Німецький погляд на українські вибори
Вівторок, 14 травня 2002, 14:08
Західна Європа все більш цікавиться життям своїх східних сусідів. На українські вибори звертають увагу не лише традиційні ПАРЄ або ОБСЄ, але й більш "земні" структури. Так, наприклад, минулого тижня у Прессе-Клуб-Мюнхен відбулася прес-конференція на тему "Спостереження і результати виборів в Україні: баланс та горизонти", організовав її Інститут Східної Європи.
Під час зустрічі учасники ділилися враженнями про хід українських виборів та обговорювали майбутнє України. Так, зокрема, чималий інтерес викликали повідомлення про відроджений "радянський присмак" української парламентської кампанії та парадоксальний для Європи факт, що "партія влада", яка не користується підтримкою суспільства, формує найбільшу фракцію у парламенті. Німці вже не хвилюються, чи повернеться Україна до планової економіки. Проте, як відзначалося на конференції, відтепер перед Україною може постати інша загроза: латиноамериканський сценарій, а не шлях до ринку європейського типу.
Серед учасників прес-конференції, зокрема, були пан Петер Гількес (Інститут Східної Європи Мюнхен, відділення України) та пан Ромейн Кон (програма ЄС "Медia", Люксембург), що були спостерігачами ОБСЄ в Україні (Тернопіль); пан Др. Норберт Матерн (голова Прессе-Клуб-Мюнхен), пан Володимир Медяний (українська редакція радіо "Дойче Веллє"), пан Др. Валерій Степанов (ґенеральний консул України у Мюнхені) та Др. Фолькхарт Вінцентц (німецька консультативна група при НБУ), вони обговорили з представниками німецьких засобів масової інформації хід та результати виборів депутатів Верховної Ради в Україні.
Після однозначно позитивної оцінки недавніх виборів паном Степановим, розгорілася жвава дискусія на тему ЗМІ в Україні. Так, пан Медяний відзначив той позитивний момент, що, незважаючи на масову рекламу пропрезидентського блоку "За єдУ", виборці практично проголосували проти теперішньої влади. Як відверто негативний момент було сприйняте відродження "читання між рядків" часів СРСР, що фактично означає поразку ЗМІ і вияв недовіри до них з боку пересічного громадянина. Пан Медяний особливо виділив увагою проблему із кореспондентами західних видань на Сході України, де вони постійно зазнають залякувань та утисків.
Ділячись своїми враженнями про вибори в Україні, пан Кон та пан Гількес розповіли присутнім декілька цікавих моментів із їх спостережень. Так, наприклад, відкриття однієї із виборчих дільниць супроводжувалось молитвою священника та співом церковного хору, і хоч дільниця через це почала працювати із 25-хвилинним запізненням, це ні в кого не викликало протесту. Як вражаючий розвиток самосвідомості окремого виборця відзначили вони той факт, що виборці, незважаючи на страшенну тисняву та практичний хаос на виборчих дільницяx, голосували все-таки за тих, за кого вирішили проголосувати ще до виборів, не розглядаючи настінних плакатів кандидатів у депутати.
Неприємно вражені були вони впертою опікою міліції, що постійно "пропонувала" їм свої конвої. Також і стійке сповіщення телефоном невідомих інстанцій головами виборчих комісій (котрі, очевидно, і не здогадувалися, що ці спостерігачі ОБСЄ чудово володіють українською мовою) сильно відгонило радянськими часами. Разом із настирливим випитуванням представників спецслужб та міліції наступної цілі спостерігачів, це вже досить відверто вказувало на страх існуючої влади перед негативною оцінкою виборчого процесу.
Пан Вінцентц, намагаючись дати прогноз можливих комбінацій різноманітних фракцій в українському парламенті, ще раз вказав на абсурдний і неможливий у Європі факт того, що партія, яка набрала лише 12% голосів виборців, сформувала найбільшу в парламенті фракцію. Однак неприємності для багатьох колишніх депутатів, пов'язані із спробами реформування української енергетики - найбільш темної частини економіки - будуть у достатній мірі впливати і на діяльність нового складу Верховної Ради, вважає пан Вінцентц.
Разом з тим діаметральна протилежність інтересів представників військової галузі (які прагнуть завоювати ринки країн, що розвиваються), енергетики і металургії (для яких першочерговий пріоритет має Росія з її енергетичними носіями та ринком збуту металопрокату), харчової промисловості (яким саме орієнтація на Захід може допомогти розвинути їх потенціал) забезпечать великий ступінь нестабільності будь-яких утворень всередині парламенту. Саме через це може надзвичайно посилитись і без того надто впливова фігура Президента, котрий імовірно буде прагнути рішення а ля Борис Єльцин.
