нову комісію створено Радою Безпеки в 1999 році після того, як Саддам Хусейн вирішив виставити з Іраку всіх експертів ООН зі зброї.
В інтерв’ю американській українськомовній газеті "Свобода" (за 12 квітня) доктор Ганс Блікс на запитання, чи його комісія має прямі свідчення, що підтверджували б продаж українською владою зброї Іракові, відповів, що "нема не те що прямих – нема будь-яких свідчень".
