Біла і пухнаста пліснява ДПАУ
Понеділок, 19 серпня 2002, 14:26
Сьогодні, 19 серпня, виповнюється рівно півроку з того дня, коли безкарна у своєму свавіллі держподаткова служба України розгромила редакцію інтернет-газети "Оbkom.net".
З того дня води і часу спливло немало, так і не давши офіційної відповіді на питання: а що ж інкримінується "Обкому", крім його неприйняття безкарності на державному рівні?
Відповідь на це питання не змогло дати й українське судочинство, яке досі ігнорує позови "обкомівців" до різних служб ДПАУ. Що говорити про Шевченківський місцевий суд Києва, який затишно розташувався у "тіні" висотки податкової адміністрації на Львівській площі… Сам новоявлений генпрокурор - генерал податкової міліції - Святослав Піскун повністю ігнорує не тільки свої службові обов'язки, але і свіжоспечений указ президента від 13 серпня цього року "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звертання". Пункт п'ятий даного документу прямо вказує: "Генеральній прокуратурі України вжити практичних заходів для посилення нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян, захисту конституційних прав і свобод громадян, зокрема в судах, поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення".
Адже рівно за місяць до цього указу на ім'я самого Піскуна "Обкомом" була направлена заява з вимогою розібратися у діях Київміськпрокуратури, яка проігнорувала не тільки заяву інтернет-газети про порушення кримінальної справи проти співробітників ДПАУ, але і просто підтерлася листом з адміністрації президента, направленим туди для розгляду з приводу "Обкому". Святослав Михайлович, наплювавши на указ Кучми, і досі зберігає горде податкове мовчання, прикриваючи його генпрокурорським мундиром.
Але, гаразд… Якщо вже суд з Генпрокуратурою не можуть дати оцінку діям ДПАУ, коротко розкажемо про те, що думають самі податківці з приводу свого "геройства". Але спочатку трохи передісторії.
Ще на початку березня цього року два співробітники "Обкому" - Сергій Сухобок і Олександр Слєпушкін - подали позов до Управління податкової міліції Києва про відшкодування морального збитку, завданого неправомірними діями "азарівців", що втілилося у фізичному і психологічному тиску на них, позбавленні свободи, праві юридичної допомоги. Говорилося у позові також і про застосування до них спецзасобів (наручники) і насильне допровадження до Управління податкової міліції на вулиці Шолуденка.
Доля цього позову схожа на долю інших звертань "обкомівців" за правовим захистом держави. Суддя Шевченківського суду Києва Людмила Осипова своєю постановою (до речі, єдиною у справі) призначила розгляд цього позову на 29 квітня. Про що, проте, забула повідомити сторони, які позиваються. На папці справи 2-2547/02 олівцем, крім цієї дати зроблені ще помітки: 27.05, 25.06, 23.07. І тільки відносно останньої дати сторонам були направлені повістки про те, що справа буде розглянута.
Але саме у цей день суддя Осипова невідомо чому виявилася зайнята абсолютно іншою справою. Коли ж відбудеться (у що особисто я не вірю) розгляд - досі не відомо. Саме ця обставина і спонукала мене оприлюднити деякі матеріали, що містяться у папці з номером 2-2547/02. Ще раз підкреслю - оскільки українським судом порушена стаття 6 "Європейської конвенції з прав людини", підписаної і нашою державою. Євродокумент свідчить, що кожен має право на розгляд звертань до суду в розумні терміни, у мене є всі підстави переадресувати свою позовну заяву до Європейського суду, а тому хочу тут привести "Пояснення", представлене податківцями за підписом начальника Управління податкової міліції ДПА у м. Києві В. Дієсперова.
Так ось… Високопосадовий "азарівець" у поясненні суду пише: "19.02.2002 м. на основі винесеної відповідно до вимог ст. 177 КПКУ, санкціонованої прокурором Печерського району м. Києва постанови від 14.02.2002 м., у кримінальній справі № 52-1205 про проведення обшуку у приміщеннях банку "Корал", розташованого на 1-ому і 4-ому поверхах будівлі №54 на Повітрофлотському проспекті, був проведений й обшук у кімнаті № 413, розташованій на 4-ому поверсі вказаного приміщення".
