Розшифровка прес-конференції Мельниченка: "Деркач переконав ЦРУ"
Середа, 22 травня 2002, 15:59
Розшифровка брифінгу за участю Миколи Мельниченка. Вашингтон, 21 травня
Читайте статтю про цю подію:
Кінець підкрався непомітно ... до Кучми, Деркача, Литвина і Кравченка
Роман Купчинський: Добрий день пані й панове. Так сталося, що сьогодні день народження Георгія Гонгадзе. На жаль, він не дожив до цього дня. Давайте вшануємо його пам'ять хвилиною мовчання... Дякую. Пан Гонгадзе сам не став би мовчати про те, що відбувається в Україні...
Мені б хотілося почати з історії того, як Україна продавала зброю Іраку. Україно-іракські стосунки почалися ще за часів Радянського Союзу, коли Україна не була незалежною й українські підприємства були частиною радянського воєнно-промислового комплексу. У той час в українців склалися тісні зв'язки з різними представниками урядів Ірану та Іраку, особливо з їхніми міністерствами оборони.
1993 рік став першою спробою представників Іраку вийти на українців у Харкові зі спробою купити частини до ракет. Це звичайно сталося вже після того, як ембарго проти Іраку було введено в дію. Контракт було підписано в Харкові у 1993 році українською та іракською сторонами, але після тиску Сполучених Штатів і UNSCOM цей контракт було скасовано. Між 1993 й 1996 роками п'ять іракських делегацій високого рівня приїжджали до України. Декілька українських делегацій відвідали Ірак для встановлення так званих комерційних зв'язків. Українські бізнесмени розглядали Ірак як природнього торгівельного партнера. Україні треба нафта, Іраку – українське обладнання й продукти...
Українська стратегія продажу зброї полягала у зосередженні уваги на країнах Близького Сходу. Ці країни були колишніми клієнтами Радянського Союзу і до великої міри залежали від радянської зброї. Україна, Бєларусь, Румунія, і, звичайно, Росія мали цю радянську зброю у своєму розпорядженні для продажу, підвищення технічних характеристик, і для ремонту. У 1998 році Ірак вигнав інспекторів UNSCOM. Тепер шляхи контрабанди розробляються через Йордан, де в порту Акаба (Aqaba) було створено вільну економічну зону. Через цю зону багато нелегальної зброї було переправлено до Іраку вантажними машинами.
Свідченням зацікавленості України регіоном стала виставка озброєнь Софекс (Sofex) в Омані, яка відбулася у травні 2000 року. Велика делегація з України брала участь у цій виставці під керівництвом пана Малєва, голови "Укрспецекспорту". Вони привезли з собою БТРи –94, радарні установки Зоопарк (Zoopark) і Кольчугу. Кольчугу було розроблено Донецьким заводом Топаз. Привабливість Кольчуги у тому, що вона не випромінює жодних сигналів. Дуже важко знайти її місцерозташування. Привабливість Кольчуги полягає у тому, що після всіх технічних доробок вона могла виявляти літаки Стелс. Ірак постраждав серйозно протягом війни у затоці від бомбардувальників Стелс. І це стало головним пріоритетом для Іраку – як захистити себе проти цих літаків. У 2000 році з'явилася Кольчуга.
Кольчуга – не єдина система, яка здатна знаходити літаки Стелс. Чехи паралельно розробляли систему під назвою "Тамара". У кінці 1990-х було багато повідомлень про те, що іракці намагалися придбати систему "Тамара", але їм це не вдалося. Вацлав Клаус, на той час прем'єр-міністр Республіки Чехія навіть їздив до Вашингтону пояснювати, що відбувається з продажем "Тамари" до Іраку. Виробник "Тамари" - підприємство Теслав-Пердубіци згодом збанкрутувало.
У травні 2000 Кольчугу було виставлено в Омані. У липні, 10 липня Малєв зустрічається з президентом Леонідом Кучмою в його кабінеті й обговорює перспективи нелегального продажу. Я думаю, що цього достатньо для невеличкого введення і я думаю, що пан Мельниченко розкаже про розмову Кучми з Малєвим детальніше.
