Довибори в липні: шагренева шкура свободи скоротилася втричі
Понеділок, 15 липня 2002, 09:58
У трьох округах, де 14 липня відбувалися додаткові вибори, навесні лідерами були соціалістка Світлана Мельник (в.о.18, Вінниччина), та двоє представників "Нашої України" Олександр Жир (в.о.35, Дніпропетровщина) та Микола Булатецький (в.о.201, Черкащина). Проте цей факт нічого не міг гарантувати влітку. Довибори в Україні, як відомо, мають свою специфіку: ніщо не заважає концентровано зосередити гроші та адмінресурс на порівняно вузькому напрямкові. А відтак перемога демократичного кандидата на наших довиборах можлива в більшості випадків лише за цілковитої узгодженості дій усіх головних демократичних сил.
БЮТи та СПУ таку узгодженість пропонували, виходячи з принципу: всім по одному округу. Вони нікого не виставили проти відомого "опозиціонера" Жира, й натомість домовилися взаємно підтримувати на Вінниччині Світлану Мельник, а на Черкащині - одного з лідерів ФНП, колишнього мера Черкас Володимира Олійника. Натомість "Наша Україна", вважаючи свій ресурс цілком достатнім для самостійної перемоги, висунула кандидатів у всіх трьох округах.
По-справжньому владі залежало на тому, щоб не допустити до парламенту Жира, чи не головного "промотора" оприлюднення в Україні викриттів майора Мельниченка. Харизматичний полковник був безумовним лідером виборчих симпатій у своєму окрузі, і його колеги з ПРП довго заперечували навіть проти утворення нової комісії у справі Ґонґадзе: ось Жир прийде до парламенту, він її й очолить.
Але на Дніпропетровщині влада вирішила діяти зухвало, і надвечір у п’ятницю Жира було знято з реєстрації під явно фальсифікованим приводом ("перевищення виборчого фонду"). А відтак голосування 14 липня в окрузі 35, де прогнозованим переможцем став міліцейський начальник Віктор Драчевський, вже нікого не цікавило. Навіть КВУ зняв своїх спостерігачів з дільниць...
Полем справжньої "битви гігантів" став округ 201. Протягом останніх тижнів тут мало не щодня висаджувалися велелюдні депутатські десанти "Нашої України" - на підтримку Булатецького, й БЮТи - на підтримку Олійника. Це цілком могло скінчитися зняттям з реєстрації й для двох названих кандидатів, коли Черкаський апеляційний суд у четвер визнав "депутатську" агітацію незаконною. Надзусиллями й ухваленням відповідної парламентської постанови в п’ятницю рішення черкаських інстанцій вдалося скасувати (маленький, але промовистий штрих: представники БЮТи вимагали скасування рішення в цілому, представники "Нашої України" - лише в частині, яка стосувалася Булатецького).
Але це мало, здається, єдиний наслідок: переможцем стала не Наталя Вітренко (яка могла б перебрати значну частину протестних виборців Олійника й Булатецького), а один з "варягів", відомий бізнесовець, член СДПУ(о) Нестор Шуфрич, який зібрав майже третину голосів виборців "Шевченкового краю". Очевидно, в контексті цієї перемоги зрозумілішою стає й поява в окрузі цілої зливи "компромату" на всіх, за якою вгадується відомий почерк московських політтехнологів.
Як виявилося, явно перебільшували й готовність влади працювати в інтересах "найпрогресивнішої соціалістки". Безумовно, Вітренко отримала режим "найбільшого сприяння" на місцевих ЗМІ, - щоб укотре розповісти, яка негідниця Юлія Тимошенко й підтримуваний нею Олійник (втім, те ж саме говорили зі сторінок контрольованих ними газет і прихильники Булатецького). Але влада в Києві (пам’ятаймо, хто очолює сьогодні адміністрацію президента!) вже не схильна займатися "політичною доброчинністю". Депутатський мандат - річ коштовна, тому отримати його повинен хтось зі "своїх". "Своїм" у цьому випадку виявився закарпатець Шуфрич...
Що ж до кандидатів БЮТи та "Нашої України", то їхній результат (3-4 місця) цілком відбиває напругу боротьби, яка точилася поміж ними. Результат прогнозований, - але від того аж ніяк не менш прикрий.
Певною втіхою для "Нашої України" стала хіба що Вінниччина, де Микола Одайник набрав, за попередніми даними, понад 40% голосів, удвічі випередивши й ректора податкової академії Мельника з Ірпеня (фракція НДП у парламенті минулого скликання) й березневу переможницю Світлану Мельник. Але чи стане новачок у політиці, керівник провінційного "товариства з обмеженою відповідальністю" позапартійний Одайник рівнозначною заміною для того-таки Жира? (Не нагадуватиму вже про те, скільки бізнесменів з середовища "Нашої України" вже встигло "змінити орієнтацію"...)
14 липня Віктор Ющенко подався на Говерлу. Дорогою у Львові він на прес-конференції таки сказав щось про "недоброго" губернатора Дніпропетровщини, який так нечемно повівся з Жиром. Але навряд чи ця заява зняла в багатьох гіркий осад. За ситуації, що складалася напередодні, логічніше було б, аби лідер блоку до кінця стукав у двері ЦВК чи Верховного суду. Результат, швидше за все, виявився б той самий, - але в людей його ж таки команди лишалися б якісь ілюзії, що вони щось та й значать для свого "месії"...
