Моральність та українська політика
Четвер, 16 травня 2002, 17:08
Схоже, що пан Олександр Лавринович, нещодавно призначений міністром юстиції України, вирішив заповнити порожню нішу української політики - моральність. Не так давно люб'язний міністр розповів про свої погляди щодо етичних аспектів листа Миколи Мельниченка, адресованого Володимиру Путіну, президенту Російської Федерації. "Якщо громадянин своєї держави звертається вже до інших держав, що він буде сприяти охороні їх інтересів, їх таємницям - це вже є свідченням його морального рівня", повчав міністр юстиції. Це був гідний виступ, з яким могла впоратися лише людина з бездоганними моральними якостями.
Для тих, хто не пам'ятає, нагадаю, що пан Лавринович був головою парламентської комісії, що розслідувала справу Гонгадзе. За його прекрасну роботу на цій посаді інший український стовп моральності президент Кучма нагородив його посадою міністра юстиції.
Тепер пан Лавринович говорить, що подібні слідчі комісії Ради мають припинити своє існування, оскільки вони є "інструментом політичної боротьби". А чи не був він сам "інструментом політичної боротьби", коли очолював цю комісію? Дуже схоже на те, позаяк міністром юстиції його призначив президент, який власне несе відповідальність за вбивство Гонгадзе. І це звичайно не випадково Лавринович висловлює ті ж самі ідеї, що і колишній Генеральний прокурор Потебенько, який являв собою основну перешкоду в розслідуванні смерті Гонгадзе.
Приємно бачити, що моральність повертається до кабінетів керівництва України. Її там давно не видно - а можливо, ніколи і не було. Але, як говориться, краще пізно, ніж ніколи. Хто краще за Лавриновича може прочитати Мельниченку лекцію про моральність? Тільки Лавринович може повернути моральність до вищіх ешелонів влади, чого вона заслуговує в сьогоднішній Україні - Україні, наповненій цинічною корупцією та зажерливістю, що служить лише самій собі.
Я передбачаю, що ми ще почуємо з боку Лавриновича нові коментарі щодо моральності - поки він пристосовуватиметься до ролі захисника священних українських моральних цінностей. Я також сподіваюся, що його діти, якщо вони в нього є, запам'ятають ці слова свого батька і коли-небудь, коли вже все буде сказане і зроблене, наберуться мужності подивитися йому в очі і спитають його, чому він зробив те, що зробив.
Для тих, хто не пам'ятає, нагадаю, що пан Лавринович був головою парламентської комісії, що розслідувала справу Гонгадзе. За його прекрасну роботу на цій посаді інший український стовп моральності президент Кучма нагородив його посадою міністра юстиції.
Тепер пан Лавринович говорить, що подібні слідчі комісії Ради мають припинити своє існування, оскільки вони є "інструментом політичної боротьби". А чи не був він сам "інструментом політичної боротьби", коли очолював цю комісію? Дуже схоже на те, позаяк міністром юстиції його призначив президент, який власне несе відповідальність за вбивство Гонгадзе. І це звичайно не випадково Лавринович висловлює ті ж самі ідеї, що і колишній Генеральний прокурор Потебенько, який являв собою основну перешкоду в розслідуванні смерті Гонгадзе.
Приємно бачити, що моральність повертається до кабінетів керівництва України. Її там давно не видно - а можливо, ніколи і не було. Але, як говориться, краще пізно, ніж ніколи. Хто краще за Лавриновича може прочитати Мельниченку лекцію про моральність? Тільки Лавринович може повернути моральність до вищіх ешелонів влади, чого вона заслуговує в сьогоднішній Україні - Україні, наповненій цинічною корупцією та зажерливістю, що служить лише самій собі.
Я передбачаю, що ми ще почуємо з боку Лавриновича нові коментарі щодо моральності - поки він пристосовуватиметься до ролі захисника священних українських моральних цінностей. Я також сподіваюся, що його діти, якщо вони в нього є, запам'ятають ці слова свого батька і коли-небудь, коли вже все буде сказане і зроблене, наберуться мужності подивитися йому в очі і спитають його, чому він зробив те, що зробив.