Микола Мельниченко: Розмова Кучми з Малєвим відбулася 10 липня 2000 року. Мета цієї розмови була заручитися добром від Кучми на продаж зброї в Ірак. Малєв отримав згоду Кучми на продаж зброї в Ірак. Під час цієї розмови обговорювалося питання, яким чином можна продати цю зброю в Ірак. Ця розмова підтверджує злочинний намір президента Кучми порушити санкції ООН. Ця розмова показує моральне обличчя Кучми. Він без будь-яких вагань і сумнівів дає згоду на продаж зброї.
Я себе часто запитував, як це могло трапитися, що президент моєї країни міг так грубо і цинічно порушувати всі норми і всі закони. І відповідь одна – це бажання, жадоба влади і грошей. Заради грошей, заради влади ця людина готова піти на все. І про частину тих правопорушень, які робив Кучма і його оточення ми маємо достовірну інформацію, яка задокументована не тільки на записах, але й у документах. На сьогоднішній день йде розслідування деяких фактів, а деякі результати розслідування можна буде оголосити сьогодні.
Ми попередньо маємо інформацію, яким чином могло трапитися так, що Деркач був задіяний у системі продажу зброї Іраку. Деркач – екс-голова Служби Безпеки України, а нині народний депутат України у фракції "За єдину Україну", це в тій фракції, де зібралося найбільше людей, які порушували закони України, які намагаються будь-яким шляхом затриматися при владі і привести до влади у Верховній Раді своїх людей - людей, руки яких у крові.
Це люди такі як Литвин, голова фракції "За Єдину Україну", Деркач, Кучма, Кравченко. Це ті люди, які зв'язані з Кучмою смертю Гонгадзе. У цих людей немає іншого шляху, крім безкарно залишатися при владі або сісти на лаву підсудних. Вони обирають перше – бути при владі. Але їм це не вдасться. На сьогоднішній день пройшов перелом ситуації, про який можна з упевненістю говорити, що вбивці, а так само люди, що підтримують міжнародний тероризм, будуть на лаві підсудних. На це є правові підстави.
Повертаюсь до продажу зброї в Ірак. Операція проходила наступним чином. Деркач має зв'язки з керівництвом Ірану і Іраку. Вони спілкуються через своїх людей. Керівництво Іраку зацікавлено ракетним комплексом. Про це вони доповідають через своїх людей Деркачу. Деркач проводить активні оперативні заходи. Мета цієї спецоперації продати зброю, заробити гроші, брудні гроші, пустити їх у політику. І при цьому залишитися непокараними. Яким чином? Він (Деркач) вибирає шлях дезінформації ЦРУ.
Так, відбувається зустріч між Деркачем і співробітниками ЦРУ. Зустріч відбулася в кінці березня, на початку квітня 2000 року. Під час цієї зустрічі Деркач вносить у вуха співробітнику ЦРУ те, що Деркач є саме та людина, яка бореться зі злочинністю, не тільки в Україні, але й в усьому масштабі. І він говорить співробітнику ЦРУ, що він має бажання виїхати в Іран і Ірак для того, щоб провести розвідку з питання, що потрібно Ірану і Іраку, оскільки Ірак та Ірак зацікавлені в ракетних комплексах.
І Деркач пропонує, що Україна зможе продати ракетні комплекси в Іран й Ірак, але продавши ракетні комплекси вони будуть не повністю працездатні. І у другій половині квітня, чи на початку травня була запланована поїздка Деркача в Ірак. Чи відбулася зустріч в Іраку - на сьогоднішній день - це питання вивчається. Деркача запросили на конференцію по боротьбі з організованою злочинністю. І під цим приводом Деркач має зробити розвідку на зацікавленість Іраку зброєю. Таким чином ми бачимо, що Деркач проводить спецоперацію. З одного боку він досягає свого – їде в Ірак і проводить переговори про придбання зброї. З другого боку ЦРУ впевнене, що Деркач – це та людина, яка не порушує закони і намагається допомогти.
Що відбувається далі. Малєв із військовою технікою їде в Йордан і там співробітники Іраку бачать "в живу" Кольчуги і погоджуються на закупку цих систем. Після цього Малєв приходить до Кучми і робить таку пропозицію, від якої Кучма не може відмовитися. І жодним словом не говориться, що це буде не бойова техніка. Адже Деркач переконував ЦРУ, що це буде не повністю працездатна техніка.