Без коментарів тут не обійтися. Тим більше що брехня і протиріччя у твердженнях Дієсперова більш ніж очевидні. І прихована брехня виявляється у жонглюванні такими поняттями як "будівля" і "приміщення". Адже податко-мент Дієсперов сам стверджує, що санкція дана на обшук у "ПРИМІЩЕННІ" банку, що знаходиться у "ПРИМІЩЕННІ". А потім стверджує, що кімната №413 знаходиться на 4-ому поверсі "ПРИМІЩЕННЯ", хоч чудово знає, що банк займає тільки частину першого і цокольного поверхів "БУДІВЛІ".
Зауважимо, що навіть у "Поясненні" суду Дієсперов не зважився стверджувати, що кімната №413 належала банку "Корал", оскільки це було відомо йому і його архарівцям з першої хвилини перебування там. І тим більше, з цього документа не видно жодних законних обгрунтувань, на яких податківці опинилися там, де їм бути закон не дозволяв. Але перекручувати фактаж Дієсперов звик, а тому він продовжує в тому ж дусі.
"При проведенні обшуку психічного і фізичного тиску на присутніх не здійснювалося. У ході проведення обшуку зауважень і заяв від присутніх і свідків не надійшло, про що у протоколі обшуку за підписом Сухобок С.А. (також дрібна податкова підлота - моє прізвище давати у жіночому роді, хоч вжили ще і форму "Сухобоков") зроблена відповідна позначка".
Звичайно, відмова у зв'язку з адвокатами, фізичне насильство, застосоване до мене при спробі зробити телефонний дзвінок, загрози того ж насильства у разі ДОТИКУ до комп'ютерів і телефонів, обіцянки допровадити "куди потрібно" за відмови свідчити, заборону залишати приміщення, супровід під конвоєм у туалет - на думку Азарова і Дієсперова, це більше тягне на розважальне шоу у виконанні спецназу податкової міліції, ніж на відвертий злочин. А ігнорування вимог дотримувати закон - службовою інструкцією і наказом, про що відверто говорили податкові погромники. Проте, жодних доказів того, що податківці діяли у рамках закону, вони навести не у змозі. Всі їх аргументи зведені до одного: "вірте нам - адже ми білі і пухнасті!"
Що ж до мого підпису під протоколом - це тема судового розгляду. Скажу одне - оскільки понад п'ять годин в умовах жорсткого фізичного і психологічного натиску перебував не тільки я, але і мої колеги, а умовою припинення всього цього, був підпис, я не задумуючись його поставив, щоб звільнити співробітників від терору і свавілля.
Проте, сам протокол був складений з такою кількістю мислимих і немислимих процесуальних порушень, що тільки божевільний суддя може прийняти цей протокол до уваги. Я не говорю вже про те, що, незважаючи на мій підпис, другий примірник протоколу так і не був мені виданий - сам текст цього документу свідчить, що вилученню підлягали бланки, печатки і штампи фіктивних фірм, але нічого цього вилучено не було. Потягли тільки комп'ютери, особисті папери і сейф, який, злодійськи, без протоколу розкрили без "обкомівців", а те, що там було, викрали. У тому числі й особисті гроші співробітників редакції.
Далі Дієсперов ще раз намагається "пояснити" суду, що поняття "ДПАУ" і "закон" близнюки-брати, тому сама думка про їх злочинну діяльність є гріховною: "Громадянин Сухобоков(!) С.А., Слєпушкін А.Л, Виговська О.А, які знаходилися під час обшуку у кімнаті №413, були запрошені до Управління податкової міліції ДПА у м. Києві для свідчень з приводу присутності їх у вищезгаданій кімнаті, відношення їх до АКБ "Корал-банк" і стосовно вилучених при обшуку предметів. Фізичного чи морального тиску на вищезгаданих персон з боку співробітників податкової міліції не застосовувалося. Привід і застосування спецзасобів не здійснювалося (виділено Дієсперовим)".
