Брехливий українець
Понеділок, 30 вересня 2002, 16:59
Малєв: Звернулися, вийшли на нас – Ірак, через нашого посередника йорданського на закупівлю чотирьох "кольчуг", і відразу пропонують за них сто мільйонів доларів.
Кучма: Треба щоб йорданець не базікав. Добре.
Київ, Україна, 10 липня 2000 року
З такими друзями, як українці, багато американських платників податків можуть тільки дивуватися, навіщо нам потрібні ще й вороги? З вищенаведеного запису розмови випливає, що президент України Леонід Кучма, один із найбільших одержувачів американської допомоги, схвалив продаж Іраку сучасної радіолокаційної станції (РЛС).
Державний департамент США заявляє, що цей уривок записаної бесіди між паном Кучмою і начальником українського агентства з експорту зброї Валерієм Малєвим, що навесні цього року загинув в автомобільній катастрофі, є "автентичним"; запис було зроблено таємно, він вивезений з країни колишнім особистим охоронцем президента України. Офіційні особи США говорять також, що є "деякі ознаки", що система "Кольчуга", яка здатна засікати військові літаки, не виявляючи себе, розгорнута в Іраку, хоча точно це стверджувати не можна.
Будь-який такий продаж є порушенням міжнародного ембарго на постачання в Ірак зброї, введеного Організацією Об'єднаних Націй. Ця сучасна РЛС, якщо вона дійсно там розгорнута, становить серйозну загрозу для американських і англійських пілотів, що майже щодня патрулюють заборонені для польотів зони в небі Іраку, і виявилися б у ще більшій небезпеці, якби в майбутні місяці союзники почали бойові дії проти Саддама Хусейна.
Якби пан Хусейн одержав цю нову РЛС від Північної Кореї, це було б досить тривожним. Але Україна не є державою-ізгоєм або супротивником Америки. Фактично, Київ щорічно одержує від Сполучених Штатів сотні мільйонів доларів США і донедавна за обсягом американської допомоги посідав третє місце у світі. У 1990-х роках західні фонди і політична підтримка дозволили гарантувати, що ця слабка держава з населенням 50 млн. чоловік не втратить своєї незалежності і не розсиплеться економічно.
Нещодавні події не стали винагородою всіх цих зусиль Заходу. Анатолій Зленко, міністр закордонних справ України, на минулому тижні заявив, що президент країни, можливо, і схвалив цю угоду, але він заперечував, що ця РЛС була в дійсності відправлена в Ірак. Інспектори з озброєння США й ООН планують розібратися з цим питанням. Ми, однак, чуємо від офіційного Вашингтона скарги на те, що Київ поки що не хоче співробітничати в цій справі.
У Сполучених Штатів більше немає підстав вірити пану Кучмі. Не дуже давно українці заперечували, що записи, про які йдеться, є справжніми; тепер ми чуємо, що ніколи не було постачань зброї. (Раніше розголошена порція записів обвинувачує пана Кучму в співучасті у вчиненому 2 роки тому вбивстві опозиційного журналіста, що викликала широку хвилю протестів громадськості.)
У будь-якому випадку пан Кучма сильно розчарував Сполучені Штати. Президент, який, прийшовши до влади у 1994 році, закликав до радикальних економічних реформ і встановлення тісніших зв'язків із Заходом, замість цього сприяв поширенню корупції і почав репресії проти політичних опонентів. Пізніше, після того, як з'явилися підозри в продажу української зброї Іраку, Вашингтон заморозив американську програму допомоги Україні на суму 55 млн. дол. США і почав перегляд своєї політики щодо України. Жодна країна, що продає зброю Іраку, не може бути союзником Заходу.
Але, у такому випадку, може, уся допомога Україні була помилкою? Ми так не думаємо. На відміну від інших колишніх республік Радянського Союзу, Україна прийшла до незалежності, не проливаючи крові. Київ відмовився від своїх ядерних ракет і мирно вирішив суперечку з Росією з приводу Криму. Втім, і в іншому випадку Вашингтон зіграв критично важливу роль, додавши Україні впевненість, щоб піти на компроміс у момент, коли багато російських "яструбів" хотіли б повернути цю стратегічно розташовану країну назад у своє лоно. А посол США в Києві Карлос Паскуаль в останні 2 роки привселюдно критикує цей уряд.
Найсвіжіший скандал на Україні є гарним нагадуванням про те, що західний фланг старої російської імперії усе ще потребує американської уваги. Білорусією править тиран Олександр Лукашенко, якого Вашингтон теж підозрює в угодах із Багдадом. Росія, новий союзник у війні з тероризмом, загрожує Грузії і веде криваву війну в Чечні. З трьох східних слов'янських республік тільки Україна фактично прагне до членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і в Європейському Союзі (ЄС). Якщо судити з того, як Україна керується сьогодні, до цього ще дуже далеко.
І все-таки Захід ще може підштовхнути Кучму до поваги до демократичних цінностей. Опозиція в цій країні нечисленна й розрізнена - однак вона продовжує тиснути на президента і його помічників. Цілком можливо, що пан Кучма хотів би сам призначити собі спадкоємця, як це зробив Борис Єльцин у Росії. Заходові варто надавати підтримку опозиції, що хоче перешкодити йому в цьому.
