Подивіться, хто там говорить... або бий своїх, щоб усі дізнались
П'ятниця, 30 серпня 2002, 21:02
Здавалося б, в епоху розвинутих піар- і політтехнологій вигадати щось нове і здивувати досвідчених українських журналістів, політичних аналітиків та й простих виборців дуже складно. Вони вже багато бачили всілякого-різного за досить коротку історію змагань на українській політичній арені. Були й різноманітні "кадрові конкурси", й зелені "останні герої", й "озимі" КОПи, й вуличні телевізійники, й різноманітні "двійки-трійки-четвірки".
Тому "акули пера" дуже рідко зараз проникаються якоюсь політичною новиною, щоб безкоштовно про неї писати, а споживачі їх інтелектуальної продукції, що звикли до повальної "заказухи" на шпальтах газет, журналів та Інтернет-видань, рідко у своїй масі витрачають час, щоб постійно відслідковувати, хто там що сказав і зробив з українських політиків.
Але виявилося, що такі існують в Україні розумні голови, яким з блиском вдалося привернути і втримати увагу громадськості на такому суперечливому заході, як черговий всенародний референдум. Та, навіть, ще не на самому референдумі, а тільки на ідеї його проведення.
Вдалося це зробити завдяки майстерності розробників нової технологій та просто шекспірівському колориту виконавців.
Мова йде про ініціативу депутатської групи "Разом", яка входить до фракції блоку "Наша Україна", про проведення всекраїнського референдуму з питань призначення дострокових президентських виборів, а також внесення кількох змін до Конституції України.
Скільки вже було таких ініціатив – навіть загати важко. Ми вже перестали звертати на них увагу. Але 29-30 серпня 2002 р. повідомлення про таку ініціативу групи "Разом" стало топ-новиною дня. З цього приводу протягом одного дня (!) в інформаційних агентствах України вийшло 5 (п‘ять!!!) повідомлень на одну й ту саму тему. Це абсолютний рекорд! Ну два, ну три. Але ж не п‘ять!. Навіть Президенту України не вдається викликати таку увагу до своїх слів.
За цей аншлаг треба подякувати виконавцям акції, й насамперед – славнозвісному члену групи "Разом" - Євгену Червоненко.
Як це було
29 серпня 2002 р. лідер групи "Разом" Олег Рибачук повідомив, що депутатська група "Разом" фракції "Наша Україна" найближчим часом виступить з ініціативою проведення всенародного референдуму, у ході якого громадяни України зможуть висловити своє ставлення до зміни системи влади, а також щодо проведення дострокових виборів президента України.
Новина як новина. Нічого особливого. Вона взагалі б могла пройти непоміченою в умовах інформаціної блокади, яку застосовує влада по відношенню до опозиції. Але ж ініціатори референдуму розробили геніальний план розкрутки цього повідомлення. В якості "родзинки" цього плану і виступив Євген Червоненко.
Коли всі вже й думати забули, хто там що ініціював і з якого приводу, у бій вступила важка артилерія у вигляді Євгена Альфредовича.
Із всією завзятістю, безкомпромісністю і красномовністю, якою він завжди відрізнявся, Червоненко почав публічно заперечувати слова Олега Рибачука. Мовляв, вперше чую про якийсь там референдум. І група нічого не чула. Та якщо щось там і буде, то я - проти, бо я за мир, а не за референдум.
Для досягнення стійкого позитивного ефекту Євген Альфредович повторив це кілька разів різним засобам масової інформації. І всі повірили.
Бо і журналісти, і читачі знають про непохитний імпульсивний характер Червоненка. Він, як і славнозвісний капітан Смоллетт з "Острова скарбів", завжди каже правду у вічі, за що і страждає. Тому не повірити йому просто неможливо.
Завдяки цьому більшість українських інформагенцій та інтернет-видань розповсюдили і кілька разів повторили слова Євгена Альфредовича. Через це про референдум дізналися і його потенційні прибічники, й потенційні противники. Почали обговорювати і питати один одного: "А ти чув?" – "А що він сказав?" – "А що той йому відповів" і т.і. Але дізналися дійсно всі. І почали вже замислюватися над змістом самого референдума.
Саме цього й хотіли домогтися його ініціатори. За іншого розвитку подій вони не могли б сподіватися і на десяту долю тієї уваги, що отримала їх пропозиція, бо надто вже важко у наш час зацікавити когось новиною про ініціативу щодо усунення діючого Президента. Це навіть вже не смішно.
Але технологія публічної політичної суперечки яскравих представників однієї політичної сили своє зробила.
Що буде далі
Важко зараз відповісти, чи відбудеться ініційований референдум, чи ні. На політичному полі України за останні місяці стількі всього сталося, що спрогнозувати остаточний результат надзвичайно складно.
Але хай там як, а своє заслужене місце серед найвідоміших політтехнологів і ньюсмейкерів одночасно Євген Червоненко посів. Свою справу він зробив дійсно майстерно. Скоріше за все, Олег Рибачук не тільки подякує колезі по депутатській групі, але й запропонує його якось нагородити.
