Україна – ще не Туркменія, але вже не Албанія

Четвер, 15 серпня 2002, 15:43
Міжнародна організація Freedom House дає черговий привід пролити кілька літрів гірких сліз за Україною. В оприлюдненому звіті про розвиток посткомуністичних держав Україна чітко позиціонується як середній етап між диктатурами Азії й аутсайдерами Східної Європи.

За останній рік індекс "демократизації" України продовжував знижуватися. Тепер він складає 4,69 (в шкалі 1-7, де 1 відповідає найкращий рівень, а 7 - найгірший). Для порівняння, у Польщі це число дорівнює 1,5, а у Таджикистану – 5,5.

Показник України – найнижчий з усіх країн Східної і Центральної Європи. Навіть у нещодавніх європейських вигнанців рейтинг виглядає солідніше:
Албанія – 3,94;
Болгарія – 3,0;
Хорватія – 3,25;
Югославія – 3,63.
Краща ситуація з демократизацією у Молдові (4,19), Грузії (4,44) та Боснії (4,56).

З іншого боку, індекс України виглядає дуже гідно, якщо порівнювати з сусідами та окремими стратегічними партнерами. Білорусь (6,56), Узбекистан (6,56) та Туркменія (6,94) посідають останні три позиції в дослідженні Freedom House. У Росії 4,81.

Слід зазначити, що всі наведені рейтинги відображають стан в період із 1 листопада 2000 по 31 грудня 2001. Тобто росіянам цього разу зарахували скандал з НТВ та ТВ-6, українцям – "кучмагейт" та період перед парламентськими виборами.

Загалом індекс демократизації вираховується як середнє між показниками політичного процесу, розвитку громадянського суспільства, незалежної преси та державного управління.

І, якщо порівняти показник України лише в позиції вільної преси (5,5), то картина вийде ще більш вражаючою. Недалеко від режиму Леоніда Кучми стоять напівмонархії Нурсултана Назарбаєва (5,75) та Гейдара Алієва (6,0). І абсолютне співпадання в індексі свободи слова вийшло між Україною та Росією.

Президент Freedom House Адріян Каратницький падіння індексу демократизації в Україні в інтерв'ю радіо "Свобода" пояснив так: "Політики, державні діячі, люди, які займають ключові позиції у виконавчій гілці влади і пов’язані з економічними інтересами, працюють для своїх поодиноких груп, а не для блага широких кіл. Це пов’язане з концентрацією ЗМІ в дуже вузьких колах, і це визначає державний сектор і напівдержавний сектор політично-фінансових угруповань, котрі інколи називаються політичними партіями, але представляють кола вузьких економічних інтересів.

Єдине протилежне, що ми бачимо, - це зростання громадянського суспільства в Україні. На відміну від політичних та юридичних процесів, це єдиний показник, де відчувається якесь розширення, активізація. Я думаю, що наслідком цього є результат березневих виборів, який ми бачили… Якби не існувало це більш активне громадянське суспільство, навряд можна було б Україну в цей час вважати демократичною країною".


Ще одна сфера, яку досліджував Freedom House – дотримання верховенства права. Тут в України теж невелике "збільшення" рейтингу – з 5,25 до 5,38. Як на диво, і в цьому розділі показники Києва і Москви виявилися ідентичними. Також індекс 5,38 отримали Боснія та Вірменія.

Зате, розглядаючи підрозділ "корупція" – одну зі складових рейтингу "дотримання верховенства права" – бачиш більш солідну компанію. Шість (за семибальною шкалою) отримали, крім України, ще Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан та все та ж Росія.

Немає втішних новин для України й у сфері "економічної лібералізації". Рейтинг України знизився з 4,33 (за уряду Ющенка) до 4,42 (при чинному уряді Кінаха). Радує тільки солідний склад товаришів по нещастю:
Азербайджан – 4,42;
Казахстан – 4,25;
Македонія – 4,67;
Молдова – 4,25;
Югославія – 5,0.
Росію путінські реформи вивели на показник 3,92. У Грузії, наприклад, 3,75, у Хорватії –3,5.

Чи буде якась офіційна реакція влади у зв'язку з черговим "публічним приниженням держави"? Єдиний раз Кучма відповів на щось подібне, коли вперше потрапив до списку ворогів преси. Тоді він почав погрожувати судовим позовом нью-йоркському Комітету захисту журналістів. Коли він вдруге опинився у компанії Лукашенка, Кастро і Мугабе, то просто сказав, що залишає це на совісті укладачів рейтингу.

Крім того, керівника Freedom House Адріана Каратницького у фільмі "ПіАр" викрито як одного з тіньових спонсорів державного перевороту під час "кучмагейту". А, в такому разі, що тут коментувати?

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування