Демократія в Україні занепадає. Україна може не "возз'єднатися з Європою"

П'ятниця, 16 серпня 2002, 13:56
Нью-йоркський правозахисний аналітичний центр Freedom House оприлюднив свій останній, шостий щорічний 445-сторінковий звіт Nations in Transit (Країни в перехідному періоді). Звіт друкується з 1997 року, в ньому представлені огляди всіх 27 посткомуністичних країн за такими параметрами, як політичні та економічні реформи, вибори, громадянське суспільство, ЗМІ, верховенство права та корупція.

Показники України та інших країн СНД, подані у звіті, справляють гнітюче враження. Ці тенденції відбивають загальний песимізм Заходу щодо України та СНД. Прикладом останнього можуть слугувати нещодавні публікації Тома Каротерса (чию статтю про громадянське суспільство списав Володимир Литвин) та Леррі Даймонда в Journal of Democracy, що його видає вашингтонський National Endowment for Democracy. Каротерс упевнений, що спроби Заходу сприяти проведенню реформ у СНД зазнали фіаско.

Починаючи з середини 90-х, фахівці відзначають зростаючу відстань між країнами Центральної та Східної Європи і Прибалтики, з одного боку, та СНД, з іншого. У той час, як перша група поступово рухалася уперед за всіма сімома показниками, які відстежуються у звіті, результати країн СНД (у тому числі й України) гіршали. Показники поліпшувалися навіть у тих країн, що пройшли через громадянську війну, авторитаризм та диктатуру, - Боснії, Словаччини та Югославії, але не в України. З 27 країн, включених до огляду, 10 отримали статус "впевненої демократії", і дев'ять - "впевненої ринкової економіки". Не дивно, що України немає ані серед перших, ані серед других.

У звіті Nations in Transit також можна знайти рейтинги всіх 27 посткомуністичних країн. Починаючи з 1998 року рейтинг України стабільно знижується у показниках демократизації й верховенства права, в той час, як рівень корупції залишається дуже високим. У СНД лише Азербайджан, Казахстан, Молдова та Туркменістан мають за цими індексами ще більші значення, ніж Україна. У Росії - такий самий показник. Поліпшення спостерігається тільки в рейтингу "економічних реформ", оскільки звіт покриває період, коли єдиний за десять років в Україні уряд реформістів очолював Віктор Ющенко.

Як ці негативні тенденції позначаться на бажанні України інтегруватися в Європу? Якщо відповідати стисло, то так: поки Кучма або його наступник керуватимуть Україною, країна НІКОЛИ не увійде до Європи.

Це стало абсолютно очевидним минулого місяця, коли ЄС відповів відмовою на прохання України підписати угоду про асоційоване членство на саміті 4 липня. Відносини України та ЄС, як і раніше, грунтуються на підписаному з країнами СНД Договорі про партнерство та співпрацю ще у 1994 року, де за Україною не визнається статус держави, що претендує на членство в Євросоюзі. Угоди про асоційоване членство ЄС раніше було підписано з іншими державами Центральної та Східної Європи, а також Прибалтики.

Чому Україна досі не стала кандидатом у члени ЄС? Десять східно- і центральноєвропейських країн: Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Румунія, Польща, Словаччина і Словенія - всі вони мають статус кандидатів на членство. І всі ці десять країн, за даними дослідження Nations in Transit, входять до групи держав, що успішно провадять реформи.

Будь ласка, хто-небудь, поясніть керівникам України, що одночасно воліти приєднатися до ЄС та вводити авторитарний режим - нелогічно, це не спрацює! Бертель Хаардер, датський міністр у справах біженців, іміграції та інтеграції, висміяв плани Кучми поступово рухатися у бік ЄС до 2011 року як відгомін радянських оголошень про те, що комунізм ось-ось буде досягнуто, хоч це так і не відбувалося: "Замість того, щоб робити заяви та чекати ясних сигналів, українська влада має переключитися на виконання угод та своїх декларацій", порадив він Кучмі.

Те ж саме стосується НАТО. Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія - всі вони є кандидатами на приєднання до НАТО і всі вони успішно здійснюють реформи, зазначено у звіті Nations in Transit. Але не Україна…

Візит генерального секретаря НАТО Робертсона 9 липня був продуктивнішим від саміту ЄС, оскільки Альянс, на відміну від Євросоюзу, в питанні членства проводить політику відкритих, а не закритих дверей. У НАТО може з'явитися бажання перевести Україну з Хартії від 1997 року на План підготовки до членства.

Проте на здійснення прагнення України приєднатися до Альянсу піде, як мінімум, років з десять, а НАТО все ще має сумніви щодо готовності та бажання Києва здійснювати необхідні для цього реформи невійськового характеру, які складають чотири з п'яти розділів Плану. Лорд Робертсон попередив, що Києву доведеться продемонструвати "стійку готовність здійснювати реформи в економіці, політиці і обороні", а також дотримувати права людини, верховенство права та свободу слова.

Прогрес у сімох областях, які відстежуються в звіті Nations in Transit (політичні й економічні реформи, вибори, громадянське суспільство, ЗМІ, верховенство права і корупція), неможливий ані в Кучмастані, ані в будь-якому іншому "Стані" СНД. І тільки від українських виборців залежить, яке рішення прийняти, щоб змінити ситуацію.

Тарас Кузьо - старший науковий співробітник Центру російських та східноєвропейських досліджень, Університет Торонто

Читайте також:

Україна ще не Туркменія, але вже не Албанія

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...