Найкраща нагода для цього випаде вже 31 серпня об 11.00. На цей час, як стало відомо, заплановані збори депутатської групи "Разом". Ми ще не знаємо, як закінчаться ці збори. Але за логікою розвитку подій саме за ініціативою Червоненка питання про референдум буде винесене на розгляд депутатів і проголосоване.
Тому "акули пера" дуже рідко зараз проникаються якоюсь політичною новиною, щоб безкоштовно про неї писати, а споживачі їх інтелектуальної продукції, що звикли до повальної "заказухи" на шпальтах газет, журналів та Інтернет-видань, рідко у своїй масі витрачають час, щоб постійно відслідковувати, хто там що сказав і зробив з українських політиків.
Але виявилося, що такі існують в Україні розумні голови, яким з блиском вдалося привернути і втримати увагу громадськості на такому суперечливому заході, як черговий всенародний референдум. Та, навіть, ще не на самому референдумі, а тільки на ідеї його проведення.
Вдалося це зробити завдяки майстерності розробників нової технологій та просто шекспірівському колориту виконавців.
Мова йде про ініціативу депутатської групи "Разом", яка входить до фракції блоку "Наша Україна", про проведення всекраїнського референдуму з питань призначення дострокових президентських виборів, а також внесення кількох змін до Конституції України.
Скільки вже було таких ініціатив – навіть загати важко. Ми вже перестали звертати на них увагу. Але 29-30 серпня 2002 р. повідомлення про таку ініціативу групи "Разом" стало топ-новиною дня. З цього приводу протягом одного дня (!) в інформаційних агентствах України вийшло 5 (п‘ять!!!) повідомлень на одну й ту саму тему. Це абсолютний рекорд! Ну два, ну три. Але ж не п‘ять!. Навіть Президенту України не вдається викликати таку увагу до своїх слів.
За цей аншлаг треба подякувати виконавцям акції, й насамперед – славнозвісному члену групи "Разом" - Євгену Червоненко.
Як це було
29 серпня 2002 р. лідер групи "Разом" Олег Рибачук повідомив, що депутатська група "Разом" фракції "Наша Україна" найближчим часом виступить з ініціативою проведення всенародного референдуму, у ході якого громадяни України зможуть висловити своє ставлення до зміни системи влади, а також щодо проведення дострокових виборів президента України.
Новина як новина. Нічого особливого. Вона взагалі б могла пройти непоміченою в умовах інформаціної блокади, яку застосовує влада по відношенню до опозиції. Але ж ініціатори референдуму розробили геніальний план розкрутки цього повідомлення. В якості "родзинки" цього плану і виступив Євген Червоненко.
Коли всі вже й думати забули, хто там що ініціював і з якого приводу, у бій вступила важка артилерія у вигляді Євгена Альфредовича.
Із всією завзятістю, безкомпромісністю і красномовністю, якою він завжди відрізнявся, Червоненко почав публічно заперечувати слова Олега Рибачука. Мовляв, вперше чую про якийсь там референдум. І група нічого не чула. Та якщо щось там і буде, то я - проти, бо я за мир, а не за референдум.
Для досягнення стійкого позитивного ефекту Євген Альфредович повторив це кілька разів різним засобам масової інформації. І всі повірили.
Бо і журналісти, і читачі знають про непохитний імпульсивний характер Червоненка. Він, як і славнозвісний капітан Смоллетт з "Острова скарбів", завжди каже правду у вічі, за що і страждає. Тому не повірити йому просто неможливо.
Завдяки цьому більшість українських інформагенцій та інтернет-видань розповсюдили і кілька разів повторили слова Євгена Альфредовича. Через це про референдум дізналися і його потенційні прибічники, й потенційні противники. Почали обговорювати і питати один одного: "А ти чув?" – "А що він сказав?" – "А що той йому відповів" і т.і. Але дізналися дійсно всі. І почали вже замислюватися над змістом самого референдума.
Саме цього й хотіли домогтися його ініціатори. За іншого розвитку подій вони не могли б сподіватися і на десяту долю тієї уваги, що отримала їх пропозиція, бо надто вже важко у наш час зацікавити когось новиною про ініціативу щодо усунення діючого Президента. Це навіть вже не смішно.
Але технологія публічної політичної суперечки яскравих представників однієї політичної сили своє зробила.
Що буде далі
Важко зараз відповісти, чи відбудеться ініційований референдум, чи ні. На політичному полі України за останні місяці стількі всього сталося, що спрогнозувати остаточний результат надзвичайно складно.
Але хай там як, а своє заслужене місце серед найвідоміших політтехнологів і ньюсмейкерів одночасно Євген Червоненко посів. Свою справу він зробив дійсно майстерно. Скоріше за все, Олег Рибачук не тільки подякує колезі по депутатській групі, але й запропонує його якось нагородити.
Найкраща нагода для цього випаде вже 31 серпня об 11.00. На цей час, як стало відомо, заплановані збори депутатської групи "Разом". Ми ще не знаємо, як закінчаться ці збори. Але за логікою розвитку подій саме за ініціативою Червоненка питання про референдум буде винесене на розгляд депутатів і проголосоване.
