Голосування за Януковича: чи стане парламент борделем?
Вівторок, 19 листопада 2002, 09:31
Наступний четвер стане випробуванням не тільки для Віктора Януковича, але й для опозиційних фракцій парламенту. Це буде екзаменом на їх здатність залишатися чесними навіть у найнепристойніших ситуаціях і не перетворювати вищий законодавчий орган на звичайний базар. Україна стоїть перед моментом, коли її майбутнє може бути просто куплено валізами доларів.
На прем'єрство Януковича кинуто не просто гроші, а величезні гроші. Якщо точніше, то десятки мільйонів. І не відомо, на що це вказує більше: на цінність цієї посади чи на бажання донецької групи взяти владу в країні.
Теоретично парламент має більшість для обрання прем'єра. Її число складає аж 230 депутатів плюс свідомий спікер Володимир Литвин. Запорукою цих голосів за Януковича буде розподіл Кабінету Міністрів між дев'яткою. І, попри всеохоплююче табу на таку інформацію, із різних джерел вже почали приходити цікаві епізоди майбутнього "деребану".
Так, за даними однієї поінформованої людини, НДП, наприклад, претендує на посаду міністра промислової політики для Пустовойтенка. Луганський "Народний вибір" – на міністра палива й енергетики для губернатора області Єфремова.
Партія промисловців і підприємців Кінаха, яка в одній фракції з "Трудовою Україною" – на крісло віце-прем'єра для відставленого глави уряду. Тігіпко вже зібрався у Нацбанк. Аграрники хочуть зберегти віце-прем'єра з АПК і міністра АПК – ці посади вже й так обіймають члени цієї партії.
Ключову для розуміння ситуації фразу вимовив у понеділок Тігіпко: розподіл портфелів відбудеться вже після голосування за прем'єра. Таким чином фракції стають заручниками обіцянки Януковича, даної перед обранням. Не вони залишають кандидата у підвішеному стані, а він – їх.
Але число депутатів, які формально складають більшість, показує, що момент для претендента не простий. Навіть ці цифри (230 плюс Литвин) можуть зменшитися. Для спокійного проходження через Верховну Раду йому потрібен резерв принаймні у 20 прихильників.
По-перше, з 231 слід виключити Володимира Щербаня, котрий став губернатором Сумщини. Тож знову отримуємо 230. Також не зрозуміло, чи повернулися до більшості депутати, які солідаризувалися з Григоришиним. У п'ятницю помічники Володимира Сивковича спростували УП повідомлення деяких ЗМІ, що він поновив своє членство в більшості.
По-друге, немає інформації, чи збираються залишатися депутатами сумісники Сергій Ківалов (голова Вищої ради юстиції), Лев Миримський (депутат Кримського парламенту), Олександр Бандурка (ректор Юридичної академії), Анатолій Кукоба (Полтавський міський голова). Всі вони також є членами славнозвісної більшості у 230 депутатів. Тому може статися, що главу уряду обиратимуть мертві душі – тобто ті, хто завтра ризикує опинитися поза стінами парламенту. Комітет з регламенту вже вимагав від Литвина подати до суду на Ківалова, щоб позбавити його повноважень.
Наполягати, щоб це питання було з'ясовано по всіх чотирьох особах (аж до блокування роботи сесії) – ось це буде найкращим нагадуванням про себе з боку опозиції, яка в останні тижні пішла на канікули. І така поведінка буде значно кращою, ніж розповідати, що своє ставлення до Януковича вони визначать після зустрічі з ним. Адже саме так зараз роблять опозиціонери.
Також має визначитися член більшості Василь Онопенко, який подався у кучмісти під впливом ілюзій можливого обрання головою Верховного суду. Не сталося. Зате кучмісти відплатили йому провокацією за півдоби до початку голосування у найвищому суді. Цікаво, чи залишається у Онопенка бажання бути у цих рядах?
Мають визначитися нечлени більшості, які входять до пропрезидентських фракцій. Наприклад, Іван Плющ. Чи Сергій Ратушняк. Чи принципові позафракційні Віктор Мусіяка або Леонід Черновецький.
Все це вказує на хисткість становища Януковича. "Чистий" кількісний показник більшості вирахувати складно. Він може коливатися від 221 до 235 з гаком. І єдиною гарантією проходження є голоси опозиції. Додаткові голоси Януковичу потрібні також, щоб не бути заручником примх "дев'ятки". Простіше кажучи, краще перекупити два десятки голосів, ніж задовольняти амбіції в уряді.
Ще місяць тому один парламентський мільйонер розповідав одному журналісту, що попереднє вивчення депутатського "ринку" показало наявність одного-двох десятків антикучмістів, готових продатися. У понеділок це непрямо підтвердив Литвин, коли зробив прогноз: Януковича підтримають 245-250 депутатів.