Воно зрозуміло - суду можна будь-якого "горбатого зліпити" і стверджувати, що наручники на мене і Слєпушкіна не одягалися, а навіть навпаки – ми самі стрункою колоною відгукнулися на "запрошення". Але провалами в пам'яті я поки не страждаю, як і свідки, які це бачили. А тому назвати інакше Дієсперова, крім високопоставленим податковим брехуном, не можу.
Хоча дивна справа - я неодноразово у друку публічно дискредитував дії податкової міліції, заявляючи, що вони здійснили злочин, одягнувши на нас наручники і насильно допровадивши до свого Управління, але ніхто з цих "право"охоронців так і не спромігся публічно мене спростувати. Тим більше не подали до суду позов про захист честі і гідності, якої, напевно ніколи і не було. Навіть більше: я у пресі заявляв, що співробітник податкової міліції Олексій Скворцов украв у мене 1400 доларів, про що є відповідна заява у Солом'янському РУВС Києва, але проти мене досі не порушено кримінальної справи за наклеп. Про позов про захист честі Скворцову, схоже, говорити зовсім не доводиться.
Загалом, якщо вийти з суті "Пояснень" податківців суду, то вони найбіліші і найпухнастіші у цій країні. Як та пліснява, яка завжди, прикриває безповоротний процес гниття.
Але… Але навіть брехня Дієсперова має свої межі, так і не зумівши до кінця приховати всю суть питання. Увага! Ось ця його фраза у кінці "Пояснень" дуже показова: "Крім того, ВІДПОВІДАЧ вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що твердження ВІДПОВІДАЧА протирічливі і у деяких випадках не відповідають дійсності". Загалом, татко Фрейд і Кафка тут відпочивають.
І ще невелике доповнення. Якщо все ж колись Феміда відвідає Україну, і мій позов до ДПАУ на 1 мільйон гривень відшкодування морального збитку буде задоволений, то я урочисто клянуся віддати половину цієї суми дітям співробітників податкової міліції, загиблих при виконанні службових обов'язків.
Автор - заступник головного редактора інтернет-видання "Обком"
З того дня води і часу спливло немало, так і не давши офіційної відповіді на питання: а що ж інкримінується "Обкому", крім його неприйняття безкарності на державному рівні?
Відповідь на це питання не змогло дати й українське судочинство, яке досі ігнорує позови "обкомівців" до різних служб ДПАУ. Що говорити про Шевченківський місцевий суд Києва, який затишно розташувався у "тіні" висотки податкової адміністрації на Львівській площі… Сам новоявлений генпрокурор - генерал податкової міліції - Святослав Піскун повністю ігнорує не тільки свої службові обов'язки, але і свіжоспечений указ президента від 13 серпня цього року "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звертання". Пункт п'ятий даного документу прямо вказує: "Генеральній прокуратурі України вжити практичних заходів для посилення нагляду за додержанням законодавства про звернення громадян, захисту конституційних прав і свобод громадян, зокрема в судах, поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення".
Адже рівно за місяць до цього указу на ім'я самого Піскуна "Обкомом" була направлена заява з вимогою розібратися у діях Київміськпрокуратури, яка проігнорувала не тільки заяву інтернет-газети про порушення кримінальної справи проти співробітників ДПАУ, але і просто підтерлася листом з адміністрації президента, направленим туди для розгляду з приводу "Обкому". Святослав Михайлович, наплювавши на указ Кучми, і досі зберігає горде податкове мовчання, прикриваючи його генпрокурорським мундиром.
Але, гаразд… Якщо вже суд з Генпрокуратурою не можуть дати оцінку діям ДПАУ, коротко розкажемо про те, що думають самі податківці з приводу свого "геройства". Але спочатку трохи передісторії.
Ще на початку березня цього року два співробітники "Обкому" - Сергій Сухобок і Олександр Слєпушкін - подали позов до Управління податкової міліції Києва про відшкодування морального збитку, завданого неправомірними діями "азарівців", що втілилося у фізичному і психологічному тиску на них, позбавленні свободи, праві юридичної допомоги. Говорилося у позові також і про застосування до них спецзасобів (наручники) і насильне допровадження до Управління податкової міліції на вулиці Шолуденка.
