Україна обирає холодну війну з США
Понеділок, 11 листопада 2002, 18:52
Схоже, Україна обрала найгірший серед різноманітних варіантів поведінки з США. У неділю ввечері з-під якоїсь кабінетної пальми, з напівтемної кімнати до народу мовив Віктор Медведчук. Це був однаковий виступ, для "Епіцентру" – українською, та "Подробностєй нєдєлі" – російською. І слова глави президентської адміністрації дають уявлення про тактику влади у скандалі з "Кольчугами":
"Ми вивчили звіт, який був наданий українській стороні американськими і британськими експертами. Я хочу сказати що, безумовно, ми не можемо погодитися з тими висновками, які були зроблені. Українська сторона надала повністю всі матеріали, які необхідно було, для того, щоб зробити об'єктивні висновки щодо неможливості і непричетності України до торгівлі або передачі системи "Кольчуг" до Іраку. Незважаючи на це, у звіті прозвучали інші думки, які, на наш погляд, є безпідставними. Саме тому зараз прийняте рішення звернутися до Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, до комітету 661 по санкціям, для того, щоб розслідування щодо безпідставних звинувачень України в торгівлі зброєю з Іраком було продовжено. Саме з цього починалися колись дії України, коли лист міністра закордонних справ був направлений у цей Комітет для розслідування. Зараз всі необхідні матеріали, у понеділок, будуть направлені до Ради Безпеки, і ми очікуємо, що там до цих даних поставляться об'єктивно. І дивлячись на всі ці обставини, і зважаючи на те, що звинувачення фактично з України на сьогоднішній день не зняті, безумовно, і не прийняте рішення щодо участі України в комісії "Україна–НАТО" у Празі 22 листопада. Абсолютно слушно було зауважено президентом України Леонідом Кучмою щодо того, що під прапором звинувачень, безпідставних звинувачень незаконної торгівлі зброєю з Іраком, не можна проводити саміт, і не можна брать участь в саміті і у засіданні комісії "Україна–НАТО".
Як можна зрозуміти із почутого, Київ не поспішає з відповідями на "додаткові запитання" США. Хоча, можливо, саме цей крок міг би хоч трохи збалансувати відносини з Вашингтоном, який зараз дуже і дуже розлючений на Київ. Однак, схоже, владу це не цікавить. Натомість після почутого від Медведчука Україна взагалі може забути про існування американо-британських експертів.
Банкова прикривається тим, що додаткові питання (хоча ніякі вони не додаткові, і були поставлені ще під час візиту експертів у жовтні) стосуються комерційної і державної таємниці. За інформацією УП, найближчим часом США самі оприлюднять як сам звіт, так і "додаткові питання", щоб припинити ці спекуляції. (Також УП стали відомі деталі одного з них. Експерти хочуть дізнатися більше щодо продажу "Кольчуг" до Китаю, оскільки при цій операції не було взято обіцянку не реекспортувати радари.)
Тим часом українська влада вирішила іти на загострення з США. Замість відповіді на питання вона апелює до ООН. Крок правильний, але у поведінці тих, кому є що приховувати. Бо зрозуміло: ООН є гарним кладовищем для скандалу з "Кольчугами".
По-перше, ООН – це одна з найбільш бюрократичних організацій світу, яка вже забула, коли востаннє доводила свою ефективність. Принаймні, у військових питаннях. Залучення ООН розширить число учасників скандалу і, відповідно, за законами Паркінсона, загальмує весь процес розслідування.
Ігноруванням ООН при бомбардуванні Югославії у 1999 США показали своє ставлення до цього органу. І навіть якщо ООН колись у своєму "розслідуванні" дійде до того, щоб робити висновки, і навіть якщо вони звучатимуть, що "доказів продажу "Кольчуг" не знайдено", це не переконає США. Тому що вони, як ніхто інші, знають ціну інспекторству ООН.
По-друге, США знають, що повна "Кольчуга" – це чотири вантажівки, які можна заховати у будь-якому ангарі на безкрайніх іракських просторах (територія держави – 435 тисяч квадратних кілометрів). Тому шукати радари в Іраку ніхто не буде. Тоді де, в Україні? Але чому Київ повинен видати ООН більше інформації, ніж отримали американо-британські експерти? Що, заборона поширювати секрети на США діє, а на міжнародну структуру – ні? Цей момент у поведінці української влади Штати досі не можуть зрозуміти.
Також США знають, скільки нервів та часу забере проведення необхідних резолюцій через ООН. Це тільки стадія ухвалення рішень, а є ще й власне дослідження ситуації. Норвезький представник у комітеті 661 казав, що це "безпрецедентне розслідування" може зайняти від трьох до шести місяців. Америці ж потрібна правда про "Кольчуги" завтра – тому що війна с Хусейном запланована найпізніше через 100 днів, на лютий. І Пентагон не може чекати, щоб дізнатися, чи можуть "стелси" спокійно бомбардувати Багдад. Війна не планується за тиждень.