Після того, як Кучмі стало відомо, що у депутатів, в тому числі у Жира є ця інформація - мафія приймає рішення знищити Малєва. В тому, що Малєва вбили не має жодних сумнівів. Є докази, які вказують на причетність української мафії до вбивства Малєва. Крім того є інформація, як підтверджує, що продаж "Кразів" був виконаний. Залишається провести тільки об'єктивне повноцінне розслідування. І, в першу чергу, воно повинно бути на території Україні.
Роман Купчинський: Я хотів би представити особу, яка була дуже важливою в усьому процесі розслідування, яке зараз відбувається. І це питання про те, чи плівки, записи, що пан Мельниченко зробив у кабінеті президента, близько тисячі годин записів, чи вони справжні. Спочатку реакцією президента і його людей було казати, що жодних записів не існувало, потім вони казали, що так, записи було зроблено, але там не було нічого негативного про президента чи його людей. Негативним було редагування чи то пак якесь склеювання. Пан Мельниченко зв'язався з компанією у Вірджинії, що називається Бек Тек. Компанію очолює Брюс Кеніг.
Пан Кеніг з 1974 до 1995 року працював як спеціальний агент ФБР у Вашингтоні і Квонтіко, Вірджинія. Він провів багато експертиз відео і аудіо записів для федеральних, місцевих, міжнародних і судових правоохоронних органів. Пану Кенігу було надано оригінали записів, а так само оригінальне обладнання, на якому було записано розмови. І він підтвердив те, що ті розмови, які відбувалися в офісі президента не було редаговано, що вони були справжніми.
Мельниченко: Для нас було дуже важко знайти справжнього фахівця, якому б довіряли, фахівця зі світовим ім'ям, який має практику відстоювати в судах свою точку зору. Не просто свою точку зору, а свою роботу, і ми дуже вдячні Брюсу Кенігу, що є такі високопрофесійні люди, такої кваліфікації як він. Я думаю, що це дуже важливий юридичний крок. Ми маємо людину, яка може виступати в суді, яка може сказати, що вона провела юридичну експертизу записів, сказати про її результати і відстоювати в суді свою точку зору. На відміну від пустих заяв з боку української мафії і тих, хто їх захищає.
На сьогодні немає експерта, який би сказав, що записи не справжні. Поважаючий себе експерт боїться кримінальної відповідальності. У нас є злочин, є докази скоєння цього злочину. Тепер стоїть питання як перед українським народом, так і перед світовою громадськістю, що ж робити....
... Як тільки якісь країни починають говорити Кучмі про розслідування тих чи інших злочинів, вони кажуть "не втручайтесь, це наша внутрішня справа". Я кажу ні, це не ваша внутрішня справа, це справа всіх чесних людей. Не можна вбивати людей. Не можна порушувати міжнародні закони. Якщо б Кучма украв би ті мільярди, які він вкрав і не займався переслідуванням свого власного народу, тоді можна було б подумати , внутрішня це справа чи ні. Але ми маємо справу з організованою злочинністю. І ця міжнародна злочинність не обмежується тільки Україною...
Брюс Кеніг: Добрий ранок. Дозвольте розказати трошки про себе. Я почав працювати у цій галузі – аналізу відео і аудіо записів – в якості старшого спеціального агента ФБР у 1974 році і працював до виходу на пенсію наприкінці 1995 року. Моєю щоденною роботою був аналіз аудіо і відео матеріалів. Після виходу на пенсію я продовжував займатися тією самою справою. Тобто я займаюся цим 25 років.
Моя освіта: я маю дипломи з фізики і математики Університету Меріленд, ступінь магістра з криміналістики Університету імені Джорджа Вашингтона, різні курси з інституту Де-Врай (DeVry), Масачусетського Інституту Технологій тощо. Я працював над 13 000 записами, що мали відношення до 5 000 розслідувань. Я опублікував кілька статей у цій галузі, а саме питань встановлення автентичності. Я працював наприклад у підкомітеті, який займався розслідуванням плівок Ніксона. Я також працював із записами Лінди Тріп, автентичності плівок Сіснероса, я працював з плівками у справі вбивства Кеннеді, з плівками, пов'язаними із замахом на президента Рейгана.
Нещодавно я брав участь у югославських судових справах у трибуналі з воєнних злочинів в Гаазі... Я давав свідчення у судових слуханнях більше ніж у 350 справах. Я брав участь у великій кількості фахових курсів підвищення кваліфікації у цій галузі. Я є членом кількох професійних асоціацій і я маю допуск різних рівнів секретності.