Доля цього позову схожа на долю інших звертань "обкомівців" за правовим захистом держави. Суддя Шевченківського суду Києва Людмила Осипова своєю постановою (до речі, єдиною у справі) призначила розгляд цього позову на 29 квітня. Про що, проте, забула повідомити сторони, які позиваються. На папці справи 2-2547/02 олівцем, крім цієї дати зроблені ще помітки: 27.05, 25.06, 23.07. І тільки відносно останньої дати сторонам були направлені повістки про те, що справа буде розглянута.
Але саме у цей день суддя Осипова невідомо чому виявилася зайнята абсолютно іншою справою. Коли ж відбудеться (у що особисто я не вірю) розгляд - досі не відомо. Саме ця обставина і спонукала мене оприлюднити деякі матеріали, що містяться у папці з номером 2-2547/02. Ще раз підкреслю - оскільки українським судом порушена стаття 6 "Європейської конвенції з прав людини", підписаної і нашою державою. Євродокумент свідчить, що кожен має право на розгляд звертань до суду в розумні терміни, у мене є всі підстави переадресувати свою позовну заяву до Європейського суду, а тому хочу тут привести "Пояснення", представлене податківцями за підписом начальника Управління податкової міліції ДПА у м. Києві В. Дієсперова.
Так ось… Високопосадовий "азарівець" у поясненні суду пише: "19.02.2002 м. на основі винесеної відповідно до вимог ст. 177 КПКУ, санкціонованої прокурором Печерського району м. Києва постанови від 14.02.2002 м., у кримінальній справі № 52-1205 про проведення обшуку у приміщеннях банку "Корал", розташованого на 1-ому і 4-ому поверхах будівлі №54 на Повітрофлотському проспекті, був проведений й обшук у кімнаті № 413, розташованій на 4-ому поверсі вказаного приміщення".
Без коментарів тут не обійтися. Тим більше що брехня і протиріччя у твердженнях Дієсперова більш ніж очевидні. І прихована брехня виявляється у жонглюванні такими поняттями як "будівля" і "приміщення". Адже податко-мент Дієсперов сам стверджує, що санкція дана на обшук у "ПРИМІЩЕННІ" банку, що знаходиться у "ПРИМІЩЕННІ". А потім стверджує, що кімната №413 знаходиться на 4-ому поверсі "ПРИМІЩЕННЯ", хоч чудово знає, що банк займає тільки частину першого і цокольного поверхів "БУДІВЛІ".
Зауважимо, що навіть у "Поясненні" суду Дієсперов не зважився стверджувати, що кімната №413 належала банку "Корал", оскільки це було відомо йому і його архарівцям з першої хвилини перебування там. І тим більше, з цього документа не видно жодних законних обгрунтувань, на яких податківці опинилися там, де їм бути закон не дозволяв. Але перекручувати фактаж Дієсперов звик, а тому він продовжує в тому ж дусі.
"При проведенні обшуку психічного і фізичного тиску на присутніх не здійснювалося. У ході проведення обшуку зауважень і заяв від присутніх і свідків не надійшло, про що у протоколі обшуку за підписом Сухобок С.А. (також дрібна податкова підлота - моє прізвище давати у жіночому роді, хоч вжили ще і форму "Сухобоков") зроблена відповідна позначка".
Звичайно, відмова у зв'язку з адвокатами, фізичне насильство, застосоване до мене при спробі зробити телефонний дзвінок, загрози того ж насильства у разі ДОТИКУ до комп'ютерів і телефонів, обіцянки допровадити "куди потрібно" за відмови свідчити, заборону залишати приміщення, супровід під конвоєм у туалет - на думку Азарова і Дієсперова, це більше тягне на розважальне шоу у виконанні спецназу податкової міліції, ніж на відвертий злочин. А ігнорування вимог дотримувати закон - службовою інструкцією і наказом, про що відверто говорили податкові погромники. Проте, жодних доказів того, що податківці діяли у рамках закону, вони навести не у змозі. Всі їх аргументи зведені до одного: "вірте нам - адже ми білі і пухнасті!"
