Медовий місяць у Криму

Четвер, 16 травня 2002, 12:17
Сьогодні вже є всі підстави говорити, що Крим повністю сформував свою нову владу. Причому, за обставин, що дуже нагадують формування старої влади зразка 1998 року. Тоді після принципової домовленості між Грачем та Куніциним, які поділили між собою 2 головних крісла, парламент з рідкісним натхненням затвердив пакетом склади своєї президії та коаліційного уряду й приступив до "плідної роботи на благо кримчан".

Кисло-солодка парочка Грач-Куніцин, чию високопоставлену дружбу Кучма ставив у приклад, однак, швидко розпалася, і мир між представницькою та виконавчою гілками влади на півострові перетворився в багаторічну війну. Її жертвою став молодий прем'єр, чию ендепівську синівську відданість Кучма оцінив дешевше, ніж червону лояльність головного кримського більшовика.

Формування другого "грачиного" уряду також проходило без проблем. Трудовик-прем'єр Валерій Горбатов, отримавши від Леоніда Даниловича добро, а від Леоніда Івановича звання другої "букви Г в алфавіті" (першої, природно був сам Грач), при загальнопарламентському "одобрямсі" швиденько зібрав свою команду, щоб порулити нею… в останні місяці перед виборами. Те, що пісенька Горбатова, як прем'єра, відспівана, почали говорити вже в лютому, спостерігаючи за тим, з якою рідкою бездарністю, що межує з талантом, він організовує і проводить передвиборну кампанію "єдунів" у Криму.

Судячи з усього, легкість, з якою затверджується влада на півострові, стала зворушливою місцевою традицією. Інша традиція, але вже сумна - в тому, як швидко сльози розчулення від взаємної схильності між парламентом і урядом перетворюються в істеричні ридання з биттям посуду та іншими політико-галасними ефектами. Проте, сьогодні, повністю віддавшись заклопотаному, але приємному сімейному процесу в'їзду в нову квартиру з розстановкою по старих кутах нових меблів і розвішуванням підновлених фіранок, в кримському будинку ніхто навіть не прогнозує можливість сварок, скандалів і тим більше тьху- тьху-тьху - розлучення.

Медовий місяць нової кримської влади почався цукрово-солодко.

Вибори членів президії Верховної Ради Криму, а потім уряду автономії проводилися двома пакетами і без обговорення. Рідкісну одностайність парламенту демонструють цифри: за склад президії, що складається з 15 (разом зі спікером) осіб, проголосувало 79 депутатів з 94-х присутніх в залі, за склад уряду (31 чоловік) - 94 з 95-ти.

У стороннього спостерігача може виникнути, і цілком правомірно, запитання: а де ж був в цей час так широко розрекламований Блок Грача? Він за усіма логічними законами і комуністичними поняттями повинен був стати непримиренною опозицією, чиє завдання - не дати спокійно жити ворогам Грача - Куніцину і, природно, Дейчу, поки Леонід Іванович знову не переможе в серпні на повторних виборах в кримський парламент і не в'їде в нього якщо не на білому коні, то хоч би на сивій кобилі. Тих, хто на це сподівався, чекало розчарування.

Більшовики та їх супутники зробили дуже вигідний обмін: принциповість на 4 місця в президії, опозиційність - на 2 портфелі в уряді. Звичайно, в порівнянні з колишніми часами, коли президія майже на дві третини складалася з людей Грача, а в Радміні було 7 міністрів-комуністів і незліченна їх кількість перебувала на посадах "замів", "замзамів" і "замуправів", нинішня картина в галереї Кузьми Петрова-Водкіна зайняла б місце не "Купання червоного коня", а швидше "Смерті комісара". Але краще синиця в руках, коли Грач вже в небі над Києвом.

У ролі 2-х комуністичних синиць в уряді Куніцина тепер будуть міністр труда і соціального захисту Олексій Нестеренко і один з віце-прем'єрів Володимир Казарін. Призначення останнього спостерігачі називають ще однією ілюстрацією слабкості нинішнього прем'єра. Навіть якби Куніцин, вимушений, як він висловлюється, в інтересах справи йти на поступки, віддав крісло заступника, наприклад, особистому другові Леоніда Івановича Лентуну Безазієву, це не виглядало б так принизливо. Лентун Романович - фігура хоч і колоритна, але досить анекдотична. У своєму депутатському кріслі він велику частину часу, внаслідок свого віку, банально спить, а прокидається лише тоді, коли є підстава виматюкатися або виступити на мітингу.

Казарін - інша справа. Він практично друга, після Грача, публічна особа в кримській організації КПУ, її ідеолог та штатний оратор у місцях, де треба продемонструвати нерозривний зв'язок комуністів з прогресивною інтелігенцією. У відомого пушкініста і професора російської словесності ця справа іноді виходить так само колоритно, як і у Безазієва.

