Невдала спроба помилкового покаяння
П'ятниця, 14 червня 2002, 15:36
В четвер увечері, відразу після прес-конференції заступника держподаткової адміністрації Святослава Піскуна, колеги дзвонили редактору інтернет-видання "Обком" і напівжартома поздоровляли з реабілітацією. Однак вже той факт, що про "розкаяння" податкового генерала самі потерпілі "обкомівці" дізналися опосередковано, примусив засумніватися в щирості цього покаяння. Резонність цих сумнівів підтвердилася на "всі сто".
Отже, заступник пана Азарова та начальник головного слідчого управління ДПАУ Святослав Піскун заявив у четвер наступне (цитуємо за Інтерфаксом):
"Державна податкова адміністрація не порушувала карних справ щодо "Корал-банку" і ТОВ "Обком" (інтернет-видання Obkom.net), заявив на прес-конференції в четвер у Києві заступник голови ДПАУ Святослав Піскун.
Відповідаючи на питання агентства "Інтерфакс-Україна", Піскун повідомив, що порушені карні справи лише шодо ряду фіктивних фірм, які орендували приміщення у "Корал-банку" та співробітничали з ним.
Піскун також зазначив, що карна справа відносно інтернет-видання "Обком" не порушувалася.
Заступник начальника ДПАУ також підкреслив, що комп'ютери, вилучені співробітниками податкової міліції в офісі "Обкому", були вилучені в результаті помилки, "оскільки ті комп'ютери стояли в тій фірмі, яка була фіктивна".
"Мені здається, що із звичайної слідчої дії, яка була здійснена на території фіктивного підприємства, де були вилучені технічні засоби, "обкомівці" зробили проблему", - сказав Піскун, додавши, що їм "просто треба прийти і забрати свої речі".
Ось як все "просто", виявляється! Як говорив Гамлет, "це так просто, як брехати". "Українська Правда" ще 19 квітня опублікувала великий матеріал, де детально описуються спроби "Обкому" протягом двох місяців довести, що погром в редакції стався... ну, нехай буде, "помилково". Вже просте знайомство з хронологією подій показує, що пан Піскун безумовно правий, коли говорить: "Мені здається". Що-небудь більш визначене він заявити не може.
Взагалі, останній абзац, що цитується, розчулює. Як вам ця "ЗВИЧАЙНА слідча дія"?! Ну, звичай такий у підлеглих пана Азарова завівся, багаторічна традиція: вриватися в приміщення редакції із зброєю та кайданами, на підставі паперу, де сама редакція ані словом не згадується, перевернути все догори дригом, п'ять годин знущатися над людьми, не звертаючи уваги на всі їх пояснення, потім забрати все, що тільки можна винести, закувати журналістів в наручники - і потім (майже на чотири місяці!) затаїтися: головний редактор вже і сам на допит викликався, але йому навіть повістку відмовилися виписати в Печерській податковій міліції!
Дійсно, як висловлюється Святослав Михайлович, "проблему зробили"!
Але навіть якщо пан Пискун через чотири місяці і пересвідчився, що помилочка вийшла, то чому постраждалі про це не сповіщені безпосередньо? Вибачень, звісно, ми без суду не дочекаємося, але хоч сповістили б нас яким-небудь папірцем або телефонним дзвінком, якщо все так "просто"!
Тим більш, ми одного разу вже чули про те, що податкові міліціонери "помилилися" - про це вже на наступний день після нальоту оповістила всіх прес-служба податкової міліції. Мало того (все це перераховане у вказаній вище публікації УП), саме того дня, 20 лютого, головний редактор, що надихнувся цим визнанням "помилковості", особисто з'явився до податкової міліції Києва забрати вилучені напередодні техніку та документи - але все виявилося далеко не так "просто", як нині "здається" пану Піскуну. Не віддали нам документи, не повернули комп'ютери, а ще за кілька днів вже прес-служба ДПАУ розповсюдила брехливий прес-реліз, де співробітників редакції звинуватили в усіх смертних гріхах, які цілком підпадають під дію карного кодексу.
