Варшавські мелодії. "Партія вільних демократів"

У тіні Празького саміту НАТО якось непомітно відбувся ще один захід, присвячений особливостям європейського вибору України. І це при тому, що обговорювати наші "європейські устремління" до сусідньої Варшави приїхали не тільки депутати Верховної Ради, але й спікер українського парламенту з прем'єром. До останнього моменту організатори конференції сподівалися, що завершить комплект перших осіб країни президент України.

Це, звичайно, же не жарт, але й не помилка. Просто в польських традиціях прийнято звертатися до людини з врахуванням найвищої посади, яку йому доводилося обіймати. І тому Віктор Ющенко, приїжджаючи в Польщу, хоча б на словах знову стає головою уряду, а Іван Плющ – маршалеком (тобто спікером) парламенту.

Міжпарламентська конференція "Європейські устремління України", організована Польсько-українським і Україно-польським форумом, мала стати продовженням жовтневого круглого столу під патронатом Олександра Кваснєвського, - зустріччю за одним столом українських і польських парламентаріїв для обговорення перспектив європейської інтеграції України. Але вийшло не зовсім так, як планувалося, - головною темою дводенних дискусій виявилася, природно, внутрішня ситуація в Україні, а спілкуватися з польськими колегами приїхали представники тільки частини Ради.

Найчисельнішим стало представництво "Нашої України": крім Віктора Ющенка й Миколи Жулинського (голови Україно-польського форуму), до Варшави приїхали Роман Безсмертний, Олег Рибачук, Тарас Чорновіл, Борис Тарасюк та Юрій Павленко. Від БЮТ були Юлія Тимошенко й Анатолій Матвієнко, від СПУ – Віталій Шибко.

Пропрезидентські фракції на конференції, що почалася наступного дня після виборів прем'єра, були презентовані мінімально – від "Демініціатив" був новоявлений "антикучміст" Іван Плющ, від "Трудової України" – Сергій Бичков, якому, за словами екс-спікера, належить сакраментальна фраза: "До Варшави приїхали тільки ті, кому в Україні нічого ділити".

Як говорять самі організатори, до останнього моменту очікувалося, що на конференцію приїдуть й інші представники президентської більшості, однак ані соціал-демократи (в особі Леоніда Кравчука), ані "Регіони України" так до Варшави й не дісталися. Поляки були, м'яко говорячи, збентежені "неуважністю" із боку депутатів, адже про конференції повідомлялося досить давно.

Крім поділу портфелів, висловлювалися ще й інші гіпотези про причини відсутності депутатів-більшовиків. Так, на думку Тараса Чорновола, "вони теж відчували, що настрої польських еліт щодо української влади будуть анітрохи не кращими, ніж у Вашингтоні", коли представників пропрезидентських фракцій зустрів "холодний політичний душ" (конференція у США відбулася близько двох місяців тому – УП). Президент центру Разумкова Анатолій Гриценко був менш категоричним - за його словами, тут мав місце швидше за все "якийсь ляп або ненадання належної уваги цій зустрічі". "Я думаю, у представників пропрезидентських фракцій немає застережень у відносинах із Польщею", сказав він у коментарі УП.

Так чи інакше, у результаті, міжпарламентська зустріч, присвячена питанням зовнішньополітичним, практично перетворилася в бенефіс опозиції і тих, що до неї пристають. Утім, як відзначають експерти, для українського політикума навіть такий формат приніс значну користь – чи не вперше опозиція змінила жанр гасел "Кучму – геть" на більш-менш змістовну й витриману дискусію. При чому не тільки про проблеми з владою, але й про помилки опозиції.

Плющ "впристьожку" до Ющенка

Мабуть, найбільшим сюрпризом для більшості присутніх став зненацька різкий виступ екс-спікера Івана Плюща – члена фракції "Демократичні ініціативи", що завжди демонстративно наполягає на своїй особливій думці. Плющ не раз використовував у виступі слово "режим", і закликав сказати "ні" тому, що зараз відбувається в країні, а також "заснувати нову політичну систему, яка б не дозволяла третьому президенту бути таким, як було при двох попередніх".

Плющ твердо переконаний, що зараз в Україні розгортається не криза влади (оскільки всі інститути влади працюють), а криза її конституційного устрою, а також криза виконання носіями влади своїх функцій. Причину цьому екс-спікер бачить у тім, що "не тільки в нас, але й у пострадянських республіках інститут президентства ототожнили з центральним комітетом і забули тільки одне – що ЦК, крім того, що з усіх "спрашивал", так він ще і за усе відповідав і усе організовував". "А в нас багаточисленний інститут президентства думає, що він створений для того, щоб "спрашивать", а організовувати й відповідати повинні інші", говорить Плющ. "І так до нашого шановного президента Леоніда Даниловича дійшло, що політична система себе вичерпала, і потрібно, щоб президент керував, а парламент з урядом відповідали".

Не вірить двічі спікер і в можливість створення в Україні "коаліційного уряду" – "Про який коаліційний уряд можна сьогодні говорити? Це ж використання європейської термінології, непридатної сьогодні в українській реалії". Як відзначив Плющ, це так, оскільки опозиція не може домогтися сьогодні "права на діалог із владою" (тобто президентом, Медведчука, що літав у Варшаву місяць тому, за владу Плющ не вважає). У той же час саме відомство головного соціал-демократа, за словами екс-спікера, є тим органом, що "не дає працювати уряду".

