Тактика залякування посилюється в Україні

Середа, 18 грудня 2002, 10:12
Scare Tactics On the Rise In Ukraine

Демократія в Україні розподіляється дозовано, за дозволом можновладців

Створивши впродовж останнього десятиліття багатомільйонний бізнес з виробництва та продажу черепиці та руберойду, Володимир Шандра знає все, що можна знати про покрівлі дахів.

Але у справі політики – він зараз є новим членом парламенту та критиком президента України Леоніда Кучми, який перебуває в кризі, – дах завалився йому на голову.

39-річний бізнесмен обраний до парламенту як член фракції "Наша Україна" -чільної в опозиції до правління Кучми, котре стає дедалі авторитарнішим. Він каже, що в липні його друг переказав слова одного з вищих посадових осіб в уряді Кучми: якщо Шандра не приєднається до законодавців, що підтримують Кучму, його завод зіткнеться з великими проблемами.

За місяць, як він каже, когорта офіцерів у масках з автоматами з'явилися на заводі, що розташований в західноукраїнському місті Славута. Вони захопили десятки комп’ютерів та 3000 фунтів (1360 кілограм) документів.

Завод був майже повністю паралізований під час критичного літнього сезону будівництва, як він сказав, що спричинило сполох серед його клієнтів та дилерів. Тепер завод знаходиться в центрі кримінального розслідування за буцімто фінансові негаразди.

"Я ніколи не уявляв, що такі речі можуть відбутися", - сказав Шандра.

Тиск на законодавців - це лише найбільш видимий серед важких прийомів, які, як кажуть критики, інтенсифікувалися тут в той час, коли уряд Кучми глибше застрягає в скандалі та втрачає громадську підтримку. До інших прийомів належать репресії недостатньо лояльних бізнесменів та незалежних суддів, а також залякування ЗМІ.

"Постійний тиск відчувається всюди", - каже Маркіян Білинський, директор місцевої Фундації США-Україна. Для демократії в Україні, за його словами, "існують межі, встановлені людьми, які знаходяться при владі. Демократія - це щось таке, що дозволяється та видається дозовано".

Кучма, який повинен піти з посади за два роки, говорить, що Україна перебуває на шляху до сучасної європейської демократії та лише потребує часу для розвитку. Його помічники не визнають, що уряд займається цензурою або використовує правоохоронні органи та суди в політичних цілях.

На даний час тактика важких прийомів допомагає Кучмі триматись після того, як опозиційні сили спромоглися на найбільший прояв міці, зібравши десятки тисяч демонстрантів на вулиці у вересні. Після того, що критики називають "кампанією погроз та великих хабарів", тонка, як лезо, більшість минулого тижня присягнула працювати з виконавчою владою.

В телевізійних новинах нестримно показують Кучму в суцільному позитиві: коли минулого місяця його було принижено на саміті НАТО у Празі українські ЗМІ, наприклад, змалювали цю подію, як перемогу 64-літнього лідера.

Але деякі аналітики свідчать, що від репресій Кучми насправді виграв їх архітектор: Віктор Медведчук, новий та постійно міцніючий глава адміністрації президента та один з найзаможніших олігархів України.

"Існує непереборне враження від того, що цією адміністрацією керує Медведчук та що він проводить генеральну репетицію того, коли стане президентом", - каже Білинський. "Я не думаю, що Кучма все це контролює. Але він його не зупиняє".

Така тенденція непокоїть західних лідерів, які колись мріяли про квітучу українську демократію. З майже 50 мільйонним населенням, територією розмірів Франції, з арсеналом ракет та ядерною технологією Україна вважалася гідною підготовки до демократичного майбутнього. Вона була однією з найбільших отримувачів допомоги та політичної підтримки з боку США.

Але стан речей, можливо, змінюється. США повернулися до Кучми спиною після того, як цієї осені дізнались, що він схвалив підпільний план продати потужні станції стеження "Кольчуга" Іраку в порушення міжнародного ембарго. Цього місяця посол США Карлос Паскуаль сказав, що скандал з "Кольчугою" та інші розбіжності спричинили "кризу довіри" до вищого керівництва України. Кучма, зі свого боку, не визнає схвалення продажу.

Його адміністрація є безсилою замовчати американське бурмотіння. Але зростаючий список інцидентів, в яких замішані політичні опоненти, бізнесмени та журналісти, надає підстав вважати, що вітчизняним критикам часом доводиться платити дуже дорого.

Візьміть Сергія Данилова, видавничий дім якого минулого лютого надрукував 900 000 примірників книжки про Юлію Тимошенко, лідера опозиції до Кучми. Наразі він верстає іншу книжку, котра, як він каже, документує застосовану до нього з того часу кару з боку податкових служб: понад сотню відвідин його офісу та застереження клієнтам. Його бізнес майже зруйнований, він вимушений був скоротити колектив з 304 до 25 співробітників.

"Я можу сказати, що КДБ 1988-го був набагато ласкавішим, ніж податкова адміністрація сьогодні в Україні", - свідчить він.

Або зважте на Євгена Червоненка, законодавця, який останні десять років розбудовував фірму інтернаціонального транспортування вантажними машинами. Він каже, що його підтримка Віктора Ющенка, голови "Нашої України" та найпопулярнішого політика країни, до цього часу коштувала йому щонайменше 1 мільйон доларів після того, як цього року міліція заморозила банківські рахунки та вилучила вантажівки.

"Я був радником президента. Я був міністром", - каже він. "Коли я там був, вони мене не чіпали. Але з того часу, коли я почав підтримувати Ющенка, …мені кажуть, що я втрачу все".