Ну гаразд, припустимо, вийшла помилка, внаслідок якої підприємство фактично перестало існувати. Але помилка від помилки відрізняється. Якщо цивільні літаки збивають ракетою, то тут ще можна говорити про помилку. Але якщо цивільні літаки врізаються один за одним в хмарочоси, то тут посилання на "помилку" не доречні. Тобто, навіть помилкові дії вимагають якогось пояснення. Інакше ці дії підпадають під визначення навмисних. Але жодних розумних пояснень діям свого підлеглого Святослав Михайлович привести не може - і починає брехати. Комп'ютери не "стояли на території фіктивної фірми", як він стверджує. Комп'ютери знаходилися в приміщенні, яке "Обком", як і ще 12 фірм, орендував у поважного "ВАТ Південь" (сподіваюся, це колишнє напіввійськове НДІ пан Піскун не вважає фіктивним).
Згадуваний "Корал-Банк" розташовувався зовсім в іншому місці - чотирма поверхами нижче, з окремим входом. Загалом, це вже стільки разів повторювалося і пояснювалося, що час слідчий експеримент провести, з метою з'ясувати - як і чому помилитися адресою бійці податкової міліції. Інакше всі юридичні та фізичні особи України ніколи не зможуть відчувати себе в безпеці. Інакше ми всі приречені на існування в підвішеному стані.
Чи знімаєте ви крихітний офіс у величезному бізнесі-центрі, чи мирно мешкаєте у власній квартирі - завжди існує небезпека, що до вас увірвуться "в результаті помилки" люди в масках: чи тому, що в під'їзді проживає хтось, хто підозрюється в наркоторгівлі, чи тому, що декількома поверхами нижче приміщення орендує зовсім інша юрособа. І добре, якщо на той момент ви будете кристально чисті перед законом. А якщо раптом, ну так, випадково, "в результаті помилки" і вас викриють в чомусь нехорошому, то можете скільки завгодно потім в СІЗО пояснювати, що вриватися до вас на основі загальної "зачистки" не мали права.
І оскільки пан Піскун продовжує брехати про "територію і комп'ютери", то це тільки підкріплює нашу думку, що так все і було задумано спочатку: увірвемося в редакцію "в результаті помилки", застанемо зненацька і що-небудь обов'язково знайдемо. Нехай потім відмиваються. Але нічого не знайшлося. Довелося обмовляти на всю країну, зчиняти бюрократичну тяганину, ховатися від "Репортерів без кордонів", які так і не змогли добитися аудієнції ані у пана Азарова, ані в пана Піскуна і под. і под. аж до четвергової прес-конференції. Що це за матрьошка така, Святославе Михайловичу, де Ви її побачили: приміщення банку, в ньому - приміщення "фіктивної фірми", а в ньому - приміщення редакції?!
Нарешті, хотілося б дізнатися, як все ж можна "просто прийти і забрати свої речі"? Раніше співробітники ДПАУ хоч посилалися на якийсь "встановлений законом порядок". Але оскільки нічого зрозумілого і конкретного щодо цього "порядку" вони нам сказати так і не змогли, то вирішили вони тепер спростити ситуацію до рівня побутової дрібниці - "просто приходь і забирай". Як до тещі на млинці.
А що ще залишається говорити пану Піскуну, адже ніякого такого "встановленого порядку" повернення незаконно вилучених речей в природі не існує. Документи, техніка, особисті речі та гроші були вилучені з такими порушенням законних процедур, що навіть міліціонери, що крадуть у п'яного в медвитверезнику гаманець і годинник, виглядають порядніше, ніж підлеглі пана Азарова, що розгромили "Обком". Що це за порядок такий, згідно з яким потерпілий йде до злодія і забирає у нього украдені речі, роз'ясніть, будь ласка?
