Крим – дача для трьох, або "Білоруська рив'єра"

Субота, 17 серпня 2002, 17:40
Важко уявити, скільки в операції задіяно співробітників міліції і спецслужб, солдат спецпідрозділів і армійських частин. Люди в штатському і різній формі – від білої до камуфляжної, парадної міліцейської до чорної, як у дигерів, що досліджують міські підземелля – розмістилися в навколишніх кущах і парках, лякаючи своїм виглядом, кількістю і заборонами гостей курорту. Через деякий час, серйозно пошарпавши собі нерви в домовленостях і скандалах з ними, нарешті заспокоївшись від безсилля, на якій-небудь околичній вулиці або другорядному шосе ви дізнаєтеся, що ніхто з в'язниці не втікав і терор не передбачається.

Всі ці запобіжні заходи пов'язані з відвідуванням міста президентом. Кримчани вже звикли до подібного за останні роки. Оголошення в ЗМІ про обмеження пересування дорогами Криму від аеропорту до Ялти і Фороса за три, а то і п'ять днів у розпал курортного сезону стало нормою. Місцевим мешканцям простіше з двох причин: сімейний бюджет середньої кримської сім'ї не дозволяє навіть на вихідні дні виїхати до моря, а кому й дозволяє, то він може зробити це і в інший день. А як громадянам рідної країни, що приїхали на відпочинок з віддалених областей України, або мешканцям СНД, які вирвалися до моря і сонця на 10-15 днів?

Крим – курорт чи дача вождя?

Питання не пусте. 40 днів літа дають, за зізнанням кримської влади, понад 60% бюджетних надходжень. Саме стільки днів на рік завантажені кримські здравниці. І саме в цей період у Криму відпочиває Леонід Данилович Кучма. Цього року разом із президентом – керівник адміністрації Віктор Медведчук і голова Верховної Ради Володимир Литвин. І нарівні зі спільними заходами, такими як вихід в море на есмінці "Гетьман Сагайдачний", у кожного свої імениті гості і прийоми не десь, а в царському Лівадійському палаці. Не секрет, що Ялту називають південною столицею України.

Діяльність усіх органів влади й органів правопорядку в цей період підпорядкована одній меті – забезпеченню безпеки і створенню умов для президента країни. Крим завжди був дачею вождів, але таких заходів не робилося ніколи. Не треба бути старожилом Криму, щоб пригадати, що навіть за приїздів Брежнєва не було подібного.

Раніше трудові звершення присвячували революційним святам. У цьому році закінчення будівництва кільцевої севастопольської дороги в найкоротші терміни, "завдяки щасливому випадку", співпало з приїздом до Криму на відпочинок Леоніда Даниловича. За "дивним" збігом, введена до ладу ділянка дороги є частиною шляху від урядового аеропорту до дачі президента. Інші ж кримські дороги, навіть у містах, сьогодні було б правильно назвати напрямами руху.

Так, відпочивають президенти всіх держав, але важко уявити, що в Ніцці, Каннах або Венеції можна обмежити пересування на три дні або перекрити рух у місті на 6 годин у зв'язку з відвідуванням його главою держави. Турист, який потрапив у подібну ситуацію, "відпочивши" в розпал дня на кримському сонечку кілька годин, навряд чи захоче приїхати на півострів ще раз.

Курорт – галузь економіки чи промисел?

На перший погляд дивне питання. Однак, занурившись у проблему, починаєш розуміти, що в цьому є серйозний зміст. Літо – єдиний час, коли населення курортних міст, що потерпає від масового безробіття, має шанс заробити кошти для "зимівлі". Інакше назвати осінньо-зимовий період в сонячному Криму не можна. Головна задача – якомога більше заробити і залишити ці кошти у себе, а не віддати їх фіскальним органам.

Мета промислу одна – вижити. Це стосується не тільки громадян, але і підприємств: санаторіїв, пансіонатів, готелів, торгових установ. І якщо здравниця не знайшла собі "дах" в особі серйозного органу влади, то справи її кепські. Серйозні органи – це адміністрація президента, Верховна Рада України, податкова адміністрація, профспілки або якась структура на чолі з близькою до президента людиною.

Керівники санаторіїв, що стали основним об'єктом уваги кримського криміналітету, ще в середині 1990-х років дружно заметушилися в пошуках шефів. Природно, що наявність високих заступників виводить діяльність цих господарських структур з-під дії законів економічного розвитку. А виникнення всіляких вільних і спеціальних економічних зон створює лише умови для зловживань. Чи можна уявити собі донецьку вугільну шахту в управлінні адміністрації президента України або Верховної Ради? А ось здравницю - будь ласка!

Серйозною проблемою є й рівень державного управління економікою Криму загалом і курортами зокрема. За відсутності наукової методики підрахунку числа відпочиваючих і сучасної системи керування, уряд безсоромно заявляє про багатомільйонні потоки відпочиваючих, дивуючи чиновників Кабміну і тим самим "переводячи стрілки" відповідальності за незібрані прибутки на державну податкову адміністрацію, підлеглу Києву. Крим упевнено скочується до офшору – в гіршому розумінні цього явища на пострадянському просторі.