За словами Ющенка, кілька десятків компаній, що фінансово пов'язані з його партією, знаходяться під прицілом.

Але якщо переслідування законодавців видається нахабним, то навіть деякі з радників Кучми сказали, що вони були шоковані арештом міліцією Костянтина Григоришина, 37-річного російського бізнесмена, який інвестував більш ніж 370 мільйонів доларів в енергетику, метали та машинобудівничу промисловість України.

В інтерв'ю у Москві Григоришин сказав, що офіцери витягнули його з його машини після того, як він вийшов з ресторана в столиці України Києві 12 жовтня, підкинули наркотики в його піджак та запхали пістолет в його задню кишеню. "Вони навіть застібнули кишеню", сказав він.

Він покладає вину за свій арешт на помічника Кучми Медведчука та на Григорія Суркіса, який разом з Медведчуком керує Соціал-демократичною партією, політичним крилом бізнесового клану, який контролює значну частину багатства України. Впродовж останніх двох років, як сказав Григоришин, він намагався покласти край бізнесовому партнерству з цими двома особами через їхні фінансові вимоги.

Минулого літа, як він каже, вони попросили 50 мільйонів доларів для фінансування парламентської кампанії партії. Коли він відмовив, каже він, ці двоє почали систематично перебирати контроль над його українськими компаніями, однією за одною.

"Мені було сказано: "Ми не дозволимо тобі займатися бізнесом в Україні", сказав він. "Суркіс сказав: "Ми вкладемо тебе до багажника машини, відвеземо в ліс та закопаємо живцем". Медведчук сказав, що вони мене посадять до в'язниці".

Медведчук відмовляється від будь-якої участі в арешті бізнесмена, кажучи, що він ніколи не втручається в справи правоохоронних органів. Суркіс відкинув звинувачення Григоришина, як нонсенс.

Григоришина було звільнено за 10 днів з в’язниці після того, як Віктор Пінчук, його друг та зять Кучми, втрутився. Київський суд пізніше визнав його арешт та затримку незаконними.

Адвокати, які боролися проти режиму Кучми в судах, кажуть, що хоча справедливий вирок є можливим, судді більше й більше бояться, що їх покарають за політичну нелояльність. Юрій Василенко, суддя апеляційного суду, прикидає, що лише 10 з приблизно 200 суддів Києва є дійсно незалежними. "Як тільки суддя займає незалежну позицію, скарга подається до судової інстанції іншого відомства", - каже він.

Колишній районний суддя Микола Замковенко вважає себе зразковим прикладом такого.

В березні 2001 року він відпустив Юлію Тимошенко з в'язниці, скасувавши звинувачення в підлозі та хабарництві, висунені прокурорами Кучми. За два місяці міліція незаконно провела обшук його дому.

В липні Кучма його звільнив за некомпетентність. Він звинувачується у зловживанні його посадою та підробленні документів.

"Коли я видавав рішення, що їм подобалися, вони мовчали", сказав Замковенко. Тепер, як він каже, "Вони використовують мене для відлякування інших суддів".

Журналісти телебачення кажуть, що вони та їх компанії, більшість з яких контролюються олігархами, що підтримують Кучму, також піддаються репресіям якщо вони не дотримуються ще більш жорсткої лінії режиму. Тоді, коли декотрі теми завжди були табу, тепер опозиційні лідери, як Ющенко, просто позбавлені ефіру, каже Андрій Шевченко, лідер нової профспілки журналістів.

І, вперше, дозволені теми тепер визначаються у факсах від президентської адміністрації. Незалежна англомовна газета "Kyiv Post" опублікувала копію державної медіа-директиви від 13 вересня, за три дні перед запланованою опозиційною демонстрацією, що перетворилась на одну з найбільших, що будь-коли тут проходили.

"Прошу подавати події дня в такому порядку по всіх вечірніх випусках новин", вказано там. У верхній частині списку знаходилися заборона судді проводити демонстрацію в центрі Києва та рекомендація профспілкового лідера не брати участь.

Сергій Васильєв, помічник Кучми з питань інформації, каже, що директиви - лише рекомендації. "Декотрі журналісти інтерпретують їх в якості інструкцій тому, що вони походять від президента", - сказав він нещодавно. "Але це неправильно".

Шевченко сказав, що доказ знаходиться на екрані. Наприклад, сказав він, жоден з телевізійних каналів не транслював жодної хвилини сумнозвісних записів, у яких, як стверджується, записано багато годин приватних розмов Кучми.

Це може бути причиною, чому мало хто з українців знає історію Олексія Подольського, 45-річного колишнього члена парламенту.

6 червня 2002 року, в той час, коли Подольський завершував друк стопки анти-кучмівських листівок тут, як він сказав, його було захоплено трьома чоловіками і вивезено за 78 миль, до заміської місцевості Сум, де його було жорстоко побито.

Перед тим, як нападники залишили його в гайку, каже він, один з них застеріг його: "Якщо ти продовжуватимеш, ти заплатиш власним життям". Коли він повернувся до Києва, за його словами, він знайшов свої вхідні двері спаленими.

Кілька місяців по тому, як сказав Подольський, він прочитав про своє викрадення та побиття в розшифровці, що начебто представляє ще один підпільно зроблений запис в офісі Кучми. Розшифровка була розміщена на Інтернет-сайті Олександра Жира, лідера антикучмівської партії.

"День тому, він опинився геть в Сумській області, той хто роздавав. І вони там йому так понадавали", каже чоловік, якого Жир визначає тодішнім Міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком.

Тоді Кравченко розповів Кучмі про спалені двері, згідно з розшифровкою.

"(Обоє сміються)", говориться в розшифровці.



powered by lun.ua