І як ми могли "просто прийти і забрати", якщо ще 8 квітня сам начальник податкової міліції України пан Жвалюк заявив на прес-конференції, що техніка "Обкому" повернена не буде, оскільки йде її перевірка? А начальник Управління податкової міліції Києва пан Дієсперов у відповідь на нашу вимогу повернути техніку та інші речі письмово повідомив, що "вилучені системні блоки комп'ютерів знаходяться на експертизі, яка призначена в ході розслідування карної справи № 50-1205". А тепер з'ясовується, що і справи жодної немає, і взагалі - сталося "звичайне" прикре непорозуміння.
Не було "помилки", вельмишановний Святославе Михайловичу! І Ви це чудово знаєте. Ну не в результаті помилки ж "Обкомом" зацікавився карний розшук (!) відразу після публікації нашої статті, в якій викладалися версії вбивства Олексія Ромашка, і в цікавому контексті сплило прізвище пана Азарова.
Давно це було… якраз напередодні відставки пана Азарова з посади керівника Партії Регіонів. Поцікавилися ми, зрозуміло, по своїх, як говориться, каналах, з чого б це раптом нас стали "вираховувати" співробітники кримінального розшуку. Цікаві, зізнаємося, речі сплили! (До речі, незабаром після нашої публікації деякі чини з Генпрокуратури швиденько запевнили громадськість, що вбивство Ромашка практично розкрите, а рівно через місяць після нальоту на "Обком", 19 березня, пан Гайсинський повідомив, що підозрюваного відпустили. Але це так, до речі.)
Багато що ще в тому ж дусі відбувалося задовго до "помилкового" нальоту Ваших підлеглих. Пам'ятається, і Ви вирішили відреагувати на безперервний потік наших статей по так званій "справі Фельдмана" - це і зрозуміло: понад 60 матеріалів, присвячених цьому безпрецедентному за рівнем правового нігілізму процесу, надрукував "Обком" протягом свого недовгого існування. 6 лютого Ви виклали у нас на сайті свою версію, 7 лютого ми розмістили відповідь Вам "по пунктах", забезпечивши публікацію таким звертанням: "Святославе Михайловичу! Як людина, як офіцер, Ви не можете не відповісти на лист, в якому під сумнів поставлені не тільки Ваші професійні, але і людські якості". А потім місцем знаходження нашої редакції знову почали цікавитися якісь молоді люди в штатському, а вже 19 лютого ми дочекалися "відповіді". "Помилочка вийшла", - намагаєтеся Ви тепер пояснити свої дії. Але навіть помилки, як говориться в одній популярній комедії, "треба не визнавати, їх треба змивати".
Причому, у встановленому законом порядку - саме так. Уявіть себе на нашому місці. Якби 4 місяці тому ми розмістили на сайті "Обкому" повідомлення, що ставить під сумнів Вашу ділову репутацію, моральні якості та, припустимо, сексуальну орієнтацію, а потім запропонували "просто зайти" та потеревенити дружньо (помилилися, мовляв, з ким не буває), то Вас - і як громадянина європейської країни, і як юриста, - навряд чи задовольнила б така форма вирішення конфлікту. Напевно б захотіли більш солідної форми сатисфакції.
Але ось що дивно у всій цій історії… Ми якраз цим і займалися в "Обкомі"! А саме: висували серйозні претензії до моральних і професійних якостей - Ваших особисто, Вашого шефа Азарова та інших "легендарних" персон, що втілюють в собі суть нинішнього режиму, що має необмежену владу над долями простих людей.
Чому ж Ви не поспішали відстоювати свою честь і честь Вашого начальника? Адже в цьому випадку якраз і є "встановлений законом порядок" - публікація спростування, захист ображеної гідності в суді і под. Але Ви вважали за краще "помилитися", а потім викручуватися і брехати. Чим, власне, і підтвердили зайвий раз обгрунтованість нашої критики.
