Деркач знав про поставки зброї на Балкани?
Понеділок, 13 травня 2002, 20:32
Радіо "Свобода" продовжує розповіді про причетність українських нафтових магнатів та президентського оточення України до незаконної продажі на Балкани в 1993 та 95 роках зброї в обхід ембарго ООН. Інформація про ці міжнародні правопорушення міститься в документах Нідерландського інституту військової документації.
Кореспондент при ЄС Славко Волинський попросив працівника Нідерландського інституту військової документації Кееса Віібеса розповісти про "найбільш аргументовані факти".
Ось що той розповів: "4-го вересня 1992 року ЦРУ надало Раді спецслужб Нідерландів документацію про перший експорт зброї в Загреб з Тегерану літаком "Боїнг 747" компанії "Іран Еар". Про приземлення цього літака в Загребі президент США Буш (старший) відразу поінформував спеціального представника ООН Лорда Оуена, а той у свою чергу висловив протест владам Боснії та Хорватії. Іранський літак не розпаковуючись розвернувся назад до Тегерану.
Наступна аналогічна спроба із зброєю (закамуфльованою під гуманітарну допомогу) на борту 747–го боїнга з Тегерану відбулась 29-30 жовтня через Саудівську Аравію. Однак про цей хід стало відомо "Британському об'єднаному розвідувальному комітетові" і особисто його шефові Невіллю Джонсону та німецькій спецслужбі BND. Операція була знову зірвана.
Після цього Організацією Об'єднаних Націй була оголошена "зона заборонених польотів".
Далі документи представлені працівником Нідерландського інституту військової документації вказують на те, що після таємних переговорів на початку квітня 1993-го між президентом Ірану Алі Акбаром Рафсанджані та боснійським президентом Ізетбеговичем третя спроба іранців забезпечити зброєю своїх братів по вірі – боснійських мусульман вдалася. Велика порція старих автоматів Калашникова–47 із арсеналів країн колишнього Варшавського договору через Туреччину таки потрапила на Балкани. А вже 16 травня у боснійському селі Ахмічі (ценр Боснії) відбулись жорстокі військові конфлікти між боснійцями і хорватами.
4-го травня в загребський "Плесо аеропорт" прибуває родич президента Ірану і член його уряду Алі Акбар Велаятті, який далі прямує в Сараєво і там одержує
від боснійського лідера Ізетбеговича чек на один мільйон доларів.
Через два дні інформацію про цю оборудку, яку вдалося перехопити західним спецслужбам, Генеральне Розвідувальне Управління Росії передало до Москви і Бєлграду. А через три роки під час слухань Конгресу США, ЦРУ підтвердило ці дані.
Після цього серед учасників незаконного перемитництва зброї на Балкани, яку західні спецслужби назвали "Black Flights" ("Чорні Польоти") з'являються Болгарія, Румунія і … Україна.
"Легенда" така: Іран, начебто, купує у російських та українських нафтових компаній необхідне для нафтогонів устаткування: цистерни, крани, вимірювальні прилади, але як згодом виявляється, вантажить серед іншого і зброю. Тому на південь України, як стверджує працівник Нідерландського інституту військової документації, від 1994-го року двічі на тиждень в Україну прибувало по два транспортні літаки "Геркулес Ц-130" (Hercules C 130). За одержання військової амуніції з України до Боснії відповідала ісламська сім'я Хасана Ченгіча.
А згодом світ довідався про криваве побоїще, різанину і концтабори у Сребрениці.
В списку підозрюваних у причетності до Ірансько-Українсько-Балканської контрабандистської дуги зазначаються "Тюменьнафта", "Синтез Ойл", філія якої знаходиться в Україні і керівник котрої нині знаходиться під слідством в Італії за перемитництво зброї на Балкани, а також деякі структури нинішнього державного акціонерного товариства "Укрнафтопродукт".
Зокрема: "Ексімнафтопродукт" (Одеса) та "Кримнафтопродукт". До речі "Ексімнафтопродукт" тісно пов'язаний з "Морським транспортним банком", керівник , якого все ж той горезвісний Жуков і банк якого один час був навіть головним реєстратором "Ексімнафтопродукту". Картину доповнюють інші особи – рада директорів "Укрнафтопродукту": А.Деркач, Ю.Шумахер, С.Зайцев, П. Лісіцин.
Останні три представляють компанію "Синтез" та кіпріотську фірму "Бевало Інвестмент Лімітед".