"Може, комусь і хочеться зробити цю історію довгограючою, утримуючи Україну в підвішеному стані. Але думаю, що у нас досить аргументів і механізмів перешкодити цьому", - заявив Марчук чотири дні тому, коментуючи ситуацію з висновками експертів. Але влада робить саме навпаки. Істинним мотивом звернення до ООН було протилежне проголошеному – затягнути час у розслідуванні. І, враховуючи серйозність ситуації, така позиція українського керівництва принаймні називається авантюрною.
Однак із сказаного Медведчуком непокоїть ще одне. "Абсолютно слушно було зауважено президентом України Леонідом Кучмою, що під прапором звинувачень не можна проводити саміт, і не можна брать участь у саміті й у засіданні комісії "Україна–НАТО", - сказав глава АП.
Не варто акцентувати увагу на тому, що Медведчук взагалі не має права визначати зовнішню політику України. Може, звичайно, Кучма передав йому частину своїх повноважень, однак навіть якщо "гарант" так і вчинив, то порушив Конституцію, тому глава АП, юрист за освітою, мусив би не виконувати антизаконних розпоряджень…
Однак облишимо остогидлу тему узурпації Медведчуком повноважень Кучми. Цікаво ось що. Якщо розібратися, то Медведчук по суті визнав самодержавство "гаранта". Логіка така: в Україні проголошено шлях до Європи. "Незмінність цього курсу" Кучма повторює ледь не раз на тиждень. Шлях до Європи – це не забаганка Кучми, а вибір українського народу. Бо президент оголошує курс не в залежності від ноги, з якої він зранку встав, а виходячи з очікувань народу. Інакше це не президент, а диктатор або монарх.
Отже, український народ хоче в Європу, і НАТО – це матеріальне втілення спільного європейського дому. Але раптом Медведчук говорить, що не час проводити саміт "під прапором звинувачень". Однак звинувачень кого? Українського народу? Здається, США мають претензії до однієї особи – на прізвище Кучма. Це у п'ятницю сказав Пайфер: Між Україною та США існує "криза довіри, яка стосується вищого рівня українського керівництва", але США намагатимуться розвивати відносини "на інших рівнях".
Медведчук же своєю заявою вкриває цим "прапором звинувачень" всю державу. То що, він ставить знак рівності між словами "Кучма" та "український народ"? Тоді йому слід поставити цей же знак між поняттями "Кучма" й "авторитаризм".
"Ми вивчили звіт, який був наданий українській стороні американськими і британськими експертами. Я хочу сказати що, безумовно, ми не можемо погодитися з тими висновками, які були зроблені. Українська сторона надала повністю всі матеріали, які необхідно було, для того, щоб зробити об'єктивні висновки щодо неможливості і непричетності України до торгівлі або передачі системи "Кольчуг" до Іраку. Незважаючи на це, у звіті прозвучали інші думки, які, на наш погляд, є безпідставними. Саме тому зараз прийняте рішення звернутися до Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, до комітету 661 по санкціям, для того, щоб розслідування щодо безпідставних звинувачень України в торгівлі зброєю з Іраком було продовжено. Саме з цього починалися колись дії України, коли лист міністра закордонних справ був направлений у цей Комітет для розслідування. Зараз всі необхідні матеріали, у понеділок, будуть направлені до Ради Безпеки, і ми очікуємо, що там до цих даних поставляться об'єктивно. І дивлячись на всі ці обставини, і зважаючи на те, що звинувачення фактично з України на сьогоднішній день не зняті, безумовно, і не прийняте рішення щодо участі України в комісії "Україна–НАТО" у Празі 22 листопада. Абсолютно слушно було зауважено президентом України Леонідом Кучмою щодо того, що під прапором звинувачень, безпідставних звинувачень незаконної торгівлі зброєю з Іраком, не можна проводити саміт, і не можна брать участь в саміті і у засіданні комісії "Україна–НАТО".
Як можна зрозуміти із почутого, Київ не поспішає з відповідями на "додаткові запитання" США. Хоча, можливо, саме цей крок міг би хоч трохи збалансувати відносини з Вашингтоном, який зараз дуже і дуже розлючений на Київ. Однак, схоже, владу це не цікавить. Натомість після почутого від Медведчука Україна взагалі може забути про існування американо-британських експертів.