А шанс виправити "помилку" з'явиться вже скоро. У вівторок, 18 червня, о 14-00, ми чекаємо представників ДПАУ у Шевченківському суді. У травні їм вдалося зірвати засідання. Не позбавляйте хоч на цей раз публіку задоволення дізнатися, як "в результаті помилки" Ваше відомство брехало протягом надмірно тривалого періоду.
Отже, заступник пана Азарова та начальник головного слідчого управління ДПАУ Святослав Піскун заявив у четвер наступне (цитуємо за Інтерфаксом):
"Державна податкова адміністрація не порушувала карних справ щодо "Корал-банку" і ТОВ "Обком" (інтернет-видання Obkom.net), заявив на прес-конференції в четвер у Києві заступник голови ДПАУ Святослав Піскун.
Відповідаючи на питання агентства "Інтерфакс-Україна", Піскун повідомив, що порушені карні справи лише шодо ряду фіктивних фірм, які орендували приміщення у "Корал-банку" та співробітничали з ним.
Піскун також зазначив, що карна справа відносно інтернет-видання "Обком" не порушувалася.
Заступник начальника ДПАУ також підкреслив, що комп'ютери, вилучені співробітниками податкової міліції в офісі "Обкому", були вилучені в результаті помилки, "оскільки ті комп'ютери стояли в тій фірмі, яка була фіктивна".
"Мені здається, що із звичайної слідчої дії, яка була здійснена на території фіктивного підприємства, де були вилучені технічні засоби, "обкомівці" зробили проблему", - сказав Піскун, додавши, що їм "просто треба прийти і забрати свої речі".
Ось як все "просто", виявляється! Як говорив Гамлет, "це так просто, як брехати". "Українська Правда" ще 19 квітня опублікувала великий матеріал, де детально описуються спроби "Обкому" протягом двох місяців довести, що погром в редакції стався... ну, нехай буде, "помилково". Вже просте знайомство з хронологією подій показує, що пан Піскун безумовно правий, коли говорить: "Мені здається". Що-небудь більш визначене він заявити не може.
Взагалі, останній абзац, що цитується, розчулює. Як вам ця "ЗВИЧАЙНА слідча дія"?! Ну, звичай такий у підлеглих пана Азарова завівся, багаторічна традиція: вриватися в приміщення редакції із зброєю та кайданами, на підставі паперу, де сама редакція ані словом не згадується, перевернути все догори дригом, п'ять годин знущатися над людьми, не звертаючи уваги на всі їх пояснення, потім забрати все, що тільки можна винести, закувати журналістів в наручники - і потім (майже на чотири місяці!) затаїтися: головний редактор вже і сам на допит викликався, але йому навіть повістку відмовилися виписати в Печерській податковій міліції!
Дійсно, як висловлюється Святослав Михайлович, "проблему зробили"!
Але навіть якщо пан Пискун через чотири місяці і пересвідчився, що помилочка вийшла, то чому постраждалі про це не сповіщені безпосередньо? Вибачень, звісно, ми без суду не дочекаємося, але хоч сповістили б нас яким-небудь папірцем або телефонним дзвінком, якщо все так "просто"!
Тим більш, ми одного разу вже чули про те, що податкові міліціонери "помилилися" - про це вже на наступний день після нальоту оповістила всіх прес-служба податкової міліції. Мало того (все це перераховане у вказаній вище публікації УП), саме того дня, 20 лютого, головний редактор, що надихнувся цим визнанням "помилковості", особисто з'явився до податкової міліції Києва забрати вилучені напередодні техніку та документи - але все виявилося далеко не так "просто", як нині "здається" пану Піскуну. Не віддали нам документи, не повернули комп'ютери, а ще за кілька днів вже прес-служба ДПАУ розповсюдила брехливий прес-реліз, де співробітників редакції звинуватили в усіх смертних гріхах, які цілком підпадають під дію карного кодексу.