Опозиційних фракцій у нас чотири, і поки жодна з них не сказала категоричне "ні" на питання про підтримку Януковича. Хоча логіки голосувати за нього немає у жодної з них.
Комуністи виходили на акцію "Повстань, Україно!", щоб реанімувати опозиційний імідж. Голосуванням за Януковича вони його знову зруйнують під самий фундамент.
Для "Нашої України" підтримка Януковича буде публічним приниженням. Здається, саме Ющенко вже як вірші повторює, що він переміг на виборах. Не Янукович, а він. "Нашій Україні" плюнули в обличчя з підрахунком голосів на парламентських виборах 2002, їм плюнули в обличчя з обранням Литвина спікером. Тепер вони самі плюнуть у дзеркало, якщо проголосують за Януковича.
Ще одна очевидна причина для Ющенка не підтримувати Януковича – бо таким чином він сам вирощує собі конкурента на президентських виборах. І приклад 1994 року показує, що саме кандидат від Сходу України має вищі шанси на перемогу. Бо там просто живе більше електорату.
У понеділок засідала політрада ющенківців. Хоча всі схилялися не голосувати за Януковича (є навіть таке рішення груп фракції), однак публічно це знову не було проголошено.
У блоку Тимошенко та СПУ немає жодної причини підтримувати донецького губернатора. Більше того, саме Тимошенко казала, що останньою краплею у її звільнені з посади віце-прем'єра стала спроба реформувати шахтарську галузь.
Однак ніхто з четвірки не каже, що вони не підтримуватимуть Януковича. Більш того, пошепки поширюються чутки: якщо хтось із опозиційних вирішить голосувати, то ми також віддамо певну кількість голосів – в обмін на матеріальні стимули для розбудови партії.
Єдине пояснення, якщо за донецького губернатора проголосує хтось із фракцій четвірки, буде просте – їх голоси банально обміняли на гроші.
Опозиціонерів можуть купити поштучно, вмовляючи кожного депутата окремо. Але їх можуть купити і з волі лідера фракції, який публічно при цьому дуже довго обурюватиметься, але за портьєрами благословлятиме двох-п'ятьох нестійких. Більш того, це навіть вигідніше – якщо члени фракції такі несвідомі, то краще гроші взяти у партійну касу, ніж на них жируватиме "зрадник".
Такі припущення породжує поведінка лідерів опозиції. І щоб у преси не було підозр, що вожді демократії можуть бути трохи двоєдушними, ще до початку голосування Ющенко, Симоненко, Тимошенко й Мороз мають принаймні заявити: ми виключимо з фракції кожного, хто проголосує за Януковича, і робитимемо все, щоб він склав свої повноваження депутата. Наразі таких заяв не було.
Це що – бажання підпасти під спокуси?
На прем'єрство Януковича кинуто не просто гроші, а величезні гроші. Якщо точніше, то десятки мільйонів. І не відомо, на що це вказує більше: на цінність цієї посади чи на бажання донецької групи взяти владу в країні.
Теоретично парламент має більшість для обрання прем'єра. Її число складає аж 230 депутатів плюс свідомий спікер Володимир Литвин. Запорукою цих голосів за Януковича буде розподіл Кабінету Міністрів між дев'яткою. І, попри всеохоплююче табу на таку інформацію, із різних джерел вже почали приходити цікаві епізоди майбутнього "деребану".
Так, за даними однієї поінформованої людини, НДП, наприклад, претендує на посаду міністра промислової політики для Пустовойтенка. Луганський "Народний вибір" – на міністра палива й енергетики для губернатора області Єфремова.
Партія промисловців і підприємців Кінаха, яка в одній фракції з "Трудовою Україною" – на крісло віце-прем'єра для відставленого глави уряду. Тігіпко вже зібрався у Нацбанк. Аграрники хочуть зберегти віце-прем'єра з АПК і міністра АПК – ці посади вже й так обіймають члени цієї партії.
Ключову для розуміння ситуації фразу вимовив у понеділок Тігіпко: розподіл портфелів відбудеться вже після голосування за прем'єра. Таким чином фракції стають заручниками обіцянки Януковича, даної перед обранням. Не вони залишають кандидата у підвішеному стані, а він – їх.
Але число депутатів, які формально складають більшість, показує, що момент для претендента не простий. Навіть ці цифри (230 плюс Литвин) можуть зменшитися. Для спокійного проходження через Верховну Раду йому потрібен резерв принаймні у 20 прихильників.
По-перше, з 231 слід виключити Володимира Щербаня, котрий став губернатором Сумщини. Тож знову отримуємо 230. Також не зрозуміло, чи повернулися до більшості депутати, які солідаризувалися з Григоришиним. У п'ятницю помічники Володимира Сивковича спростували УП повідомлення деяких ЗМІ, що він поновив своє членство в більшості.