Банкова прикривається тим, що додаткові питання (хоча ніякі вони не додаткові, і були поставлені ще під час візиту експертів у жовтні) стосуються комерційної і державної таємниці. За інформацією УП, найближчим часом США самі оприлюднять як сам звіт, так і "додаткові питання", щоб припинити ці спекуляції. (Також УП стали відомі деталі одного з них. Експерти хочуть дізнатися більше щодо продажу "Кольчуг" до Китаю, оскільки при цій операції не було взято обіцянку не реекспортувати радари.)
Тим часом українська влада вирішила іти на загострення з США. Замість відповіді на питання вона апелює до ООН. Крок правильний, але у поведінці тих, кому є що приховувати. Бо зрозуміло: ООН є гарним кладовищем для скандалу з "Кольчугами".
По-перше, ООН – це одна з найбільш бюрократичних організацій світу, яка вже забула, коли востаннє доводила свою ефективність. Принаймні, у військових питаннях. Залучення ООН розширить число учасників скандалу і, відповідно, за законами Паркінсона, загальмує весь процес розслідування.
Ігноруванням ООН при бомбардуванні Югославії у 1999 США показали своє ставлення до цього органу. І навіть якщо ООН колись у своєму "розслідуванні" дійде до того, щоб робити висновки, і навіть якщо вони звучатимуть, що "доказів продажу "Кольчуг" не знайдено", це не переконає США. Тому що вони, як ніхто інші, знають ціну інспекторству ООН.
По-друге, США знають, що повна "Кольчуга" – це чотири вантажівки, які можна заховати у будь-якому ангарі на безкрайніх іракських просторах (територія держави – 435 тисяч квадратних кілометрів). Тому шукати радари в Іраку ніхто не буде. Тоді де, в Україні? Але чому Київ повинен видати ООН більше інформації, ніж отримали американо-британські експерти? Що, заборона поширювати секрети на США діє, а на міжнародну структуру – ні? Цей момент у поведінці української влади Штати досі не можуть зрозуміти.
Також США знають, скільки нервів та часу забере проведення необхідних резолюцій через ООН. Це тільки стадія ухвалення рішень, а є ще й власне дослідження ситуації. Норвезький представник у комітеті 661 казав, що це "безпрецедентне розслідування" може зайняти від трьох до шести місяців. Америці ж потрібна правда про "Кольчуги" завтра – тому що війна с Хусейном запланована найпізніше через 100 днів, на лютий. І Пентагон не може чекати, щоб дізнатися, чи можуть "стелси" спокійно бомбардувати Багдад. Війна не планується за тиждень.
"Може, комусь і хочеться зробити цю історію довгограючою, утримуючи Україну в підвішеному стані. Але думаю, що у нас досить аргументів і механізмів перешкодити цьому", - заявив Марчук чотири дні тому, коментуючи ситуацію з висновками експертів. Але влада робить саме навпаки. Істинним мотивом звернення до ООН було протилежне проголошеному – затягнути час у розслідуванні. І, враховуючи серйозність ситуації, така позиція українського керівництва принаймні називається авантюрною.
Однак із сказаного Медведчуком непокоїть ще одне. "Абсолютно слушно було зауважено президентом України Леонідом Кучмою, що під прапором звинувачень не можна проводити саміт, і не можна брать участь у саміті й у засіданні комісії "Україна–НАТО", - сказав глава АП.
Не варто акцентувати увагу на тому, що Медведчук взагалі не має права визначати зовнішню політику України. Може, звичайно, Кучма передав йому частину своїх повноважень, однак навіть якщо "гарант" так і вчинив, то порушив Конституцію, тому глава АП, юрист за освітою, мусив би не виконувати антизаконних розпоряджень…
Однак облишимо остогидлу тему узурпації Медведчуком повноважень Кучми. Цікаво ось що. Якщо розібратися, то Медведчук по суті визнав самодержавство "гаранта". Логіка така: в Україні проголошено шлях до Європи. "Незмінність цього курсу" Кучма повторює ледь не раз на тиждень. Шлях до Європи – це не забаганка Кучми, а вибір українського народу. Бо президент оголошує курс не в залежності від ноги, з якої він зранку встав, а виходячи з очікувань народу. Інакше це не президент, а диктатор або монарх.
Отже, український народ хоче в Європу, і НАТО – це матеріальне втілення спільного європейського дому. Але раптом Медведчук говорить, що не час проводити саміт "під прапором звинувачень". Однак звинувачень кого? Українського народу? Здається, США мають претензії до однієї особи – на прізвище Кучма. Це у п'ятницю сказав Пайфер: Між Україною та США існує "криза довіри, яка стосується вищого рівня українського керівництва", але США намагатимуться розвивати відносини "на інших рівнях".
Медведчук же своєю заявою вкриває цим "прапором звинувачень" всю державу. То що, він ставить знак рівності між словами "Кучма" та "український народ"? Тоді йому слід поставити цей же знак між поняттями "Кучма" й "авторитаризм".
