Щасливі люди в очікуванні українського Сталіна?
Середа, 18 грудня 2002, 12:42
У листопаді цього року Віктор Ющенко у Варшаві шукав відповідь на "болюче питання" – "чого хочуть українці?". Останні парламентські події, здається, привели провідного "нашоукраїнця" до думки, що народ прагне виходити з акціями протесту на вулиці. Вулиця очевидно випробує цей заклик на істинність, а поки що можна звернутися до інших припущень про бажання українців, які ґрунтуються на дослідженнях громадської думки фахівцями.
Отже, наприкінці 2002 року 77% прихильно ставляться до незалежності України, менше третини вважають доцільним орієнтуватися на вступ до ЄС, 52% - "за" сильного й владного лідера, який зможе дати державі більше, ніж будь-які закони, а майже кожний другий (подекуди із застереженнями) вважає себе щасливою людиною. Такий портрет України вимальовується з результатів дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 5 по 15 листопада цього року.
Україна стає незалежнішою через чеченських терористів?
Як кажуть соціологи, нинішній рік приніс рекордну кількість прихильників незалежності України за усі роки її самостійності. Так, навіть у 1991 році, коли в референдумі підтримали незалежність 90,3% від 84,3% дорослого населення, що взяли участь у волевиявленні, при перерахунку в абсолютні цифри це становило 76,1% від усіх мешканців республіки. Але після грудневого піднесення 11 років тому, жодного року кількість прихильників незалежності не наближалася до позначки у 75%.
КМІС має свою методику "вимірювання" градусу громадської думки щодо питання державної незалежності. Лакмусовим папірцем, на думку фахівців, є питання "Якими б Ви хотіли бачити взаємовідносини України з Росією?". Цього листопада 13,6% опитаних висловилися за повноцінний кордон, візи та митниці, а ще 63,5% - за незалежний статус обох держав, але без кордонів, віз та митниць. Разом ці цифри складають ті самі 77,1%, про які йшлося вище. За об'єднання з нашим північним сусідом впевнено висловився кожний п'ятий.
Цікаво, що минулого року прихильників незалежності було чи не на 10% менше. За словами президента КМІС Валерія Хмелька, такою різкою зміною настроїв, вочевидь, слід завдячувати жовтневим подіям у Москві – захопленню заручників під час мюзиклу "Норд-Ост". "Це ще раз нагадало, як важливо не жити в країні, де йде війна", каже соціолог.
Разом з тим, "ідеологічно громадяни України ще не готові до вступу до Євросоюзу", зазначив генеральний директор інституту Володимир Паніотто. За даними останніх досліджень, менше третини українців орієнтовані на вступ України до ЄС, в той час, як 55,3% впевнені, що західна культура має на нас негативний вплив (в 1991 році таких було близько 30%). Втім, чи маються на увазі низькопробні бойовики, що транслює наше телебачення, чи Мона Ліза в купі з європейськими цінностями, мабуть визначити наразі важко.
Проблеми є з таким непростим питанням, як смертна кара – й досі більшість українців - 60% - виступають за такий спосіб покарання злочинців (що є перепоною на шляху до ЄС). Втім, 11 років тому прихильників засудження до страти було на 12% більше.
Не відбулася в Україні й сексуальна революція – надбання європейців у 60-70-ті роки - хоча, як відзначають соціологи, зросла толерантність українців щодо дошлюбних зв'язків – так чи інакше їх допускає майже кожний другий (в 1991 році – лише третина).
Рятівники нації
Ще одна неєвропейська риса громадян України – зростання поваги до ...диктаторів. Відповідаючи на діагностичне питання про те, чи був Сталін "великим вождем", погодились з цією тезою майже 40% опитаних (в 1991 році сталінофілів було близько 27%). Крім того, за 11 років на 16% скоротилася частка тих, хто не вважає Сталіна "великим", і склала близько 28%.
Більше того, 53,6% опитаних згодні, що "сильний, владний лідер може дати державі більше, ніж будь-які закони". Що є дуже цікавим показником для країни, яка оголосила курс на демократичні цінності.
Увагу зростаюча повага до Сталіна привертає ще й з огляду на наступні президентські вибори (коли б вони не сталися). Як зазначають соціологи, кількість тих, хто висловлюється за сильного лідера, збільшується із віком респондентів, тому "якщо брати дуже далеку перспективу, то кількість прихильників Сталіна має зменшуватися", вважає Володимир Паніотто. Проте у найближчій перспективі "є така небезпека, що сильний владний лідер матиме успіх на президентських виборах", зазначив він.
Втім, попри всі соціальні, політичні та економічні негаразди, 2002 рік Україна завершує як країна щасливих людей – майже 49% опитаних зізналися, що вважають себе або просто щасливими, або щасливими з певними застереженнями. А це, насправді, і не так вже погано.
Наостанок – рейтинг політичних сил України, з якими населення пов'язує майбутнє економічне поліпшення:
1. "Наша Україна" – 28,3%
2. КПУ – 12%
3. БЮТ – 10%
4. Екс-"За ЄдУ" – 7,2%
5. СПУ – 7,1%
6. СДПУ (О) – 7,1%
7. Жодна – 27%
Тож, висновок такий: у 2002 році ми прагнемо незалежності, проте з відкритими дверима до Росії, а Європа зі своєю культурою та цінностями може зачекати. Сподіваємося на економічний прогрес від "Нашої України", але значно краще, якщо з'явиться "сильний та владний лідер", що пересилить закони.
