Одвічний претендент Сергій Тігіпко

Перший "підхід" Сергія Тігіпка до "взяття" посади голови Національного банку закінчився поразкою. Подання президента Кучми про звільнення Володимира Стельмаха було підтримано у парламенті тільки 214 голосами. Згідно з поіменними результатами, з опозиції, включаючи "Нашу Україну", не було жодного "за" і 67 голосів "проти".

Ситуація говорить про те, що у більшості існує конфлікт інтересів, пов'язаний з переділом міністерських портфелів та парламентських комітетів. У ході голосування ті депутати, які незадоволені нинішнім станом справ (а точніше - тими посадами, які їм дісталися чи не дісталися взагалі), продемонстрували свою вагомість у парламенті.

Не додали кількох переможних голосів "Демократичні ініціативи", НДП та аграрники. Останні, скоріше, за чиїмось проханням – бо на сільськогосподарські портфелі наче ніхто більше не претендує.

Коментар після голосування лідера "Народовладдя" Богдана Губського засвідчив конфлікт. Губський назвав провал по Тігіпку невиконанням попередніх домовленостей. "Це аморально", - сказав він. На його думку, деякі члени парламентської більшості "виявили незрілість". "Якщо є політична домовленість, вона виконується, якщо не хочеться (її виконувати), то про це попереджають".

Таким легким "кидком" певні члени більшості, наприклад НДП, розраховують натиснути на потужні фракції з метою отримати вигідніші крісла, ніж ті, що їм залишилися внаслідок розподілу.

Про це свідчить і ситуація з "Демократичними ініціативами" Гавриша – групою, яка поки що не отримала жодних зисків від більшості. За квотою їй відведена посада міністра палива й енергетики, проте нав'язана кандидатура Сергія Єрмілова (певний час працював в уряді Ющенка на цій же посаді). Людина, яку "Демініціативи" не пропонували і не збиралися пропонувати. І можна тільки здогадуватися, хто на них тисне, що навіть така фінансово забезпечена група, якою є "Демініціативи", змушена підкоритися.

Натомість ніхто не дає їм і компенсаторів. Лідер "Демініціатив" Степан Гавриш є претендентом на парламентський бюджетний комітет, проте на це крісло є ще кандидатура Миколи Солошенка, "Народний вибір". Він хоч і входить до луганської групи, проте є людиною Пінчука – до обрання очолював "Новомосковський трубний завод". Враховуючи те, що Тігіпко претендує на Нацбанк, отримати ставленика Віктора Михайловича ще й на чолі бюджетного комітету було б дуже великою розкішшю для дніпропетровської групи.

Сам Гавриш зазначив, що 6 депутатів із його фракції не голосували за звільнення Стельмаха через "організаційні проблеми". Він припустив, що 12 грудня Верховна Рада знову розглядатиме це питання, оскільки президент не відкликав своє подання на Тігіпка. На питання, чи пов'язана така позиція з невдоволенням портфелями, Гавриш зазначив, що "не хотів би це пов'язувати".

Для самого Тігіпка невдача стала сюрпризом. Про це, принаймні, свідчить його поведінка напередодні. У середу ТСН "1+1" пустили красивий сюжет про чарівного й успішного майбутнього голову НБУ. Тігіпко поспішив повідомити, що вся "дев'ятка" за нього: "Шанс абсолютно нормальний. Я вже встиг провести досить багато зустрічей. Я маю підтримку депутатів більшості".

Були навіть фантазії на тему "якби я став головою Нацбанку". Ставши начальником банкірів, Тігіпко пообіцяв "вийти" із складу "Трудової України" й акціонерів "ТАС-комерцбанку", не проводити "кадрову революцію", а обмежиться кількома новими призначеннями. Ще пообіцяв не погоджуватися на "на пряму емісію".

Але в четвер надії було поховано. Можливо, не дуже глибоко. Однак це чергове підтвердження, що над зовні успішним політиком Сергієм Тігіпком нависає якесь прокляття. У 1999 році, після звільнення уряду Валерія Пустовойтенка, Тігіпко безуспішно претендував на посаду прем'єра. У квітні 2001 року, після звільнення Ющенка, програв це крісло Анатолію Кінаху. Кандидатура Сергія Тігіпка висувалася на посаду прем'єра у листопаді 2002 року. Так само він провалив проект політичної більшості за участю "Нашої України". Не вдалося Тігіпку й очолити передвиборчий блок "За Єдину Україну!", хоча для цього він їздив учитися виборчим політтехнологіям до Москви та Франції.

Чи все-таки вдасться Тігіпку очолити Нацбанк, залежить від домовленостей станом на 12 жовтня. А також від бажання Кучми рвати горло через лідера "Трудової України", який усе ще подає надії.


P.S. Тим часом "поразкою президента" назвав незатвердження Тігіпка колишній міністр економіки Віктор Суслов. Адже "всім було оголошено, що Стельмах зустрічався з президентом, і що вони домовилися", але це не завадило недодати голоси.

Він також звернув увагу, що депутати переоцінюють посаду голови Нацбанку, який є лише менеджером, що втілює політику Ради НБУ. "Шум навколо посади перебільшений", зазначив Суслов.

Він погодився, що голова НБУ має бути поза політикою, але зазначив, цього не можна уникнути, оскільки і сам головний банкір, і половина членів ради призначається парламентом.

Лідер "Нашої України" Віктор Ющенко після голосування не приховував свого задоволення. Бо це "свідчить, що в парламенті залишилися здорові сили, які зможуть відстояти національні інтереси". Включення крісла головного банкіра у пакет для перерозподілу більшості Ющенко назвав "фінансовою "Кольчугою" і спробою кланів "отримати доступ до комори національного резерву".

Він також нагадав, що з посади глави НБУ можна піти тільки у трьох випадках: його смерті, поганого стану здоров'я або за власним бажанням. Ющенко визнав, що немає нічого проти Тігіпка, як голови Нацбанку, проте кар'єру у НБУ "не з цього треба починати". "Якщо з такою брудною методикою одержання портфеля починається кар'єра - це аморально, це політично неправильно", - вважає Ющенко, який з 1997 по 2000 рік був головою НБУ.

Сам Володимир Стельмах, виступаючи перед народними депутатами у четвер, повідомив, що заяву про звільнення за власним бажанням не подавав, і що, фактично, піти його вмовив президент Кучма.