Ну гаразд, припустимо, вийшла помилка, внаслідок якої підприємство фактично перестало існувати. Але помилка від помилки відрізняється. Якщо цивільні літаки збивають ракетою, то тут ще можна говорити про помилку. Але якщо цивільні літаки врізаються один за одним в хмарочоси, то тут посилання на "помилку" не доречні. Тобто, навіть помилкові дії вимагають якогось пояснення. Інакше ці дії підпадають під визначення навмисних. Але жодних розумних пояснень діям свого підлеглого Святослав Михайлович привести не може - і починає брехати. Комп'ютери не "стояли на території фіктивної фірми", як він стверджує. Комп'ютери знаходилися в приміщенні, яке "Обком", як і ще 12 фірм, орендував у поважного "ВАТ Південь" (сподіваюся, це колишнє напіввійськове НДІ пан Піскун не вважає фіктивним).
Згадуваний "Корал-Банк" розташовувався зовсім в іншому місці - чотирма поверхами нижче, з окремим входом. Загалом, це вже стільки разів повторювалося і пояснювалося, що час слідчий експеримент провести, з метою з'ясувати - як і чому помилитися адресою бійці податкової міліції. Інакше всі юридичні та фізичні особи України ніколи не зможуть відчувати себе в безпеці. Інакше ми всі приречені на існування в підвішеному стані.
Чи знімаєте ви крихітний офіс у величезному бізнесі-центрі, чи мирно мешкаєте у власній квартирі - завжди існує небезпека, що до вас увірвуться "в результаті помилки" люди в масках: чи тому, що в під'їзді проживає хтось, хто підозрюється в наркоторгівлі, чи тому, що декількома поверхами нижче приміщення орендує зовсім інша юрособа. І добре, якщо на той момент ви будете кристально чисті перед законом. А якщо раптом, ну так, випадково, "в результаті помилки" і вас викриють в чомусь нехорошому, то можете скільки завгодно потім в СІЗО пояснювати, що вриватися до вас на основі загальної "зачистки" не мали права.
І оскільки пан Піскун продовжує брехати про "територію і комп'ютери", то це тільки підкріплює нашу думку, що так все і було задумано спочатку: увірвемося в редакцію "в результаті помилки", застанемо зненацька і що-небудь обов'язково знайдемо. Нехай потім відмиваються. Але нічого не знайшлося. Довелося обмовляти на всю країну, зчиняти бюрократичну тяганину, ховатися від "Репортерів без кордонів", які так і не змогли добитися аудієнції ані у пана Азарова, ані в пана Піскуна і под. і под. аж до четвергової прес-конференції. Що це за матрьошка така, Святославе Михайловичу, де Ви її побачили: приміщення банку, в ньому - приміщення "фіктивної фірми", а в ньому - приміщення редакції?!
Нарешті, хотілося б дізнатися, як все ж можна "просто прийти і забрати свої речі"? Раніше співробітники ДПАУ хоч посилалися на якийсь "встановлений законом порядок". Але оскільки нічого зрозумілого і конкретного щодо цього "порядку" вони нам сказати так і не змогли, то вирішили вони тепер спростити ситуацію до рівня побутової дрібниці - "просто приходь і забирай". Як до тещі на млинці.
А що ще залишається говорити пану Піскуну, адже ніякого такого "встановленого порядку" повернення незаконно вилучених речей в природі не існує. Документи, техніка, особисті речі та гроші були вилучені з такими порушенням законних процедур, що навіть міліціонери, що крадуть у п'яного в медвитверезнику гаманець і годинник, виглядають порядніше, ніж підлеглі пана Азарова, що розгромили "Обком". Що це за порядок такий, згідно з яким потерпілий йде до злодія і забирає у нього украдені речі, роз'ясніть, будь ласка?
І як ми могли "просто прийти і забрати", якщо ще 8 квітня сам начальник податкової міліції України пан Жвалюк заявив на прес-конференції, що техніка "Обкому" повернена не буде, оскільки йде її перевірка? А начальник Управління податкової міліції Києва пан Дієсперов у відповідь на нашу вимогу повернути техніку та інші речі письмово повідомив, що "вилучені системні блоки комп'ютерів знаходяться на експертизі, яка призначена в ході розслідування карної справи № 50-1205". А тепер з'ясовується, що і справи жодної немає, і взагалі - сталося "звичайне" прикре непорозуміння.