А поки - демократичні фракції 14 липня поповнилися одним депутатом з трьох можливих (це - якщо Петро Мельник не оскаржить результатів виборів на Вінниччині, і якщо Одайник врешті-решт не опиниться в "Аграрниках України", як це щойно зробив його колега з "Нашої України" Плютинський). Погодьмося: цей результат - цілком адекватна плата за катастрофічне невміння лідерів домовлятися...
БЮТи та СПУ таку узгодженість пропонували, виходячи з принципу: всім по одному округу. Вони нікого не виставили проти відомого "опозиціонера" Жира, й натомість домовилися взаємно підтримувати на Вінниччині Світлану Мельник, а на Черкащині - одного з лідерів ФНП, колишнього мера Черкас Володимира Олійника. Натомість "Наша Україна", вважаючи свій ресурс цілком достатнім для самостійної перемоги, висунула кандидатів у всіх трьох округах.
По-справжньому владі залежало на тому, щоб не допустити до парламенту Жира, чи не головного "промотора" оприлюднення в Україні викриттів майора Мельниченка. Харизматичний полковник був безумовним лідером виборчих симпатій у своєму окрузі, і його колеги з ПРП довго заперечували навіть проти утворення нової комісії у справі Ґонґадзе: ось Жир прийде до парламенту, він її й очолить.
Але на Дніпропетровщині влада вирішила діяти зухвало, і надвечір у п’ятницю Жира було знято з реєстрації під явно фальсифікованим приводом ("перевищення виборчого фонду"). А відтак голосування 14 липня в окрузі 35, де прогнозованим переможцем став міліцейський начальник Віктор Драчевський, вже нікого не цікавило. Навіть КВУ зняв своїх спостерігачів з дільниць...
Полем справжньої "битви гігантів" став округ 201. Протягом останніх тижнів тут мало не щодня висаджувалися велелюдні депутатські десанти "Нашої України" - на підтримку Булатецького, й БЮТи - на підтримку Олійника. Це цілком могло скінчитися зняттям з реєстрації й для двох названих кандидатів, коли Черкаський апеляційний суд у четвер визнав "депутатську" агітацію незаконною. Надзусиллями й ухваленням відповідної парламентської постанови в п’ятницю рішення черкаських інстанцій вдалося скасувати (маленький, але промовистий штрих: представники БЮТи вимагали скасування рішення в цілому, представники "Нашої України" - лише в частині, яка стосувалася Булатецького).
Але це мало, здається, єдиний наслідок: переможцем стала не Наталя Вітренко (яка могла б перебрати значну частину протестних виборців Олійника й Булатецького), а один з "варягів", відомий бізнесовець, член СДПУ(о) Нестор Шуфрич, який зібрав майже третину голосів виборців "Шевченкового краю". Очевидно, в контексті цієї перемоги зрозумілішою стає й поява в окрузі цілої зливи "компромату" на всіх, за якою вгадується відомий почерк московських політтехнологів.
Як виявилося, явно перебільшували й готовність влади працювати в інтересах "найпрогресивнішої соціалістки". Безумовно, Вітренко отримала режим "найбільшого сприяння" на місцевих ЗМІ, - щоб укотре розповісти, яка негідниця Юлія Тимошенко й підтримуваний нею Олійник (втім, те ж саме говорили зі сторінок контрольованих ними газет і прихильники Булатецького). Але влада в Києві (пам’ятаймо, хто очолює сьогодні адміністрацію президента!) вже не схильна займатися "політичною доброчинністю". Депутатський мандат - річ коштовна, тому отримати його повинен хтось зі "своїх". "Своїм" у цьому випадку виявився закарпатець Шуфрич...
Що ж до кандидатів БЮТи та "Нашої України", то їхній результат (3-4 місця) цілком відбиває напругу боротьби, яка точилася поміж ними. Результат прогнозований, - але від того аж ніяк не менш прикрий.
Певною втіхою для "Нашої України" стала хіба що Вінниччина, де Микола Одайник набрав, за попередніми даними, понад 40% голосів, удвічі випередивши й ректора податкової академії Мельника з Ірпеня (фракція НДП у парламенті минулого скликання) й березневу переможницю Світлану Мельник. Але чи стане новачок у політиці, керівник провінційного "товариства з обмеженою відповідальністю" позапартійний Одайник рівнозначною заміною для того-таки Жира? (Не нагадуватиму вже про те, скільки бізнесменів з середовища "Нашої України" вже встигло "змінити орієнтацію"...)
14 липня Віктор Ющенко подався на Говерлу. Дорогою у Львові він на прес-конференції таки сказав щось про "недоброго" губернатора Дніпропетровщини, який так нечемно повівся з Жиром. Але навряд чи ця заява зняла в багатьох гіркий осад. За ситуації, що складалася напередодні, логічніше було б, аби лідер блоку до кінця стукав у двері ЦВК чи Верховного суду. Результат, швидше за все, виявився б той самий, - але в людей його ж таки команди лишалися б якісь ілюзії, що вони щось та й значать для свого "месії"...
А поки - демократичні фракції 14 липня поповнилися одним депутатом з трьох можливих (це - якщо Петро Мельник не оскаржить результатів виборів на Вінниччині, і якщо Одайник врешті-решт не опиниться в "Аграрниках України", як це щойно зробив його колега з "Нашої України" Плютинський). Погодьмося: цей результат - цілком адекватна плата за катастрофічне невміння лідерів домовлятися...
