Стурбованість щодо Києва

Понеділок, 21 жовтня 2002, 13:02
Оригінал Concern over Kiev

Україна, держава, що, зазвичай, привертає менше міжнародної уваги, ніж вона, можливо, на те заслуговує, тепер опинилася в полі глобального інтересу з зовсім малоприємної нагоди. США назвали Київ можливим постачальником радарних установок вартістю 100 млн. доларів в Ірак. Американські та британські експерти відвідали Україну, аби переконатися, чи мають ці підозри які-небудь підстави. Якщо так, то Києву доведеться мати справу із санкціями, у тому числі політичною ізоляцією й урізуванням економічної допомоги.

Президент України Леонід Кучма потрапив у пастку, яку створив своїми руками. Нарощуючи владу, він намагався задовольнити конкуруючі інтереси місцевих та іноземних лобістів. На заході він грав роль модернізатора, що намагається відокремити свою країну від Росії і побудувати по-справжньому незалежну державу. Він заявляв про членство в НАТО і Євросоюзі. Однак, у Москві він – старий друг, що радісно спостерігає за тим, як російські компанії глибоко занурюються в українську економіку, найчастіше внаслідок дуже сумнівних угод.

Удома ж, схоже, президент задоволений тим, що економічна та політична лібералізація просуваються вперед черепашачими кроками, оскільки, можливо, він розуміє, що вони можуть підірвати його корумповану кліку. Він не зупиняється не перед чим, аби утримати владу. Кучму навіть обвинувачують у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Пан Кучма заперечує всі злочини, але підозри щодо його гріхів настільки сильні, що минулого тижня український (дуже сміливий) суддя відкрив кримінальну справу щодо його діянь.

Зараз пан Кучма розплачується за усі свої маневри. У нього майже не залишилося друзів, крім, можливо, іракців. Але значно простіше хотіти, щоб його не стало, ніж реально домогтися його відставки. З урахуванням роз'єднаності місцевої опозиції Кучма може залишитися на посаді до кінця терміну, що минає в 2004 році. Українці повинні самі вирішити – чи терпітимуть вони таку перспективу, або встануть на небезпечний шлях силових спроб позбавити президента влади.

Захід має продовжувати тиснути в питанні радарних установок. Вони важливі й самі по собі, й як символ того, що Києву справді бракує політичного здорового глузду. У той час, як Україна посилено намагається заробляти тверду валюту на експорті озброєння, Київ має розуміти, що військові системи не можна продавати будь-кому. Якщо щодо обмежень поставок зброї до Ірану та інших країн, які США в односторонньому порядку занесли до чорного списку, ще можна сперечатися, то щодо Іраку таких дебатів не може бути, оскільки ця країна знаходиться під дією санкцій ООН.

Далі. Не може йтися і про посилення зв'язків з НАТО або ЄС, поки існують найменші підозри, що Україна продає зброю ймовірному ворогові.

Але навіть якщо це питання буде вирішено, НАТО та Євросоюз мають чітко дати зрозуміти, що ціна членства в цих структурах полягає в прийнятті західних цінностей, включаючи верховенство права. Захід не може наполягати на зміні керівництва в Києві – це повинні вирішити самі українці – але немає нічого поганого в тому, щоб дати сигнал: пан Кучма - це серйозна перешкода на шляху подальшої інтеграції з Європою.



powered by lun.ua