Не було "помилки", вельмишановний Святославе Михайловичу! І Ви це чудово знаєте. Ну не в результаті помилки ж "Обкомом" зацікавився карний розшук (!) відразу після публікації нашої статті, в якій викладалися версії вбивства Олексія Ромашка, і в цікавому контексті сплило прізвище пана Азарова.
Давно це було… якраз напередодні відставки пана Азарова з посади керівника Партії Регіонів. Поцікавилися ми, зрозуміло, по своїх, як говориться, каналах, з чого б це раптом нас стали "вираховувати" співробітники кримінального розшуку. Цікаві, зізнаємося, речі сплили! (До речі, незабаром після нашої публікації деякі чини з Генпрокуратури швиденько запевнили громадськість, що вбивство Ромашка практично розкрите, а рівно через місяць після нальоту на "Обком", 19 березня, пан Гайсинський повідомив, що підозрюваного відпустили. Але це так, до речі.)
Багато що ще в тому ж дусі відбувалося задовго до "помилкового" нальоту Ваших підлеглих. Пам'ятається, і Ви вирішили відреагувати на безперервний потік наших статей по так званій "справі Фельдмана" - це і зрозуміло: понад 60 матеріалів, присвячених цьому безпрецедентному за рівнем правового нігілізму процесу, надрукував "Обком" протягом свого недовгого існування. 6 лютого Ви виклали у нас на сайті свою версію, 7 лютого ми розмістили відповідь Вам "по пунктах", забезпечивши публікацію таким звертанням: "Святославе Михайловичу! Як людина, як офіцер, Ви не можете не відповісти на лист, в якому під сумнів поставлені не тільки Ваші професійні, але і людські якості". А потім місцем знаходження нашої редакції знову почали цікавитися якісь молоді люди в штатському, а вже 19 лютого ми дочекалися "відповіді". "Помилочка вийшла", - намагаєтеся Ви тепер пояснити свої дії. Але навіть помилки, як говориться в одній популярній комедії, "треба не визнавати, їх треба змивати".
Причому, у встановленому законом порядку - саме так. Уявіть себе на нашому місці. Якби 4 місяці тому ми розмістили на сайті "Обкому" повідомлення, що ставить під сумнів Вашу ділову репутацію, моральні якості та, припустимо, сексуальну орієнтацію, а потім запропонували "просто зайти" та потеревенити дружньо (помилилися, мовляв, з ким не буває), то Вас - і як громадянина європейської країни, і як юриста, - навряд чи задовольнила б така форма вирішення конфлікту. Напевно б захотіли більш солідної форми сатисфакції.
Але ось що дивно у всій цій історії… Ми якраз цим і займалися в "Обкомі"! А саме: висували серйозні претензії до моральних і професійних якостей - Ваших особисто, Вашого шефа Азарова та інших "легендарних" персон, що втілюють в собі суть нинішнього режиму, що має необмежену владу над долями простих людей.
Чому ж Ви не поспішали відстоювати свою честь і честь Вашого начальника? Адже в цьому випадку якраз і є "встановлений законом порядок" - публікація спростування, захист ображеної гідності в суді і под. Але Ви вважали за краще "помилитися", а потім викручуватися і брехати. Чим, власне, і підтвердили зайвий раз обгрунтованість нашої критики.
А шанс виправити "помилку" з'явиться вже скоро. У вівторок, 18 червня, о 14-00, ми чекаємо представників ДПАУ у Шевченківському суді. У травні їм вдалося зірвати засідання. Не позбавляйте хоч на цей раз публіку задоволення дізнатися, як "в результаті помилки" Ваше відомство брехало протягом надмірно тривалого періоду.