Далі буде...
Розшифровку зробила Люба Шара
Читайте статтю про цю подію:
Кінець підкрався непомітно ... до Кучми, Деркача, Литвина і Кравченка
Роман Купчинський: Добрий день пані й панове. Так сталося, що сьогодні день народження Георгія Гонгадзе. На жаль, він не дожив до цього дня. Давайте вшануємо його пам'ять хвилиною мовчання... Дякую. Пан Гонгадзе сам не став би мовчати про те, що відбувається в Україні...
Мені б хотілося почати з історії того, як Україна продавала зброю Іраку. Україно-іракські стосунки почалися ще за часів Радянського Союзу, коли Україна не була незалежною й українські підприємства були частиною радянського воєнно-промислового комплексу. У той час в українців склалися тісні зв'язки з різними представниками урядів Ірану та Іраку, особливо з їхніми міністерствами оборони.
1993 рік став першою спробою представників Іраку вийти на українців у Харкові зі спробою купити частини до ракет. Це звичайно сталося вже після того, як ембарго проти Іраку було введено в дію. Контракт було підписано в Харкові у 1993 році українською та іракською сторонами, але після тиску Сполучених Штатів і UNSCOM цей контракт було скасовано. Між 1993 й 1996 роками п'ять іракських делегацій високого рівня приїжджали до України. Декілька українських делегацій відвідали Ірак для встановлення так званих комерційних зв'язків. Українські бізнесмени розглядали Ірак як природнього торгівельного партнера. Україні треба нафта, Іраку – українське обладнання й продукти...
Українська стратегія продажу зброї полягала у зосередженні уваги на країнах Близького Сходу. Ці країни були колишніми клієнтами Радянського Союзу і до великої міри залежали від радянської зброї. Україна, Бєларусь, Румунія, і, звичайно, Росія мали цю радянську зброю у своєму розпорядженні для продажу, підвищення технічних характеристик, і для ремонту. У 1998 році Ірак вигнав інспекторів UNSCOM. Тепер шляхи контрабанди розробляються через Йордан, де в порту Акаба (Aqaba) було створено вільну економічну зону. Через цю зону багато нелегальної зброї було переправлено до Іраку вантажними машинами.
Свідченням зацікавленості України регіоном стала виставка озброєнь Софекс (Sofex) в Омані, яка відбулася у травні 2000 року. Велика делегація з України брала участь у цій виставці під керівництвом пана Малєва, голови "Укрспецекспорту". Вони привезли з собою БТРи –94, радарні установки Зоопарк (Zoopark) і Кольчугу. Кольчугу було розроблено Донецьким заводом Топаз. Привабливість Кольчуги у тому, що вона не випромінює жодних сигналів. Дуже важко знайти її місцерозташування. Привабливість Кольчуги полягає у тому, що після всіх технічних доробок вона могла виявляти літаки Стелс. Ірак постраждав серйозно протягом війни у затоці від бомбардувальників Стелс. І це стало головним пріоритетом для Іраку – як захистити себе проти цих літаків. У 2000 році з'явилася Кольчуга.
Кольчуга – не єдина система, яка здатна знаходити літаки Стелс. Чехи паралельно розробляли систему під назвою "Тамара". У кінці 1990-х було багато повідомлень про те, що іракці намагалися придбати систему "Тамара", але їм це не вдалося. Вацлав Клаус, на той час прем'єр-міністр Республіки Чехія навіть їздив до Вашингтону пояснювати, що відбувається з продажем "Тамари" до Іраку. Виробник "Тамари" - підприємство Теслав-Пердубіци згодом збанкрутувало.
У травні 2000 Кольчугу було виставлено в Омані. У липні, 10 липня Малєв зустрічається з президентом Леонідом Кучмою в його кабінеті й обговорює перспективи нелегального продажу. Я думаю, що цього достатньо для невеличкого введення і я думаю, що пан Мельниченко розкаже про розмову Кучми з Малєвим детальніше.
Микола Мельниченко: Розмова Кучми з Малєвим відбулася 10 липня 2000 року. Мета цієї розмови була заручитися добром від Кучми на продаж зброї в Ірак. Малєв отримав згоду Кучми на продаж зброї в Ірак. Під час цієї розмови обговорювалося питання, яким чином можна продати цю зброю в Ірак. Ця розмова підтверджує злочинний намір президента Кучми порушити санкції ООН. Ця розмова показує моральне обличчя Кучми. Він без будь-яких вагань і сумнівів дає згоду на продаж зброї.
