Медведчук – запорука спокійної старості Кучми?
Четвер, 13 червня 2002, 16:13
"Я не буду главою адміністрації
президента", - сказав якось Медведчук в
коментарі УП на минулому тижні.
"Мене взагалі останнім часом жодні посади
не цікавлять", - Медведчук
в інтерв'ю УП в квітні 2002.
"Ви знаєте, я дуже люблю законотворчу роботу.
Це - моє. Я - професіонал у цій частині.
Я хотів би працювати в законодавчій
гілці влади", - Медведчук в інтерв'ю УП
в листопаді 2001.
Незважаючи на те, що чутка про призначення головного есдека циркулювала на рівні з іншими, у правдивість легенди не вірив ніхто. Упевненості додавав сам Медведчук, який все відкидав. Напевне, кокетував, щоб не наврочити?
Отже, Медведчук ховає у гардероб свій демократичний гольфик пересічного парламентарія, всі ж інші ховають голови під стіл. Як на тренуваннях з цивільної оборони. Вперше лівою півкулею мозку Кучми стала людина з такою кількістю персональних ворогів. Йому першому вдалося переконати Кучму, що президентом він бути не хоче.
У середу ввечері на прийомі в Чорномирдіна з нагоди Дня Росії можна було побачити засмучені обличчя представників Донецького клану. Підбадьорюючи один одного, вони жартували: "Ми їм дубль ("Шахтар" став чемпіоном України з футболу та виграв Кубок), вони нам нового главу адміністрації". Медведчука на урочистостях не було.
Однак не праві ті, хто пророкує близький старт побудови соціал-демократичної України. По-перше, тепер Ющенко і донецькі нарешті визначилися з питанням: "Проти кого дружимо?" І під такого ворога можна збирати коаліцію, починаючи вже з наступного вівторка, коли "Єда" почне період інтенсивного розмноження. Серед призів першим маячить крісло глави уряду, яке поки обіймає людина, дуже толерантна до есдеків.
У рішенні Медведчука позитив врівноважується негативом. Лідер СДПУ(О) зробив доволі ризиковий вибір. Відтепер у будь-який момент він може стати безробітним. Для цього досить просто однієї волі президента. І Медведчук опиняється поза стінами парламенту, який функціонуватиме аж до 2006 року. Президента ж у нас обиратимуть у 2004. І найвищі шанси перемогти має саме найбільший ворог лідера СДПУ(О).
Тому без сумніву, Медведчук спочатку не буде нахабніти та розповідатиме про "готовність до конструктивної співпраці". Водночас він спробує вибудувати таку атмосферу навколо "тіла №1", яка б виключала появу конкурентів. Однак працювати доведеться обережно. Перший помічник Льовочкін буде далеко не єдиним, хто фіксуватиме для Кучми дії глави його адміністрації.
Нейтралізація Ющенка має стати одним із головних завдань Медведчука. Вибори-2002 показали, наскільки ненадійним є сценарій політичного знищення. Навпаки, в умовах війни Ющенко ще більше загартовується та набуває політичного досвіду. Паралельно з цим зростає рейтинг "месії". Тому діяти Медведчук має з гарантією, що Ющенко не підніметься після нокдауну. Чи володіє Медведчук такою технікою?
Інша версія – Медведчук має зробити посаду президента… нецікавою. Саме на це натякав Олександр Задорожний, коментуючи призначення Медведчука. І хай Ющенко перемагає на президентських виборах – все одно його повноваження не викликатимуть нічого, крім посмішки.
Чи треба це Медведчуку? Відповідь: так. Під час однієї з бесід він відверто назвав свою мету в політиці. Це зовсім не посада президента, а якраз створення "таких умов, коли вибори глави держави не викликатимуть ажіотажу в країні".
І у Медведчука тут присутній особистий інтерес. Вибори-2002 продемонстрували його дуже сумнівні шанси стати президентом у цій державі. І статус наступника їх не збільшить: ну не любить наш народ людей від влади! В такому випадку Медведчук, як системний політик, не продовжує безперспективну боротьбу, а переробляє політичне поле. І досвід цієї спікеріади мусив ще більше переконати Медведчука: навіть 6% на виборах не є програшем у парламентсько-президентській республіці.
Навіщо це Кучмі? Знайти гідного наступника він так і не спромігся. Ющенку він не вірить. Що робити? Підказка: президент з обмеженими повноваженнями не становить жодної загрози для спокійної пенсії Леоніда Даниловича.
Єдиний негативний момент – це Медведчук та його амбіції. Чи уживеться він з "гарантом", враховуючи, що дати їх народження відділяє всього два дні? Кучма, який все ще не знає, яку державу він будує, та Медведчук, який знає це давно і напевно: "Я не бачу для України іншого шляху, крім соціал-демократичного. Тільки соціал-демократична ідея може згуртувати український народ. Я зроблю все, щоб досягти цієї мети".