У пошуках виходу з цієї кризи Плющ повернувся до своєї давньої ідеї: "без формування могутньої центристської або правоцентристської партії в Україні зробити якісь зміни неможливо". І ,поздоровивши стійких "нашоукраїнців" із тим, що після виборів Януковича, фракція не розпалася, екс-спікер закликав їх до створення саме такої структури – "незалежно від того, який бренд для неї виберуть". Утім, Плющ навіть запропонував свій варіант назви для цього партійного новотвору – "партія вільних демократів", натякаючи на неймовірну кількість "демократів", що склалися у президентську більшість. Вступати в цю партію він готовий у будь-якому вигляді – "хоч рядовим членом, хоч впристьожку".

Самобичування Тимошенко

Багато про консолідацію опозиційних сил говорила і Юлія Тимошенко, велика частина доповіді якої була присвячена промахам і помилкам антикучмістів за останні півроку-рік.

"Опозиція сильна", говорить лідер БЮТ, оскільки зараз їй так чи інакше співчувають близько 70% населення. Але в той же час вона слабка – "стратегічно незорганізована і не робить адекватних дій", але ж саме з цим потрібно визначатися в першу чергу.

Говорячи про підпорядкування парламенту клановим цілям, Тимошенко робить висновок, що опозиція сама "винувата в тому, що ми дійшли сьогодні до такої ситуації в парламенті і взагалі ситуації у країні".

Перша помилка опозиції – не змогли максимально консолідуватися перед виборами. "Опозиційні сили повинні були стати центром тяжіння, щоб одержати перемогу в мажоритарних округах", щоб люди відчули, що прийшла нова сила. "Ми цього не зробили, йшли окремо й одержали більшість президента у парламенті".

Другу помилку опозиціонери зробили після виборів: "ми зовсім неправильно зорієнтувалися після приходу в парламент". Маючи в перші кілька тижнів у своєму розпорядженні 232 голоси, "ми повинні були відкласти переговори з владою". На думку лідера БЮТ, і зараз "ми продовжуємо робити цю помилку – опозиція повинна бути разом". І далі від неї повинний піти один кандидат в президенти, говорить Тимошенко.

Рецепт "зміни владних команд" у Тимошенко простий. Перше – консолідація опозиції. Друге - вихід за межі парламенту, оскільки в парламенті "немає чого робити". Тепер (знову?) потрібно піднімати "еліту нації", об'їжджаючи регіони. І готуватися до дострокових виборів президента. Втім, судячи з коментарів польських колег Тимошенко, позапарламентська боротьба за демократію не здалася їм особливо реалістичним сценарієм в умовах сучасної Європи.

Квадратура круга за Безсмертним

Ще більше про проблеми не тільки в країні, але й у стані опозиції говорив політичний координатор "Нашої України" Роман Безсмертний. За словами депутата, нинішня "проблема політичного й державного менеджменту породжена відсутністю національної еліти", що позначається не тільки на нинішній владі, але і на опозиції.

Безсмертний був не менш твердий у своєму діагнозі, чим Плющ: "до влади приходять люди, що узагалі не розуміють, що це таке" – що таке влада, як формується опозиція, як виникають політичні партії і яку роль вони грають. Однак самі собі "двійку" поставити вони, природно, не можуть. Цей тип керування Безсмертний назвав "адміністративно-тоталітарним".

Очікуючи від опозиції "цивілізованого менеджменту", координатор "НУ" усе-таки не упевнений, що він матиме світле майбутнє в Україні. Коментуючи пропозицію Тимошенко щодо консолідації опозиції, Безсмертний відзначив, що вона можлива тільки як "постановка завдання". "Як дійсна реалізація – це майже утопія", вважає він. Маючи досвід збору "11 вождів" для "Нашої України", Безсмертний не уявляє, "як можна консолідувати тих, про кого говорила Юлія Володимирівна". Депутат із гіркотою нагадав: "Я намагався зробити це влітку цього року, і результат усі прекрасно побачили".

Пропозицію Плюща про створення партії Безсмертний називає можливою, але тільки як тактичний інструмент. У будь-якому випадку, "вона відіграватиме роль обслуговування певної політичної кандидатури або груп".

Більш того, на думку Безсмертного навіть більшість опозиціонерів не розуміють небезпеки, "яка нависла над державою". "Відсутність еліти паралізує послідовний розвиток нації", говорить він. "Тому чи не єдиний спосіб проведення реформ в Україні – це інтеграція в Європу". Якби не тиск Європи, не було б в Україні Конституції. А це значить, що тиск НАТО і Євросоюзу – єдині можливі кроки на подальшому шляху перетворень.

Утім, як відзначила ведуча першої панелі відома польська журналістка Богуміла Бердиховська, рецепт Безсмертного - те саме, що вираховування квадратури круга – у НАТО і Євросоюз беруть тільки, якщо в країні вже наведений порядок…

У наступній частині Варшавських мелодій: про те, чим хворіє Ющенко через політику, як польські депутати намагаються "демонополізувати" відносини "Кучма-Кваснєвський" і про користь "випускання пару" для української опозиції