Але насамперед уряд у Києві й пан Кучма повинні бути цілком прозорими щодо того, що в них там було з Іраком. Американці заслуговують знати, чи не субсидіює американська допомога уряд, що у свою чергу озброює ворогів Америки. Якщо угода в порушення ембарго все-таки була зроблена, міжнародному співтовариству, а також і його власним виборцям варто залучити Кучму до відповідальності.
Переклад Иносми.Ru
Кучма: Треба щоб йорданець не базікав. Добре.
Київ, Україна, 10 липня 2000 року
 |
Державний департамент США заявляє, що цей уривок записаної бесіди між паном Кучмою і начальником українського агентства з експорту зброї Валерієм Малєвим, що навесні цього року загинув в автомобільній катастрофі, є "автентичним"; запис було зроблено таємно, він вивезений з країни колишнім особистим охоронцем президента України. Офіційні особи США говорять також, що є "деякі ознаки", що система "Кольчуга", яка здатна засікати військові літаки, не виявляючи себе, розгорнута в Іраку, хоча точно це стверджувати не можна.
Будь-який такий продаж є порушенням міжнародного ембарго на постачання в Ірак зброї, введеного Організацією Об'єднаних Націй. Ця сучасна РЛС, якщо вона дійсно там розгорнута, становить серйозну загрозу для американських і англійських пілотів, що майже щодня патрулюють заборонені для польотів зони в небі Іраку, і виявилися б у ще більшій небезпеці, якби в майбутні місяці союзники почали бойові дії проти Саддама Хусейна.
Якби пан Хусейн одержав цю нову РЛС від Північної Кореї, це було б досить тривожним. Але Україна не є державою-ізгоєм або супротивником Америки. Фактично, Київ щорічно одержує від Сполучених Штатів сотні мільйонів доларів США і донедавна за обсягом американської допомоги посідав третє місце у світі. У 1990-х роках західні фонди і політична підтримка дозволили гарантувати, що ця слабка держава з населенням 50 млн. чоловік не втратить своєї незалежності і не розсиплеться економічно.
Нещодавні події не стали винагородою всіх цих зусиль Заходу. Анатолій Зленко, міністр закордонних справ України, на минулому тижні заявив, що президент країни, можливо, і схвалив цю угоду, але він заперечував, що ця РЛС була в дійсності відправлена в Ірак. Інспектори з озброєння США й ООН планують розібратися з цим питанням. Ми, однак, чуємо від офіційного Вашингтона скарги на те, що Київ поки що не хоче співробітничати в цій справі.
У Сполучених Штатів більше немає підстав вірити пану Кучмі. Не дуже давно українці заперечували, що записи, про які йдеться, є справжніми; тепер ми чуємо, що ніколи не було постачань зброї. (Раніше розголошена порція записів обвинувачує пана Кучму в співучасті у вчиненому 2 роки тому вбивстві опозиційного журналіста, що викликала широку хвилю протестів громадськості.)
У будь-якому випадку пан Кучма сильно розчарував Сполучені Штати. Президент, який, прийшовши до влади у 1994 році, закликав до радикальних економічних реформ і встановлення тісніших зв'язків із Заходом, замість цього сприяв поширенню корупції і почав репресії проти політичних опонентів. Пізніше, після того, як з'явилися підозри в продажу української зброї Іраку, Вашингтон заморозив американську програму допомоги Україні на суму 55 млн. дол. США і почав перегляд своєї політики щодо України. Жодна країна, що продає зброю Іраку, не може бути союзником Заходу.
Але, у такому випадку, може, уся допомога Україні була помилкою? Ми так не думаємо. На відміну від інших колишніх республік Радянського Союзу, Україна прийшла до незалежності, не проливаючи крові. Київ відмовився від своїх ядерних ракет і мирно вирішив суперечку з Росією з приводу Криму. Втім, і в іншому випадку Вашингтон зіграв критично важливу роль, додавши Україні впевненість, щоб піти на компроміс у момент, коли багато російських "яструбів" хотіли б повернути цю стратегічно розташовану країну назад у своє лоно. А посол США в Києві Карлос Паскуаль в останні 2 роки привселюдно критикує цей уряд.
Найсвіжіший скандал на Україні є гарним нагадуванням про те, що західний фланг старої російської імперії усе ще потребує американської уваги. Білорусією править тиран Олександр Лукашенко, якого Вашингтон теж підозрює в угодах із Багдадом. Росія, новий союзник у війні з тероризмом, загрожує Грузії і веде криваву війну в Чечні. З трьох східних слов'янських республік тільки Україна фактично прагне до членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і в Європейському Союзі (ЄС). Якщо судити з того, як Україна керується сьогодні, до цього ще дуже далеко.
І все-таки Захід ще може підштовхнути Кучму до поваги до демократичних цінностей. Опозиція в цій країні нечисленна й розрізнена - однак вона продовжує тиснути на президента і його помічників. Цілком можливо, що пан Кучма хотів би сам призначити собі спадкоємця, як це зробив Борис Єльцин у Росії. Заходові варто надавати підтримку опозиції, що хоче перешкодити йому в цьому.
Але насамперед уряд у Києві й пан Кучма повинні бути цілком прозорими щодо того, що в них там було з Іраком. Американці заслуговують знати, чи не субсидіює американська допомога уряд, що у свою чергу озброює ворогів Америки. Якщо угода в порушення ембарго все-таки була зроблена, міжнародному співтовариству, а також і його власним виборцям варто залучити Кучму до відповідальності.
Переклад Иносми.Ru