По-друге, немає інформації, чи збираються залишатися депутатами сумісники Сергій Ківалов (голова Вищої ради юстиції), Лев Миримський (депутат Кримського парламенту), Олександр Бандурка (ректор Юридичної академії), Анатолій Кукоба (Полтавський міський голова). Всі вони також є членами славнозвісної більшості у 230 депутатів. Тому може статися, що главу уряду обиратимуть мертві душі – тобто ті, хто завтра ризикує опинитися поза стінами парламенту. Комітет з регламенту вже вимагав від Литвина подати до суду на Ківалова, щоб позбавити його повноважень.
Наполягати, щоб це питання було з'ясовано по всіх чотирьох особах (аж до блокування роботи сесії) – ось це буде найкращим нагадуванням про себе з боку опозиції, яка в останні тижні пішла на канікули. І така поведінка буде значно кращою, ніж розповідати, що своє ставлення до Януковича вони визначать після зустрічі з ним. Адже саме так зараз роблять опозиціонери.
Також має визначитися член більшості Василь Онопенко, який подався у кучмісти під впливом ілюзій можливого обрання головою Верховного суду. Не сталося. Зате кучмісти відплатили йому провокацією за півдоби до початку голосування у найвищому суді. Цікаво, чи залишається у Онопенка бажання бути у цих рядах?
Мають визначитися нечлени більшості, які входять до пропрезидентських фракцій. Наприклад, Іван Плющ. Чи Сергій Ратушняк. Чи принципові позафракційні Віктор Мусіяка або Леонід Черновецький.
Все це вказує на хисткість становища Януковича. "Чистий" кількісний показник більшості вирахувати складно. Він може коливатися від 221 до 235 з гаком. І єдиною гарантією проходження є голоси опозиції. Додаткові голоси Януковичу потрібні також, щоб не бути заручником примх "дев'ятки". Простіше кажучи, краще перекупити два десятки голосів, ніж задовольняти амбіції в уряді.
Ще місяць тому один парламентський мільйонер розповідав одному журналісту, що попереднє вивчення депутатського "ринку" показало наявність одного-двох десятків антикучмістів, готових продатися. У понеділок це непрямо підтвердив Литвин, коли зробив прогноз: Януковича підтримають 245-250 депутатів.
Опозиційних фракцій у нас чотири, і поки жодна з них не сказала категоричне "ні" на питання про підтримку Януковича. Хоча логіки голосувати за нього немає у жодної з них.
Комуністи виходили на акцію "Повстань, Україно!", щоб реанімувати опозиційний імідж. Голосуванням за Януковича вони його знову зруйнують під самий фундамент.
Для "Нашої України" підтримка Януковича буде публічним приниженням. Здається, саме Ющенко вже як вірші повторює, що він переміг на виборах. Не Янукович, а він. "Нашій Україні" плюнули в обличчя з підрахунком голосів на парламентських виборах 2002, їм плюнули в обличчя з обранням Литвина спікером. Тепер вони самі плюнуть у дзеркало, якщо проголосують за Януковича.
Ще одна очевидна причина для Ющенка не підтримувати Януковича – бо таким чином він сам вирощує собі конкурента на президентських виборах. І приклад 1994 року показує, що саме кандидат від Сходу України має вищі шанси на перемогу. Бо там просто живе більше електорату.
У понеділок засідала політрада ющенківців. Хоча всі схилялися не голосувати за Януковича (є навіть таке рішення груп фракції), однак публічно це знову не було проголошено.
У блоку Тимошенко та СПУ немає жодної причини підтримувати донецького губернатора. Більше того, саме Тимошенко казала, що останньою краплею у її звільнені з посади віце-прем'єра стала спроба реформувати шахтарську галузь.
Однак ніхто з четвірки не каже, що вони не підтримуватимуть Януковича. Більш того, пошепки поширюються чутки: якщо хтось із опозиційних вирішить голосувати, то ми також віддамо певну кількість голосів – в обмін на матеріальні стимули для розбудови партії.
Єдине пояснення, якщо за донецького губернатора проголосує хтось із фракцій четвірки, буде просте – їх голоси банально обміняли на гроші.
Опозиціонерів можуть купити поштучно, вмовляючи кожного депутата окремо. Але їх можуть купити і з волі лідера фракції, який публічно при цьому дуже довго обурюватиметься, але за портьєрами благословлятиме двох-п'ятьох нестійких. Більш того, це навіть вигідніше – якщо члени фракції такі несвідомі, то краще гроші взяти у партійну касу, ніж на них жируватиме "зрадник".
Такі припущення породжує поведінка лідерів опозиції. І щоб у преси не було підозр, що вожді демократії можуть бути трохи двоєдушними, ще до початку голосування Ющенко, Симоненко, Тимошенко й Мороз мають принаймні заявити: ми виключимо з фракції кожного, хто проголосує за Януковича, і робитимемо все, щоб він склав свої повноваження депутата. Наразі таких заяв не було.
Це що – бажання підпасти під спокуси?