Помітно домінуватимуть у ВР і інтереси економічних груп Донецька, Дніпропетровська та Києва, що активно представлені у новому складі. Напруженими залишаються і стосунки між реґіонами та центром. Натомість інтереси (старої) оліґархії не будуть відігравати помітної ролі: позбавлена впливу партія СДПУ(О), в якій були зібрані одні з найбагатших людей України. Нова оліґархія на чолі з Сергієм Тігіпком стане у значній мірі тим партнером, з яким доведеться кооперуватися Вікторові Ющенкові. Вона не орієнтується більше на голе "хапання" та споживання матеріальних ресурсів, а намагається утримати накопичене і леґалізувати його.
Нестабільність ж утворення "Нашої України" полягає саме у відсутності чітких матеріальних інтересів: верхівка бізнесу найкраще представлена у блоці "За єдУ", а "Наша Україна" ґрунтується в основному на політичних засадах патріотичних партій зразка 1990-го року: два Рухи (що й досі не спромоглися об'єднатися і становлять загрозу розколу "Нашої України"), Конґрес Українських Націоналістів на чолі із Славою Стецько та ін. На противагу "Нашій Україні" надзвичайно перспективним виглядає блок Юлії Тимошенко, що зуміла поєднати ідеологічний патріотизм (зокрема Ураїнської Республіканської Партії) із патрітизмом економічним і, таким чином, завоювала Центр і Захід країни, хоч сама походить зі Сходу. Загалом, зазначив пан Вінцентц, досі так і не визначений шлях, яким рухатиметься держава у майбутньому: уже не стоїть питання повернення до планової економіки, але актуальним стає проблема вибору України між "латиноамериканським капіталізм" чи західноєвропейською ринковою економікою.
Уже сам факт проведення такої прес-конференції зі складом, що нарешті може дати об'єктивну оцінку процесів, що відбуваються в Україні, свідчить про зростаючий інтерес європейців до України. Поступово, але постійно збільшується кількість публікацій та інформаційних заходів про Україну. Зразком цього може слугувати, наприклад, цілий вечір на телевізійному каналі АРТЕ (ARTE) 14-го травня, який обговорюватиме тему "Польща закривається. Спостереження на українсько-польському кордоні" із наступною дискусією експертів (початок о 21:45 за київським часом).
Крім того, ця прес-конференція прямо пов'язана із таким же заходом відділу зовнішніх відносин міністерства закордонних справ ФРН, який відбудеться у Берліні за два тижні. В майбутній конференції візьмуть участь Віктор Ющенко, Анатолій Кінах, Володимир Семиноженко та багато інших активних учасників виборчого процесу в Україні.
Звісно, ставлення до Східної Європи і досі диктується у західноєвропейців її бідністю. Однак саме з інтересу та інформації, що його задовольняє, може розпочатися новий період у взаємовідносинах двох частин континенту.
Під час зустрічі учасники ділилися враженнями про хід українських виборів та обговорювали майбутнє України. Так, зокрема, чималий інтерес викликали повідомлення про відроджений "радянський присмак" української парламентської кампанії та парадоксальний для Європи факт, що "партія влада", яка не користується підтримкою суспільства, формує найбільшу фракцію у парламенті. Німці вже не хвилюються, чи повернеться Україна до планової економіки. Проте, як відзначалося на конференції, відтепер перед Україною може постати інша загроза: латиноамериканський сценарій, а не шлях до ринку європейського типу.
Серед учасників прес-конференції, зокрема, були пан Петер Гількес (Інститут Східної Європи Мюнхен, відділення України) та пан Ромейн Кон (програма ЄС "Медia", Люксембург), що були спостерігачами ОБСЄ в Україні (Тернопіль); пан Др. Норберт Матерн (голова Прессе-Клуб-Мюнхен), пан Володимир Медяний (українська редакція радіо "Дойче Веллє"), пан Др. Валерій Степанов (ґенеральний консул України у Мюнхені) та Др. Фолькхарт Вінцентц (німецька консультативна група при НБУ), вони обговорили з представниками німецьких засобів масової інформації хід та результати виборів депутатів Верховної Ради в Україні.
Після однозначно позитивної оцінки недавніх виборів паном Степановим, розгорілася жвава дискусія на тему ЗМІ в Україні. Так, пан Медяний відзначив той позитивний момент, що, незважаючи на масову рекламу пропрезидентського блоку "За єдУ", виборці практично проголосували проти теперішньої влади. Як відверто негативний момент було сприйняте відродження "читання між рядків" часів СРСР, що фактично означає поразку ЗМІ і вияв недовіри до них з боку пересічного громадянина. Пан Медяний особливо виділив увагою проблему із кореспондентами західних видань на Сході України, де вони постійно зазнають залякувань та утисків.