Я себе часто запитував, як це могло трапитися, що президент моєї країни міг так грубо і цинічно порушувати всі норми і всі закони. І відповідь одна – це бажання, жадоба влади і грошей. Заради грошей, заради влади ця людина готова піти на все. І про частину тих правопорушень, які робив Кучма і його оточення ми маємо достовірну інформацію, яка задокументована не тільки на записах, але й у документах. На сьогоднішній день йде розслідування деяких фактів, а деякі результати розслідування можна буде оголосити сьогодні.
Ми попередньо маємо інформацію, яким чином могло трапитися так, що Деркач був задіяний у системі продажу зброї Іраку. Деркач – екс-голова Служби Безпеки України, а нині народний депутат України у фракції "За єдину Україну", це в тій фракції, де зібралося найбільше людей, які порушували закони України, які намагаються будь-яким шляхом затриматися при владі і привести до влади у Верховній Раді своїх людей - людей, руки яких у крові.
Це люди такі як Литвин, голова фракції "За Єдину Україну", Деркач, Кучма, Кравченко. Це ті люди, які зв'язані з Кучмою смертю Гонгадзе. У цих людей немає іншого шляху, крім безкарно залишатися при владі або сісти на лаву підсудних. Вони обирають перше – бути при владі. Але їм це не вдасться. На сьогоднішній день пройшов перелом ситуації, про який можна з упевненістю говорити, що вбивці, а так само люди, що підтримують міжнародний тероризм, будуть на лаві підсудних. На це є правові підстави.
Повертаюсь до продажу зброї в Ірак. Операція проходила наступним чином. Деркач має зв'язки з керівництвом Ірану і Іраку. Вони спілкуються через своїх людей. Керівництво Іраку зацікавлено ракетним комплексом. Про це вони доповідають через своїх людей Деркачу. Деркач проводить активні оперативні заходи. Мета цієї спецоперації продати зброю, заробити гроші, брудні гроші, пустити їх у політику. І при цьому залишитися непокараними. Яким чином? Він (Деркач) вибирає шлях дезінформації ЦРУ.
Так, відбувається зустріч між Деркачем і співробітниками ЦРУ. Зустріч відбулася в кінці березня, на початку квітня 2000 року. Під час цієї зустрічі Деркач вносить у вуха співробітнику ЦРУ те, що Деркач є саме та людина, яка бореться зі злочинністю, не тільки в Україні, але й в усьому масштабі. І він говорить співробітнику ЦРУ, що він має бажання виїхати в Іран і Ірак для того, щоб провести розвідку з питання, що потрібно Ірану і Іраку, оскільки Ірак та Ірак зацікавлені в ракетних комплексах.
І Деркач пропонує, що Україна зможе продати ракетні комплекси в Іран й Ірак, але продавши ракетні комплекси вони будуть не повністю працездатні. І у другій половині квітня, чи на початку травня була запланована поїздка Деркача в Ірак. Чи відбулася зустріч в Іраку - на сьогоднішній день - це питання вивчається. Деркача запросили на конференцію по боротьбі з організованою злочинністю. І під цим приводом Деркач має зробити розвідку на зацікавленість Іраку зброєю. Таким чином ми бачимо, що Деркач проводить спецоперацію. З одного боку він досягає свого – їде в Ірак і проводить переговори про придбання зброї. З другого боку ЦРУ впевнене, що Деркач – це та людина, яка не порушує закони і намагається допомогти.
Що відбувається далі. Малєв із військовою технікою їде в Йордан і там співробітники Іраку бачать "в живу" Кольчуги і погоджуються на закупку цих систем. Після цього Малєв приходить до Кучми і робить таку пропозицію, від якої Кучма не може відмовитися. І жодним словом не говориться, що це буде не бойова техніка. Адже Деркач переконував ЦРУ, що це буде не повністю працездатна техніка.
Після того, як Кучмі стало відомо, що у депутатів, в тому числі у Жира є ця інформація - мафія приймає рішення знищити Малєва. В тому, що Малєва вбили не має жодних сумнівів. Є докази, які вказують на причетність української мафії до вбивства Малєва. Крім того є інформація, як підтверджує, що продаж "Кразів" був виконаний. Залишається провести тільки об'єктивне повноцінне розслідування. І, в першу чергу, воно повинно бути на території Україні.