На одному з останніх мітингів, коментуючи черговий коментар телекомпанії НТВ, що так багато часу віддала на захист Грача, Казарін, кажучи про Міткову, яку він взагалі-то не любить, заявив: "Я готовий був розцілувати ведучу в усі частини її неприємного для мене тіла".

Треба мати оптимізм Куніцина, аби вірити, що він тепер стане упередженим до комуністів, але прем'єр, блажений як усе віруючі, переконує: "Я не думаю, що 2 комуністи проти тих 7, які були в минулому уряді, якось істотно будуть впливати на політичну позицію уряду". Проте, Борис Дейч виявився ще більш поступливим, віддавши їм 4 місця з 12-ти в складі президії ВР.

Правда, це рішення було збалансоване призначенням 2-х замів, лише імена яких викликають у прихильників Грача стійку алергію.

Одним з віце-спікерів став Ільмі Умеров – заступник голови Меджлісу, якого Грач завжди називав націонал-радикалом, але прославився Умеров тим, що "подарував" татарські голоси Анатолієві Франчуку, щоб той в черговий раз став народним депутатом. А першим віце-спікером був обраний Василь Кисельов- координатор опозиційної Грачу більшості в минулому складі парламенту, що не пробачив йому свого звільнення з посади представника президента в автономії. З нинішньою своєю посадою, вельми пристойною (Кисельов - лідер місцевої організації Партії Регіонів очолював одне з управлінь ДПА в Криму, що займаються контролем за виробництвом і оборотом підакцизної продукції) Василь Олексійович розлучився добровільно заради керівного крісла в парламенті.

І не даремно. У Криму багато хто готуються незабаром поспостерігати, як харизматичний перший заступник буде намагатися підім'яти під себе поки ще дуже недосвідченого в політиці і компромісного в житті шефа Бориса Дейча. Спробує Кисельов покерувати й Куніциним, хоч у новому уряді і без цих очікувань багато цікавого.

По-перше, кількість заступників прем'єра - сім (міністрів, наприклад 12, стільки ж голів рескомітетів). По-друге, якісний склад уряду. Призначення першим заступником Анатолія Корнійчука не здивувало нікого - а) йому 100%-во світила відставка з посади представника президента в автономії, б) він давній і принциповий соратник Куніцина.

Не дуже здивувалися і появі в цих рядах колишнього голови Рескомнаца Едіпа Гафарова. Меджліс ні за що б не відмовився від претензій мати віце-прем'єра - кримського татарина. (До речі, керівництво вищого органу національного самоврядування кримських татар, за деяким даними, вельми незадоволене представництвом "своїх" людей у владі. Хоч багато хто вважає, що нинішній "татарський корпус" більш ніж солідний.

Маючи всього 6 депутатів в парламенті, Меджліс отримав посади віце-спікера, віце-прем'єра і ще 2 портфелі в уряді: Азіз Абдуллаєв став міністром промисловості, Сервер Салієв - головою Рескомнаца).

У числі інших заступників та міністрів досить відомі і на диво невідомі люди, яких об'єднує єдине - відсутність професійної кваліфікації, необхідної для такої високої посади.

Наприклад, Володимир Раєнко - гендиректор туристсько-спортивного комплексу "Зорі України", чия заслуга, як стверджують злі язики, лише в тому, що він товаришує сім'ями з Куніциним.

Або тепер вже колишній заступник начальника ДАІ Криму Володимир Шкаберін - простий, як міліцейський жезл, хлопець, для якого спеціально вигадали місце віце-прем'єра з координації роботи з правоохоронними органами. Органи сторопіли, хоч і зазнали непоправної втрати.

Абсолютно неможливо зрозуміти логіку надзвичайного кар'єрного зльоту директора непомітної компанії "Фармація" Олександра Гресса, що став міністром фінансів, і голови Массандрівської селищної ради Віталіни Дзоз, що стала одним з 7-ми заступників Куніцина. Про неї знають небагато: що жінка дуже небідна, з російськими зв'язками і що програла на нинішніх виборах мера Ялти.

Зате таємниця ще однієї загадкової жінки - міністра культури Тамари Аронової відкрилася вельми просто. Завдяки щасливому випадку вона виявилася дружиною авторитетного депутата Рувіма Аронова, ім'я якого славне не стільки тим, що він очолює футбольний клуб "Таврія", скільки його задушевними бесідами в дуже закритих приміщеннях з колишнім кримським міліціонером Геннадієм Москалем.

Поталанило ще одному родичеві - міністром АПК став син нардепа і колись навіть (усього на 9 днів) кримського прем'єра Анатолія Дроботова - Сергій. (До речі, зять одного з найвідоміших кримських спікерів Миколи Багрова - Андрій Припутников став членом президії ВР, очоливши найпрестижніщу комісію з бюджетних питань. А ось зять Леоніда Грача - Микола Янакі поки ще просто скромний депутат).

