Інерція влади. Нотатки опозиціонера

Вівторок, 22 жовтня 2002, 15:17
Лідер не окреслився

Державотворення – не футбол. Для патріотів перемог "за очками" не існує. Але це не означає, що боротьба будь-коли може зупинитися. Осінній наступ опозиції засвідчив не лише готовність сотень партій і громадських організацій, мільйонів людей підтримати виступи проти сьогоднішньої верхівки, а й відсутність лідера, спроможного повести за собою до ясної, чітко сформульованої мети. Яскраві особистості є. І не одна. А одного сфокусованого джерела визвольної думки нема.

Переляк скомпрометованої влади був помітний неозброєним оком. Кучма навіть своє звернення до народу використав з метою навіяти думку, що владу хтось намагався взяти силою. Що то був не мирний наступ демонстрантів, а збройний заколот.

Влада від переляканої влади могла впасти в руки лідерам опозиції, як перестигле яблуко. Але такий сценарій насправді був би цілковитою поразкою. Не влади, бо вона існує за інерцією...

Реванш

Що сильніше почуття пережитого переляку, то гарячіше бажання принизити і обдурити навіть у дрібницях опозицію, яка, на їхню думку, зазнала поразки. "Більшовики" тиждень блефували. Показували папки із заявами депутатів, але не казали, хто їх написав. Звісно, і ті хто писав заяви, і ті, хто приймав їх, знають, чого варті такі папірці. Принижують і тих, хто писав ті заяви. Ведуть мову про коаліційний уряд.

Але "більшовики" приходять і відходять. Разом з урядами. Це іноземцям здається, що таких країн багато, а її президент – чудернацький трохи, та й годі. А для нас Україна одна. Як голова.

Пустеля

Та нашим опонентам нема чого радіти. Більшість проголосили, а тоді почали засідати – радитись як розблокувати роботу парламенту. Голосів їм бракує. Для проголошення "більшості" голосів їм не бракувало, а для мінімально складних голосувань щодо процедури дня уряду – не вистачило.

Україна для них як пустеля для слона – топтатись можна скільки завгодно, а напитися ніде. Настане завтра, сформують Пінчук, Пустовойтенко, Тігіпко та Деркач коаліційний уряд зі своїх представників. І що зміниться? Нічого! Хіба хтось помиляється щодо того, чи є в уряді Кінаха однодумці Тігіпка, Пустовойтенка, Пінчука чи Деркача? Певно, що ніхто. Чим є за таких обставин зміна членів кабінету? Масштабною спецпропагандистською акцією і нічим більше.

Влітку тільки лінивий з їхньої ж преси не згадав про підтримані Нацбанком плани уряду вкинути в обіг додатково 3 мільярди гривень. По триста гривень на кожного соціально активного (платоспроможного) українця. Залякували населення, щоб спровокувати інфляцію, як могли. А обмінний курс гривні не змінився.

Намагалися грати і на підвищенні курсу гривні. Уряд рекламував плани скорочення бюджетних видатків на мільярд. Але курс гривні, всупереч цим провокаціям, однаково стояв мов прив’язаний.

Цілком очевидно, що проголошені наміри про кадрові перестановки в уряді, то лише гра з метою "сплести" президентові переконливу версію про причини неефективності цього уряду. Жоден з учасників гри у бутафорську коаліцію не буде героєм наступних перегонів перед президентськими виборами.

Це розуміють і Пінчук, і Пустовойтенко, і Тігіпко, і Деркач. І поводяться відповідно. Розуміє і Кінах. Кучма обіцяв Путіну, що не чинитиме перешкод російським товарам за демпінговими цінами. Та щойно почалася катавасія з парламентською більшістю і формуванням команди кандидатів на посади у коаліційному уряду як Кінах поставив під сумнів домовленості між Кучмою і Путіним: оголошено про квотування поставок цементу, імпортованого з Росії.

А президент і зарадити цьому "патріотичному" вчинкові нічим не може. Один необережний крок і Кінах, котрому однаково втрачати нічого, вийде з обойми "більшовиків" і виведе за собою з десяток депутатів. І тоді контрольний пакет голосів опиниться в опозиції!

Процедуру зміни персонального складу "більшовики" вже перетворили на посміховисько. Що далі? Перестанемо навіть на дільничних міліціонерів зважати? Адже держапарат, підпорядкувавши собі весь інформаційний простір, неспроможний навіть поодиноких власників стодоларових банкнот налякати!

До речі, курс гривні таки стрибнув. Донизу і ненадовго. Сталося це 17 вересня. Одразу після акцій опозиції. От і спробуй за такого розкладу визначити, де насправді український уряд, а де учасники бездарного шоу під назвою уряд і зміни уряду.

Фарс

Один з найвідданіших Кучмі науковців надрукував у газеті, яка не є пропрезидентською, статтю про загрозу олігархізації влади в Україні. Зауваження слушне. Та от біда! У статті немає жодного аргументу, що бодай якийсь один елемент кучмовладдя ще не контрольований олігархами!

Міркуймо. Приватне життя громадян? Але ж міліція, а отже і дільничні інспектори, паспортисти фінансуються за рахунок спонсорських коштів. Не з бюджету, а саме олігархами. Про це свідчать дані Рахункової палати.

Преса? Але згадуваний поборник ідеї "деолігархізації" влади не подав свою статтю до жодного пропрезидентського видання.

Суди? Залишу це припущення без коментарів, бо вони зайві.

Можливо, уряд? Але звідки в Пінчука безплатний газ, завдяки якому він може конкурувати на російському ринку з російською енергомісткою продукцією?

Є хоч одна ділянка державної влади, не контрольована олігархами? Немає.

То навіщо кликати пожежників на холодне попелище?! Пожежникам там робити нічого.

Нагадаю. Автором згадуваної статті про загрозу олігархізації влади є Анатолій Гальчинський, нині голова наглядової ради НБУ, – багатолітній дорадник Леоніда Кучми з питань макроекономіки. Він справді відданий нинішньому президентові і справді відданий ідеї унезалежнити Кучму від олігархів. Його почуття висловлені у статті, схоже, щирі. Олігархізація – справді дуже неприємна загроза. Кожна деталь окремо – справді серйозна. А вкупі – фарс!

2-1=0

Курс нинішньої адміністрації є результатом взаємної дії лише двох факторів: інерції боротьби з опозицією та презирливим ставленням до влади з боку населення. Нема ні внутрішньої політики, ні зовнішньої. Якщо опозиція перехопить ініціативу вона позбавить владу можливості існувати за інерцією.

А задля цього потрібне лише одне: припинити реагувати на будь-які заяви з їхнього боку. Дострокові парламентські і президентські вибори – неминучі.

Андрій Шкіль, народний депутат

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News