Хоча, як видно із епіграфів, Медведчук досить часто змінює свою думку.
президента", - сказав якось Медведчук в
коментарі УП на минулому тижні.
"Мене взагалі останнім часом жодні посади
не цікавлять", - Медведчук
в інтерв'ю УП в квітні 2002.
"Ви знаєте, я дуже люблю законотворчу роботу.
Це - моє. Я - професіонал у цій частині.
Я хотів би працювати в законодавчій
гілці влади", - Медведчук в інтерв'ю УП
в листопаді 2001.
Незважаючи на те, що чутка про призначення головного есдека циркулювала на рівні з іншими, у правдивість легенди не вірив ніхто. Упевненості додавав сам Медведчук, який все відкидав. Напевне, кокетував, щоб не наврочити?
Отже, Медведчук ховає у гардероб свій демократичний гольфик пересічного парламентарія, всі ж інші ховають голови під стіл. Як на тренуваннях з цивільної оборони. Вперше лівою півкулею мозку Кучми стала людина з такою кількістю персональних ворогів. Йому першому вдалося переконати Кучму, що президентом він бути не хоче.
У середу ввечері на прийомі в Чорномирдіна з нагоди Дня Росії можна було побачити засмучені обличчя представників Донецького клану. Підбадьорюючи один одного, вони жартували: "Ми їм дубль ("Шахтар" став чемпіоном України з футболу та виграв Кубок), вони нам нового главу адміністрації". Медведчука на урочистостях не було.
Однак не праві ті, хто пророкує близький старт побудови соціал-демократичної України. По-перше, тепер Ющенко і донецькі нарешті визначилися з питанням: "Проти кого дружимо?" І під такого ворога можна збирати коаліцію, починаючи вже з наступного вівторка, коли "Єда" почне період інтенсивного розмноження. Серед призів першим маячить крісло глави уряду, яке поки обіймає людина, дуже толерантна до есдеків.
У рішенні Медведчука позитив врівноважується негативом. Лідер СДПУ(О) зробив доволі ризиковий вибір. Відтепер у будь-який момент він може стати безробітним. Для цього досить просто однієї волі президента. І Медведчук опиняється поза стінами парламенту, який функціонуватиме аж до 2006 року. Президента ж у нас обиратимуть у 2004. І найвищі шанси перемогти має саме найбільший ворог лідера СДПУ(О).
Тому без сумніву, Медведчук спочатку не буде нахабніти та розповідатиме про "готовність до конструктивної співпраці". Водночас він спробує вибудувати таку атмосферу навколо "тіла №1", яка б виключала появу конкурентів. Однак працювати доведеться обережно. Перший помічник Льовочкін буде далеко не єдиним, хто фіксуватиме для Кучми дії глави його адміністрації.
Нейтралізація Ющенка має стати одним із головних завдань Медведчука. Вибори-2002 показали, наскільки ненадійним є сценарій політичного знищення. Навпаки, в умовах війни Ющенко ще більше загартовується та набуває політичного досвіду. Паралельно з цим зростає рейтинг "месії". Тому діяти Медведчук має з гарантією, що Ющенко не підніметься після нокдауну. Чи володіє Медведчук такою технікою?
Інша версія – Медведчук має зробити посаду президента… нецікавою. Саме на це натякав Олександр Задорожний, коментуючи призначення Медведчука. І хай Ющенко перемагає на президентських виборах – все одно його повноваження не викликатимуть нічого, крім посмішки.
Чи треба це Медведчуку? Відповідь: так. Під час однієї з бесід він відверто назвав свою мету в політиці. Це зовсім не посада президента, а якраз створення "таких умов, коли вибори глави держави не викликатимуть ажіотажу в країні".
І у Медведчука тут присутній особистий інтерес. Вибори-2002 продемонстрували його дуже сумнівні шанси стати президентом у цій державі. І статус наступника їх не збільшить: ну не любить наш народ людей від влади! В такому випадку Медведчук, як системний політик, не продовжує безперспективну боротьбу, а переробляє політичне поле. І досвід цієї спікеріади мусив ще більше переконати Медведчука: навіть 6% на виборах не є програшем у парламентсько-президентській республіці.
Навіщо це Кучмі? Знайти гідного наступника він так і не спромігся. Ющенку він не вірить. Що робити? Підказка: президент з обмеженими повноваженнями не становить жодної загрози для спокійної пенсії Леоніда Даниловича.
Єдиний негативний момент – це Медведчук та його амбіції. Чи уживеться він з "гарантом", враховуючи, що дати їх народження відділяє всього два дні? Кучма, який все ще не знає, яку державу він будує, та Медведчук, який знає це давно і напевно: "Я не бачу для України іншого шляху, крім соціал-демократичного. Тільки соціал-демократична ідея може згуртувати український народ. Я зроблю все, щоб досягти цієї мети".
Хоча, як видно із епіграфів, Медведчук досить часто змінює свою думку.