Правда, в новому складі уряду вдосталь і справжніх професіоналів з великим досвідом, в тому числі й міністерської роботи. З колишнього складу, наприклад, у ньому залишилося 10 осіб. А серед "новачків" у владі, крім "темних конячок", є ще і просто потрібні люди, за якими стоять ще більш потрібні люди, чиї інтереси краще захистити сьогодні, ніж завтра чекати від них усіляких прикрощів, наприклад, урядової або парламентської кризи.

Потенційний заколотник Анатолій Франчук отримав "своє" місце в особі того ж Сергія Дроботова і міністра палива і енергетики Сергія Іванова - головного інженера "ДАТ Чорноморнафтогаз", крім того, в президії парламенту відповідну комісію займає Анатолій Коцеруба - колишній керівник "Кримгаза". Ще один "сірий кардинал" Лев Миримський також має декілька "своїх" людей в керівництві Криму, в тому числі міністра будівництва й архітектури Володимира Кравченка та члена президії Володимира Кличникова.

Загалом, формуючи нову владу в Криму, Куніцин і Дейч намагався нікого не образити, роздавши кожній сестрі по каблучці. Абсолютно невпорядкованою виявилася лише одна маленька, але дуже дієва політична сила - суспільний комітет "Прозора влада", очолюваний відомим підприємцем та медіа-бароном Андрієм Сенченком. Безрадісна доля комітету та його лідера, одного з самих недурних і, як здавалося, перспективних політиків, вже названа журналістами "Горе з розуму", тому що щастя політика не в кількості мозкових клітин, а в умінні ними користуватися. Сенченко, організувавши війну за свою перемогу відразу на всіх фронтах: і з блоком Грача, і з командою Куніцина, і з правоохоронниками - природно, програв.

Згвалтувавши виборця рекламою "Прозорої влади" в ефірі підвідомчої йому телерадіокомпанії "Чорноморська", він пройшов вибори з приголомшливими результатами: до парламенту потрапили зі всього комітету лише двоє - він сам і екс-віце-прем'єр Сергій Веліжанський. "Прозора влада" стала примарною владою ще і тому, що доки Сенченко домовлявся з Миримським, підписував разом з комуністами листа до прокурора проти нового спікера, готував звинувачувальні промови й такі ж телематеріали, його дуже ситуативні партнери вже вели мирні переговори з Дейчем і Куніциним. У результаті, маючи в колишньому "куніцинському" складі уряду 2 посади: віце-спікера і міністра фінансів - тепер Сенченко має те, про що кажуть, згадуючи Цусиму.

Але, здається, доля готує "привидам влади" ще один удар. З дуже інформованого джерела стало відомо, що Генпрокуратура України порушила щодо Сенченка кримінальну справу, в якій фігурують фіктивні фірми, за допомогою яких гроші незаконно йшли за кордон. Веде розслідування слідчий з особливо важливих справ МВС України.

Очевидно, і цей факт мав на увазі начальник кримської міліції Микола Паламарчук, коли днями розповідав журналістам про те, що в нинішньому складі парламенту 4 депутати підозрюються в здійсненні економічних злочинів. Сьогодні всі з нетерпінням очікують оголошення всього списку, при цьому розуміючи, що горе може оминути тих народних обранців, що проштрафилися, які будуть себе добре поводити і не псувати медовий місяць нової кримської влади.

PS. Прочитавши цю статтю лідер громадського комітету "Прозора влада" Андрій Сенченко зв'язався з її автором і спростував інформацію про можливість порушення проти нього карної справи. Сенченко повідомив: "Жодних, навіть ефемерних, підстав для того, щоб заводити якісь карні справи, немає в принципі, оскільки протягом останніх півтора роки я займаюся виключно політикою. А до цього протягом 30-х із зайвим років працював в американській компанії і отримував заробітну плату. Тобто я не був ані розпорядником кредитів, ані фінансовим менеджером, не був засновником якихось комерційних структур і т.д. Жодних розмов зі мною з цього приводу не було, не було також ніяких слідчих дій".

З іншого боку, Сенченко не приховує, що на нього вчинявся певний натиск. "До мене дійшли чутки про те, що на мене чинитиметься тиск, і це відбувалося, - повідомив він. - Спроби тиску були пов'язані з двома речами: розслідуваннями, якими займається громадський комітет щодо незаконних земельних відводів на Південному березі Криму, і друге - нашою війною з Грачем, тому що саме завдяки нашим зусиллям Грач і зазнаів такої нищівної поразки в Криму".

З останнім важко не погодитися. Сенченко, дійсно, багато зробив для того, щоб півострів звільнився від червоного Господаря. І Грач зовсім не та людина, хто швидко забуває такі образи. Останнім часом він надто часто нагадував про свою дружбу з Генеральним прокурором Потебеньком, якому готовий був поступитися своїм місцем у списку КПУ. Тепер Леонід Іванович обов'язково спробує скористатися впливом свого нового друга, щоб спробувати порахуватися зі старими ворогами.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News