Дослідження проводилося з 5 по 15 листопада цього року, у 110 населених пунктах усіх областей України та Криму. Опитано 2023 респонденти віком від 18 років. Похибка не перевищує 2,2% без врахування дизайн-ефекту вибірки.
Отже, наприкінці 2002 року 77% прихильно ставляться до незалежності України, менше третини вважають доцільним орієнтуватися на вступ до ЄС, 52% - "за" сильного й владного лідера, який зможе дати державі більше, ніж будь-які закони, а майже кожний другий (подекуди із застереженнями) вважає себе щасливою людиною. Такий портрет України вимальовується з результатів дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 5 по 15 листопада цього року.
Україна стає незалежнішою через чеченських терористів?
Як кажуть соціологи, нинішній рік приніс рекордну кількість прихильників незалежності України за усі роки її самостійності. Так, навіть у 1991 році, коли в референдумі підтримали незалежність 90,3% від 84,3% дорослого населення, що взяли участь у волевиявленні, при перерахунку в абсолютні цифри це становило 76,1% від усіх мешканців республіки. Але після грудневого піднесення 11 років тому, жодного року кількість прихильників незалежності не наближалася до позначки у 75%.
КМІС має свою методику "вимірювання" градусу громадської думки щодо питання державної незалежності. Лакмусовим папірцем, на думку фахівців, є питання "Якими б Ви хотіли бачити взаємовідносини України з Росією?". Цього листопада 13,6% опитаних висловилися за повноцінний кордон, візи та митниці, а ще 63,5% - за незалежний статус обох держав, але без кордонів, віз та митниць. Разом ці цифри складають ті самі 77,1%, про які йшлося вище. За об'єднання з нашим північним сусідом впевнено висловився кожний п'ятий.
Цікаво, що минулого року прихильників незалежності було чи не на 10% менше. За словами президента КМІС Валерія Хмелька, такою різкою зміною настроїв, вочевидь, слід завдячувати жовтневим подіям у Москві – захопленню заручників під час мюзиклу "Норд-Ост". "Це ще раз нагадало, як важливо не жити в країні, де йде війна", каже соціолог.
Разом з тим, "ідеологічно громадяни України ще не готові до вступу до Євросоюзу", зазначив генеральний директор інституту Володимир Паніотто. За даними останніх досліджень, менше третини українців орієнтовані на вступ України до ЄС, в той час, як 55,3% впевнені, що західна культура має на нас негативний вплив (в 1991 році таких було близько 30%). Втім, чи маються на увазі низькопробні бойовики, що транслює наше телебачення, чи Мона Ліза в купі з європейськими цінностями, мабуть визначити наразі важко.
Проблеми є з таким непростим питанням, як смертна кара – й досі більшість українців - 60% - виступають за такий спосіб покарання злочинців (що є перепоною на шляху до ЄС). Втім, 11 років тому прихильників засудження до страти було на 12% більше.
Не відбулася в Україні й сексуальна революція – надбання європейців у 60-70-ті роки - хоча, як відзначають соціологи, зросла толерантність українців щодо дошлюбних зв'язків – так чи інакше їх допускає майже кожний другий (в 1991 році – лише третина).
Рятівники нації
Ще одна неєвропейська риса громадян України – зростання поваги до ...диктаторів. Відповідаючи на діагностичне питання про те, чи був Сталін "великим вождем", погодились з цією тезою майже 40% опитаних (в 1991 році сталінофілів було близько 27%). Крім того, за 11 років на 16% скоротилася частка тих, хто не вважає Сталіна "великим", і склала близько 28%.
Більше того, 53,6% опитаних згодні, що "сильний, владний лідер може дати державі більше, ніж будь-які закони". Що є дуже цікавим показником для країни, яка оголосила курс на демократичні цінності.
Увагу зростаюча повага до Сталіна привертає ще й з огляду на наступні президентські вибори (коли б вони не сталися). Як зазначають соціологи, кількість тих, хто висловлюється за сильного лідера, збільшується із віком респондентів, тому "якщо брати дуже далеку перспективу, то кількість прихильників Сталіна має зменшуватися", вважає Володимир Паніотто. Проте у найближчій перспективі "є така небезпека, що сильний владний лідер матиме успіх на президентських виборах", зазначив він.
Втім, попри всі соціальні, політичні та економічні негаразди, 2002 рік Україна завершує як країна щасливих людей – майже 49% опитаних зізналися, що вважають себе або просто щасливими, або щасливими з певними застереженнями. А це, насправді, і не так вже погано.
Наостанок – рейтинг політичних сил України, з якими населення пов'язує майбутнє економічне поліпшення:
1. "Наша Україна" – 28,3%
2. КПУ – 12%
3. БЮТ – 10%
4. Екс-"За ЄдУ" – 7,2%
5. СПУ – 7,1%
6. СДПУ (О) – 7,1%
7. Жодна – 27%
Тож, висновок такий: у 2002 році ми прагнемо незалежності, проте з відкритими дверима до Росії, а Європа зі своєю культурою та цінностями може зачекати. Сподіваємося на економічний прогрес від "Нашої України", але значно краще, якщо з'явиться "сильний та владний лідер", що пересилить закони.
Дослідження проводилося з 5 по 15 листопада цього року, у 110 населених пунктах усіх областей України та Криму. Опитано 2023 респонденти віком від 18 років. Похибка не перевищує 2,2% без врахування дизайн-ефекту вибірки.
