Західна преса знов згадує українську зброю
Вівторок, 23 липня 2002, 15:39
У газеті Washington Times з'явилася чергова стаття, присвячена торгівлі зброєю вихідцями з колишнього Радянського Союзу. На цей раз в статті "Віктора Б." підозрюють у зв'язках з Талібаном" йдеться про колишнього російського офіцера Віктора Бута, який у звітах ООН та американського Державного департаменту фігурує як ключовий постачальник зброї африканським партизанським арміям.
Як пише газета, в звіті Ради безпеки ООН Бут звинувачується в порушенні міжнародного ембарго на поставку зброї та стверджується, що він постачає озброєння повстанцям в Африці, використовуючи власний повітряний флот, що складається з 50 літаків. В іншому звіті, складеному в Держдепі, стверджується, що Бут також "вербує Східно-європейських найомників для африканських клієнтів".
Однак, після подій 11 вересня 2001 року в різних мас-медіа почали з'являтися повідомлення про те, що американська і європейська розвідка отримали інформацію, яка дозволяє припустити, що Віктор Бут був постачальником зброї афганським талібам і, можливо, терористам з Аль-Каїди.
Газета згадує, зокрема, січневу публікацію в німецькому журналі Spiegel, де говориться про те, що "Вадим Рабінович, громадянин Ізраїлю українського походження, разом з колишнім директором Служби безпеки України і його сином, продав талібам від 150 до 200 танків Т-55 і Т-62".
"Передбачається, що зброя була доставлена однією з авіаперевізних компаній Бута завдяки угоді, яка була укладена за сприяння пакистанських спецслужб. Пізніше у Кабулі її розкрила Служба зовнішньої розвідки Росії", повідомляє The Washington Times з посиланням на німецький журнал.
"Представник посольства Пакистану в Вашингтоні заперечує, що Пакистан допомагав Буту продавати або перевозити зброю для талібів", говориться в статті.
The Washington Times також цитує заяву Віктора Бута, яку він передав вашингтонському Центру суспільної чесності, де, зокрема говориться: "У мене немає і ніколи не було зв'язків з Аль-Каїдою, Талібаном, їх представниками і пов'язаними з ними організаціями. У мене, як і у будь-кого з моїх організацій, немає зв'язків з торговцями зброєю і/або торгівлею зброєю будь-якого типу де-небудь у світі".
Незважаючи на відсутність достовірної статистики, газета наводить думку аналітиків Державного департаменту США, які упевнені, що щорічно через ринок недержавної торгівлі зброєю проходять сотні мільйонів доларів. Частина цього продажу припадає на так званий "сірий ринок" легальних трансакцій. Однак "більшість вважається "чорним ринком", оскільки тут відбувається порушення міжнародного ембарго на торгівлю зброєю".
Газета наводить думку експертів ООН, які вважають країни колишнього СРСР джерелом більшості особистої зброї для таких ринків. Це пов'язано з тим, що у цих країн є в наявності надлишок зброї, слабкі закони, що регулюють експорт, а крім того, вони потребують твердої валюти.
Як приклад, The Washington Times приводить результати розслідування української парламентської слідчої комісії, що встановила, що на протяг 1992-1998 рр. третина готівкової особистої зброї України, вартістю в $32 млрд., була украдена з військових складів.
Як пише газета, в звіті Ради безпеки ООН Бут звинувачується в порушенні міжнародного ембарго на поставку зброї та стверджується, що він постачає озброєння повстанцям в Африці, використовуючи власний повітряний флот, що складається з 50 літаків. В іншому звіті, складеному в Держдепі, стверджується, що Бут також "вербує Східно-європейських найомників для африканських клієнтів".
Однак, після подій 11 вересня 2001 року в різних мас-медіа почали з'являтися повідомлення про те, що американська і європейська розвідка отримали інформацію, яка дозволяє припустити, що Віктор Бут був постачальником зброї афганським талібам і, можливо, терористам з Аль-Каїди.
Газета згадує, зокрема, січневу публікацію в німецькому журналі Spiegel, де говориться про те, що "Вадим Рабінович, громадянин Ізраїлю українського походження, разом з колишнім директором Служби безпеки України і його сином, продав талібам від 150 до 200 танків Т-55 і Т-62".
"Передбачається, що зброя була доставлена однією з авіаперевізних компаній Бута завдяки угоді, яка була укладена за сприяння пакистанських спецслужб. Пізніше у Кабулі її розкрила Служба зовнішньої розвідки Росії", повідомляє The Washington Times з посиланням на німецький журнал.
"Представник посольства Пакистану в Вашингтоні заперечує, що Пакистан допомагав Буту продавати або перевозити зброю для талібів", говориться в статті.
The Washington Times також цитує заяву Віктора Бута, яку він передав вашингтонському Центру суспільної чесності, де, зокрема говориться: "У мене немає і ніколи не було зв'язків з Аль-Каїдою, Талібаном, їх представниками і пов'язаними з ними організаціями. У мене, як і у будь-кого з моїх організацій, немає зв'язків з торговцями зброєю і/або торгівлею зброєю будь-якого типу де-небудь у світі".
Незважаючи на відсутність достовірної статистики, газета наводить думку аналітиків Державного департаменту США, які упевнені, що щорічно через ринок недержавної торгівлі зброєю проходять сотні мільйонів доларів. Частина цього продажу припадає на так званий "сірий ринок" легальних трансакцій. Однак "більшість вважається "чорним ринком", оскільки тут відбувається порушення міжнародного ембарго на торгівлю зброєю".
Газета наводить думку експертів ООН, які вважають країни колишнього СРСР джерелом більшості особистої зброї для таких ринків. Це пов'язано з тим, що у цих країн є в наявності надлишок зброї, слабкі закони, що регулюють експорт, а крім того, вони потребують твердої валюти.
Як приклад, The Washington Times приводить результати розслідування української парламентської слідчої комісії, що встановила, що на протяг 1992-1998 рр. третина готівкової особистої зброї України, вартістю в $32 млрд., була украдена з військових складів.