Роман Купчинський: Я хотів би представити особу, яка була дуже важливою в усьому процесі розслідування, яке зараз відбувається. І це питання про те, чи плівки, записи, що пан Мельниченко зробив у кабінеті президента, близько тисячі годин записів, чи вони справжні. Спочатку реакцією президента і його людей було казати, що жодних записів не існувало, потім вони казали, що так, записи було зроблено, але там не було нічого негативного про президента чи його людей. Негативним було редагування чи то пак якесь склеювання. Пан Мельниченко зв'язався з компанією у Вірджинії, що називається Бек Тек. Компанію очолює Брюс Кеніг.
Пан Кеніг з 1974 до 1995 року працював як спеціальний агент ФБР у Вашингтоні і Квонтіко, Вірджинія. Він провів багато експертиз відео і аудіо записів для федеральних, місцевих, міжнародних і судових правоохоронних органів. Пану Кенігу було надано оригінали записів, а так само оригінальне обладнання, на якому було записано розмови. І він підтвердив те, що ті розмови, які відбувалися в офісі президента не було редаговано, що вони були справжніми.
Мельниченко: Для нас було дуже важко знайти справжнього фахівця, якому б довіряли, фахівця зі світовим ім'ям, який має практику відстоювати в судах свою точку зору. Не просто свою точку зору, а свою роботу, і ми дуже вдячні Брюсу Кенігу, що є такі високопрофесійні люди, такої кваліфікації як він. Я думаю, що це дуже важливий юридичний крок. Ми маємо людину, яка може виступати в суді, яка може сказати, що вона провела юридичну експертизу записів, сказати про її результати і відстоювати в суді свою точку зору. На відміну від пустих заяв з боку української мафії і тих, хто їх захищає.
На сьогодні немає експерта, який би сказав, що записи не справжні. Поважаючий себе експерт боїться кримінальної відповідальності. У нас є злочин, є докази скоєння цього злочину. Тепер стоїть питання як перед українським народом, так і перед світовою громадськістю, що ж робити....
... Як тільки якісь країни починають говорити Кучмі про розслідування тих чи інших злочинів, вони кажуть "не втручайтесь, це наша внутрішня справа". Я кажу ні, це не ваша внутрішня справа, це справа всіх чесних людей. Не можна вбивати людей. Не можна порушувати міжнародні закони. Якщо б Кучма украв би ті мільярди, які він вкрав і не займався переслідуванням свого власного народу, тоді можна було б подумати , внутрішня це справа чи ні. Але ми маємо справу з організованою злочинністю. І ця міжнародна злочинність не обмежується тільки Україною...
Брюс Кеніг: Добрий ранок. Дозвольте розказати трошки про себе. Я почав працювати у цій галузі – аналізу відео і аудіо записів – в якості старшого спеціального агента ФБР у 1974 році і працював до виходу на пенсію наприкінці 1995 року. Моєю щоденною роботою був аналіз аудіо і відео матеріалів. Після виходу на пенсію я продовжував займатися тією самою справою. Тобто я займаюся цим 25 років.
Моя освіта: я маю дипломи з фізики і математики Університету Меріленд, ступінь магістра з криміналістики Університету імені Джорджа Вашингтона, різні курси з інституту Де-Врай (DeVry), Масачусетського Інституту Технологій тощо. Я працював над 13 000 записами, що мали відношення до 5 000 розслідувань. Я опублікував кілька статей у цій галузі, а саме питань встановлення автентичності. Я працював наприклад у підкомітеті, який займався розслідуванням плівок Ніксона. Я також працював із записами Лінди Тріп, автентичності плівок Сіснероса, я працював з плівками у справі вбивства Кеннеді, з плівками, пов'язаними із замахом на президента Рейгана.
Нещодавно я брав участь у югославських судових справах у трибуналі з воєнних злочинів в Гаазі... Я давав свідчення у судових слуханнях більше ніж у 350 справах. Я брав участь у великій кількості фахових курсів підвищення кваліфікації у цій галузі. Я є членом кількох професійних асоціацій і я маю допуск різних рівнів секретності.
Далі буде...
Розшифровку зробила Люба Шара
