"Проукраїнська" або "прокучмівська"? Зовнішня політика України в кризі

Понеділок, 29 квітня 2002, 11:52
До кінця другого терміну українського президента Леоніда Кучми залишилося понад два роки. Але з кожним днем стає все очевидніше, що його довге перебування при владі негативно позначається на зовнішній політиці України. Хоч Кучмі подобається заявляти, що зовнішня політика країни є ані "прозахідною", ані "проросійською", а "проукраїнською", насправді вона швидше є "прокучмівською", оскільки в більшій мірі обслуговує інтереси влади та її союзників-олігархів.

Міжнародний імідж України почав гіршати відразу ж після переобрання Кучми в листопаді 1999 року, і цей процес прискорився після того, як зимою 2000-01 під час скандалу "Кучмагейт" були оприлюднені злочини президента. Ніхто з української еліти не заперечує автентичності записів, зроблених в кабінеті Кучми його охоронником Миколою Мельниченком; Кучма ледве наполягає на тому, що записи було сфабриковано як "провокацію" проти нього. В автентичності плівок, очевидно, не сумнівався й олігарх Віктор Медведчук, голова Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), який, як кажуть, в кінці минулого року запропонував Мельниченкe за них $3 млн. Останній цю пропозицію відхилив.

Останній скандал, що стосується Кучми, а раз так, то й зовнішньої політики України, - це обвинувачення в тому, що в порушення ембарго Ради безпеки ООН Іраку було продане складне військове обладнання - радар "Кольчуга", після того, як його продемонстрували на виставці озброєння SOFEX-2000 в Йорданії в квітні 2000 року.

Мельниченко в середині квітня свідчив перед федеральним Гранд Журі в Сан-Франціско, що зафіксована на плівках розмова між Кучмою та Малєвим, що відбулася в липні 2000 року і була присвячена поставці комплексу "Кольчуга" в Ірак, дійсно мала місце. Автентичність цієї ділянки запису було засвідчено судовим експертом, що працює з ФБР.

Прем'єр-міністр Анатолій Кінах і Міністерство зовнішніх справ України настирливо відкидають нові обвинувачення в той час, як Кучма досить симптоматично називає їх "чушью собачою". Однак глава контррозвідки СБУ Сергій Макаренко визнав, що Малєв лобіював поставку в Ірак. Кучма знав, що скандал ось-ось вибухне, і тому загибель Малєва в автокатастрофі 6 березня за декілька днів до того, як це стало надбанням громадськості, викликає закономірні підозри. Юрій Рябікин, директор донецького заводу "Топаз", на якому виробляються "Кольчуги", так само підтвердив, що розмова між Кучмою і Малєвим дійсно мала місце, однак він заперечує, що "Кольчуга" була доставлена в Ірак.

Але навіть до того, як розгорівся останній скандал, Кучма вже став для Заходу persona non grata; його останній візит (в Німеччину) відбувся в січні 2001, але він був запланований ще до того, як вибухнув "Кучмагейт". До скандалу з Іраком, США поставили умову, що до того, як буде розкрите вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, ні про які візити до Вашингтону не може бути і мови. Минулого тижня агенти ФБР, що спробували надати допомогу бездарному 17-місячному розслідуванню загибелі Гонгадзе, залишили країну, так нічого і не зробивши, оскільки їм відмовили в доступі до яких-небудь доказів.

Військова розвідка США підтвердила, що Ірак має в своєму розпорядженні "Кольчуги", і якщо американське розслідування підтвердить, що постачальником дійсно була Україна, напівізоляція країни тільки посилиться. У щойно надрукованому щорічному звіті київського Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України констатується, що відносини України та США в 2001 році знаходилися в "кризі", "напруження спостерігалося у всіх політичних і дипломатичних контактах". Останній рік став першим роком при Кучмі-президентові, коли не відбулося жодного україно-американського самміту. І Вашингтон до того, як розгорівся останній скандал, не виявляв особливого ентузіазму щодо візиту українського президента.

Останній скандал негативно позначається на зовнішній політиці України в двох аспектах - не кажучи про очевидну ізоляцію української влади від світових подій. У січні 2002 року Володимир Литвин, глава адміністрації президента і прокучмівського блоку "За Єдину Україну", заявив, що "нам не треба повертатися до Європи. Ми вже в Європі. Нам не треба чекати схвалення Заходу. Ми невіддільна частина його". Українські посли в західних країнах продовжували розвивати цю тему, заявляючи, що результати березневих парламентських виборів показали, що Україна проголосувала за "європейський вибір".

Такі твердження представників української влади необгрунтовано мають на увазі, що, нарівні з реформаторським і прозахідним блоком "Наша Україна", прокучмівська "За ЄдУ" повинна вважатися "проєвропейською", що ніяк не відповідає дійсності з кінця дев'яностих, і уже тим більше після "Кучмагейта". Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України визначає зовнішню політику "За ЄдУ" та її союзників-олігархів як "поміркований проросійський ізоляціонізм" і вважає, що серед трьох найбільших виборчих об'єднань ("За ЄдУ", "Наша Україна" та КПУ), лише "Наша Україна" підтримує ідею інтеграції України в Європу і трансатлантичні структури.

Хоч ОБСЄ, Рада Європи і Держдепартамент США назвали вибори 31 березня важливим кроком, вони також підкреслили наявність серйозних порушень, які здійснювалися владою на користь "За ЄдУ".

Парламентська Асамблея Ради Європи 26 квітня прийняла резолюцію, в якій робиться висновок про те, що "всі дії влади - використання адміністративного тиску, контроль над тим, у кого є доступ до ЗМІ, використання компрометуючих матеріалів - були спрямовані на те, щоб в Україні не відбулися демократичні вибори". Як зазначив Центр миру, конверсії та зовнішньої політики, основна перешкода, що стоїть на шляху інтеграції України в Європу, - це наявність режиму, "який не відповідає європейській моделі політичного устрою і європейським цінностям". Українські еліти так досі не зрозуміли, що для того, аби бути прийнятим в "Європу", необхідно слідувати європейській політиці вдома і дотримуватися міжнародних угод за кордоном.

Якщо будуть знайдені свідоцтва того, що Україна постачала Іраку зброю, її не запросять на празький самміт НАТО в листопаді. Очікується, що від п'яти до семи центрально-європейських країн будуть в цьому році запрошені приєднатися до НАТО, і, крім того, буде створена Рада НАТО-Росія. Положення України в розширенні НАТО або її участь незрозумілі через її двозначну "багатовекторну" зовнішню політику і "Кучмагейт", що набирає обороти. І в результаті, як попереджає глава Ради національної безпека Євген Марчук в інтерв'ю газеті "День", Україна може виявитися "на узбіччі основних євростратегічних процесів".

Зовнішня політика України вже відрізнялася неоднозначністю й до другої половини дев'яностих. Двозначність посилилася в результаті "Кучмагейта", небажання розслідувати справу Гонгадзе, відвертого використання адмінресурса на користь "За ЄдУ" під час та після виборів, а тепер ще і в зв'язку зі скандалом з постачанням зброї Іраку. Амбівалентність перетворилася в кризу зовнішньої політики України, оскільки ця політика швидше є "прокучмівською", ніж "проукраїнською".

Доктор Тарас Кузьо працює в Центрі досліджень Росії та Східної Європи, Університет Торонто

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...