Чому депутати не будуть на роботі читати "Українську правду"?

Середа, 21 серпня 2002, 16:20
М'яко кажучи, сумнівною виявилася інформація спікера парламенту Литвина про можливості встановленої у сесійній залі Верховної Ради нової електронної системи "Рада-3". Мовляв, завдяки їй кожний депутат із місця у залі може вийти в Інтернет. Цього зробити зараз не можливо. Є дві причини цього.

Перша: голову Верховної Ради України збив із пантелику "наворочений" вигляд депутатського пульта. Кольоровий монітор і кнопки можуть наштовхнути на думку, що перед тобою комп'ютер. Такі ж думки навіюють і гроші, які просили за впровадження цієї системи.

Поки що "Рада-3" дає можливість бачити тільки усе те, що виноситься на один із двох великих екранів, які висять у залі. А це дані про того, хто виступає - ПІБ, посада, номер округу, назва фракції (групи), номер і назва законопроекту, а також результати голосування по фракціях (назва, цифри - за, проти, утрималися).

При цьому, як заявляють ті, хто буде експлуатувати цю систему, подивитися інформацію, що вже пішла з великого екрана, не можна. Так що, напевно, керівникам фракцій не завжди вдасться у випадку неочікуваного результату голосування встигнути піймати на гарячому порушників домовленості.

Друга ж причина сумнівної заяви Литвина в тому, що спікер, ймовірно, врахував, що до нинішньої Верховної Ради у своїй більшості обрані народні депутати, які працюють у бізнесі. Вони, отже, добре розбираються в електронних технологіях, і тому замисляться, чи все зроблено як слід. Литвин зумисне заявив про ці можливості, розуміючи, що за парламентські гроші, витрачені на це рукотворне чудо, можна було зробити і більше.

Хоча спікер міг просто обмовитися, маючи на увазі не місця депутатів у залі, а їх робочі кабінети. Бо згідно із законом "Про статус народного депутата України" і коштів, які на це були виділені в Державному бюджеті України, службовий кабінет обранця повинен бути обладнаний персональним комп'ютером із підключенням його до інформаційних мереж та наданням адреси електронної пошти.

Якщо ж говорити про систему "Рада-3", то індивідуально виходити в Інтернет депутати не зможуть. Хоча в принципі нескладно забезпечити винос на екран текстів проектів, які обговорюються, відеоряду, таблиць і схем. А після певної модернізації навіть доступ до баз на сервері Верховної Ради. Щоправда, у системи "Рада-3" клавіатури немає - отже, повинна бути можливість використовувати відповідні клавіші, як курсор по типу джойстика у дитячих іграх.

До речі, народні обранці, як і чиновники з АПУ та КМУ, тексти документів своїх зверхників шукають здебільшого у базах Верховної Ради України чи "Ліги". Причому користування першою для них є безкоштовним, а за користування другою платяться чималі державні кошти. У базі даних ВР, на відміну від АПУ і КМУ, є всі переліки й електронні тексти указів, розпоряджень і постанов президента й Кабінету міністрів України за всі роки нашої державності. Але список розпоряджень спікера ВР у базі за весь час складається тільки з 30-40 документів. І коли декілька народних депутатів України попросили Литвина надати їм хоча б їх перелік, то все на що спромоглися чиновники, так це тільки видрукувати дані за 2001-2002 рік…

Цікаво, чи спікер усе ще впевнений, що система "Рада-3" за своїми технічними можливостями не має аналогів у Європі? Очевидно, Литвин не був у парламенті Естонії, інакше не говорив би таких речей. Не кажучи про блерівську політику "електронного уряду".

Хоча, до честі співробітників комп'ютерної служби ВРУ, завдяки їхній роботі потенційні можливості у парламенті України набагато більші, ніж у будь-якого іншого органа державної влади в нашій країні. І вони є такими ще відтоді, як Дослідницька служба Конгресу США профінансувала пілотний проект побудови комп'ютерної мережі Верховної Ради України (у ВРУ 2-го скликання куратором цієї теми був заступник спікера Олег Дьомін). Тоді здивовані активною роботою українських фахівців американці збільшили суму грантів з 500 тисяч доларів до 2,5 млн.

Побудованої системи на той час не було навіть у Конгресі США. І все б добре, якби не тодішнє керівництво Верховної Ради, яке своїм "нє пущать і нє давать" так вплинули на американців, що на цьому їх фінансування і закінчилося. І так до тих пір, поки Плющ не підписав дозвіл на відкриття веб-ресурсів парламенту.

А поки що припинена дія розробленої на базі програми "Лотус ноутс" системи "Доміно", яка автоматично обробляє файли з повідомленнями інформаційних агентств і виставляє їх на внутрішньому сервері Ради. Аналогічний проект бозна й коли був упроваджений в інституті стратегічних досліджень Ради національної безпеки й оборони України, але причина зупинки більш ніж банальна - куди ж подіти співробітників Інформаційного управління апарату ВР, що займаються цим сьогодні.

Загалом, за умови належної уваги нинішнього голови Верховної Ради до інформаційних технологій, недавній президентський указ про відкритість органів державної влади міг би складатися тільки з однієї фрази: "Робіть як у Верховній Раді України". Але, як у легендарній фразі парламентського класика Володимира Яворівського, яку потім чомусь почали приписувати іншому політику, "маємо те, що маємо".

Читайте також:

Депутати зможуть читати "Українську правду" прямо в сесійній залі



powered by lun.ua