Дешевий курорт чи "білоруська рив'єра"

Хто відпочиває в Криму? Судіть самі: в розпал курортного сезону вартість одного дня в санаторії складає від 20 до 50 доларів США. У перекладі на національну валюту вартість 18 денного відпочинку для сім'ї з 4-х душ складає від 7 600 до 19 000 гривень. Сьогодні курорт заповнений повністю. Вартість елітних здравниць на порядок вище.

Відпочинок на турецьких курортах набагато дешевше, а рівень сервісу значно краще. На сакських і євпаторійських пляжах без додаткових декорацій час знімати трилер радянських часів "Генерали піщаних кар'єрів". Туристи з далекого зарубіжжя становлять лише незначну частину відпочиваючих, та й лікування в наших санаторіях їх не спокушає. А після першого дзвінка на батьківщину "наївний капіталіст" виявляє, що телефонна розмова з Німеччиною або Ізраїлем коштує втричі дорожче, ніж дзвінок з Німеччини до Америки або Австралії.

У найкращих санаторіях, що належать держструктурам, відпочивають чиновники вище середнього рівня, і навряд чи вони будуть прагнути поповнити кримський бюджет.

На кримських дорогах кидаються в очі автомобілі з червоними номерами. Це білоруські автолюбителі, які із задоволенням їдуть до Криму і розміщуються по всьому узбережжю в залежності від прибутків. Туристичні фірми північної сусідки досить успішно освоїли дешевий відпочинок для молоді з розміщенням в інтернатах, дитячих установах і приватному секторі. Вартість такого туру на комфортабельному автобусі з Мінська до Феодосії і назад коштує 30 доларів плюс 2-3 долари на добу за розміщення.

Білоруські туристи менш примхливі, ніж європейці або навіть росіяни, основну частину яких складають "капризні" москвичі. Останні, скуштувавши чарівність кримського сервісу, вважають за краще не випробовувати долю і їдуть до сусідньої Туреччини чи Болгарії, не кажучи про Іспанію і Адріатику.

Життєвий рівень у Білорусії значно вищий, ніж на українських чорноземах (середня пенсія складає понад 70 доларів США). За даними ООН, Білорусія на 56 місці у світі за рівнем життя (Росія – 60, а Україна – на 80). Заради справедливості варто зазначити, що й ціни на продукти там вище, ніж в Україні. Але соціальна політика, яку проводить білоруська державою, дозволяє людям, з відносно невисоким прибутком відпочивати в Криму.

Не випадково поїзди кримського сполучення в більшості складаються з плацкартних і загальних вагонів. Як не дивно, але саме ця категорія відпочиваючих і є тими людьми, які споживають товари і користуються послугами наших співвітчизників. Та й увагою з боку своїх чиновників громадяни Білорусії не розбещені, їм і в голову не прийде обурюватися затором у зв'язку з проїздом якогось високопосадовця.

Так повільно, але впевнено ми котимося на дно провалля, перетворюючи колишню всесоюзну здравницю на дешевий курорт – білоруську рив'єру.

P.S. У Криму з початку року відпочило 3 млн 200 тисяч організованих і "диких" курортників і туристів, що на 7% більше в порівнянні з аналогічним показником минулого року. До кінця поточного року півострів відвідають понад 5 млн відпочиваючих. Такий прогноз, як передає РІА "Новости", зробив журналістам перший віце-прем'єр-міністр Криму Володимир Раєнко, який займається курортною галуззю.

За повідомленням міністра курортів і туризму Криму Олександра Таряника, смерчі і зливи, що прокотилися півостровом, гостей не налякали. Жоден із відпочиваючих не здав путівки, пляжі й у штормову погоду заповнені "під зав'язку". Разом із тим, керівники уряду відзначили зниження на 5% рівня попиту на кримські здравниці – відпочиваючі віддають перевагу приватному сектору.

628 курортно-туристичних установи півострова заповнені в середньому на 76% у зв'язку з високими цінами на путівки при низькому рівні умов проживання і сервісу, повідомив Володимир Раєнко.

За рівнем наповненості – до 102% – лідирує дитяча здравниця Євпаторія, в якій, за оцінкою прем'єр-міністра Криму Сергія Куніцина, створені найбільш сприятливі умови для відпочинку при доступності цін для різних категорій гостей. Одне місце в євпаторійських санаторіях з харчуванням і лікуванням коштує на добу 18-25 доларів; однокімнатна квартира в приватному секторі – 10-12 доларів.

Незмінною популярністю користуються і дорогі курорти кримського південного узбережжя, заповнені на 85-90%. У Ялті й Гурзуфі ціни в здравницях середньої категорії складають на 1 людину 30-40 доларів на добу; окремий номер в елітних санаторіях і люкс-готелях – від 70 до 200 доларів; однокімнатна квартира "під ключ" на березі моря 40-60 доларів.



powered by lun.ua