Ділячись своїми враженнями про вибори в Україні, пан Кон та пан Гількес розповіли присутнім декілька цікавих моментів із їх спостережень. Так, наприклад, відкриття однієї із виборчих дільниць супроводжувалось молитвою священника та співом церковного хору, і хоч дільниця через це почала працювати із 25-хвилинним запізненням, це ні в кого не викликало протесту. Як вражаючий розвиток самосвідомості окремого виборця відзначили вони той факт, що виборці, незважаючи на страшенну тисняву та практичний хаос на виборчих дільницяx, голосували все-таки за тих, за кого вирішили проголосувати ще до виборів, не розглядаючи настінних плакатів кандидатів у депутати.
Неприємно вражені були вони впертою опікою міліції, що постійно "пропонувала" їм свої конвої. Також і стійке сповіщення телефоном невідомих інстанцій головами виборчих комісій (котрі, очевидно, і не здогадувалися, що ці спостерігачі ОБСЄ чудово володіють українською мовою) сильно відгонило радянськими часами. Разом із настирливим випитуванням представників спецслужб та міліції наступної цілі спостерігачів, це вже досить відверто вказувало на страх існуючої влади перед негативною оцінкою виборчого процесу.
Пан Вінцентц, намагаючись дати прогноз можливих комбінацій різноманітних фракцій в українському парламенті, ще раз вказав на абсурдний і неможливий у Європі факт того, що партія, яка набрала лише 12% голосів виборців, сформувала найбільшу в парламенті фракцію. Однак неприємності для багатьох колишніх депутатів, пов'язані із спробами реформування української енергетики - найбільш темної частини економіки - будуть у достатній мірі впливати і на діяльність нового складу Верховної Ради, вважає пан Вінцентц.
Разом з тим діаметральна протилежність інтересів представників військової галузі (які прагнуть завоювати ринки країн, що розвиваються), енергетики і металургії (для яких першочерговий пріоритет має Росія з її енергетичними носіями та ринком збуту металопрокату), харчової промисловості (яким саме орієнтація на Захід може допомогти розвинути їх потенціал) забезпечать великий ступінь нестабільності будь-яких утворень всередині парламенту. Саме через це може надзвичайно посилитись і без того надто впливова фігура Президента, котрий імовірно буде прагнути рішення а ля Борис Єльцин.
Помітно домінуватимуть у ВР і інтереси економічних груп Донецька, Дніпропетровська та Києва, що активно представлені у новому складі. Напруженими залишаються і стосунки між реґіонами та центром. Натомість інтереси (старої) оліґархії не будуть відігравати помітної ролі: позбавлена впливу партія СДПУ(О), в якій були зібрані одні з найбагатших людей України. Нова оліґархія на чолі з Сергієм Тігіпком стане у значній мірі тим партнером, з яким доведеться кооперуватися Вікторові Ющенкові. Вона не орієнтується більше на голе "хапання" та споживання матеріальних ресурсів, а намагається утримати накопичене і леґалізувати його.
Нестабільність ж утворення "Нашої України" полягає саме у відсутності чітких матеріальних інтересів: верхівка бізнесу найкраще представлена у блоці "За єдУ", а "Наша Україна" ґрунтується в основному на політичних засадах патріотичних партій зразка 1990-го року: два Рухи (що й досі не спромоглися об'єднатися і становлять загрозу розколу "Нашої України"), Конґрес Українських Націоналістів на чолі із Славою Стецько та ін. На противагу "Нашій Україні" надзвичайно перспективним виглядає блок Юлії Тимошенко, що зуміла поєднати ідеологічний патріотизм (зокрема Ураїнської Республіканської Партії) із патрітизмом економічним і, таким чином, завоювала Центр і Захід країни, хоч сама походить зі Сходу. Загалом, зазначив пан Вінцентц, досі так і не визначений шлях, яким рухатиметься держава у майбутньому: уже не стоїть питання повернення до планової економіки, але актуальним стає проблема вибору України між "латиноамериканським капіталізм" чи західноєвропейською ринковою економікою.
Уже сам факт проведення такої прес-конференції зі складом, що нарешті може дати об'єктивну оцінку процесів, що відбуваються в Україні, свідчить про зростаючий інтерес європейців до України. Поступово, але постійно збільшується кількість публікацій та інформаційних заходів про Україну. Зразком цього може слугувати, наприклад, цілий вечір на телевізійному каналі АРТЕ (ARTE) 14-го травня, який обговорюватиме тему "Польща закривається. Спостереження на українсько-польському кордоні" із наступною дискусією експертів (початок о 21:45 за київським часом).
Крім того, ця прес-конференція прямо пов'язана із таким же заходом відділу зовнішніх відносин міністерства закордонних справ ФРН, який відбудеться у Берліні за два тижні. В майбутній конференції візьмуть участь Віктор Ющенко, Анатолій Кінах, Володимир Семиноженко та багато інших активних учасників виборчого процесу в Україні.
Звісно, ставлення до Східної Європи і досі диктується у західноєвропейців її бідністю. Однак саме з інтересу та інформації, що його задовольняє, може розпочатися новий період у взаємовідносинах двох частин континенту.