Що ж до мого підпису під протоколом - це тема судового розгляду. Скажу одне - оскільки понад п'ять годин в умовах жорсткого фізичного і психологічного натиску перебував не тільки я, але і мої колеги, а умовою припинення всього цього, був підпис, я не задумуючись його поставив, щоб звільнити співробітників від терору і свавілля.
Проте, сам протокол був складений з такою кількістю мислимих і немислимих процесуальних порушень, що тільки божевільний суддя може прийняти цей протокол до уваги. Я не говорю вже про те, що, незважаючи на мій підпис, другий примірник протоколу так і не був мені виданий - сам текст цього документу свідчить, що вилученню підлягали бланки, печатки і штампи фіктивних фірм, але нічого цього вилучено не було. Потягли тільки комп'ютери, особисті папери і сейф, який, злодійськи, без протоколу розкрили без "обкомівців", а те, що там було, викрали. У тому числі й особисті гроші співробітників редакції.
Далі Дієсперов ще раз намагається "пояснити" суду, що поняття "ДПАУ" і "закон" близнюки-брати, тому сама думка про їх злочинну діяльність є гріховною: "Громадянин Сухобоков(!) С.А., Слєпушкін А.Л, Виговська О.А, які знаходилися під час обшуку у кімнаті №413, були запрошені до Управління податкової міліції ДПА у м. Києві для свідчень з приводу присутності їх у вищезгаданій кімнаті, відношення їх до АКБ "Корал-банк" і стосовно вилучених при обшуку предметів. Фізичного чи морального тиску на вищезгаданих персон з боку співробітників податкової міліції не застосовувалося. Привід і застосування спецзасобів не здійснювалося (виділено Дієсперовим)".
Воно зрозуміло - суду можна будь-якого "горбатого зліпити" і стверджувати, що наручники на мене і Слєпушкіна не одягалися, а навіть навпаки – ми самі стрункою колоною відгукнулися на "запрошення". Але провалами в пам'яті я поки не страждаю, як і свідки, які це бачили. А тому назвати інакше Дієсперова, крім високопоставленим податковим брехуном, не можу.
Хоча дивна справа - я неодноразово у друку публічно дискредитував дії податкової міліції, заявляючи, що вони здійснили злочин, одягнувши на нас наручники і насильно допровадивши до свого Управління, але ніхто з цих "право"охоронців так і не спромігся публічно мене спростувати. Тим більше не подали до суду позов про захист честі і гідності, якої, напевно ніколи і не було. Навіть більше: я у пресі заявляв, що співробітник податкової міліції Олексій Скворцов украв у мене 1400 доларів, про що є відповідна заява у Солом'янському РУВС Києва, але проти мене досі не порушено кримінальної справи за наклеп. Про позов про захист честі Скворцову, схоже, говорити зовсім не доводиться.
Загалом, якщо вийти з суті "Пояснень" податківців суду, то вони найбіліші і найпухнастіші у цій країні. Як та пліснява, яка завжди, прикриває безповоротний процес гниття.
Але… Але навіть брехня Дієсперова має свої межі, так і не зумівши до кінця приховати всю суть питання. Увага! Ось ця його фраза у кінці "Пояснень" дуже показова: "Крім того, ВІДПОВІДАЧ вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що твердження ВІДПОВІДАЧА протирічливі і у деяких випадках не відповідають дійсності". Загалом, татко Фрейд і Кафка тут відпочивають.
І ще невелике доповнення. Якщо все ж колись Феміда відвідає Україну, і мій позов до ДПАУ на 1 мільйон гривень відшкодування морального збитку буде задоволений, то я урочисто клянуся віддати половину цієї суми дітям співробітників податкової міліції, загиблих при виконанні службових обов'язків.
Автор - заступник головного редактора інтернет-видання "Обком"