Однак найголовніше, що дивує численних політиків та журналістів - що в той час за "Чорними Польотами" і побоїщами у Сребрениці вже пильно стежили космічні підрозділи Американського Національного Агентства Безпеки, російські супутники та чимало інших спецслужб і чому ж тоді світова громадськість залишила жителів Сребрениці та нідерландський батальйон напризволяще?
Кореспондент при ЄС Славко Волинський попросив працівника Нідерландського інституту військової документації Кееса Віібеса розповісти про "найбільш аргументовані факти".
Ось що той розповів: "4-го вересня 1992 року ЦРУ надало Раді спецслужб Нідерландів документацію про перший експорт зброї в Загреб з Тегерану літаком "Боїнг 747" компанії "Іран Еар". Про приземлення цього літака в Загребі президент США Буш (старший) відразу поінформував спеціального представника ООН Лорда Оуена, а той у свою чергу висловив протест владам Боснії та Хорватії. Іранський літак не розпаковуючись розвернувся назад до Тегерану.
Наступна аналогічна спроба із зброєю (закамуфльованою під гуманітарну допомогу) на борту 747–го боїнга з Тегерану відбулась 29-30 жовтня через Саудівську Аравію. Однак про цей хід стало відомо "Британському об'єднаному розвідувальному комітетові" і особисто його шефові Невіллю Джонсону та німецькій спецслужбі BND. Операція була знову зірвана.
Після цього Організацією Об'єднаних Націй була оголошена "зона заборонених польотів".
Далі документи представлені працівником Нідерландського інституту військової документації вказують на те, що після таємних переговорів на початку квітня 1993-го між президентом Ірану Алі Акбаром Рафсанджані та боснійським президентом Ізетбеговичем третя спроба іранців забезпечити зброєю своїх братів по вірі – боснійських мусульман вдалася. Велика порція старих автоматів Калашникова–47 із арсеналів країн колишнього Варшавського договору через Туреччину таки потрапила на Балкани. А вже 16 травня у боснійському селі Ахмічі (ценр Боснії) відбулись жорстокі військові конфлікти між боснійцями і хорватами.
4-го травня в загребський "Плесо аеропорт" прибуває родич президента Ірану і член його уряду Алі Акбар Велаятті, який далі прямує в Сараєво і там одержує
від боснійського лідера Ізетбеговича чек на один мільйон доларів.
Через два дні інформацію про цю оборудку, яку вдалося перехопити західним спецслужбам, Генеральне Розвідувальне Управління Росії передало до Москви і Бєлграду. А через три роки під час слухань Конгресу США, ЦРУ підтвердило ці дані.
Після цього серед учасників незаконного перемитництва зброї на Балкани, яку західні спецслужби назвали "Black Flights" ("Чорні Польоти") з'являються Болгарія, Румунія і … Україна.
"Легенда" така: Іран, начебто, купує у російських та українських нафтових компаній необхідне для нафтогонів устаткування: цистерни, крани, вимірювальні прилади, але як згодом виявляється, вантажить серед іншого і зброю. Тому на південь України, як стверджує працівник Нідерландського інституту військової документації, від 1994-го року двічі на тиждень в Україну прибувало по два транспортні літаки "Геркулес Ц-130" (Hercules C 130). За одержання військової амуніції з України до Боснії відповідала ісламська сім'я Хасана Ченгіча.
А згодом світ довідався про криваве побоїще, різанину і концтабори у Сребрениці.
В списку підозрюваних у причетності до Ірансько-Українсько-Балканської контрабандистської дуги зазначаються "Тюменьнафта", "Синтез Ойл", філія якої знаходиться в Україні і керівник котрої нині знаходиться під слідством в Італії за перемитництво зброї на Балкани, а також деякі структури нинішнього державного акціонерного товариства "Укрнафтопродукт".
Зокрема: "Ексімнафтопродукт" (Одеса) та "Кримнафтопродукт". До речі "Ексімнафтопродукт" тісно пов'язаний з "Морським транспортним банком", керівник , якого все ж той горезвісний Жуков і банк якого один час був навіть головним реєстратором "Ексімнафтопродукту". Картину доповнюють інші особи – рада директорів "Укрнафтопродукту": А.Деркач, Ю.Шумахер, С.Зайцев, П. Лісіцин.
Останні три представляють компанію "Синтез" та кіпріотську фірму "Бевало Інвестмент Лімітед".
Однак найголовніше, що дивує численних політиків та журналістів - що в той час за "Чорними Польотами" і побоїщами у Сребрениці вже пильно стежили космічні підрозділи Американського Національного Агентства Безпеки, російські супутники та чимало інших спецслужб і чому ж тоді світова громадськість залишила жителів Сребрениці та нідерландський батальйон напризволяще?
