Кучма поки що не збирається у відставку

3 перегляди
Субота, 28 вересня 2002, 19:47
Кучма відчув, що пахне смаженим. Раніше звернення президента до народу означало, що підійшла якась особлива дата для України – востаннє Кучма з'являвся перед телекамерами у своєму кріслі з нагоди 11 річниці незалежності. Якщо хтось не пам'ятає, тоді Кучма запропонував революцію в системі влади – тобто озвучив те, про що мріє Медведчук.

Зараз теж відчувається рука Медведчука. По-перше, Кучма жодним словом не згадав про "Кольчуги" та про "іракгейт".

По-друге, він розділяє у своїй заяві опозицію і народ, наприклад, така його фраза – "Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту".

Кучма звинувачує опозицію в усіх смертних гріхах починаючи від "саботажу" роботи парламенту, погіршення життя інвалідів і багатодітних, закінчуючи погрозою введення міжнародних санкцій у відповідь на незатверджений закон про відмивання грошей.

Мабуть, ніхто не здивується, коли, у випадку якщо США введуть санкції проти України після скандалу з "Кольчугою", президентська адміністрація розповідатиме, що це все через підступні плани опозиції.

Кучма розповідає, що опозиція готує революцію, а це нам в умовах стабілізації гривні й підвищення рівня життя, не потрібно. І журиться з приводу об'єднання під одними гаслами правих і лівих. Дійсно, президент не розуміє, що тільки його фігура здатна об'єднати такі різні політичні сили.

І головне – Кучма не збирається у відставку. Про що й було, власне, звернення.

Звернення
Президента України Л. Д. Кучми до українського народу
28 вересня 2002 р.

Дорогі співвітчизники!
Події останніх днів викликають у мене змішані почуття: і надію, і гіркоту, і навіть тривогу.

Ви знаєте, що останніми днями Верховна Рада нарешті спромоглася фактично утворити більшість. Це дозволить парламенту почати практичну роботу. Від мітингування та створення слідчих комісій Верховна Рада нарешті перейде до ухвалення законів. Це великий крок уперед. Я сподіваюсь, що найближчими днями більшість буде сформовано остаточно.

У той же час група народних депутатів непримиренної опозиції відмовляється виконувати свої прямі обов'язки законодавців. Замість цього вони намагаються створити в країні атмосферу політичної кризи. Цим людям слід було б задуматись: чи вони воліють виконувати обов'язки, які на них поклав 50-ти мільйонний народ України на виборах, чи вимоги учасників мітингів, які зібрали по всій Україні близько 50 тисяч людей.

Я поважаю право співвітчизників, що вийшли на мітинги. Не можу не визнати: ці люди мають реальні причини для невдоволення і цілком природно покладають відповідальність за негаразди в країні на владу. Але одна справа – висловити своє невдоволення, а зовсім інша – вимагати насильницької зміни влади і суспільної системи. Підкреслюю, насильницької.

Згадайте, як група депутатів вдерлася спочатку на державне телебачення, а потім – в будинок президентської адміністрації. Згадайте саботаж у Верховній Раді, який намагалися вчинити ці люди. І перші "результати" в лапках їхньої роботи вже маємо: в четвер, 26 вересня, серед багатьох законів, які були провалені - закон про пільги для сімей, в яких є два або більше інвалідів. Державна допомога їм тепер затримається на кілька тижнів, а може, й місяців. Не прийнято також закон про протидію відмиванню брудних грошей. Це створює Україні негативний імідж у світі і може спричинити санкції міжнародних організацій. Можливо, саме цього й домагаються організатори парламентського саботажу 26 вересня?

Характерна риса: під одним прапором об'єдналися ті політичні сили, які ніколи не були разом. Комуністи - з націоналістами, радикали - з тими, хто завжди відстоював поміркованість в політиці, борці з корупцією – з особами, щодо яких порушені кримінальні справи саме за корупційними статтями.

Непримиренні вимагають, щоб я подав у відставку. Категорично заявляю: я цього не зроблю. Не зроблю тому, що я обраний народом Глава держави і відчуваю всю повноту відповідальності за те, що відбувається в країні. Ці люди вимагають для себе права перекривати вулиці. Права зневажати й ображати міліціонерів. Права вриватись у приміщення під тим приводом, що, мовляв, депутату все можна.

Їх мета – революція. Але Україні революція не потрібна. За останні десять років ми пройшли нелегкий шлях і зуміли, на відміну від більшості країн колишнього Радянського Союзу, уникнути крові, громадянської війни й танків на вулицях міст. Зараз Україна потребує здорової економіки та громадянського порозуміння. Довгий час ми скочувались на дно економічної кризи. Сьогодні йде економічне зростання. Ми пережили гіперінфляцію – нині гривня стабільна, як ніколи. У нас є всі підстави перейти від вирішення економічних проблем до вирішення соціальних. А це неможливо зробити без плідної роботи Верховної Ради.

Така робота розпочалася. Я певен, що депутати спроможуться її продовжувати. І тому я знов звертаюсь до радикалів: схаменіться. Ви можете повернутись у парламент і там доводити свою правоту – якщо доведете. Або ви можете, спираючись на кілька тисяч своїх прихильників, ще раз вивести людей на площу. Вибір за вами.

Громадянам України мітинги 16 і 24 вересня показали: переворот в нашій країні не пройде. Десятки тисяч громадян вийшли на мітинги, висловили своє невдоволення. Але – на відміну від депутатів – не спричинили жодної бійки, жодного серйозного інциденту.

Заявляю з усією відповідальністю: я сам ніколи не піду на порушення Закону. Але й будь-кому іншому не дозволю порушувати Закон і провокувати застосування неправомірних силових засобів при вирішенні політичних питань.

Дякую за увагу.


Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua